Нейко І.С. Природні дубові ліси верхів\'я басейну Сіверського Дінця та удосконалення господарювання в них

Краткое содержание

ПРИРОДНІ ДУБОВІ ЛІСИ ВЕРХІВ’Я БАСЕЙНУ СІВЕРСЬКОГО ДІНЦЯ ТА ВЕДЕННЯ ГОСПОДАРСТВА В НИХ (СТАН ПИТАННЯ)

Викладено основні аспекти дослідження дібровних типів лісу верхів’я басейну Сіверського Дінця. Розглядаються питання ведення господарства у природних дубових лісах, їх продуктивності та сучасного стану. Акцентується увага на зменшенні площ природних дубових лісів, зниженні їх стійкості та продуктивності.

За результатами типологічних досліджень у Харківській області відмічено домінування свіжих кленово-липових і свіжих ясенево-липових дібров (Посохов, Улановський, 1963). Проте у розробленому класифікаційному списку (Воробйов, 1953) свіжі кленово-липові та ясенево-липові діброви не були віднесені до окремих типів лісу. Сьогодні у регіоні виділяють два переважаючі типи лісу: свіжу ясенево-липову та свіжу кленово-липову діброву (Остапенко, Федець, Улановський, 1978; Остапенко, Ткач, 2002), однак ареал цих типів лісу чітко не визначений.

Відмічається суттєве зменшення площі лісів, у тому числі дубових, протягом останніх 3–5 століть (Цветков, 1914; Генсірук, 1992; Вакулюк, 2000). Подібні тенденції відбуваються як в Україні, так і у більшості країн СНД та Європи, що викликано не лише надмірними їх рубками у минулому, але й посиленням процесів їх всихання та деградації (Флеров, 1974; Прокопенко и др., 1978; Rehfuess, 1990; Eisenhauer, 1990; Ashmore, 1993; Гаянов, Гуськов, 1996; Зарипов, Хаффазов, 1998; Букша, 1998; Ассакалов, Шевцов, 2001). Погіршення стану дубових лісів і скорочення їх площі викликані не тільки впливом природних факторів, але й інтенсивним їх господарським використанням (Флеров, 1974;. Лохматов, 1978, 1999; Федець, Ткач, Ведмідь, 1994; Яковлев, 1998).

Аналіз літературних джерел свідчить про відсутність комплексних досліджень природних дубових лісів, які б включали типологічні аспекти їх формування, продуктивності та ефективності використання лісорослинного потенціалу, сучасного стану. Висвітлені тенденції до скорочення площі природних дубових лісів, зниження їх стійкості та продуктивності вказують на недосконалість методів господарювання у них. За умови зростання впливу абіотичних, біотичних та антропогенних факторів потребує уточнення система оцінки стану природних дубових лісів.

ОБ’ЄКТИ, МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ОБСЯГ ВИКОНАНИХ РОБІТ

Територія регіону досліджень розташована у лісостеповій та степовій природних зонах. На заході регіон обмежується вододілом Дніпра, а на сході та півдні – басейном річки Оскіл. За лісотипологічним районуванням північна частина регіону досліджень належить до області свіжого груду (Слобожанський район свіжих ясенево-липових дібров, Ворскло-Псельський і Придонецький лісотипологічні сектори), південна – до сухої загрудової області (Донецький район байрачних лісів, Східно-Степовий і Деркульський сектори). Природні дубові ліси представлені переважно деревостанами порослевого (першої–третьої генерацій), у меншій мірі – насіннєво-порослевого та насіннєвого походження.

В основу типологічних досліджень покладено метод профілів, а також  детальний аналіз наявних матеріалів лісовпорядкування й топографічних карт. Польові дослідження проводили відповідно до методики Д.В.Воробйова (1967). Пробні площі закладали на характерних ділянках профілів за загальноприйнятими в лісовій таксації методиками (ОСТ 56-69-83). Ґрунти досліджували шляхом закладання ґрунтових розрізів згідно з відомими методиками (“Полевой определитель почв”, 1981). Гранулометричний і агрохімічний склад ґрунтів визначали за методикою В.В.Арінушкіної (1970).

При аналізі лісового фонду застосовували методичні положення з лісоінвентаризації (Зеленський, Горошко, 2003). Аналіз продуктивності дубових насаджень проводили за допомогою таблиць продуктивності корінних деревостанів (Туркевич, Медвєдєв, Лебєдєв, 1987). Походження та порослеву генерацію дерев встановлювали за методикою С.С.П’ятницького, М.П.Коваленка, М.А.Лохматова (1963).

Стан природних дубових лісів досліджували на стаціонарних пробних площах (СПП), закладених науковцями УкрНДІЛГА у 1974–1978 рр. При визначенні стану насаджень використовували “Рекомендації з комплексного захисту дібров від пошкоджень шкідниками, хворобами та всихання” (Авраменко, Лєсовський, Лохматов, Прокопенко, 1985).

Радіальний приріст деревостанів визначали за методиками Т.Т.Бітвінскаса (1974) та Н.В.Ловеліуса (1998).

Обстеження дубових насаджень на інтенсивність об’їдання комплексом ранньовесняних листогризучих комах проводили вздовж квартальних просік. Подеревні обліки інтенсивності об’їдання та відновлення листового апарату проведено на 8 СПП.

Морфологічну структуру насаджень в осередках всихання досліджували шляхом картування живих дерев та їх крон (горизонтальна та вертикальна проекція), сухостою та пнів. Використовували вітчизняні (“Рекомендації з комплексного захисту дібров...”, 1985) та зарубіжні (FHM, 1995; ICP Forests, 1998) методики з оцінки стану дерев і насаджень.

Для проведення типологічних досліджень у лісових масивах закладено три макропрофілі та три профілі, 60 тимчасових пробних площ і 14 ґрунтових розрізів, для 7 з яких визначено гранулометричний та агрохімічний склад ґрунтів.

Походження дерев дуба детально визначали на 23 тимчасових пробних площах, а стан насаджень – на 14 СПП. У ході досліджень проаналізовано 30 модельних дерев, із 10 – відібрано модельні гілки для визначення ступеня пошкодження крон. Із 25 модельних дерев відібрано керни для дослідження радіального приросту. На 8 СПП застосовано вітчизняні та зарубіжні методики з оцінки стану насаджень.