Онищенко В.М. Стан та продуктивність штучних насаджень сосни звичайної, створених на староорних землях Центрального Полісся

Краткое содержание

РОЗДІЛ 1

СУЧАСНИЙ СТАН ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ СТАРООРНИХ ЗЕМЕЛЬ ПІД ЛІСОКОРИСТУВАННЯ

Сучасний стан лісових культур, створених на староорних землях Полісся України, є досить актуальним, оскільки раніше створені на десятках тисяч гектар соснові культури почали суцільно втрачати енергію росту і всихати. Все це свідчить, що розлад і всихання соснових культур на Поліссі перебігає скрізь і набуває характеру стихії.

Проблема стану і росту насаджень на староорних землях вивчалася в лісовій літературі давно. Ще на початку ХІХ століття німецькі лісоводи Г.Котта (1817) та Ф. Рамман (1890) звернули увагу на повільний ріст соснових культур на староорних землях, починаючи з стадії жердняку.

Слід відзначити, що до 60-х років ХІХ століття в Росії створювалася мала кількість культур на староорних землях. Після реформи 1861 року селяни, у яких відібрали оброблювані ними раніше родючі земелі, стали посилено заорювати малородючі ділянки, в тому числі і зруби в суборових і сугрудкових умовах місцезростання. Після порівняно короткочасного інтенсивного сільськогосподарського користування ці землі виснажувалися, випадали з обороту і поступово заростали лісовою рослинністю.

Таким чином, на початку ХХ століття з’явилась можливість проаналізувати ріст насаджень молодняків на староорних землях. Такі дослідження    й    були    проведені    Тольським   А.П.  (1904,  1907,  1911), А.А. Крюденером (1909) та іншими. Вони встановили утворення надмірно бідних типів лісу на виораних землях, звернули увагу на труднощі у створенні стійких і певною мірою якісних насаджень на таких же землях.

П.С. Погребняк (1941, 1944), вивчаючи соснові культури на староорних землях в Пінявському лісництві Малинського держлісгоспу Житомирської області, на основі своїх дослідів, а також детального огляду робіт ряду авторів з даного питання дійшов висновку (Погребняк П.С., та ін. 1947, 1951), що головна причина депресії соснових культур на староорних землях полягає не в корчуванні і сільськогосподарському користуванні, а в дуже довгому періоді відсутності відновлення лісу на суцільній вирубці, протягом якого піщаний грунт утратив свою глибинну архітектоніку (ризосферу). Також зникають ґрунтові безхребетні (Гордієнко О.Е., 1968), які притаманні для лісових ґрунтів.

З метою створення стійких насаджень на староорних грунтах необхідно швидко відновлювати вирубки в сосновому господарстві на піщаних грунтах і при облісенні пустирів вводити до складу культур для сосни - березу пухнасту, сосну  Банкса,   тополю  бальзамічну  і  лавролисту  (Стопкань В.В., Лавриненко Д.Д., Похітон П.П., 1954; Лавриненко Д.Д., 1960; Корецький Г.С., 1967), корені яких здатні долати опір з боку грунтової маси (Висоцький Г.М., 1908, 1911), а також штучно відновлювати глибинну ризосферу в пісках створенням вертикальних кротовин, заповнюючи їх вологоємким матеріалом: торфом, компостом, бурим вугіллям, деревними опилками (Логвиненко І.І., 1970, 1971); вирощувати культури сосни на староорних землях до стадії жердняка в густих (12-15 тис. дерев на гектарі) насадженнях (Тольський А.П., 1913; Морозов Г.М., 1950;  Жилкин  Б.Д.,  1955;  Погребняк  П.С., 1955;  Калінін М.З.,   1975;  Падій М.М.,  1993;  Гордієнко М.І.,  Падій М.М.,  Цилюрик А.В., 1995).

Швидке розмноження вторинних шкідників і поширення хвороб у молодих (і старших) культурах на староорних землях вимагає знову повернутися до проблеми розладнаних насаджень, визначити причини їх дигресії і розробити заходи щодо створення стійких насаджень на староорних землях.

РОЗДІЛ 2

ПРОГРАМА, МЕТОДИКА ТА ОБ’ЄКТИ ДОСЛІДЖЕННЬ

На основі матеріалів лісовпорядкування та обліку лісового фонду визначено найбільш характерні ділянки культур сосни звичайної в умовах свіжих борів і суборів Київської та Житомирської областей. Як об’єкти дослідження використовували культури сосни звичайної різного віку і повноти, створені на староорних землях:

- Чисті культури сосни звичайної різного віку, що ростуть у свіжих борах і суборах Димерського, Іванківського, Малинського, Радомишльського, Житомирського, Київського, Овруцького ДЛГ та Боярської ЛДС.

- Змішані та чисті культури сосни звичайної різного віку, які знаходяться в свіжих суборах Овруцько-Народицького ДЛГ та Боярської ЛДС.

- Культури сосни створені в свіжих суборах на свіжому зрубі в Димерському, Іванівському, Овруцько-Народицькому ДЛГ та Боярської ЛДС.

- Культури сосни звичайної 1-4-річного віку, власноруч створені на землях, які вийшли з сільськогосподарського користування.

Згідно з проектами лісових культур та матеріалами лісовпорядкування на цих ділянках встановлювались: вік насадження, способи підготовки ділянок, обробітку ґрунту, способи створення культур.

Пробні площі закладали відповідно до методичних вказівок щодо вивчення лісових культур (Гордієнко М.І., Маурер В.М., Ковалевський С.Б., 2000).

Щільність ґрунту досліджували, використовуючи щільномір Голубєва, який фіксує щільність ґрунту в кг/см². Водопроникливість визначали за допомогою циліндрів з фіксуванням часу, витраченого для проникнення 1 л води у відповідний шар грунту. Інтенсивність транспірації хвої вивчали за методикою Л.А. Іванова та ін. (1956), а дефіцит вологи, обводнення та водоутримуючу здатність – за методикою М.Д. Кушніренко, Е.А. Гончарової та Є.М. Бондаря (1972). Вміст азоту, фосфору та калію у хвої визначали за методикою К. Гінзбурга, а в грунті – полум’яним фотометром.

РОЗДІЛ 3

ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ КУЛЬТУР СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ НА ЗЕМЛЯХ, ЯКІ ВИЙШЛИ З СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО КОРИСТУВАННЯ

Значну питому вагу (3-4 млн га) у лісокультурному фонді України в минулому і тепер становлять землі, що вийшли з сільськогосподарського користування. На ділянках, за умов продовженого вирощування сільськогосподарських культур, систематично переорювалася земля на постійну глибину, витрачалася надземна (а часом і підземна) маса рослин, що зменшувала надходження органічних речовин до ґрунту, погіршувалися його фізичні і фізико-хімічні властивості, створювався твердий підорний шар (рис. 1).

Рис. 1. Щільність горизонтів: ряд 1- щільність ґрунту на староорних землях; ряд 2- щільність ґрунту під пологом стиглого лісу.

На рисунку 1 показано, що на глибині 30-40 см на староорних ґрунтах створюється щільний шар внаслідок постійної дії на нього лемеша плуга. Після висаджування в грунт рослині треба багато часу, щоб корінням пробити цей шар. Через втрату глибинної ризосфери на староорних землях молоді рослини зосереджують своє коріння у верхніх шарах ґрунту. Це значно ускладнює або навіть не дає можливості використовувати деревами глибинних запасів вологи. В стадії жердняка, коли потреба у волозі швидко зростає, нестача її, зумовлена зменшенням ризосфери, призводить до сповільнення росту дерев, а інколи, особливо після посухи, і до раптового відмирання.

Зважаючи на проведені дослідження, механізм цього явища такий. Збільшення розмірів крони та інших наземних органів тоді, коли внаслідок відсутності природної структури грунту спостерігається дуже повільний ріст коріння, призводить до недостатнього забезпечення дерева вологою. На основі цих досліджень ми зробили висновок: при створенні культур на староорних землях потрібно перед посадкою провести глибоке розпушування грунту на глибину орієнтовно 60 см за допомогою ґрунтопоглиблювача РН-60. Це полегшить ріст коріння рослин у глибину у перші роки після посадки.

Дослідження показали, що чисті культури сосни звичайної, створені на староорних землях, в більшості випадків (на 22%) пошкоджуються в перші роки після створення підкоровим клопом та в подальшому розвитку уражуються кореневою губкою. Тому необхідно створювати змішані насадження сосни з березою повислою, а збільшуючи густоту посадки до 15-17 тис. шт./га, зменшуючи строки змикання культур і цим прискорити створення лісового середовища, непридатного для розмноження шкідників, в подальшому регулюючи густоту культур своєчасним проведенням рубок догляду.

Стан саджанців у культурах у фазі індивідуального росту. Якщо порівнювати приживлюваність саджанців сосни звичайної у культурах створених на староорній землі та на свіжому зрубі, то в середньому збереженість, а також висота більші у саджанців культур, створених на землях, які вийшли з сільськогосподарського користування. Збереженість на третій рік створення тут досягає 86-94%, залежно від варіантів створення. Збереженість такого ж року культур на лісовій площі була 86%. Висота трирічних культур, створених на староорній землі, більша за висоту культур на лісовій землі на 4-10 см, або 13-33%.

Тобто, зважаючи на проведені дослідження, молоді культури, створені на землях, які вишли з сільськогосподарського користування, у стадії приживлювання ростуть краще, ніж такі ж культури, створені на лісових землях.