Імшенецька Н.А. Фітоценотична структура паркових насаджень Львівщини та шляхи її вдосконалення

Краткое содержание

Незважаючи на значний розвиток фітоценології як розділу екологічної нау­ки, теоретичні концепції паркової фітоценології знаходяться на початкових стаді­ях узагальнення фактичного матеріалу, зокрема коли йдеться про їх консти­туційну структуру (флористичний склад, стан ценопопуляцій та синузії). У роботах Ю.П.Бялловича (1936), А.П.Шеннікова (1951), М.В.Маркова (1962), А.А.Ніценко (1977, 1980), Т.Г.Ларіної, А.А.Аненкова (1980), Н.Д.Успенської (1985), В.О.Крамарця (1991, 1992), А.В.Бакланова (1991), Г.А.Миронової (1991), В.П.Кучерявого (1972, 1973, 1981, 1984, 1991, 1999) обгрунтовано необхідність проведення геоботанічних та екологічних досліджень паркових рослинних угруповань, які виконують різноманітні соціально-культурні та середовищетвірні функції. Зокрема, актуальним є вивчення структури паркових фітоценозів, тенденцій їхнього розвитку, взаємодії усіх їх компонентів.

Важливо володіти знаннями еколого-ценотичних стратегій паркових рос­лин (засобів виживання популяцій рослин в угрупованнях і екосистемах). Лише на таких засадах можливе формування стійких та довговічних міських зелених насаджень та забезпечення оптимізації їх екологічної та психофізіологічної комфортності, вкрай необхідних сучасному паркобудівництву.

Досліджувались структурно-функціональні особливості паркових фітоце­нозів. Об’єктами досліджень послужили, в основному, молоді паркові насаджен­ня лісостепової зони Львівщини. Структура паркових угруповань досліджувалась за допомогою загально прийнятих лісівничих, екологічних, таксаційних та мате­матичних методик. Картування проводилось за допомогою напівінструменталь­ного знімання. Для кожної ділянки складені дві картосхеми, на одній з яких пред­ставлено горизонтальну структуру намету деревостану, а на другій структуру тра­в’яного і чагарникового ярусів включно з підростом деревних видів (гіперсинузії). Описи фіто­ценозів виконувались маршрутним методом та на пробних ділянках на основі рекомендацій Т.Г. Ларіної, А.А. Аненкова (1980), В.П. Кучерявого (1984, 1991). Аналіз та узагальнення зібраних матеріалів здійснювали за еколого-флористичним принципом школи Й. Браун-Бланке. Математичну обробку матеріалів виконували у середовищі СУБД Access. Для введення назв рослин при здійсненні систематичного, географічного та екологічного аналізів досліджувано­го біорізноманіття застосовували інформаційно-пошукову систему “Ботанік”. Результати обробки та узагальнення матеріалів фітоценотичних досліджень представлялись у вигляді фітоценонів. Дослідження еколого-фітоценотичної стратегії деревних, чагарникових та трав’яних рослин виконували шляхом візу­альної оцінки, орієнтуючись на структурні особливості паркових фітоценозів різного складу, віку та на основі літературних даних.

Природні умови району досліджень типові для рівнинних ландшафтів Західного лісостепу України. Вони зазнали під впливом урбанізації певних змін. Ці зміни полягають у формуванні штучного шару грунту, його ущільнення внаслідок антропогенного впливу, а також синантропізації рослинності.

.

Паркові насадження представлені як інтродукованими видами субнемо­ральної, неморальної та бореальної зони Північної півкулі, так і типовими автохтонними у даному регіоні видами.

Переважають види євроазіатського та євроазіатсько-північноафриканського походження (63 види). Характеризуються космополітним, голарктичним та пан­бореальним типом природного ареалу 16 видів. Тобто, паркові фітоценози фор­муються переважно за рахунок видів рослин широкого географічного та еколо­гічного ареалу. В цілому зареєстровано 133 види вищих рослин, що відносяться до 37 порядків, 47 родин і 100 родів. Загалом для флори парків досліджуваної частини Львівщини характерне широке видове представництво родин Rosaceae (11 видів), Asteraceae (6 видів), Poaceae (5 видів), Fabaceae (6 видів).

На основі прямого градієнтного аналізу флористичного складу паркових фітоценозів в залежності від зімкнутості намету деревостану, встановлено, що найбільше видове різноманіття підросту, чагарників та ліан спостерігається при зімкнутості крон 0,5 – 0,8. Підріст Acer platanoides L. і Acer pseudoplatanus L. зустрічається найчастіше. Його рясність та проективне покриття майже не зале­жить від зімкнутості крон намету. Подібні тенденції виявляють Quercus borealis Michx, Fraxinus lanceolata Borkh., Crataegus monogyna Jacq., Fagus sylvatica L., Tilia cordata Mill., Quercus robur L., Sorbus aucuparia L.

Приуроченість до зімкнутості крон 0,6 – 0,8 проявляють Acer saccharinum L., Fraxinus excelsior L., Robinia pseudoacacia L., Prunus divaricata Ledeb. Інші 18 деревних видів зустрічаються в паркових фітоценозах спорадично.

Чагарниковий ярус формує переважно Sambucus nigra L., яка нерідко у низькоповнотних та середньоповнотних деревостанах утворює густі зарості (про­ективне покриття біля 30 %). Лише у високоповнотних насадженнях (0,9 – 1) вона зустрічається значно рідше. Нещільні угруповання під наметом середньо­повнотного деревостану може формувати і Swida sanguinea (L.) Opiz., яка утво­рює на галявинах досить щільні біогрупи. Рідше під наметом деревостанів зус­трічається Ligustrum vulgare L., Symphoricarpus albus Blake, Sambucus racemosa L. Решта 17 видів чагарників зустрічаються під наметом паркових фітоценозів в поодиноких випадках, спорадично.

У трав’яному покриві найчастіше спостерігаються рясні ценопопуляції Geum urbanum L. (4-й клас постійності), Impatiens parviflora DC. (3-й клас пос­тійності), Urtica dioica L.,  Aegopodium podagraria L., Dactylis glomerata L. Це дає підстави вважати ці види діагностичними при виділенні рослинних асоціацій за флористичним принципом Браун-Бланке.

Досить часто зустрічаються ценопопуляції Salvia glutinosa L., Poa pratensis L., Anthriscus nemorosa (Bieb.) Spreng., Galeopsis pubescens Bess., Achillea millefolium L. p.p., Poa nemoralis L. Інші види, зокрема Lysimachia nummularia L., Potentilla erecta (L.) Raeusch., Glechoma hederacea L., Ranunculus acris L., Pulmonaria angustifolia L., Holcus mollis L., Galeobdolon luteum Huds., Geranium robertianum L., Carex sylvatica Huds., Dryopteris filix-mas (L.) Schott, Equisetum sylvaticum L. (переважно лісові) зустрічаються значно рідше, що є наслідком десильватизації урбанізованого середовища. Лучні види Trifolium sativum (Schreb.) Crome, Vicia cracca L., Cirsium vulgare (Savi) Ten., Tussilago farfara L. проникають до складу паркових фітоценозів з невеликою зімкнутістю крон. До трав’яних рослин, що зустрічаються дуже рідко, віднесені ще 26 видів. Серед них цікавою знахідкою слід визнати Epipactis atropurpurea Rafin. — рідкісний вид з родини орхідних, що занесений до Червоної книги України.

Узагальнюючи матеріали дослідження стану паркових фітоценозів, прихо­димо до висновку, що паркові насадження є рослинними угрупованнями зміша­ного (штучного і природного) походження значної ценотичної сформованості. Флористичний склад паркових фітоценозів формується за рахунок регене­ративного потомства інтродуцентів та автохтонних видів лісової та лучної фло­ри. Присутність у складі паркових фітоценозів характерних видів для лісових та лучних автохтонних асоціацій рослинності свідчить про їх тісний генетичний зв’язок з природним фітоценогенезом. Значний вміст у складі фітоценозів паркових насаджень рудеральних видів свідчить про певний рівень процесів денатуралізації і десильватизації. Парковим фітоценозам, незалежно від особли­востей штучного деревостану, властива істотна просторова спільність у форму­ванні піднаметових гіперсинузій.

Картувальними дослідженнями було охоплено широкий спектр різнома­нітних варіантів горизонтальної структури паркових фітоценозів різного складу, зімкнутості і віку. Аналіз таких картографічних матеріалів свідчить, що піднаме­това мозаїка рослинного покриву помітно корелюють з відповідною структурою намету деревостану та фітоценотичною ситуацією на прилеглих територіях.

Частим явищем під наметом деревостанів різного складу і зімкнутості  є формування бузиново-гравілатово-шавлієвого трав’янисто-чагарникового комп­лексу рослинності з великою кількістю в природному поновленні Quercus borea­lis, Quercus robur, Fagus sylvatica, Acer platanoides, Acer pseudoplatanus.

Варіанти вертикальної структури середньовікових та молодих паркових фітоценозів, які залежать від складу та зімкнутості паркових насаджень, представлені у вигляді спряжених діаграм (рис. 1).

Паркові фітоценози старшого віку (100 і більше років) формують піднаме­тові структури рослинного покриву аналогічного типу, однак їм властиві ознаки глибших процесів сильватизації. Про це свідчать бузинові комплекси піднамето­вої рослинності разом з Galeobdolon luteum, Aegopodium podagraria, Urtica dioica, Hedera helix L.

Екологічний аналіз найбільш поширених флористичних елементів свідчить, що едафотопи обстежених парків представлені переважно грудовими та сугрудовими типами з різними варіантами вологозабезпечення. В цілому піднаметову рослинність паркових фітоценозів слід визнати мегатрофною.