| Краткое содержание: |
Огляд наукової літератури
Рід Caragana Lam. належить до родини бобових (Fabaceaе L.) (Пояркова, 1945, Калініченко, 2003). На сьогодні найбільш повним літературним джерелом із систематики, історії та географії роду Caragana Lam. є монографія В. Л.Комарова (1909). Одним з найбільш поширених чагарників з роду Caragana Lam. у лісових культурах та придорожніх захисних насадженнях Центрального Поділля є карагана деревовидна (C. arborescens Lam.) (Кохно, 1986, 2001, 2005, Липа, 1977). У природних насадженнях поширена у південній частині Сибіру, Казахстану, у Забайкаллі, на Алтаї та в Середній Азії (Ісаченко, 1949, 1964, Колпіков, 1954, Шиманюк, 1964). В Україну рослина інтродукована з південної частини Західного та Східного Сибіру (Щепотьєв, 1949). За даними А. В. Альбенського та А. Є. Дьяченка (1949) у культуру карагана деревовидна введена у XVI ст. У вітчизняній і зарубіжній літературі докладно описується насіннєве розмноження рослини, але майже відсутні відомості щодо вегетативного розмноження, а також впливу освітлення на плодоношення карагани деревовидної (Колпіков, 1954, Lindqust, 1960, Єржанов, 1996, Алєксєєв, 1997, Балабушка, 2004).
Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури показав, що не можна зробити певного висновку щодо якостей карагани деревовидної як підліскового компоненту лісових культур в тих чи інших лісових і придорожніх захисних фітомеліоративних насадженнях (Юркевич, 1941, Пояркова, 1945, Харитонович, 1948, Гордєєва, 1949, Кучерявих, 1952, Пастернак, 1955, 1960, Грисюк, 1993, Мельничук, 2004, Che yshov, 2004, Свириденко, 2005). Огляд літературних джерел свідчить, що майже відсутні дані про ґрунтоутворюючу роль карагани деревовидної, головним чином, як рослини з родини бобових, що впливає певним чином на азотний баланс у ґрунті під лісовим наметом. Лісівничі дослідження обмежувалися лише нечисленними згадками про вплив карагани на продуктивність головних деревних порід. Але й ця інформація носить досить суперечливий характер (Михайлов, 1914, Степанов, 1937, Кобранов, 1938, Мако П. Даков, 1950, Гордієнко, 1995, Рибак, 2004). Одночасно з цим є дані про високу конкурентноздатність кореневої системи карагани деревовидної у боротьбі за вологу у ґрунті (Кучерявих, 1952, Рахтеєнко 1952, Ткаченко, 1955, Гордієнко, 2005).
Незважаючи на досить широке висвітлення результатів досліджень, пов’язаних з видом карагана деревовидна, майже відсутня інформація стосовно оптимальної глибини посіву насіння у ґрунт. На території Центрального Поділля не проводились дослідження генеративного та вегетативного розмноження, природного насіннєвого та вегетативного поновлення цього виду у лісових ценозах. Недослідженими залишаються питання впливу намету головних порід на карагану деревовидну, а також її впливу на інші види у лісових фітоценозах. Досить перспективним виглядає впровадження карагани деревовидної, особливо її форм в озеленення населених місць.
Програма, методика та об’єкти досліджень
Для досягнення поставленої мети було передбачено дослідити біоекологічні та фітомеліоративні властивості карагани деревовидної, а саме: особливості фенології та онтогенезу, здатність до генеративного та вегетативного розмноження, динаміку зарощування та природного поновлення в штучних фітоценозах, взаємодію карагани з деревними породами та її роль в укріпленні ґрунтового шару, вплив на процеси ґрунтоутворення під наметом різних за віком, складом і формою деревостанів та накопичення азоту в лісових ґрунтах, нагромадження азоту у вегетативних органах рослини, особливості транспірації листя, пиловловлюючу здатність, роль карагани у снігозатриманні, участь у культурфітоценозах, а також перспективи використання декоративних форм виду в озелененні.
Теоретичні та експериментальні роботи проведено з використанням екологічних, лісівничих, таксаційних, фенологічних, фізіологічних, біохімічних та математичних методик.
Висоту, об’єм і площу проекції крони чагарника визначали за відомими в лісовій таксації методиками (Анучин, 1982). Лісівничо-таксаційні показники (бонітет, тип лісорослинних умов, повноту, склад, вік, продуктивність насаджень та ін.) встановлювали згідно з лісівничими методиками (Білик, Брадіс 1962, Горшенін, Бутейко, 1962, Погребняк, 1968).
Фенологічні спостереження проводили відповідно до основних положень, представлених в роботах F. S. Zanon (1952), А. А. Щеголева (1957), А. П. Шенникова (1958), “Методи…” (1975), Г. Н. Зайцева (1981), І. О. Зайцевої (2003). Спостереження за проходженням караганою окремих фенофаз проводили протягом трьох років за методикою Н. Е. Булигіна (1969, 1979) та І. Н. Бейдеман (1974).
Оцінку плодоношення карагани деревовидної здійснювали за шкалою В.Г. Каппера (1930).
Лабораторну схожість насіння визначали пророщуванням його у чашках Петрі, ґрунтову – посівом у парник (ГОСТ 13056.6–97). Для з’ясування впливу глибини посіву на схожість насіння висівали на глибину 7,0; 5,0; 2,5; 1,0 см та на поверхню ґрунту.
Розмноження зеленими живцями проводили з урахуванням рекомендацій В. К. Балабушки (1985, 2004) із застосуванням стимуляторів росту (гетероауксин і корневін). При розмноженні способом розкладання пагонів використано методику С. С. П’ятницького (1961).
Природне вегетативне поновлення карагани деревовидної вивчали шляхом садіння чагарників карагани “на пень” з визначенням кількості паростків залежно від освітлення, насіннєве – шляхом підрахунку самосіву. Приріст пагонів вивчали за рекомендаціями О. А. Молчанова, В. В. Смірнова (1967).
Динаміку опаду органічної маси визначали шляхом його збору на 10 рівномірно розташованих облікових площадках розміром 1,0 × 1,0 м. Відбір і розподіл зразків лісової підстилки та опаду на фракції виконували за методикою І.І. Смольянінова (1969).
Розовсюдження коріння карагани та деяких інших деревних порід вивчали шляхом розкопування із врахуванням рекомендацій М. І. Калініна, М. М. Гузя та Ю. М. Дебринюка (1998). Для вивчення кількості бульбочок на корінні карагани деревовидної підбирали однакові за віком і породним складом ділянки з підліском карагани деревовидної, а також чисті насадження карагани деревовидної.
У процесі досліджень викопано 226 шурфів, відібрано і виконано фізико-хімічні аналізи у 88 ґрунтових зразках. Хімічний аналіз ґрунтів проводили за методиками: вміст гумусу за Тюріним, гідролітичну кислотність – за Каппеном, pH солевої витяжки – потенціометрично, рухомого фосфору та калію – за методом Чиркова, суму ввібраних основ – за Каппеном, вміст легкогідролізуючого азоту – за методом Корнфілда, нітратний азот – іонометричним методом.
Наявність основних елементів живлення (N, P, K) в зеленій масі та корінні карагани визначали за методиками ГОСТ. Дослідження інтенсивності транспірації карагани проводили за методикою Л. А. Іванова, А. А.Силіної і Ю. Л. Цельникер (1950). Вивчення розподілу снігового покриву проводилось маршрутним методом за допомогою переносних снігомірних рейок (Коптєв, Ляшенко, 1989). Для визначення фільтрувального ефекту було використано методику Л. Г. Любінської (2001). Фітоценотичні дослідження проводили за методиками В. П. Кучерявого (1981, 2003). Декоративність виду оцінювали посезонно за методикою Н. В. Котелової та О. Н. Виноградової (1974). Математичний аналіз експериментальних даних проводився на персональному комп’ютері з використанням програм Statistica 6 та Excel 2003 і методики Б.О. Доспєхова (1979).
Природнокліматичні умови Центрального Поділля. На підставі огляду літератури описано географічне положення, рельєф і ґрунти, клімат, лісову рослинність регіону досліджень.
Об’єктами досліджень були різновікові чисті і мішані соснові та дубові двох- і трьох’ярусні лісостани, у складі підліску яких зростала карагана деревовидна, придорожні захисні лісові смуги за участю карагани та чисті насадження карагани деревовидної.
Експериментальні дослідження проводилися у місті Хмельницькому на території ботанічного саду Хмельницького національного університету, спортивно-оздоровчої бази Хмельницького національного університету, дендропарку “Поділля”, у придорожніх захисних лісосмугах автошляхів регіону досліджень, лісових насадженнях лісгоспів, підпорядкованих Хмельницькому обласному
управлінню лісового та мисливського господарства (ДП “Новоушицьке лісове господарство”, ДП “Шепетівське лісове господарство”, ДП “Кам’янець-Подільське лісове господарство”, ДП “Хмельницьке лісомисливське господарство”, ДП “Ярмолинецьке лісове господарство” та КП “Теофіпольлісгосп”). |
