Олексійченко Біологічні основи селекції шовковиці (Morus L.) та підвищення її продуктивності в умовах України

Краткое содержание

СУЧАСНИЙ СТАН СЕЛЕКЦІЇ ШОВКОВИЦІ MORUS L.

НА ПІДВИЩЕННЯ ВРОЖАЙНОСТІ ЛИСТЯ ТА СУПЛІДЬ

Наведено дані про широке використання шовковиці в господарській діяльності людини та сучасний стан її селекції як кормової та плодової культури в умовах України. Висвітлюються здобутки вітчизняних і зарубіжних дослідників щодо підвищення продуктивності й адаптивного потенціалу сортів і гібридів шовковиці. Розглядаються шляхи підвищення врожайності листя кормових насаджень за допомогою використання бактеріальних добрив, створених на основі ефективних штамів азотфіксуючих мікроорганізмів бульбочкових бактерій шовковиці.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Робота виконана у 1991–2004 рр. на базі Інституту шовківництва УААН (лабораторія селекції шовковиці). Окремі дослідження проведено у Велико-Лепетихському шовкогосподарстві Херсонської області (південний Степ), Хмельникському шовкогосподарстві Вінницької області (південно-західний Лісостеп), Хорольському, Гоголівському шовкогосподарствах, Миргород­ському грензаводі Полтавської області (Центральний Степ).

Обстеження кормових плантацій шовковиці з метою визначення осередків хвороб, облік стійкості шовковиці до низьких температур і збудників хвороб, випробування перспективних вихідних сортів і гібридів проведено відповідно до основних положень методики Державного сортовипробування сільськогосподарських культур (1983). Достовірність різниці між сортами й гібридами визначали за показником найменшої суттєвої різниці (НСР₀₅), розрахованим за методикою Є. А. Доспєхова (1968).

Стійкість шовковиці до збудників вілту визначали лабораторним експрес-методом зворотного титрування екзоосмованих клітинами листя органічних речовин (Н. В. Єзерська, Л. М. Назарова, 1991).

У селекційній роботі з виведення нових сортів шовковиці використовували переважно гібридизацію з наступним багаторазовим добором селекційних форм за максимальними значеннями корисних ознак.

Морфологічний опис сортів і форм колекційного фонду проводили за методикою М. І. Гребінської (1968), прийнятою в шовківництві за єдину номенклатуру сортовідмінних ознак. При вивченні анатомічної будови деревини шовковиці використовували методики С. І. Ваніна (1934), В. С. Віхрова (1949), А. А. Яценка-Хмелявського (1959).

Для оцінки кормової якості листя за інтенсивністю реакції хемотаксису гусениць-“мурашів” (які щойно відродилися) наважку грени по 1 г висипали для інкубації в паперові противні площею 48 см². Після відродження гусениць-“мурашів” натерті шовковицею аркуші паперу накладали зворотною стороною на ці противні. Через 30 хвилин аркуші знімали й підраховували кількість гусениць-“мурашів”, які перейшли на папір.

Ефективність впливу бактеріальних добрив на продуктивність сортових і гібридних насаджень шовковиці вивчали на базі Інституту шовківництва. Для інокуляції насіння та ґрунту насаджень шовковиці використовували виділені з бульбочкових бактерій шовковиці штами азотфіксуючих організмів. Бактеріальні добрива виготовляли в лабораторії біологічного азоту Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН (м. Чернігів).

Бактеріальні добрива вносили шляхом інокуляції штамів азотфіксуючих бактерій у кореневу зону рослин із поливною водою. Для цього бактеріальне добриво в кількості 300 г розмішували в 10 л води і вносили в борозни з двох боків під шовковицю з розрахунку 20 г на одну рослину. У контролі рослини шовковиці поливали такою ж кількістю води із стерильним торфом.

Дослідження проводили на молодих сортових і гібридних плантаціях шовковиці (гібрид Харківська-3 Ч Українська-1 – вік 5–7 років), сформованих на літній напрямок. Висота штамбу – 0,60–0,70 см, схема садіння – 3Ч0,5 м.

Хімічний склад листя, вміст вітамінів, макро- й мікроелементів після внесення бактеріальних добрив визначали за загальноприйнятими методиками.

Термотестування живців і насіння шовковиці проводили за методикою В. Г. Шахбазова. При цьому дослідні зразки (здерев’янілі живці, насіння) складали у марлеві мішечки й на певний час занурювали в прогріту до необхідної температури баню водяного термостату. Відразу після прогрівання марлеві мішечки із зразками переносили у воду кімнатної температури. Після 20-хвилинного охолодження живці вміщували в посудини з водою для спостереження за розпусканням бруньок. Теплостійкість прогрітих живців різних сортів шовковиці оцінювали за часткою живих бруньок.

Насіння шовковиці різних гібридних комбінацій після охолодження розкладали в чашки Петрі на зволожений фільтрувальний папір і вміщували в термостат при температурі 30°С. Одночасно в термостат ставили чашки із замоченими непрогрітими (контрольними) зразками насіння. Для оцінки теплостійкості на 5–6 день після прогрівання визначали кількість пророслого й загиблого насіння, а також довжину коренів і стебел пророслих насінин. Теплостійкість насіння різних гібридних комбінацій оцінювали за коефіцієнтами теплостійкості (КТ), які обчислювали за співвідношенням часток пророслого насіння у досліді (після прогрівання) та контролі.

Вивчення шовковиці як плодової культури проводили згідно з методикою Державного сортовипробування шовковиці на плодоносність, розробленою нами.

Усі досліди проведено не менше, ніж у трьох повтореннях для кожного варіанту. Експериментальні дані обробляли методами варіаційно-статистичного, дисперсійного та кореляційного аналізів (Доспехов, 1968) із використанням програм Microsoft Excel, StatGraf і Agros на персональному комп’ютері.