Кирилюк Морфобіологічні та екологічні особливості видів роду Lonigera L. та перспективи їх використання в озелененні м. Києва

Краткое содержание

Розділ 1. Ботаніко-систематична характеристика видів жимолості. Видовий склад роду, як відмічають деякі автори, зокрема, Зайцев Г.М. та   Шульгина В.В. (1962), Рябова Н.В. (1980) та інші, налічує більш як 200 видів, що поширені, головним чином, у листяних та змішаних лісах у помірній та субтропічній зонах Європи та Північної Америки, також у субтропічних та тропічних лісах або заростях чагарників Південно-Східної Азії. У природних умовах жимолості поширені в північній півкулі на територіях, які за флористичним районуванням суші згідно праць Альохина В.В. (1950) та Жуковського П.М. (1982) відносяться до Китайсько-японської, Середземноморської та Північноамериканської атлантичної областей, або до Голарктичного царства за Тахтаджяном А.Л. (1974, 1978).

Рябова Н.В. (1980) відмічає, що в гірському лісовому Китаї знаходиться центр видової різноманітності жимолостей. Флора гірського Китаю є найбільш давньою, збереглась без змін як частина неогенової флори, що не зазнала дії аридізації, як флори Середземномор’я і Центральної Азії, ні неогенового зледеніння, як флори Північної і Східної Азії.

Існують значні розбіжності  в кількості опадів за період із середньомісячною температурою повітря вище 0⁰С та в абсолютних мінімальних температурах повітря України порівняно з  районами природного зростання видів роду Lonicera L.

Кліматичні умови м. Києва досить сприятливі для введення у декоративні насадження досліджуваних видів жимолостей, хоча за деякими показниками термічного режиму вони мають значні розходження, які позначаються на ритмі розвитку рослин у наших умовах.

Розділ 2. Об’єкт та методи досліджень. Об’єктами досліджень були чотири види жимолостей, а саме: жимолость звичайна (Lonicera xylosteum L.), жимолость татарська (Lonicera tatarica L.) та інтродуковані види: жимолость каприфоль (Lonicera caprifolium L.) і жимолость їстівна (Lonicera edulis Turcz. ex Freyn.). Постійні спостереження  виконувались на базі ботанічних садів м. Києва: Національного Ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України, Ботанічного саду ім. О.В. Фоміна Київського Національного університету ім. Т.Г. Шевченка, Державного Ботанічного саду Національного аграрного університету та 13 парків   м. Києва.

Методи досліджень визначались з урахуванням необхідності вивчення ступеня стійкості жимолостей, ритму розвитку, росту, цвітіння і плодоношення, а також оцінки декоративних якостей та перспективності в умовах м. Києва.

Фенологічні спостереження проводили згідно з працею “Методика фенологических наблюдений в ботанических садах СССР” (1980). Ріст           вивчали на підставі лінійного вимірювання приросту однорічних пагонів. Інтенсивність цвітіння та рясність плодоношення визначали за методикою                       Калініченка О.А. (1989).

Розміри ягід та насіння визначали мікрометром гладким з величиною відліку 0,01 мм при настройці на нуль по установчій мірі. Визначення морозостійкості проводили польовим методом та шляхом мікроскопічного аналізу ступеня пошкодження тканин після проморожування за методикою Соловйової М.О. (1982). Для точної характеристики посухостійкості, вивчали водний режим                 листків, використовуючи відомий метод Кушніренка М.Д., Курчатовії Г.П., Крюкової Є.В. (1975).

Досліди з вегетативного розмноження жимолостевих проводились    відповідно до рекомендацій Іванової З.Я. (1982), Турецької Р.Х. (1955, 1968), Тарасенка М.Т. (1967), Комісарова Д.А. (1964).

Для характеристики декоративних ознак досліджуваних видів використано методику, яку розробили Хороших О.Г. та Хороших О.В. (1999). Перспективність інтродукції досліджуваних жимолостей в наших умовах визначали методом інтегральної числової оцінки на основі візуальних спостережень, розроблених Лапиним П.І. та Сидневою С.В. (1973). Результати досліджень обробляли методом варіаційної статистики за Зайцевим Г.М. (1984).

Розділ 3. Морфобіологічні та екологічні особливості видів роду Lonicera L.  

Види роду Lonicera L. належать до рослин з нетривалим періодом глибокого спокою. У аборигенних та середземноморських видів він триває близько 212 – 220 днів (жимолості звичайна, татарська та каприфоль), у японо-китайських – 241 – 251 день (жимолость їстівна). Нами встановлено, що в умовах м. Києва початок вегетації жимолостей розпочинається в кінці березня – на початку квітня, коли середньодобова температура характеризується значеннями нижчими за +5⁰С. Пізніше цього строку розпочинає вегетацію жимолость звичайна.