Фучило Я.Д. Біолого-екологічні та технологічні основи плантаційного лісовирощування в Україні

Краткое содержание

ПРОГРАМА, умови, Методологія, МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

 та теоретичне ОБГРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ

Програмою дисертаційної роботи передбачалося проведення досліджень за такими напрямами: вивчення лісівничих і екологічних  властивостей сосни звичайної (Рinus sylvestris L.), ялини європейської (Picea abies (L.) Karst.) та перспективних форм тополь (Populus sp.) і верб (Salix sp.), які зумовлюють високу продуктивність та стійкість їх насаджень; визначення потенційної продуктивності плантаційних культур у різних грунтово-кліматичних умовах і на різних категоріях земель; дослідження можливості підвищення продуктивності плантацій методами лісової селекції; оцінити ефективність основних елементів агротехніки і технології створення та вирощування плантацій (використання різних типів садивного матеріалу,  способів підготовки лісокультурних площ, обробітку ґрунту, проведення агротехнічних і лісівничих доглядів та заходів захисту плантацій; обґрунтування оптимальних строків проведення головного рубання); дослідження економічної та екологічної ефективності плантаційного лісовирощування.

Вирішенню поставлених програмних завдань передувало проведення аналізу наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів з проблеми плантаційного лісовирощування, а також суміжних напрямів лісової науки. В основу проведених досліджень лягли наукові положення вітчизняних і зарубіжних лісівників (Морозов Г.Ф., 1970; Висоцький Г.Н., 1950; Погребняк П.С., 1968; Мелехов І.С., 1980, 1986 та ін.) про ліс як специфічний біогеоценоз, що складається з окремих компонентів: деревостану, підліску, трав’яного покриву, ґрунтової  флори, фауни, ґрунту, материнської гірської породи тощо, які розвиваються у просторі і часі під впливом кліматичних умов, впливаючи один на одного та навколишнє середовище.

 При плантаційному лісовирощуванні, яке являє собою спеціалізоване лісогосподарське виробництво з вирощування певних видів  деревної сировини у більшій кількості та у коротші строки, порівняно з традиційним лісовирощуванням (Шутов И.В., Маслакова Е.Л., Маркова И.А. и др., 1984, 1986) формуванню деревостану (його запасу і товарної структури), надається основна увага. Теоретичною основою дисертаційної роботи стали також праці К.Б. Лосицького і В.С. Чуєнкова (1973) (щодо оцінки максимальної продуктивності деревостанів), Б.І.Гаврилова (1957), який першим увів поняття “плантація” по відношенню до соснових деревостанів, а також ряд інших робіт з особливостей вирощування сосни, ялини, тополі та верби (Головчанский И.Н., Гавриленко А.П., Шинкаренко И.Б. и др., 1981; Гордиенко М.И., Падий Н.Н., Цилюрик А.В., 1992; Гузь М.М., 1996; Калинин М.И., 1983; Козырев Ф.М., 1931; Криницький Г.Т., 1993; Кучерявий В.П., 2000; Лавриненко Д.Д., Редько Г.И. и др., 1966; Лакида П.І., 2002; Морозов Г.Ф., 1966; Ониськив Н.И., 1967, 1986;  Правдин Л.Ф., 1952, 1964; Редько Г.И., 1975; Рябокінь О.П., 1995, 1996; Савич Ю.Н., Строчинский А.А., 1991; Ткач В.П., 1995, 1999; Царев А.П., Царева Р.П., Иванников С.П., 1988; Шутов И.В., Маслакова Е.Л., Маркова И.А. и др., 1984, 1986; Ford-Robertson J.B., Mitchell C.P, Watters M.P., 1993; Hytönen J., 1995, 1996; Kenney W.A., 1993; Souleres G., 1993, 1995; Weisgerber H., 1988 та інші).

 Експериментальними дослідженнями, які проводилися протягом 1983-2004 років, були охоплені усі природно-кліматичні зони рівнинної частини України. За об’єкти досліджень слугували плантаційні та традиційні штучні деревостани різних лісорослинних умов, з різною агротехнікою їх створення та вирощування. Частина з них були спеціально створені за безпосередньої участі автора. Крім того, досліджувалися високопродуктивні деревостани як еталони,  для оцінки максимальної продуктивності деревини у певних кліматичних і едафічних умовах. Частина досліджень стосувалася селекції перспективних форм деревних порід для плантаційного лісовирощування.

У процесі постановки та проведення досліджень користувалися загальноприйнятими у лісівництві, лісових культурах, фізіології рослин, лісовій селекції, лісовій таксації і математичній статистиці методиками та нормативами (Анучин Н.П., 1952; Воробьев Д.В., 1967; Гордієнко М.І., Маурер В.М., Ковалевський С.Б., 2000; Гузь М.М., 1996; Криницький Г.Т., 1993; Молотков П.И., 1991; Патлай І.М., 1989; Старова Н.В., 1980; Строчинский А.А., Швиденко А.З., Лакида П.И. и др., 1992 та ін.). 

На даний час плантаційне лісовирощування досить широко використовують для одержання необхідних сортиментів деревини у таких розвинених країнах як США, Канада, Великобританія, Швеція, Фінляндія, Франція, Італія, Німеччина, Китай, Японія, Нова Зеландія, Аргентина тощо. Великий інтерес до даної проблеми проявляють також сусідні з Україною держави – Польща, Росія, Білорусь, Словаччина.

При плантаційному лісовирощуванні необхідно прагнути до одежання максимально можливої кількості деревини. Використавши дані К.Б. Лосицького (1973) про те, що на 1 ккал·см^-2·рік^-1 сонячної радіації у насадженнях однієї й тієї ж породи у різних кліматичних зонах при загальному забезпеченні вологою продукується однакова кількість деревного приросту на 1 га, ми розрахували для території України максимальні теоретичні показники запасу і загальної продуктивності досліджуваних порід, а також показники бонітету, яким відповідають ці характеристики за таблицями ходу росту у віці 100 років для сосни і ялини та у 50 років – для осики (табл. 1).

Досягнення одержаних показників продуктивності можливе лише за наявності ряду інших сприятливих чинників, у першу чергу зволоженості території, трофності і дренованості ґрунту, кількісному та якісному складу ґрунтової біоти.