Вітер Р.М. Сучасний стан, структура і раціональне використання букових лісів Опілля : Витер Р.М. Современное состояние, структура и рациональное использование буковых лесов Опилля

Краткое содержание

Особливості біоекології бука європейського, структури, відтворення та використання букових лісів Українських Карпат та рівнинних територій знайшли відображення у працях різних дослідників (Domin, 1931; Zlatnik, 1935, 1938; Vincent, 1936; Третяк, 1948, 1954; Молотков, 1966, 1971, 1972; Гаврусевич, 1958, 1959; Сабан, 1958; Смаглюк, 1964, 1967; Парпан, Стойко, 1999; Криницький, Савич, 1973; Парпан, 1986, 1994; Парпан, Маковський, 1985, 1986, 1988; Парпан, Олєнева-Антощенко, 1992; Парпан, Прикладовська, 1989; Парпан, Воропаєва, 1986; Каплуновський, 1958, 1961, 1967; Горошко, Миклуш, 1988;  Миклуш, 1986, 1998; Миклуш, Горошко, 1992; Попадинець, Криницький, 1939; Попадинець, 1999, 2002; Генсірук, 1964; Чернявський, 2003; Шпарик, 2001). Проте, окремі аспекти, зокрема, особливості перебігу відновних процесів на зрубах вузьколісосічних рубок потребують більш грунтовного вивчення. Вивченню динаміки трав’яної рослинності на відкритих антропогенно-порушених місцезростаннях присвячено невелику кількість публікацій (Работнов, 1950; Kovacs, 1961; Парпан, 1994).

За літературними даними (Приходько, Марків, 1996; Парпан, Шпарик, 1999; Шпарик, 2002) стан букових лісів Українських Карпат і прилеглих територій є стабільним, а, починаючи з 1995 року, спостерігається тенденція до його покращення. В інших публікаціях йде мова про поступову деградацію рослинних угруповань бука європейського, порушення репродуктивних процесів під впливом техногенних емісій (Попадинець, 2002). Суперечливий характер даних зумовив необхідність оцінки стану лісів формації бука європейського на Опіллі.

Однією з головних проблем стану букових лісів Опілля є масове поширення несправжнього ядра (Парпан, Вітер, Кудра, 2001). Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури (Вакин, Чернцов, Акіндінов, 1952; Ванін, 1955; Перелигін, 1964; Молотков, 1966; Сопушинський, 2001; Necesany, 1958, Seeling, 1992; Kotar, 1994; Frank, 1996) свідчить, що досліджень з вивчення його впливу на сортиментно-сортну структуру букових деревостанів та динаміку вартості ліквідної деревини не проводилось.

Загалом, літературні дані з питань сучасного стану букових лісів на межі ареалу досить обмежені і часто мають фрагментарний характер, що ускладнює розробку шляхів оптимізації їх відтворення і раціонального використання.

ОБ’ЄКТИ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Об’єктами наших досліджень були букові ліси Опілля, які знаходяться на території Рогатинського і Галицького держлісгоспів Івано-Франківського обласного управління лісового господарства та Бібрського держлісгоспу об’єднання “Львівліс”.

За геоботанічним районуванням регіон досліджень відноситься до Кременецько-Хотинського геоботанічного округу букових та дубово-букових лісів, Західноукраїнської підпровінції Східноєвропейської провінції Європейської широ­колистяно-лісової області (Шеляг-Сосонко, 1977). За лісогосподарським району­ванням входить до складу Опільсько-Розтоцького лісогосподарського району в межах Західноукраїнського лісостепового округу Лісостепової області (Генсірук, Шевченко, Бондар, 1981).

Типи лісорослинних умов, типи лісу і деревостанів визначали за принципами лісів­ничо-екологічної класифікації (Погребняк, 1955; Воробйов, 1967; Герушин­ський, 1988).

Оцінка стану лісів проведена на об’єктах локального моніторингу за методикою програми “ІСР-Forest”. Для визначення вмісту важких металів у компонентах лісових біогеоценозів застосовано метод атомно-емісійної спектроскопії в індуктивно зв’язаній плазмі (АЕС ІЗП) на приладі Plasmaqant-110. Стандарти, використані для хіміко-аналітичних вимірювань металів: препарати Фізико-хімічного інституту ім.А.В.Богацького АН України.

Аналіз структури корінних та умовно-корінних деревостанів дубово-грабових бучин проведено за матеріалами  постійних пробних площ (ППП), закладених за методикою “ІСР-Forest” із картуванням розміщення дерев та проекцій крон. Структуру деревостанів, назначених у рівномірно-поступову рубку, вивчали на основі матеріалів відводів, в яких автор приймав безпосередню участь, за методичними принципами В.І. Парпана, Г.М. Маковського (1986).

Облік природного відновлення  та оцінку успішності відновних процесів проведено за методикою УкрНДІгірліс (1988). Класифікацію зрубів за давністю рубки виконували за методичними рекомендаціями В.І. Парпана, Л.В. Олєневої-Антощенко (1992), В.М. Турка (1995).

Структуру та особливості екологічної сукцесії трав’яного вкриття на зрубах букових лісів охарактеризовано за підходами, прийнятими у фітоценології (Работнов, 1950, 1966; Рысин, Казанцева, 1975).

Вивчення особливостей форму­вання, поширення, морфологічних ознак несправжнього ядра бука, і його впливу на сортиментно-сортну струк­туру деревостанів проведено на пробних площах, закладених згідно загальноприйнятої методики (ОСТ 56-69-83…,1983). Ідентифікація сортоутворюючих вад виконувалась згідно діючих стандартів (ГОСТ 9462-88..., 1988) за двома методами – з врахуванням та без врахування наявності несправжнього ядра (фактичний і розрахунковий).

ПРИРОДНІ УМОВИ РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ

На основі літературних та відомчих даних подано характеристику геоморфології і рельєфу, клімату, ґрунтів. За геологічною будовою Опілля відноситься до південно-західної окраїни Українського кристалічного щита. Клімат регіону досліджень помірно-континентальний з коефіцієнтом зволоження 1,1 та сумою активних температур 2440^оС. Найбільш поширені сірі лісові ґрунти, які займають 91,5% площі, вкритої лісовою рослинністю. Комплекс кліматичних та едафічних факторів в цілому сприятливий для формування деревостанів з домінуванням бука європейського, за участю кондомінантних і асектаторних видів (дуба звичайного, граба, клена гостролистого, явора, липи та ін.), що дозволяє успішно вести лісове господарство в регіоні.

 ЛІСІВНИЧО-ТАКСАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА І СУЧАСНИЙ СТАН БУКОВИХ ЛІСІВ

Лісівничо-таксаційна характеристика букових лісів. Букові ліси домінують в районі досліджень, і займають 71,7% площі, вкритої лісовою рослинністю. Флористичний склад налічує 18 видів, серед яких переважає бук європейський (60%). В межах формації виділено дві субформації – грабово-букову та дубово-грабово-букову. Переважає у лісовому покриві дубово-грабово-букова, яка включає чотири типи лісу: свіжу і вологу дубово-грабову субучини та бучини. Грабово-букова субформація представлена свіжою та вологою грабовою субучиною. Букові деревостани І та І^а класів бонітету займають 93,4% площі, вкритої лісовою рослинністю. У віковій структурі переважають середньовікові деревостани (52,2%), а за повнотою – середньоповнотні (68,7%). Тенденція до зменшення запасу в групі стиглих насаджень обумовлена прохідними рубками.

Техногенний вплив на стан букових лісів. Викиди промислових під­приємств зумовлюють забруднення всіх струк­турних елементів лісових екосистем на території Опілля. Результати хіміко-аналітичного визначення полютантів свідчать про різну акумулятивну здатність хімічних елементів. Найбільш суттєве перевищення фонових концентрацій у ґрунті  встановлено для 15 з 20 визначених хімічних еле­ментів, за виключенням алюмінію, бору, барію, магнію і молібдену. В під­стилці таке перевищення відмічено для 10 з 18 елементів; в листках дуба – для 12 з 18, а в трав’яному вкритті  (осоці волосистій) – для 9 з 15 елементів.

Аналіз стану лісових екосистем Опілля, проведений за даними локального моні­торингу, показав, що зони підвищеної дефоліації лісів (30-40%) переважно збігаються з поширенням старовікових дубових деревостанів. Показники дефоліації перевищують середні значення по Івано-Франківській області. Так, середня дефоліація бука становить 17,8% (середньообласна – 12,4%), граба – 24,4% (17,2%), а дуба 28,7% (24,6%). Дефоліація бучин нижча у порівнянні з дібровами, проте, в регіоні Українських Карпат її рівень менш істотний – 8-10%.

 Дехромація лісів Опілля за аналогією з дефоліацією теж має гірші характеристики порівняно з середньообласними. Так, дехромація дуба звичайного в середньому складає 28,9 % (середньообласна – 19%), бука  – відповідно 19,4% і 7%, а граба – 19,6% і 11%. Відсоток сухих сучків найбільший у дуба 19,5% (середньо об­ласний – 15%). У бука цей показник дорівнює відповідно 11,2% і 6%, а граба – 12,9% і 8%. Середній клас пошкодження букових деревостанів становить 1,2, а дубових – 2,3. Наведені дані є свідченням зниженої стійкості бука європейського на межі ареалу до негативних впливів навколишнього середовища. Проте, у порівнянні з дубом звичайним та грабом стан бука кращий.

СУЧАСНА СТРУКТУРА ТА ВІДНОВЛЕННЯ БУКОВИХ ЛІСІВ ОПІЛЛЯ

Структура корінних і умовно-корінних букових деревостанів. Корінні дубово-грабово-букові деревостани  вологої дубово-грабової бучини відзначаються вищою зімкнутістю і повнотою, ніж умовно-корінні бучняки. Деревостани складні за формою (трьохярусні), різновікові. Характеризуються більшою варіабельністю діаметрів (44,0%) та висот дерев (23,5%) і відносяться до складної групи за типом розмірної структури. Перший ярус складом 7Бк2Д1Яв має кращі таксаційні показники у порівнянні з аналогічним ярусом чистих бучняків. Бук європейський присутній тільки у домінуючому ярусі і відзначається найбільшою варіабельністю значень діаметрів (14-102 см) та висот (12-40 м). У другому ярусі переважають граб і липа. У третьому ярусі панівне становище займають явір та граб.

Коефіцієнт варіації діаметрів умовно-корінних бучняків становить 22,8%, а висот – 10,8%. Згідно розподілу дерев за діаметром ці деревостани відносяться до простої структурної групи. Основна кількість дерев (69%) сконцентрована у І ярусі. Горизонтальний про­філь деревостану вказує на наявність прогалин між кронами, що є наслід­ком проведення рубок догляду. Корінні деревостани відзначаються складнішою просторовою і розмірною структурою.