Лукащук Г.Б. Початкові стадії вторинних сукцесій у лісових природних комплексах Горган

Краткое содержание

У першому розділі "Антропогенні трансформації лісових ландшафтів та засади сучасного господарювання" зазначено, що масове лісокористування у Ґорґанах розпочалося лише наприкінці XVIII ст. Згодом на місці колишніх природних букових та ялицево-букових лісів було штучно створено вторинні ялинники. Це призвело до активізації небезпечних стихійних процесів – поверхневої ерозії ґрунту, повеней, вітровалів, усихання деревостанів тощо (М.М. Горшенін, 1959; В.С. Пешко, 1961; С.А. Генсірук, 1998; М.А. Голубець, 2003; С.М. Стойко, 2004).

З огляду на потребу постійного лісокористування, актуальною госпо­дарською проблемою у Ґорґанах є своєчасне заліснення площ зрубаних лісів (Ю.Ю. Туниця, 2002). Процес лісовідновлення на зрубах загалом залежить від характеру відновних сукцесій лісової рослинності, відповідно до локальних едафотопічних та мезокліматичних умов, особливостей колишніх і на­вколишніх деревостанів (Я.А. Сабан, 1982). Окрім чисельності та вікової стру­ктури молодого покоління дерев генеративного та вегетативного походження, їхніх еколого-біологічних особливостей, на характер відновлення значною мірою впливають чагарникові, чагарничкові та трав'янисті види, які здатні агресивно за короткий термін заселяти відкриті поверхні зрубів. Визначальну роль у цьому процесі відіграють конкурентні стосунки між ценопопуляціями окремих видів різних життєвих форм рослин, які відбуваються у напрямах, зумовлених лісорослинним умовами на локальному та висотно-поясному рівнях (Я.А. Сабан, 1982; І.М. Юсипович, 1993; О.Д. Лазор, 1996).

Процеси формування рослинних угруповань на зрубах є складними і полягають у їх динамічних перебудовах, переході з одного якісного стану в інший унаслідок кількісних змін (А.Л. Бельгард, 1971). Тому початкові етапи вторинних сукцесій лісової рослинності на зрубах є дуже важливими з екологічної та господарської точки зору. Вони у Ґорґанах ще недостатньо досліджені. Їх пізнання потрібне для розроблення оптимальної стратегії лісокористування та лісовідновлення. Тому у дисертаційній роботі було по­ставлено завдання – дослідити можливості природного лісовідновлення, а та­кож особливості розвитку молодого покоління особин деревних видів у різ­них типах зрубів за різних лісорослинних умов. Окрім цього, передбачалося виявити загальні закономірності формування рослинності зрубів у різних типах ландшафтно-едафічних умов, зокрема, динамічні тенденції заростання їх трав'янисто-чагарниковою рослинністю, а також можливості формування та розвитку у її середовищі молодого покоління деревних порід.

У другому розділі "Об’єкти, програма, методи і матеріали досліджень" відображено, що дослідження були зосереджені на територіях шести державних підприємств лісового господарства у різних частинах регіону Ґорган. Аналітичні узагальнення виконано на основі бази даних таксаційних матеріалів поділянкового обліку лісового фонду.

Горизонтальну структуру рослинного покриву вивчено на основі  космічних зображень високої роздільної здатності, що відображають структурні особливості лісів станом на кінець 2005 р.

Специфіку рослинних угруповань аналізували на 65 дослідних площах зрубів різного віку, з урахуванням різного ухилу схилів, експозиції, ха­рактеру геологічного субстрату та ґрунтрово-гідрологічних умов. Засто­совували загальноприйняті у фітоценології та геоботаніці методики, фіксу­ючи на 816 облікових ділянках видовий склад рослин, їхнє проективне вкриття та рясність, а також чисельність підросту деревних і чагарникових видів за віковими групами. За основу належності виду до певної екогрупи покладено обсяг його реалізованої екологічної ніші, спеціалізовано за діючими чинниками. Для екологічного аналізу елементів рослинного вкриття використано діагностичні методи та матеріали Я.П. Дідуха (2004) та Д.Н. Ци­ганова (1983).

Узагальнення сукцесій формування рослинного вкриття та підросту деревних порід виконано залежно від віку зрубів, диференційовано за ландшатфтно-лісорослинними умовами за методологією Т.А. Работнова (1992) та базуючись на засадах української лісотипологогічної школи, зокрема на розумінні типу лісу як єдності взаємопов’язаних лісових угру­повань у певних лісорослинних умовах, починаючи від зрубаних площ і за­вершуючи перестійними деревостанами (З.Ю. Герушинський, 1971; П.С. По­гребняк, 1993).

У третьому розділі "Ландшафтно-екологічні особливості зрубів" охарактеризовано височинний, низькогірний та середньогірний типи ланд­шафту регіону Ґорґан, а також особливості їх лісового вкриття та лісорослинних умов залежно від природно-кліматичних чинників.

Загалом на досліджуваній території переважають вологі типи лісо­рослинних умов. Вони займають 96 % площі. На сирі умови місцезростання припадає всього 2,6 % площі.

У височинних типах ландшафту сформувались вологі типи лісорослинних умов, які займають 85,7 % території. У межах лісового фонду досліджених державних підприємств лісового господарства переважають вологі сугруди, що займають 65,6 % площі та сирі сугруди (11,3 %). Вологі груди займають 20,1 % від всієї площі, а свіжі груди – 1,4 %.

У низькогірних типах ландшафту найпоширенішими є багаті су­грудові (76,2 %) та грудові (21,7 %) трофотопи, сформовані на бурих гірських ґрунтах. Переважають вологі (71,8 %) та сирі (3,1 %) сугруди.

У середньогір’ї також домінують багаті лісорослинні умови – сугруди та груди. Серед них вологі сугруди займають 75,7 % площі, а вологі груди – 10,6 %. У середньогірних ландшафтах 10,9 % площі у межах дослідженої території займають вологі субори. Бори в середньогір’ї формуються в найбідніших умовах місцезростання – на сильно кам’янистих розсипах, на верхових сфагнових болотах.

Формування природних комплексів зрубів Ґорґан загалом зумовлене впливом місцевих геологічних, ґрунтово-гідрологічних та природно-кліматичних умов. Їхні локальні відмінності зумовлені відсутністю деревостанів, зокрема прямою сонячною радіацією, контрастами температурного режиму, експозицією схилів, дією ерозійних процесів та особливостями ґрунтового покриву (змитість та намитість їх верхніх шарів, промерзання, пересихання та заболочення). Особливості геологічних відкладів значною мірою визначають на зрубах стан поверхневих продуктів вивітрювання (підґрунтя) та поверхні ґрунту. За характером підґрунтя можна виділити три типи поверхні природних комплексів зрубів: кам'янисті, щебенисті та глинисті. Ці типи відрізняються за комплексом едафотопічних умов: до першого приурочені здебільшого свіжі, рідше сухі бори та субори; до другого – вологі субори та сугруди; до третього – вологі та сирі сугруди та груди.

Від характеру підґрунтя залежать можливості відновлення родючості ґрунтів, а тому й забезпечення поживними речовинами первинних стадій рослинності тощо. Формування рослинності зрубів відбувається на загальному тлі висотної та ландшафтно-едафічночної диференціації рослинного вкриття з домінуванням угруповань трав'янистих, чагарникових та чагарничкових видів, а також за участі молодого покоління деревних порід.