Корнієнко В.О. Оптимізація основних технологічних параметрів при підрощуванні личинок російського осетра

Краткое содержание

Огляд літератури за темою. Наведено аналіз наявної у вітчизняній та зарубіжній фаховій літературі інформації щодо стану запасів осетрових, головних напрямків сучасного осетрівництва, детально висвітлено технологічні моменти вирощування молоді осетрових до життєстійких стадій. Особлива увага приділяється аналізу головних технологічних параметрів при підрощуванні личинок російського осетра.

Матеріали та методика досліджень Експериментальні роботи проводилися на базі цеху підрощування личинок Дніпровського виробничо-експериментального осетрового рибничого заводу. В якості експериментального матеріалу виступали передличинки та личинки російського осетра.

Температура води визначалася за допомогою водного термометру один раз на три години з виведенням середньодобових показників. Контроль кисневого режиму басейнів здійснювався шестиразово на добу із застосуванням відомих методик (Привезенцев, 1979 ). Відбір гідрохімічних проб та їх аналіз проводилися за загальноприйнятими рекомендаціями (Алекин , 1970 ).

Базою експериментів виступали круглі бетонні басейни системи Кубаньрибвод з площею дна 5 м² та басейни ІЦА-2 з площею дна 4 м². Формування дослідних варіантів та контрольних груп експерименту проводилося за принципом груп-аналогів із три- або чотирикратною повторністю варіантів. Дослідні та контрольні групи підбирались з вільних ембріонів, отриманих від однієї самиці або від самиць однієї партії, східних за розмірно-ваговими параметрами.

Підрахунок молоді при зарибленні здійснювався методом еталонів, після завершення експерименту - методом прямого обліку. Середня маса молоді по ходу експерименту та по його завершенню визначалася зважуванням 30 – 40 екземплярів з кожного варіанту. Для визначення індивідуальної маси молоді використовувалися торзіонні та електронні терези, зважування проводилося із точністю до 0,1 мг. Аналіз темпу росту молоді здійснювався під час контрольних ловів за загальновживаними методиками (Правдин, 1966 ). Проби на аналіз темпу росту відбиралися один раз на 3-4 доби. В якості критерію росту застосовували коефіцієнт масонакопичення, який визначався згідно рекомендацій Г.И Толчинского та В.Ф. Рєзникова ( 1980 ). Відбір та консервування проб для проведення біохімічного аналізу дослідного матеріалу відбувалися за загально рекомендованими методиками (Шатуновский, 1972 ). Визначення головних біохімічних показників проводили за загальноприйнятими методиками ( Петрухин, 1987 ).

Дисперсійний та кореляційний аналізи отриманих матеріалів здійснювалися за відомими рекомендаціями (Плохинский, 1961 ). За виявленими залежностями була зроблена спроба побудови регресійних емпіричних моделей із застосуванням стандартних програм, пристосованих для Windows – 98.

Підрахунок економічної ефективності проведених досліджень виконано із використанням відомих рекомендацій (Сысоев, 1989 ), із залученням основних економічних показників діяльності підприємств ( Саблук, Маліка, 1997; Шевчук, Яцик, Гринжевський, 1999; Гринжевський, 1999 )

На протязі 2002 – 2004 років проводилася виробнича перевірка і впровадження результатів проведених досліджень у виробництво.

Головними критеріями оцінки результатів проведених досліджень були прийняті кінцева середня маса личинок, вихід та загальна рибопродуктивність. В якості критерію життєстійкості - маса личинок осетра в 90 – 100 мг.

Дніпровська популяція плідників російського осетра. Керуючись необхідністю отримання достатньої кількості експериментального матеріалу, протягом тривалого часу ( 1995 – 2004 рр. ) займалися штучним відтворенням російського осетра дніпровської популяції. В ході досліджень встановлено, що самиці російського осетра із індивідуальною масою тіла у межах 26 – 35 кг при середній довжині тіла в 141 – 160 см, із відносною плодючістю в межах 7,21 – 7,26 тис. ікринок/ кг та робочої плодючістю в межах 185 – 220 тис. ікринок за рибничими та технологічними параметрами позитивно показали себе в умовах штучного відтворення, що орієнтувало на відбір матеріалу саме від таких особин для проведення експериментальних робіт. Безпосередньо в умовах досліджень, експериментальний матеріал відбирався від самиць масою 23 – 25 кг, які знаходилися у ідентичному фізіологічному стані, складали середину нерестового ходу і приймали участь у 2 – 4-у турах відтворення по всіх роках спостережень.

Вплив термічного режиму на ефективність вирощування личинок. Спеціальні дослідження були проведені протягом 1994 – 1996 років. Експериментальна частина досліджень виконувалася на фоні годівлі піддослідного матеріалу виключно живими кормами ( наупліями артемій, дафнією та олігохетами ) триразово на добу з відносною величиною добового раціону в 20 - 30 % від маси тіла молоді. За окремі варіанти експерименту були прийняті відповідні роки, які відрізнялися відмінностями у термічному режимі при вирощуванні личинок російського осетра. Поставлене завдання було виконано на фоні щільностей посадки у 2,8; 3,2 та 4,0 тис. екз /м². Середня маса передличинок при зарибленні басейнів коливалась у межах 18,21 – 19,03 мг і в середньому по роках складала: у 1994 році - 18,93 ± 0,12 мг, у 1995 – 18,60 ± 0,27мг та у 1996 - 18,42 ± 0,16 мг. Термін вирощування становив 19 діб.

У ході досліджень головну увагу звертали на динаміку термічного режиму та вміст розчиненого у воді кисню. У 1994 році температура води коливалась від 17,6 до 18,8 ⁰С, що в середньому складало близько 18 ^оС, вміст розчиненого у воді кисню складав 7,4 – 8,8 мг О₂/ л. В 1995 року показники температури змінювались в межах 18,4 – 24,0 ^оС, що в середньому за було близьким до 22 ^оС, вміст розчиненого у воді кисню коливався від 5,9 до          7,4 мг О₂/л. Термічний режим у 1996 році характеризувався середніми, порівняно із попередніми роками, значеннями, і складав від 18,4 до 21,3 ^о С, або близько 20 ^о С, вміст розчиненого у воді кисню становив 5,6 - 6,4 мгО₂/л.