Нормативно-правова база функціонування підприємств в Україні

Краткое содержание

Практика господарювання на ринкових засадах вимагає чітких механізмів її регулювання з боку державних органів. Правове регулювання діяльності суб’єктів господарювання в Україні здійснюється відповідно до Конституції України та існуючих нормативно-правових актів.

У системі учасників ринку центральне місце займає підприємство, яке є самостійним суб'єктом господарювання, створеним компетентним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності [32].

Одним із перших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність підприємств в Україні був закон України „Про підприємництво” від 07.02.1991 р., який визначив підприємництво як безпосередню самостійну, систематичну, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством [66].

Також було прийнято ряд базових нормативно-правових актів, а саме закони України „Про підприємства” [67], „Про власність” [59], „Про господарські товариства” [60], „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” [65], „Про Антимонопольний комітет України” [58] та інші.

Чітко було окреслено принципи на основі яких здійснюється підприємницька діяльність в Україні, а саме [66]:

−   підприємство може вільно обирати, якою діяльністю воно буде займатись;

−   залучення коштів фізичних та юридичних осіб (наприклад, до статутного капіталу) є добровільним;

−   підприємство само визначає пріоритети свого розвитку, обирає контрагентів (постачальників, споживачів і т.д.), встановлює ціни на продукцію відповідно до законодавства (якщо наявне відповідне регулювання);

−   найм працівників на роботу є вільним;

−   підприємство може використовувати необхідні для виробництва ресурси (матеріали, сировину, трудові ресурси), звісно, якщо використання певного виду ресурсів не обмежено або не заборонено державою;

−   підприємство вільно розпоряджається фінансовими результатами своєї діяльності, звісно сплачуючи всі необхідні податки та збори до державного та місцевих бюджетів та ін.