Різун Е.М. Оптимізація умов існування наземних хребетних у приміських і міських насадженнях : Ризун Е.М. Оптимизация условий существования наземных хребетних в пригородных и городских насаждениях

Краткое содержание

Зміни в рослинному покриві, посилення або ж послаблення захисного і кормового потенціалу фітоценозів приміських і міських територій прямо чи опосередковано впливають на склад наземних хребетних, динаміку їх популяцій та міграції (Клауснитцер, 1990; Благосклонов, 1991; Кучерявий, 1999). Основним чинником, що визначає видову різноманітність і щільність наземних хребетних приміських і міських насаджень, є структура та динаміка їх рослинності (Новиков, 1956, 1960; Дубинин, Торопанова,1960; Воронцов, 1967; Коренберг, 1967; Владышевский, 1980; James, Wamer, 1982; Anderson et al., 1983; Erdelen, 1984).

Зазначена еколого-біологічна ситуація вимагає дослідження, моніторингу, прогнозування та вжиття оптимізаційних заходів. Тому, питання вивчення функціональних зв’язків тварин з автотрофним блоком урбо-екосистеми, зокрема деревними і чагарниковими насадженнями, і розроблення на цій основі напрямків оптимізації умов існування наземних хребетних і комплексної системи біотехнічних заходів є надзвичайно актуальними.

Об’єкти, об’єм і методика досліджень

Об’єктами досліджень вибрано 14 приміських і міських масивів насаджень в межах комплексної зеленої зони міста (КЗЗМ) Львова у свіжих і вологих грабово-дубових бучинах та свіжих грабово-соснових судібровах. За лісогосподарським районуванням (Генсирук и др., 1981) КЗЗМ Львова належить до Розтоцько-Опільського лісогосподарського району.

У КЗЗМ виділено чотири еколого-фітоценотичні пояси (ЕФП) (Кучерявый, 1991). Перший ЕФП – це приміські ліси, де не прослідковується помітний антропогенний вплив. Другий ЕФП – міські лісопарки та парки, де умови зростання ще відповідають життєвим потребам рослин. Третій ЕФП – невеликі парки і сквери, де рослини піддаються сильному антропогенному навантаженню. Четвертий ЕФП – деревні насадження вулиць і площ, які зазнають надмірного антропогенного впливу.

У І, ІІ, ІІІ і IV ЕФП на 29-ти пробних площах і 10-ти вуличних посадках досліджено видову, вікову та просторову структуру насаджень для вивчення їхніх захисних та кормових властивостей; проведено типологічний аналіз насаджень 3-ох найпоширеніших в КЗЗМ Львова типів лісу. У межах вибраних об’єктів та пробних площ закладено 20 маршрутів, на яких протягом 1999-2001 рр. проведено обліки батрахо-, герпето-, орніто- та теріонаселення. По дрібних ссавцях відпрацьовано 3150 пастко-діб. Проведено дослідження раціону живлення жаби трав’яної та ропухи сірої. З метою обліку безхребетних наземної мезофауни відібрано і опрацьовано 72 проби підстилки. На основі вивчення функціональних зв’язків батрахо-, герпето-, орніто- та теріонаселення із структурними компонентами насаджень, аналізу захисних і кормових властивостей території обґрунтовано напрямки оптимізації умов існування наземних хребетних приміських і міських насаджень міста Львова та розроблено комплексну систему біотехнічних заходів.

Дослідження фітоценотичної структури насаджень проводились з метою вивчення захисного та кормового потенціалу зайнятої ними території за апробованими методиками шляхом закладки пробних площ на основі лiсiвничо-типологiчних підходів (Воробьев, 1967). При дослідженні підстилок використані методичні рекомендації Ю.М. Чорнобая (Чорнобай, 1995).

Обліки чисельності тваринного населення виконувались на основі практичних рекомендацій Г.А.Новікова, вдосконалених рядом дослідників (Кузякин, 1962; Полушина, 1989; Щербак, 1989; Гузій, 1997) та адаптованих нами до району досліджень (Бондаренко, Рогатньова*, 1999). Облік земноводних і плазунів проводився маршрутним методом (Щербак, 1989). Орнітофауна обліковувалась методом лінійних транссект (Гузій, 1997). Систематичний порядок розміщення видів птахів у таблицях прийнято за Л.С. Степаняном (1990), українські назви видів птахів – за Г.В. Фесенком, А.А. Бокотеєм (2000). Обліки дрібних ссавців проводилися методом ловчих циліндрів. За норму обліку прийнято 100 пастко-діб (Кузякин, 1962). Обліки більших ссавців проводились маршрутним методом (Кузякин, 1962).

Обробку результатів досліджень проводили з використанням методів математичної статистики (Никитин, 1972). Подібність населення наземних хребетних різних об’єктів визначалась за коефіцієнтом Жаккара, а дендрити подібності побудовані за максимальною силою зв’язків між населенням наземних хребетних різних об’єктів за допомогою програми “Біостатистика”.

_{*Рогатньова Е.М. – дівоче прізвище здобувачки}

Приміські та міські насадження Львова

як середовище існування наземних хребетних

Захисні та кормові властивості для наземних хребетних у приміських і міських насадженнях пов’язані із структурою останніх. У дисертації проаналізована видова, вікова та просторова (вертикальна і горизонтальна) структура приміських і міських насаджень, роль основних елементів структури для фонових груп наземних хребетних. Дослідження, в основному, приурочені  до першого, другого та третього ЕФП, оскільки насадження, що розглядаються як сукупність дерев, у яких виявляється не тільки взаємний вплив одне на одного, але і на займаний ними ґрунт та атмосферу, можна виділити лише в цих ЕФП (ДСТУ 3404-96). У четвертому ЕФП рослинних угруповань на рівні чагарників та дерев практично не виділяється.

В букових лісах, як панівній лісовій формації приміських лісів КЗЗМ Львова, корінні деревостани у свіжій і вологій грабово-дубовій бучині характеризуються переважанням у складі бука лісового (Fagus sylvatica L.). У домішку майже скрізь зустрічаються дуб звичайний (Quercus robur L.), ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), явір (Acer pseudoplatanus L.), клен гостролистий (Acer platanoides L.), липа дрібнолиста (Tilia cordata Mill.), ялина звичайна (Picea abies (L.) Karst.), а також у другому ярусі граб звичайний (Carpinus betulus L.). У більш розріджених деревостанах (повнота 0,7 і менше) ярус граба звичайного виражений повніше. Склад деревостанів свіжих і вологих грабово-дубових бучин суттєво не відрізняється. Участь бука лісового в деревостані у віці стиглості складає 8-10 одиниць. У високоповнотних зімкнутих деревостанах формуються чисті бучини.

Підстилка – компонент деревно-чагарникового насадження, що має особливе значення для формування кормових ресурсів за рахунок наявності в ній безхребетних тварин. За типом формування на досліджених пробних площах виділено три типи підстилки: муль, модер і грубого перегною.

Підстилка типу муль формується у парках і скверах; типу модер – у приміських і міських лісопарках, а також парках і скверах природного походження; типу грубого перегною – в насадженнях КЗЗМ Львова трапляється рідко, вона виявлена лише на одному об’єкті і не є сприятливою для тварин, які живляться в наземному горизонті, через її значну товщину і зчепленість.

Живий надґрунтовий покрив. У першому ЕФП у насадженнях свіжих грабово-дубових бучин домінують характерні для них трав’янисті види: плющ звичайний (Hedera helix L.), копитняк європейський (Asarum europaeum L.). Субдомінантами виступають осока волосиста (Carex pilosa Scop.), розрив-трава дрібноквіткова (Impatiens parviflora DC.). Висота їх – до 50 см, зімкнутість – 80-90%. У свіжих грабово-соснових судібровах у живому надґрунтовому покриві вирізняється домінуванням квасениця звичайна (Oxalis acetosella L.), розрив-трава дрібноквіткова, печіночниця звичайна (Hepatica nobilis Mill.), розрив-трава звичайна (Impatiens noli-tangere L.), субдомінують маренка запашна (Asperula odorata L.), веснівка дволиста (Majanthemum bifolium (L.) F.W.Schmidt.), висота їх – 20-60 см, зімкнутість – 50-60%. Це, загалом, сприятливо для гніздування наземногніздних птахів (щеврик лісовий, кропив’янка сіра, вівчарик жовтобровий, вівчарик весняний, соловейко східний та ін.).

У другому ЕФП видовий склад домінантів і субдомінантів живого надґрунтового покриву не відрізняється великою різноманітністю. Серед домінантів – плющ звичайний, яглиця звичайна (Aegopodium podagraria L.), зеленчук жовтий (Galeobdolon luteum Huds.), квасениця звичайна, субдомінантів – гравілат міський (Geum urbanum L.), розрив-трава дрібноквіткова. Висота живого надґрунтового покриву коливається від 10 до 40 см, приурочений він або до вікон, або розташований біогрупами. Зімкнутість нерівномірна по площі.

У третьому ЕФП майже скрізь спостерігається домінування яглиці звичайної, субдомінування кропиви дводомної (Urtica dioica L.), розподіл їх біогруповий, висота – 40-80 см, зімкнутість – до 80%.

Живий надґрунтовий покрив у першому ЕФП відіграє захисну роль для наземногніздних птахів, у другому і третьому ЕФП його захисне значення зменшується. Домінуючі види живого надґрунтового покриву другого і тре-тього ЕФП не входять у склад основних кормових об’єктів наземних хребетних.

Підлісок першого ЕФП відповідає складу корінного деревостану певного типу лісу. У свіжій грабово-сосновій судіброві підлісок багатий за видовим складом і добре розвинений, у свіжих і вологих грабово-дубових бучинах флористично бідний і слабо розвинений. Для більшості наземних хребетних перший тип підліску сприятливіший як для гніздування, так і з точки зору забезпеченості кормами.

У насадженнях другого ЕФП за складом виділяємо три типи підліску. Перший – відповідає складу підліску корінного типу фітоценозу свіжої грабово-дубової бучини, але збагачений інтродукованими видами. Другий – з переважанням крушини ламкої (Frangula alnus Mill.). Третій – з переважанням бузини чорної (Sambucus nigra L.). В об’єктах другого ЕФП найбільше видове різноманіття і чисельність окремих видів наземних хребетних спостерігається при поєднанні достатньо зімкнутого підліску з переважанням бузини чорної і значної гетерогенності ландшафту.

У фітоценозах третього ЕФП підлісок трапляється рідко і займає незначні площі. Домінує в ньому, як і в ряді об’єктів другого ЕФП, бузина чорна. Підлісок третього ЕФП, загалом, не забезпечує умов для гніздування наземних хребетних, але може розглядатися як додаткове кормове угіддя, особливо при наявності в його складі різноманітних чагарникових порід.

Підріст. У підрості першого ЕФП відповідно до видового складу деревостанів переважає бук лісовий, частка дуба звичайного незначна. У лісопарках і парках природного походження другого ЕФП прослідковується така ж тенденція щодо бука лісового і дуба звичайного, проте, домінують тут клен гостролистий, ясен звичайний, липа дрібнолиста, дуб червоний (Quercus rubra L.) та ін. Підріст невеликих за площею парків і скверів третього ЕФП представлений буком лісовим, кленом гостролистим і явором.

Найбільша густота підросту спостерігається у другому ЕФП і сягає, у середньому, від 91,3 тис.шт./га (лісопарк Погулянка) до 171,2 тис.шт./га (парк Залізна Вода). У першому та, особливо, третьому ЕФП густота підросту менша. Підвищена густота підросту у другому ЕФП створює добру захисність для видів птахів з наземним і приземно-чагарниковим типом гніздування (волове очко, вільшанка, дрізд чорний, кропив’янка прудка та ін.).

Деревостан. Досліджені деревостани характеризуються нерівномірною видовою та віковою структурою. Від першого до третього ЕФП спостерігається зростання видової та формової різноманітності дерев, чагарників і ліан. У четвертому ЕФП різко зменшується їхня різноманітність і майже повністю відсутні аборигенні лісоутворювачі (сосна звичайна (Pinus sylvestris L.), дуб звичайний, бук лісовий, граб звичайний, вільха чорна (Alnus glutinosa (L.) Gaertn.)) та чагарникові породи (бузина чорна, бруслина європейська (Euonymus europaea L.) та бруслина бородавчата (Euonymus verrucosa Scop.)). Характерним також є панування середньовікових деревостанів (64,35%) при незначній частці стиглих і перестійних (4,56%). Значні площі займають молодняки (21,81%).

У вуличних посадках переважають зрілі, вегетуючі дерева, частка яких складає 69,90%; молоді дерева, які набули стійкої форми, складають 17,00%; хворі, перестійні та відмираючі дерева становлять 8,91%; дерева віком 2-3 роки складають лише 4,20%. Загалом, така стадійна структура вуличних посадок не забезпечує необхідних захисних і кормових властивостей для наземних хребетних.