Манойло В.О. Соснові ліси пристепових борів Лівобережної України та оптимізація їх вирощування : Манойло В.О. Сосновые леса пристепових боров Левобережной Украины и оптимизация их выращивания

Краткое содержание

Розглядаються проблеми, пов’язані з оптимізацією ведення господарства в соснових лісах пристепових борів України. Викладено історію розвитку лісогосподарської діяльності в Ізюмському бору. Висвітлюються питання щодо агротехніки створення соснових культур, технологій рубок догляду у штучних соснових насадженнях і лісогосподарських заходів, спрямованих на відтворення природних сосняків.

Рубки догляду є однією з найважливіших складових процесу вирощування соснових насаджень, за допомогою якої регулюють структуру, продуктивність і стійкість деревостанів. У кількох наукових оглядах узагальнено досвід з проблем рубок догляду за лісом у зарубіжних країнах  (Лосицкий, Ларюхин, 1975; Сеннов, 1977; Гусев, Нефедьев, 1986) і в Україні (Шинкаренко, Дзедзюля, 1983). Особливості формування соснових культур за допомогою рубок догляду у пристепових борах Лівобережжя України викладено у працях науковців УкрНДІЛГА І. Б. Шинкаренко (1971, 1972, 1973, 1977, 1979, 1980, 1990, 2004), Т. Т. Говорової (1977, 1980), П. Т. Журової (1973, 1980), П. С. Кравцової (1972), М. Ф. Головащенка (1989, 1991, 1993, 2004), О. М. Тарнопільської (2001, 2004) та інших.

Відзначається, що сучасні екологічні, економічні й соціальні вимоги щодо ведення лісового господарства передбачають пошук оптимізації режимів рубок догляду, розробку новітніх методів відбору дерев у рубку та способів рубок догляду (Марченко, 1984; Атрохин, Иевинь, 1985; Vettenranta Jouni, Miina Jari, 1999; Штукин, 2001; Гордієнко, Шлапак, Бойчук, Рибак, Маурер, Гордієнко, Ковалевський, 2002).

Природним сосновим лісам Ізюмського пристепового бору присвячено низку наукових праць (Дрюченко, 1929; Врадий, 1962; Гордієнко, Шлапак, 1998). Незважаючи на це, багато питань вивчено недостатньо. Відмічається суттєве зменшення площі природних сосняків Ізюмського бору протягом останніх трьох сторіч (Дрюченко, 1929; Пірко, Гужій, 1991; Редько, 1994; Гордієнко, Шлапак, 1998), що призводить до розладнання просторової структури лісів, збіднення їх генофонду й порушення механізму саморегуляції. Це потребує відтворення природних лісів шляхом впровадження в практику вибіркових і поступових систем рубок у поєднанні із заходами сприяння природному поновленню (Бузыкин, 1965; Побединский, 1980; Sach Frantisek, 1998; Ключников, 1999; Санников, Торопов, 1999).

природні умови району досліджень

Наведено характеристику району досліджень, описано кліматичні умови, ґрунти, лісотипологічні особливості та рослинність пристепових борів Лівобережної України.

Ізюмський бір розташований у степовій зоні. Клімат регіону – помірно-континентальний. Середня багаторічна кількість опадів становить 511 мм, а в окремі роки коливається від 313 до 582 мм. Влітку вони часто випадають у вигляді короткочасних злив. Середньорічна температура повітря становить +7,6°С. Абсолютний максимум сягає +38°С, мінімум – -40°С. Для Ізюмського бору характерні жорсткі кліматичні умови: нерівномірність випадання опадів протягом вегетаційного періоду, сильна інсоляція і сухі вітри східних напрямків, а також значна розчленованість рельєфу і різноманіття грунтово-гідрологічних умов. Такі природні особливості регіону істотно впливають на ріст та формування лісів.

ОБСЯГ ВИКОНАНИХ РОБІТ

Дослідження проведено у соснових лісостанах у 9-ти лісництвах ДП „Ізюмське ЛГ” і  „Балаклійське ЛГ” переважно в типах лісорослинних умов А₂, В₂ та А₁.

Програма робіт передбачала:

–       аналіз динаміки площ соснових лісостанів за таксаційними показниками за період 1970–2000 рр. на основі матеріалів лісовпорядкування ДП „Ізюмське ЛГ”;

–       дослідження впливу рубок догляду на ріст, продуктивність і стан середньовікових культур сосни на стаціонарних дослідах УкрНДІЛГА;

–       вивчення особливостей поновлення природних сосняків Ізюмського бору;

–       дослідження таксаційних показників, просторової та вікової структури природних сосняків;

–       вивчення впливу рубок щодо відтворення природних сосняків на їх структуру та процеси природного поновлення;

–       закладання експерименту з відтворення соснових природних лісів.

З метою вивчення впливу рубок догляду на процеси формування штучних насаджень сосни здійснювали дослідження на 7-ми стаціонарних багатосекційних дослідах, закладених у середньовікових культурах сосни. 

Для вивчення особливостей поновлення та структури природних сосняків закладено 16 постійних пробних площ (ППП): 9 – у молодняках віком 13–21 рік, 4 – у середньовікових 50–70-річних деревостанах, 3 – у різновікових пристиглих і стиглих лісостанах. Особливості формування і структури пристиглих штучних насаджень досліджували на постійній пробній площі, закладеній у 104-річних культурах сосни.

Просторову й вікову структуру та природне поновлення досліджували також у експерименті з групово-поступової рубки, закладеному в 1994 році в пристиглому природному сосняку з метою вивчення можливості його відтворення. З цією ж метою в 93-річному природному сосняку на площі 24 га було закладено дослід з 13 варіантів, які містять елементи поступових, групово-поступових і вузьколісосічних рубок у поєднанні із заходами сприяння природ­ному поновленню. Проаналізовано структуру і динаміку лісового фонду ДП „Ізюмське ЛГ” за матеріалами лісовпорядкування 1970, 1980, 1990 і 2000 рр. Закладання постійних пробних площ і біометричні дослідження деревостанів провадили за загальноприйнятими лісівничими, лісотипологічними й лісотаксаційними методиками (Анучин, 1982;  Воробьев, 1967; Никитин, Швиденко, 1978). Таксаційні показники деревостанів у культурах сосни порівнювали як загалом для насаджень, так і для 1000 кращих дерев на 1 га, рівномірно розташованих по площі. Горизонтальну структуру природних сосняків досліджували шляхом картування дерев, самосіву і підросту. За допомогою індексу скупченості визначали тип розміщення дерев на площі (Грейг-Смит, 1967). Особливості природного поновлення вивчали за методи­кою В. Г. Нестерова (1958). Матеріали польових досліджень оброблювали методами варіаційної статистики (Митропольский, 1971; Рокицкий, 1974; Доспехов, 1979). Величину освітленості визначали за методикою В. О. Алексєєва (1975) та Ю. Л. Цельникер (1969).

Загалом дослідження проведено на 52 постійних і 1 тимчасовій пробних площах. Усього виконано близько 7000 різноманітних вимірювань дерев і зроблено картування понад 4500 дерев.

ОСОБЛИВОСТІ ЛІСОВОГО ФОНДУ ДП „ізЮМСЬКЕ ЛГ”

ТА ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ СОСНОВИХ ЛІСОСТАНІВ

Результати аналізу структури й динаміки лісового фонду свідчать, що в Ізюмському бору головними лісотвірними породами є сосна звичайна, а також дуб звичайний, які протягом періоду 1970–2000 рр. займають понад 80 % вкритої лісом площі, в тому числі лісостани сосни – 61 %. Загальна вкрита лісом площа за досліджуваний період збільшилася з 41,3 до 44,1 тис. га за рахунок збільшення площі насаджень дуба та інших листяних порід. Площа лісів сосни зростала до 1980 року, коли досягла 30,7 тис. га. За період з 1991 до 2000 року вона зменшилася до 26,9 тис. га.

Високий рівень агротехніки створення й вирощування культур сосни та проведення в них рубок догляду сприяли тому, що в Ізюмському бору за останні 40 років збільшувалися запаси модальних деревостанів сосни VII–X класів віку. За даними лісовпорядкування 2000 року фактичні запаси модальних насаджень ІІ–VII класів віку відрізнялися не більше ніж на 3% від запасів корінних деревостанів Степу.

Суцільні рубки стиглих природних сосняків і створення на зрубах культур сосни призвели до значного зменшення площі природних сосняків. За останні 50 років у ДП „Ізюмське ЛГ” вона скоротилася з 10,0 до 5,6 тис. га.

Аналіз матеріалів щодо розподілу площ природних і штучних насаджень сосни за класами віку свідчить про їх нерівномірну вікову структуру. На молодняки до 30 років та стиглі й перестиглі деревостани (90 років і більше) припадає від 1 до 6 % площі на кожний із класів віку. У чотирьох класах віку (IV–VII) зосереджено 67 % площ соснових лісостанів.

Насадження І–VІІ класів віку на 90–100 % є штучними. Починаючи з VIII класу віку в Ізюмському бору переважають природні лісостани. Модальні штучні соснові насадження перевищують за запасом модальні природні сосняки. У лісостанах IV–Х класів віку ця розбіжність коливається від 7 до 32 %. Запаси модальних природних сосняків VII–X класів віку є нижчими за запаси корінних деревостанів Степу на 16–38 %. Характерно, що до 80-річного віку модальні штучні деревостани і корінні лісостани Степу за запасом майже не відріз­няються.