Мельник Ю.А. Особливості розвитку лісових порід підродини IMaloideae/I в умовах урбанізованих територій західного регіону України

Краткое содержание

Дикорослі плодові деревно-чагарникові рослини є невід’ємним компонентом лісових фітоценозів. Вони виконують як суто лісівничі функції, так і збільшують загалом продуктивність лісів. Відома роль дикорослих плодових як оптимізаторів ландшафтів.

Урбанізація супроводжується витісненням із зелених насаджень аборигенних деревних видів і заміною їх посухо- і газостійкими екзотами, а у внутрішньоквартальних насадженнях також плодовими.

Переважна більшість досліджень розвитку деревно-чагарникових порід на урбанізованих територіях стосувалась питань стійкості окремих видів (у т.ч. і плодових) до токсичних емісій (Антипов, 1957,1979; Николаевский, 1964, 1979; Илькун, 1971, 1978; Кулагин, 1974; Тарабрин, 1980; Сергейчик, 1984; Сергейчик, Сергейчик, 1990) і заходи до її підвищення (Бондаренко, Данько, 1982; Хьюстон, 1982; Пастернак, Ворон, Мазепа, 1987).

Теоретичні основи і практичні заходи інтродукції деревних рослин узагальнили Н.О. Базилевська та А.М. Маурінь (1984), які показали, що в процесі акліматизації відбувалися зміни ритму розвитку рослин та генотипні зміни.

Сезонний розвиток рослин дає можливість визначити особливості функціонування плодових як у лісових, так і у зелених насадженнях. Детальні дослідження з даного питання проведені багатьма дослідниками (Бейдеман, 1974; Булыгин, 1979, 1982; Рябчук, 1985,1987,1995).

Входження рослин у генеративну фазу розвитку пов’язують з розвитком вегетативної сфери, а цвітіння як з фотоперіодом, так і з завершенням росту вегетативних пагонів (Лир, Польстер, Фидлер, 1974) і з гормональною теорією розвитку рослин (Чайлахян, 1988).

будова деревини може служити показником стану деревних рослин в умовах урбогенного середовища. У зоні промвикидів різко знижується тривалість камбіальної активності (Лобжанидзе и др., 1990).

Внаслідок вивчення та критичного аналізу літературних джерел, які в ряді випадків мають різні погляди та неспівпадаючі судження, можна зробити висновок, що в них відсутнє або недостатньо глибоко висвітлене питання функціонування лісових порід в умовах урбанізованого середовища.

Методика досліджень. Теоретичні та експериментальні роботи проведені з використанням екологічних, лісівничих, таксаційних, фенологічних, фізіологічних, анатомічних і математичних методик.

Лiсiвничо-таксацiйну характеристику деревостанiв вивчали за загальноприйнятими методами (Анучин, 1977). З метою вивчення розвитку генеративних органів плодових урбанізованих територій дослідження проводилися в розрізі чотирьох еколого-фітоценотичних поясів (ЕФП), виділених за В.П. Кучерявим (1991): I ЕФП - приміські ліси; ІІ ЕФП - міські лісопарки і паркові насадження, великі зелені масиви; ІІІ ЕФП - невеликі парки, міські сквери, насадження всередині житлових кварталів; IV ЕФП - деревні насадження вулиць і площ, що не сформували фітоценотичного покриву.

Мікрокліматичні показники вивчали одночасно під кронами біогруп, на відкритих місцях у межах насаджень (галявини) і на відкритих місцях поза насадженнями згідно методики В.І. Віткевича (1962). Для вимірювання температури і вологості повітря використовували аспіраційний механічний психрометр МВ-4М, освітленості - люксметр Ю-116.

Проведення й аналіз фенологічних спостережень базувались на роботах вітчизняних і закордонних вчених (Шиголев, Шиманюк, 1949,1962; Шнелле,1961; Зайцев, 1974,1981; Шульц, 1981). При проведенні спостережень реєстрували наступні фази з їх підфазами: 1 - вегетативну; 2 - бутонізації; 3 - квітування; 4 - плодоношення.

Для характеристики плодів визначали такі показники: довжину черешка, діаметр та довжину плоду, масу в свіжозібраному і повітряно-сухому стані та абсолютну вологість плодів. Плоди відбирали із середнього ярусу з периферійних частин крони в кінці серпня - вересні, коли плоди досягали знімальної стиглості.

Відбір взірців деревини з наступним їх мікропрепаруванням здійснювали за існуючими методиками (Яценко-Хмелевский, 1954; лобжанидзе, 1989). Будову деревини вивчали з урахуванням наступних ксилотомічних ознак: середня ширина річних шарів і їх кількість в 1 см; діаметр порожнин судин, кількість судин в одиниці площі (1 мм²), частка судин в об’ємі стовбура.

відбір взірців і визначення оводненості пагонів проводили за методиками, викладеними в роботах (Дадыкин, 1973; Гусев, 1974; Сулейманов, 1974). Протягом вегетаційного періоду з кожної дослідної рослини щомісяця відбирали з пагонів 15 взірців. Після цього взірці зважували, висушували в сушильній шафі до постійної маси.

Вміст зелених і жовтих пігментів пластид визначали в ацетонових екстрактах на спектрофотометрі СФ-16 в 6-кратній повторності (Починок, 1976). Зразки відбирали в серпні з південно-західної сторони з верхньої частини крони з пагонів останнього року приросту. Кількість хлорофілів "а", "b" і каротиноїдів розраховували на абсолютно суху масу.

Визначення життєздатності пилку проводили шляхом пророщування його в 0.3 М розчині сахарози й 1%-ному розчині желатину (Пятницкий, 1961). Підрахунок пророслих і непророслих пилкових зерен проводили на кожному предметному скельці в п’яти полях зору; відсоток пророслих зерен обчислювали від їх загальної кількості.

методика прогнозування плодоношення базується на кількісному обліку квіток, зав’язей, зелених і стиглих плодів на модельній гілці (Топпер, Булыгин, 1977).

Для з’ясування впливу приросту пагонів на плодоношення рослин на кожній дослідній рослині робили 35–40 замірів приросту пагонів за останній і передостанній роки (Смирнов, 1964; Молчанов, Смирнов, 1967).

Результати дослідів оцінювали статистичними методами за допомогою кореляційного та регресивного аналізів. Достовірність різниці перевіряли за критеріями Стьюдента та Фішера. Статистичну обробку здійснювали за методиками Г.Н. Зайцева (1978), Б.О. Доспєхова (1979).

Об’єкти досліджень. Польові дослідження здійснювали протягом 1993–1999 рр. на території підприємств лісової галузі та зелених насаджень Львівської та Івано-Франківської областей. Закладено 36 постійних пробних площ з наявністю лісових видів підродини Яблуневих: глоду одноматочкового, горобини звичайної, груші звичайної, яблуні лісової.

Характеристика природних умов західного регіону України. На підставі огляду літератури розглянуті географічне положення, геологічна будова, грунтове покриття, клімат, рослинність, типи лісу (Бережний, Шишова, 1968; Гуменюк, 1968; Проць-Кравчук, 1968; Андрущенко, 1970; Генсірук, 1992; Герушинський, 1996). Аналіз природно-кліматичних умов свідчить про наявність сприятливого режиму для виростання лісових видів підродини Яблуневих.