Целень Я.П. Лісівничо-екологічні особливості відтворення букових лісів центральної частини Західно-Подільського горбогір\'я

Краткое содержание

На де­ре­вос­та­ни з па­ну­ван­ням бу­ка лі­со­во­го в Ук­ра­їні при­па­дає близь­ко 7,4 % вкри­тої лі­сом пло­щі (Пар­пан, Стойко, 1995). Су­час­на ме­жа по­ши­рен­ня цієї по­ро­ди збі­гається з ме­жею пе­ред­кар­патсь­ких пе­ред­гір'їв (Sza­fer, 1910, 1935; Wi­er­dak, 1938; Sla­winski, 1947; Tra­lau, 1962; Мо­лот­ков, 1966; Ко­сець, 1971; Gostynska-Ja­kus­zewska, 1976; Со­ко­лов и др., 1977; Ів­чен­ко, Войтюк, 1978; Ше­ляг-Со­сон­ко, Ді­дух, 1978; Алек­се­ен­ко, Су­хо­ва, 1980; Маль­цев, 1980, 1988; Bo­ratynska, Bo­ratynski, 1990; Ко­рінь­ко, 2000, 2001; Мель­ник, Ко­рінь­ко, 2005). На пів­ніч­ний схід від цієї ме­жі бук має ли­ше ос­трів­не по­ши­рен­ня (Мо­лот­ков, 1966), хо­ча за да­ни­ми ба­гатьо­х дос­лід­ни­ків він у ми­ну­ло­му по­ши­рю­вав­ся да­ле­ко на схід і пів­ніч та зрос­тав у Во­линсь­кій, Він­ниць­кій, Жи­то­мирсь­кій, Чер­кась­кій і Ки­ївсь­кій об­лас­тях (Wi­er­dak, 1938; Бі­ло­ус, 1962, 1995; Ів­чен­ко, Войтюк, 1978; Тыш­ке­вич, 1984; Ко­рінь­ко, 2001).

За біоеко­ло­гіч­ни­ми влас­ти­вос­тя­ми, опи­са­ни­ми ба­гать­ма дос­лід­ни­ка­ми (Тре­тяк, 1954; Мо­лот­ков, 1961; Стойко, Бар­на, 1963; Пас­тер­нак, 1965; Го­лу­бець, Ма­ли­новсь­кий, 1968; Гор­ше­нин, 1972, 1974, 1976; Кри­ниць­кий, Са­вич, 1973; Тыш­ке­вич, 1974, 1984; Бу­тейко, 1975; Со­ко­лов, 1977; Маль­цев, 1980, 1988; Пар­пан, 1994; Ген­сі­рук, 1995; По­ля­ков, 1995; Са­бан, 1995; Хрис­тук, 1995; Чор­но­бай, 1995; Чер­нявсь­кий, 1995; Кри­ниць­кий та ін., 2004), бук лі­со­вий – по­ро­да по­мір­но теп­ло­го, во­ло­го­го гірсь­ко­го і морсь­ко­го клі­ма­ту, ви­мог­ли­ва до ро­дю­чос­ті грун­ту і во­ло­гос­ті по­віт­ря, се­редньо­ви­баг­ли­ва до теп­ла, ті­не­вит­ри­ва­ла, грун­то­пок­ра­щу­юча, з ви­со­ким при­род­но від­нов­лю­ючим по­тен­ці­алом, здат­на ут­во­рю­ва­ти чис­ті та мі­ша­ні з яли­цею, сме­ре­кою, сос­ною, ду­бом, гра­бом, яво­ром, кле­ном, ясе­ном та ін­ши­ми по­ро­да­ми лі­сос­та­ни ви­со­кої про­дук­тив­нос­ті й то­вар­нос­ті. На доб­ре роз­ви­ну­тих грун­тах фор­мує по­туж­ну, ду­же роз­га­лу­же­ну ко­ре­не­ву сис­те­му (Са­велье­в, 1957; Стойко, Бар­на, 1963; Тыш­ке­вич, Бон­да­рен­ко, 1970; Ка­ли­нин, Мя­куш, Деб­ри­нюк, 1988; Ка­ли­нин, Ти­ун­чик, 1992; Ка­лі­нін, Гузь, Деб­ри­нюк, 1998; Ка­лі­нін, Ка­луць­кий, Іва­нюк, 1998).

Се­ред лі­со­вих по­рід Ук­ра­їни бук лі­со­вий вис­ту­пає од­ним з ос­нов­них ти­по­ут­во­рю­ва­чів (Пог­реб­няк, 1931, 1955; Во­робйов, 1953; Гав­ру­се­вич, 1956, 1958; Гор­ше­нин, Бу­тейко, 1962; Мо­лот­ков, 1966; Фе­дець, 1992; Ос­та­пен­ко, 1997; Ос­та­пен­ко, Ткач, 2002; Го­лу­бець, 2008) і по­ши­ре­ний, в ос­нов­но­му, у сві­жих, во­ло­гих і си­рих гіг­ро­то­пах та суг­ру­до­вих і гру­до­вих тро­фо­то­пах. У цих лі­со­рос­лин­них умо­вах він рос­те за найви­щи­ми кла­са­ми бо­ні­те­ту (І-І^а) і ха­рак­те­ри­зується найви­щою про­дук­тив­ніс­тю, на­ко­пи­чу­ючи до 1000 м³/га де­ре­ви­ни. Як клі­ма­тич­на до­міш­ка бук лі­со­вий мо­же ут­во­рю­ва­ти ти­пи лі­су та­кож у суг­ру­ду­ва­тих су­бо­рах.

За­га­лом бук лі­со­вий в лі­сах Ук­ра­їни ут­во­рює 32 ти­пи лі­су, що за фі­то­це­но­тич­ним прин­ци­пом гру­пу­ють­ся в 10 суб­фор­ма­цій (Гав­ру­се­вич, 1956; Пар­пан, Стойко, 1995; Ге­ру­шинсь­кий, 1996; Ос­та­пен­ко, Фе­дець, Пас­тер­нак, 1998; Мик­луш, 2005).

Ві­ко­ва струк­ту­ра бу­ко­вих де­ре­вос­та­нів над­зви­чайно не­рів­но­мір­на. Мо­лод­ня­ки за пло­щею в різ­них час­ти­нах аре­алу бу­ка скла­да­ють від 52,6 % (За­кар­патсь­ка обл.) до 72,7 % (Хмель­ницька обл.), прис­ти­га­ючі (5,2-11,6 %), стиг­лі і пе­рес­тійні (0,03-17,3 %). Ос­тан­нім ча­сом в бу­ко­вих де­ре­вос­та­нах про­во­дять пе­ре­важ­но пос­ту­по­ві руб­ки (93,7 % пло­щі роз­ра­хун­ко­вої лі­со­сі­ки за 1999-2008 рр.), знач­но рід­ше ви­бір­ко­ві (4,8 %) і ду­же рід­ко – су­ціль­ні (1,5 %). При­род­нім шля­хом за­ліс­нюється приб­лиз­но 70 % пло­щі зру­бів, а на реш­ті пло­щі ство­рю­ють­ся лі­со­ві куль­ту­ри.

За­га­лом, нез­ва­жа­ючи на знач­ну кіль­кість пуб­лі­ка­цій, іс­нує пот­ре­ба по­даль­шо­го вив­чен­ня лі­сів­ни­чо-еко­ло­гіч­них влас­ти­вос­тей бу­ка лі­со­во­го з вра­ху­ван­ням грун­то­во-клі­ма­тич­них умов та спе­ци­фі­ки ве­ден­ня лі­со­во­го гос­по­дар­ства в ок­ре­мих ре­гі­онах. Особ­ли­во це сто­сується мар­гі­наль­них бу­ко­вих по­пу­ля­цій бу­ка на пів­ніч­но-схід­ній ме­жі аре­алу. Для ус­піш­но­го лі­со­від­нов­лен­ня ви­ко­рис­то­ву­ва­ні у да­ний час спо­со­би го­лов­них ру­бок та ін­ші лі­со­гос­по­дарсь­кі за­хо­ди у бу­ко­вих лі­сос­та­нах не­об­хід­но удос­ко­на­ли­ти або за­мі­ни­ти ін­ши­ми, дос­татньо ре­зуль­та­тив­ни­ми.

Об'єкти, програма і методика досліджень

Ре­ког­нос­ци­ро­воч­ні та ста­ці­онар­ні дос­лі­джен­ня про­во­ди­ли в бу­ко­вих лі­сах цен­траль­ної час­ти­ни За­хід­но-По­дільсь­ко­го гор­бо­гір'я в ме­жах при­род­них районів, виз­на­че­них К.І.Ге­рен­чу­ком (1972) як Стільсь­ке, Бібрсь­ке і Пе­ре­миш­лянсь­ке гор­бо­гір'я.

Для про­ве­ден­ня дос­лі­джень у на­мі­че­них районах зак­ла­де­но 13 проб­них площ і три на­уко­во-ви­роб­ни­чі ста­ці­она­ри: Су­хо­дільсь­кий, Ро­ма­нівсь­кий і Пе­ре­миш­лянсь­кий в Су­хо­дільсь­ко­му, Ро­ма­нівсь­ко­му і Пе­ре­миш­лянсь­ко­му ліс­ниц­твах ДП "Бібрсь­ке лі­со­ве гос­по­дар­ство".

В ос­но­ву дос­лі­джень особ­ли­вос­тей рос­ту і роз­вит­ку бу­ко­вих лі­сос­та­нів, впли­ву лі­со­гос­по­дарсь­ких за­хо­дів на про­хо­джен­ня про­це­сів при­род­но­го по­нов­лен­ня і фор­му­ван­ня лі­со­во­го се­ре­до­ви­ща бу­ло пок­ла­де­но ме­тод по­рів­няль­ної еко­ло­гії (Пог­реб­няк, 1955; Во­робйов, 1967). Лі­со­ти­по­ло­гіч­ний ана­ліз бу­ко­вих лі­сос­та­нів про­во­ди­ли на за­са­дах лі­сів­ни­чо-еко­ло­гіч­ної ти­по­ло­гії Алек­сеєва-Пог­реб­ня­ка-Во­робйова (Во­робйов, 1953; Пог­реб­няк, 1955; Ос­та­пен­ко, Ткач, 2002) з ви­ко­рис­тан­ням на­уко­вих праць, прис­вя­че­них вив­чен­ню ти­пів лі­су на пів­ніч­но-схід­ній ме­жі аре­алу бу­ка лі­со­во­го (Гав­ру­се­вич, 1956; 1958; Гор­ше­нін, Бу­тейко, 1962).

Проб­ні пло­щі та на­уко­во-ви­роб­ни­чі ста­ці­она­ри зак­ла­да­ли від­по­від­но до ОСТ 56-69-83 (1984). Так­са­ційні по­каз­ни­ки лі­сос­та­нів виз­на­ча­ли за ді­ючи­ми нор­ма­тив­ни­ми таб­ли­ця­ми (Ни­ки­тин и др., 1984; Шви­ден­ко, Стро­чинсь­кий и др., 1987). Оцін­ку ста­ну ма­те­ринсь­ких де­рев піс­ля про­ве­ден­ня ру­бок про­во­ди­ли за ме­то­ди­кою, на­ве­де­ною в ро­бо­ті М.М. Гор­ше­ні­на (1974). Об­лік під­рос­ту де­рев­них по­рід про­во­ди­ли за ві­ко­ви­ми гру­па­ми: од­но­річ­ки, 2-3-річ­ки, 4-7-річ­ки, стар­ші се­ми ро­ків (Гор­ше­нин, 1977), а та­кож за ви­сот­ни­ми ін­тер­ва­ла­ми: до 25 см, 26-50, 51-75, 76-100, 101-150, 151-200, 201-300, 301-400, 401-600, 601-800 см. Ус­піш­ність при­род­но­го по­нов­лен­ня виз­на­ча­ли за шка­лою М.М. Гор­ше­ні­на (1977).

Вив­чен­ня ви­до­во­го скла­ду і про­ек­тив­но­го вкрит­тя жи­во­го надґрун­то­во­го пок­ри­ву про­во­ди­ли за ро­бо­та­ми (По­ле­вая ге­обо­та­ни­ка, 1964; Доб­ро­ча­ева и др., 1999).

Для оцін­ки грун­то­вих умов зак­ла­да­ли ґрунтові роз­рі­зи, опи­су­ва­ли їх мор­фо­ло­гію і бра­ли зраз­ки ґрунту для виз­на­чен­ня фі­зич­них, фі­зи­ко-хі­міч­них і хі­міч­них влас­ти­вос­тей. Гра­ну­ло­мет­рич­ний склад зраз­ків ґрунту виз­на­ча­ли за ме­то­дом Н.А. Ка­чинсь­ко­го з під­го­тов­кою на­ва­жок пі­ро­фос­фат­ним ме­то­дом (Алек­сан­дро­ва, Найде­но­ва, 1986), гу­мус – за ме­то­дом І.В. Тю­рі­на в мо­ди­фі­ка­ції Б.А. Ні­кі­ті­на (Прак­ти­кум по аг­ро­хи­мии, 1989), рН – по­тен­ці­омет­рич­ним ме­то­дом, об­мін­ні во­день і алю­мі­ній – за ме­то­дом А.В. Со­ко­ло­ва, гід­ро­лі­тич­ну кис­лот­ність – за ме­то­дом Г. Кап­пе­на, увіб­ра­ні іони каль­цію і маг­нію – ком­плек­со­мет­рич­ним ме­то­дом, азот лег­ко­гід­ро­лі­зо­ва­ний – за ме­то­дом Кор­нфіл­да, ру­хо­мі фос­фор і ка­лій – за ме­то­дом А.Т. Кір­са­но­ва (Алек­сан­дро­ва, Найде­но­ва, 1986). Виз­на­чен­ня ти­пу грун­ту про­во­ди­ли за ро­бо­тою (По­лу­па­нов и др., 1986).

Піг­мен­тний фонд плас­тид у лис­тках під­рос­ту бу­ка вив­ча­ли за ме­то­дич­ни­ми ре­ко­мен­да­ці­ями А.А. Шлы­ка (1971) і Х.Н. По­чин­ка (1976).

Вив­чен­ня пло­до­но­шен­ня бу­ка про­во­ди­ли за до­по­мо­гою на­сіннєулов­лю­ва­чів. Доб­ро­якіс­ність бу­ко­вих го­ріш­ків виз­на­ча­ли згід­но з ро­бо­тою (ГОСТ 13056.8 – 68, 1972), ма­су 1000 го­ріш­ків – за ро­бо­тою (ГОСТ 13056.4 – 67, 1972).

Об­роб­ку ре­зуль­та­тів дос­лі­джень про­во­ди­ли ме­то­дом ма­те­ма­тич­ної ста­тис­ти­ки (Ни­ки­тин, 1978; Дос­пе­хов, 1979; Го­рош­ко, Мик­луш, Хом'юк, 1999, 2004; Ка­лі­нін, 2000).

Лісівничо-таксаційна характеристика букових лісостанів центральної частини Західно-Подільського горбогір'я

У цен­траль­но­му За­хід­но-По­дільсь­ко­му гор­бо­гір'ї виз­на­чаль­ни­ми є бу­ко­ві лі­сос­та­ни. Са­ме во­ни фор­му­ють струк­ту­ру та обу­мов­лю­ють еко­но­міч­не, еко­ло­гіч­не і со­ці­аль­не зна­чен­ня лі­со­во­го фон­ду цього ре­гі­ону. За­галь­на їх пло­ща ста­но­вить 18316 га або 48,7 % від вкри­тих лі­со­вою рос­лин­ніс­тю зе­мель, су­мар­ний за­пас – 4799 тис. м³. Се­ред­ній за­пас бу­ко­вих де­ре­вос­та­нів на Стільсь­ко­му гор­бо­гір'ї скла­дає 261 м³/га, Бібрсь­ко­му – 269 м³/га і Пе­ре­миш­лянсь­ко­му – 243 м³/га. Вод­но­час на ок­ре­мих лі­со­вих ді­лян­ках лі­сос­та­ни бу­ка до­ся­га­ють за­па­су 730 м³/га.

Бу­ко­ві лі­си в ре­гі­оні дос­лі­джень при­уро­че­ні, в ос­нов­но­му, до пів­ніч­них і пів­ден­них ек­спо­зи­цій гор­бів (19,0-24,5 % за пло­щею), мен­шою мі­рою до пів­ніч­но-схід­них і пів­ден­но-за­хід­них (15,2-16,2 %) і сла­бо по­ши­ре­ні на схід­них, пів­ден­но-схід­них та за­хід­них ек­спо­зи­ці­ях (3,8-6,0 %). Майже 80 % лі­сос­та­нів бу­ка зрос­та­ють на схи­лах стрім­кіс­тю до 15⁰. Знач­но мен­ше во­ни по­ши­ре­ні на схи­лах кру­тиз­ною біль­ше 25⁰ і рід­ко трап­ля­ють­ся на схи­лах стрім­кіс­тю біль­ше 30⁰.

На те­ри­то­рії цен­траль­но­го За­хід­но-По­дільсь­ко­го гор­бо­гір'я пе­ре­ва­жа­ють се­редньо­ві­ко­ві лі­сос­та­ни бу­ка, які займа­ють 41,3 % вкри­тих лі­со­вою рос­лин­ніс­тю зе­мель. Час­тка стиг­лих бу­ко­вих де­ре­вос­та­нів ста­но­вить – 24,6 %, прис­ти­га­ючих – 18,5 %, мо­лод­ня­ків – 15,0 %. Пе­рес­тійні лі­сос­та­ни бу­ка ви­яв­ле­ні ли­ше на 114 га (0,6 %). От­же ві­ко­ва струк­ту­ра бу­ко­вих лі­сів у ре­гі­оні дос­лі­джень, внас­лі­док ін­тен­сив­них ру­бок у піс­ля­воєнні ро­ки, є знач­но по­ру­ше­ною.

Бук лі­со­вий в цен­траль­но­му За­хід­но-По­дільсь­ко­му гор­бо­гір'ї від­зна­чається ви­со­кою про­дук­тив­ніс­тю. Близь­ко 95 % від за­галь­ної пло­щі бу­ко­вих лі­сос­та­нів займа­ють де­ре­вос­та­ни пер­шо­го та ви­щих кла­сів бо­ні­те­ту. Бу­ко­ві лі­си ІІІ і IV кла­сів бо­ні­те­ту ста­нов­лять ли­ше 0,34 %.

В ре­гі­оні дос­лі­джень пе­ре­ва­жа­ють се­редньо­пов­нот­ні та ви­со­ко­пов­нот­ні лі­сос­та­ни бу­ка. Де­ре­вос­та­ни пов­но­тою 0,7 займа­ють 32,9 %, 0,8 – 41,5 %, 0,9 і 1,0 – 6,3 %, а 0,3-0,4 – 1,5 % від вкри­тої лі­со­вою рос­лин­ніс­тю пло­щі.

Бук лі­со­вий як ти­по­ут­во­рю­юча по­ро­да і клі­ма­тич­на до­міш­ка до ін­ших ти­пот­вір­них по­рід фор­мує в ре­гі­оні дос­лі­джень 13 ти­пів лі­су: сві­жий бу­ко­вий су­бір, сві­жа і во­ло­га гра­бо­ва су­бу­чи­на, сві­жа і во­ло­га гра­бо­во-ду­бо­ва су­бу­чи­на, сві­жа гра­бо­во-сос­но­ва су­бу­чи­на, сві­жа і во­ло­га гра­бо­во-бу­ко­ва су­діб­ро­ва, сві­жа і во­ло­га гра­бо­во-ду­бо­ва бу­чи­на, сві­жа гра­бо­во-бу­ко­ва діб­ро­ва, во­ло­га гра­бо­ва бу­чи­на та во­ло­га бу­ко­ва діб­ро­ва. Найбільш по­ши­ре­ни­ми се­ред них і вод­но­час се­ред усіх ви­яв­ле­них в цен­траль­но­му За­хід­но-По­дільсь­ко­му гор­бо­гір'ї ти­пах лі­су є сві­жа і во­ло­га гра­бо­во-ду­бо­ві бу­чи­ни, які займа­ють, від­по­від­но 8338,2 га (21,76 %) та 15203,3 га (39,68 %) лі­со­во­го фон­ду. На знач­ній пло­щі роз­пов­сю­дже­ні та­кож сві­жа гра­бо­во-бу­ко­ва діб­ро­ва (3656,0 га; 9,5 %) і во­ло­га бу­ко­ва діб­ро­ва (2866,3 га; 7,5 %).

Ін­ші бу­ко­ві ти­пи лі­су в ре­гі­оні дос­лі­джень займа­ють ду­же не­ве­ли­кі пло­щі – від 1,3 до 87,6 га (0,003-0,23 %). Ви­яв­ле­но та­кож по­ши­рен­ня бу­ка лі­со­во­го в ти­пах лі­су ін­ших ти­пот­вір­них по­рід – у сві­жій і во­ло­гій гра­бо­вих діб­ро­вах, де він ут­во­рює по­хід­ні де­ре­вос­та­ни. Ана­ло­гіч­но ін­ші де­рев­ні по­ро­ди час­тко­во фор­му­ють по­хід­ні де­оре­вос­та­ни в бу­ко­вих ти­пах лі­су цен­траль­но­го За­хід­но-По­дільсь­ко­го гор­бо­гір'я. Зок­ре­ма, на­ми в су­бу­чи­нах і бу­чи­нах ви­яв­ле­ні по­хід­ні дуб­ня­ки, граб­ня­ки, ясен­ни­ки, кле­нов­ни­ки, явір­ни­ки, лип­ня­ки, бе­рез­ня­ки, осич­ни­ки, віль­шан­ни­ки, ака­ційни­ки, то­поль­ни­ки, вер­бня­ки, сос­ня­ки, мод­рин­ни­ки, ялин­ни­ки.

Дос­лі­джен­ня про­ве­де­ні на­ми на проб­них пло­щах, зак­ла­де­них на Стільсь­ко­му, Бібрсь­ко­му і Пе­ре­миш­лянсь­ко­му гор­бо­гір'ях свід­чать про ви­со­ку ва­рі­абель­ність про­хо­джен­ня про­це­сів при­род­но­го по­нов­лен­ня бу­ка і його су­пут­ни­ків під на­ме­том стиг­лих бу­ко­вих лі­сос­та­нів. Ос­нов­ним лі­мі­ту­ючим фак­то­ром по­яви са­мо­сі­ву і роз­вит­ку під­рос­ту в бу­ко­вих лі­сах ре­гі­ону є ос­віт­ле­ність. Із змен­шен­ням зім­кну­тос­ті на­ме­ту ма­те­ринсь­ких де­ре­вос­та­нів зрос­тає як кіль­кість під­рос­ту де­рев­них по­рід, так і його ви­со­та. Зок­ре­ма між зім­кну­тіс­тю на­ме­ту бу­ко­вих лі­сос­та­нів і кіль­кіс­тю під­рос­ту бу­ка ви­яв­ле­но се­ред­ній ко­ре­ля­ційний зв'язок (r =0,66 + 0,23), а його ви­со­тою – тіс­ний (r =0,96 + 0,03).

Під на­ме­том ви­со­ко­зім­кну­тих де­ре­вос­та­нів (0,9-1,0) при­род­не по­нов­лен­ня бу­ка про­хо­дить не­за­до­віль­но, а се­редньо­зім­кну­тих (0,7-0,8) – за­до­віль­но і доб­ре. По­ряд з бу­ком у се­редньо­зім­кну­тих де­ре­вос­та­нах ус­піш­но по­нов­лю­ють­ся та­кож клен гос­тро­лис­тий і явір. В за­леж­нос­ті від їх час­тки у скла­ді ма­те­ринсь­ко­го лі­сос­та­ну кіль­кість їх під­рос­ту мо­же бу­ти біль­шою або мен­шою від кіль­кос­ті під­рос­ту бу­ка і на ок­ре­мих ді­лян­ках во­ни ство­рю­ють йому знач­ну кон­ку­рен­цію. Крім бу­ка, кле­на і яво­ра у скла­ді під­рос­ту під на­ме­том бу­ко­вих де­ре­вос­та­нів у не­ве­ли­кій кіль­кос­ті трап­ля­ють­ся та­кож граб зви­чайний, в'яз го­лий, ли­па дріб­но­лис­та, віль­ха чор­на.

Ус­піш­но по­нов­люється бук лі­со­вий і під на­ме­том прис­ти­га­ючих де­ре­вос­та­нів, у яких про­во­дять­ся руб­ки дог­ля­ду. У 70-80-річ­них бу­ко­вих лі­сос­та­нах піс­ля про­ве­ден­ня про­хід­них ру­бок на­ми об­лі­ко­ва­но до 115 тис. шт./га під­рос­ту бу­ка.

За ви­со­тою під­ріст бу­ка на ок­ре­мих ді­лян­ках до­ся­гає ви­со­ти 3 м (іно­ді до 6 м) і прак­тич­но не пос­ту­пається пе­ред під­рос­том кле­на і яво­ра, хо­ча за­га­лом ос­тан­ні під на­ме­том ба­гатьо­х бу­ко­вих лі­сос­та­нів ха­рак­те­ри­зу­ють­ся біль­шою се­редньою ви­со­тою.

Слід та­кож за­ува­жи­ти, що в ре­гі­оні дос­лі­джень бук про­яв­ляє се­бе як ви­раз­ний сте­но­тип – його під­ріст з'яв­ляється, го­лов­ним чи­ном, під кро­на­ми де­рев, а цен­траль­них час­тин про­га­лин і ве­ли­ких ві­кон він, як пра­ви­ло, не за­се­ляє. Ці міс­ця час­ті­ше займає під­ріст су­пут­ніх по­рід.

Роз­ви­ток жи­во­го над­грун­то­во­го пок­ри­ву під на­ме­том стиг­лих бу­ко­вих лі­сос­та­нів у цен­траль­но­му За­хід­но-По­дільсь­ко­му гор­бо­гір'ї є не­ве­ли­ким, його зім­кну­тість, як пра­ви­ло, не пе­ре­ви­щує 0,3. Ос­нов­ний фон трав'яно­го пок­ри­ву ство­рю­ють Ru­bus hir­tus, Dryop­te­ris fi­lix-mas, Ga­le­ob­do­lon lu­te­um, Ca­rex pi­lo­sa, Ga­li­um odo­ra­tum.

Та­ким чи­ном, у цен­траль­ній час­ти­ні За­хід­но-По­дільсь­ко­го гор­бо­гір'я скла­ли­ся спри­ят­ли­ві еда­фіч­ні та клі­ма­тич­ні умо­ви для рос­ту, роз­вит­ку, від­тво­рен­ня і фор­му­ван­ня ви­со­ко­бо­ні­тет­них, ви­со­ко­пов­нот­них бу­ко­вих лі­сос­та­нів ви­со­кої про­дук­тив­нос­ті та бі­оло­гіч­ної стійкос­ті.

Стаціонарні дослідження букових лісостанів на Стільському горбогір'ї

Ста­ці­онар­ні дос­лі­джен­ня від­тво­рен­ня і фор­му­ван­ня бу­ко­вих лі­сос­та­нів у ре­гі­оні дос­лі­джень у зв'яз­ку з руб­ка­ми го­лов­но­го ко­рис­ту­ван­ня про­во­ди­ли на Су­хо­дільсь­ко­му на­уко­во-ви­роб­ни­чо­му ста­ці­она­рі, зак­ла­де­но­му у 2003 р. на пло­щі 13 га в Су­хо­дільсь­ко­му ліс­ниц­тві ДП "Бібрсь­ке лі­со­ве гос­по­дар­ство".

Ста­ці­онар займає вер­хню час­ти­ну схи­лу од­но­го з ве­ли­ких гор­бів гор­бо­гір­ної гря­ди, яка має за­га­лом схід­ну ек­спо­зи­цію. Аб­со­лют­на ви­со­та вер­ши­ни гор­ба до­ся­гає 380 м. Грун­то­вий пок­рив ста­ці­она­ру пред­став­ле­ний яс­но-сі­рим лі­со­вим по­вер­хне­во-ог­леєним грун­том. За фі­зич­ни­ми та фі­зи­ко-хі­міч­ни­ми влас­ти­вос­тя­ми він ха­рак­те­ри­зується ви­со­кою ро­дю­чіс­тю і за­без­пе­чує фор­му­ван­ня во­ло­го­го гру­ду; тип лі­су – во­ло­га гра­бо­во-ду­бо­ва бу­чи­на. Ста­ці­онар скла­дається з 11 сек­цій – 10-ти дос­лід­них і од­нієї кон­троль­ної (рис. 1.). На дос­лід­них сек­ці­ях в осінньо-зи­мо­вий пе­рі­од 2003-2004 рр. про­ве­де­но та­кі спо­со­би ру­бок: су­ціль­ну вузь­ко­лі­со­січ­ну, су­ціль­ну лі­со­січ­ну, рів­но­мір­ні пос­ту­по­ві дво- і трип­рийом­ні, гру­по­во-ви­бір­ко­ву трип­рийом­ну, гніз­до­во-ви­бір­ко­ву, вузь­кос­му­го­ву руб­ку Ваг­не­ра, уло­го­вин­ну трип­рийом­ну, доб­ро­віль­но-ви­бір­ко­ву і доб­ро­віль­но-ви­бір­ко­ву силь­ної ін­тен­сив­нос­ті.