Шкудор В.Д. Підвищення стійкості і збереження рослинного біорізноманіття соснових лісів Західного Полісся України

Краткое содержание

Успішність природного поновлення сосни звичайної в Українському Поліссі вивчали в минулі роки (Алексєєв, 1927; Шмідт, 1928;  Поварніцин, 1959; Мегалінський 1968; Ромашов, 1971, 1975). На підставі отриманих результатів досліджень розроблено заходи зі збереження і використання підросту й самосіву, з формування насаджень і технологій рубань (Логгінов, 1957; Новіков та ін., 1964; Поляков, Ромашов, 1972; Бузун, 1995; Вакулюк, Самоплавський, 1998). Ці заходи включені у відповідні нормативні документи з лісовідновлення (1996), рубань, пов’язаних із веденням лісового господарства (1996) і рубань головного користування (1995). Дослідження, проведенні останнім часом під наметом насаджень і на зрубах (Гордієнко, Гордієнко, 1988; Кочерга, 1999), свідчать про необхідність додаткового вивчення природного поновлення для вдосконалення зазначених нормативів. Стійкість лісів Полісся до абіотичних, біотичних і антропогенних чинників досліджували досить мало (Мєшкова, Усцький, 1999;Ткачук, 2004), хоча без вивчення поширеності патологічних процесів неможливо вирощування продуктивних деревостанів.

Проблема збереження біорізноманіття є однією з найважливіших проблем людства (Конвенція…, 1995). Суцільні рубання у лісах названі у числі найбільших загроз біорізноманітю, в т.ч. в Україні (Єна, 2003;  Чумаченко, Дудкін, 2003; Шеляг-Сосонко; 2003). Дослідники (Мелехов та ін., 1962; Єрмолова, 1981) вказували, що після суцільних рубань головного користування трав’яно-чагарничковий ярус може або істотно затримувати лісовідновлення, або сприяти йому. Сукцесії рослинності на соснових зрубах після рубань головного користу­вання вивчали у Київському Поліссі й Лісостепу (Гордієнко, Гордієнко, 1988), у Лівобережному Поліссі й Лісостепу (Ромашов, 1972). У соснових лісах Західного Полісся цих питань не вивчали.

ПРОГРАМА І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Польові дослідження і збирання експериментального матеріалу здійснювали шляхом аналізу матеріалів лісовпорядкування, досліджень на пробних площах і закладання спеціальних дослідів. Закладання пробних площ і вивчення на них таксаційних показників деревостанів проводили за загальноприйнятими методиками (Анучин, 1977). Тип лісорослинних умов визначали за українською лісотипологічною класифікацією (Погребняк, 1959; Воробйов, 1967). Підлісок і успішність природного поновлення сосни під наметом деревостанів вивчали з використанням лінійного методу (Софронов, Волокитина, 2000), а також шляхом закладання облікових ділянок (Гордієнко, Маурер, Ковалевський, 2000). Рекогносцирувальним обстеженням охоплено близько 6,5 тис. га штучних соснових насаджень. Закладено 57 пробних площ.

Стан соснових насаджень, створених на староорних землях, оцінювали з використанням “Методических указаний по экспедиционному лесопатологическому обследованию лесов СССР” (1966), а санітарний стан насаджень – шляхом визначення категорій стану дерев відповідно до “Санітарних правил в лісах України” (1995). Для діагностики хвороб лісу використовували визначниками та інші видання (Соколов, 1964; Шевченко, 1968; Негруцький, 1986).

Біорізноманіття у лісових насадженнях і на зрубах вивчали за загально­прийнятою методикою (Лавренко, 1959) на спеціально закладених пробних площах за методикою А. А. Юнатова (1964). Видовий склад рослинних угруповань вивчали за методикою А. А. Корчагіна (1964), динаміку рослинного покриву встановлювали за методикою В. Д. Олександрової (1964), індекс подібності – за Ю. Одумом (1986). На кожній із пробних площ визначали ґрунтові параметри (кислотність, загальний сольовий режим, вміст мінерального азоту, вологість, вміст обмінного кальцію) із застосуванням програми “ФітоЕко” (Дідух, 1997).

Обробку матеріалів досліджень здійснювали за допомогою комп’ютерних програм з використанням методів математичної статистики (Лакін, 1990).

ПРИРОДНЕ ЛІСОВІДНОВЛЕННЯ СОСНИ ЗВИЧАЙНОЇ

Протягом ІІ половини ХХ ст. лісистість території Західного Полісся істотно зросла (Волинська обл. – з 17,2 в 1946 р. до 31,2 % в 2002 р., Рівненська обл. –відповідно з 25,0 до 36,5 %), але оптимальної не досягла. Однією з особливостей лісового фонду в регіоні є значна частина площ борів і суборів, ґрунти яких збіднені, а лісова рослинність уразлива до несприятливих чинників довкілля та зростаючих антропогенних навантажень. У зв’язку з цим необхідно приділити увагу обґрунтуванню технології відновлення й вирощування сосни звичайної – головної деревної породи, яка може утворювати в борах і суборах високопродуктивні деревостани. Частка соснових лісів станом на 01.01.2002 р. становила у Рівненській області 65,9 %, Волинській – 57,6 % від вкритої лісовою рослинністю площі.

Для лісів Західного Полісся і, особливо, соснових характерним є диспропорція розподілу площ деревостанів за віком, значна перевага молодняків і середньовікових деревостанів, недостатня частка пристиглих і стиглих. Чітко простежується тенденція зменшення середніх запасів стиглих і перестійних деревостанів, порівняно з відповідним показником пристиглих, що свідчить про зменшення стійкості насаджень, збільшення кількості відпаду, прискорення процесу всихання дерев.

За нашими спостереженнями, у лісостанах регіону досліджень високі врожаї насіння в сосни звичайної повторюються через два-чотири роки. Результати обстеження соснових насаджень віком до 40–50 років свідчать, що шишки утворюються в молодняках уже у віці від 16 до 22 років, проте значної кількості підросту сосни як у молодих, так і в середньовікових насадженнях не виявлено. Переважна більшість молодих і середньовікових насаджень – штучного походження, характеризуються високою повнотою та досить рівномірним розподілом дерев на площі. За узагальненими даними, найгірше природне поновлення виявлене у найбідніших лісорослинних умовах – борах: задовільне – 5,4 %, недостатнє – 31,4 %, погане та відсутнє – 63,2 %. У сугрудах добре природне поновлення становить 12 %, задовільне – 27,1– 43,7 %, недостатнє – 6,3–10,1 %, погане – 46,2–54,4 %. Найкраще становище у суборах: добре поновлення – 4,0–17,3 %, задовільне – 30,7– 47,1 %, недостатнє – 18,1– 24,5 %, погане – 11,1– 43,9 %.

Проведені дослідження свідчать про можливість використання наявного підросту всіх порід для створення високопродуктивного наступного покоління лісу. Аналіз участі різних порід у складі підросту свідчить, що перевага сосни (5 і більше одиниць за складом) спостерігається лише на 1,8–42,4 % площі, а частка сосни (1–4,9 одиниці за складом) – на 0–12,3 % площі. Набагато вища участь дубового підросту – від 7,3 до 87,7 %.

У табл. 1 подано дані щодо успішності природного поновлення з урахуванням розподілу підросту й самосіву за породами. Результати досліджень свідчать, що найважливіша для економіки Західного Полісся деревна порода, яка утворює тут найбільш стійкі й продуктивні деревостани – сосна звичайна, має в цьому регіоні дуже незначні перспективи щодо відновлення природним шляхом. Максимальна частка площ зазначеної категорії деревостанів, де існує можливість суцільного чи часткового відновлення сосни природним шляхом, не перевищує 7–8 %. Зважаючи, що у процесі лісозаготівель значна частина підросту гине, а на ділянках, де підріст сосни звичайної становить невелику частку від загальної його кількості, він пригнічується іншими породами, фактична площа лісових земель, де лісостани можуть відновитися природним шляхом, є значно нижчою.

Певна залежність успішності природного поновлення сосни від віку насаджень (r=0,49) простежується в діапазоні віків від 61 до 160 років. Репродуктивна здатність соснових деревостанів сягає максимуму у віці стиглості, надалі ж починає поступово знижуватися. Тісну залежність (r=0,68) виявлено між успішністю поновлення під наметом насаджень і їх повнотою. Отримані дані підтверджують необхідність відведення соснових насаджень у головну рубку у віці стиглості, тобто у віці максимальної репродуктивної здатності. Найбільшою мірою використовувати природне поновлення можливо в малоповнотних (0,3–0,5) деревостанах.