Тереля І.П. Ялиця біла (Abies alba Mill.) у лісах Українських Карпат: стан, відтворення та господарське використання



Название:
Тереля І.П. Ялиця біла (Abies alba Mill.) у лісах Українських Карпат: стан, відтворення та господарське використання
Альтернативное Название: Тереля И.П. Пихта белая (Abies alba Mill.) в лесах Украинских Карпат: состояние, воссоздание и хозяйственное использование
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

Теоретичні передумови роботи


Ялиця біла – типовий монтанний середньо-європейський вид, вимогливий до значної вологості повітря і ґрунту. У післяльодовиковий період ялиця в Україні появились лише у пізньому голоцені.


Сучасне територіальне поширення ялиці в Українських Карпатах є відображенням відношенням породи до кліматичних та едафічних умов. У зв’язку з значним господарським використанням породи, її поширення та представництво у деревостанах в значній мірі визначаються і антропогенними впливом.


Як природні деревостани, так і штучні насадження ялиці відзначаються високою продуктивністю та здатністю до інтенсивного природного поновлення під наметом лісу.


На відміну від Українських Карпат у західній Європі спостерігається масова деградація ялицевих лісів та її відмирання, що гіпотетично пов’язано з комплексом причин (Be adzki, 1983; Klar, 1989; Kracecs, 1957; Magini, 1967; Mayer, 1979; Kramer, 1986). На Україні пошкодження ялиці хворобами, шкідниками та мисливською фауною теж мають місце, проте деградація її популяції спостерігається. На жаль сучасний стан лісів участю ялиці, їх еколого-біологічні та лісівничі особливості у регіоні ще досконало не вивчені. У зв’язку з інтенсивним господарським використанням лісів регіону, клімато-гідрологічними  змінами та деградацією грунтів  протягом другої половини ХХ століття вони потребують додаткового дослідження та лісознавчого узагальнення.


Об’єкти і методика досліджень


Дослідження проводились у держлісгоспах Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької областей. В основу роботи покладено результати аналізу даних Державного лісового кадастру, таксаційних описів лісництв та матеріали 68 пробних площ.


В основу досліджень покладено метод порівняльної екології акад. П.С. Погребняка (1955) і проф. Д.В. Воробйова (1967). Закладання пробних площ проводили за загальновизнаними у лісовій таксації та лісівництві методиками (Анучин, 1982; Захаров, 1967; ОСТ 56-69-83). Таксаційні показники насаджень визначали на основі нормативних робіт (Нормативно-справочные материалы…, 1987; Сортиментные таблицы…, 1984). Типи лісу і типи лісорослинних умов визначали за принципами лісівничо-екологічної типології (Воробьев, 1953; Воробьев, 1967; Погребняк, 1955; Герушинський, 1996). Облік природного поновлення і оцінку його успішності проводили за методикою М.М. Горшеніна (1959). Електрофізіологічні показники підросту вивчали за методикою Г.Т.Криницького (1990). Вік підросту встановлювали шляхом підрахунку річних кілець та за кількістю річних приростів за висотою (придня, 1968) і за серцевинними вузлами (Придня, 1967).


Аналіз будови і фізико-механічних властивостей деревини ялиці у різних екологічних умовах, відбір модельних дерев, виготовлення зразків та їх випробування проводилось відповідно до чинних стандартів (ГОСТ 16483.0 – 16483.38 – 72..., 1984). Базисну щільність деревини вивчали за методикою О.І.Полубояринова (1976), а комплексну оцінку деревини здійснювали за методикою А.А.Чеведаєва (1963). Загалом проаналізовано більше 8 тисяч зразків деревини стандартних розмірів.


На 7 пробних площах проведено картування розміщення дерев і проекцій крон з наступним визначенням характеру їх розташування (Василевич, 1967; Грейг-Смит, 1967; Выгодская, 1981).


Вивчення особливостей кореневих систем підросту ялиці здійснено за методикою М.І.Калініна (1983). Опис грунтів за генетичними горизонтами проведено з використанням індексації акад. А.Н.Соколовського. Типологічний аналіз лісів виконано за методикою Б.Ф.Остапенка і З.Ю.Герушинського (1975).


Особливості біології насіннєношення ялиці вивчали за методикою П.Л.Горчаковського (1958).


Обробка результатів досліджень проведена з використанням методів математичної статистики Зайцев, 1990; Никитин, Швиденко, 1978; Труль, 1966 та ін.).


 


Стан ялицевих лісів


Загальні відомості про ялицеві ліси Українських Карпат. У гірській зоні Українських Карпат ялицеві ліси займають 7.7% земель вкритих лісовою рослинністю, і за площею посідають третє місце після смерекових та букових. Основні площі яличників зосереджені у Львівській і Чернівецькій областях (близько 67% площі лісів). На Івано-Франківську область припадає 24% площі яличників, а у Закарпатській їх менше 10%. Приблизно 26% ялицевих лісів віднесені до першої групи лісів, з них 50% виконують санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції. Майже 70% ялицевих лісів першої групи не підлягають експлуатації.


Для сучасних ялицевих лісів характерне переважання молодняків та середньовікових насаджень (відповідно по 30% від загальної площі). Більше 13% яличників регіону – стиглі і перестійні, що є найвищим показником  порівняно з іншими лісоутворювачами. За запасом ялицеві деревостани переважають інші, а за величиною поточного і середнього приросту та запасом стиглих насаджень ялицеві лісостани поступаються смерековим. Вони мають відносно низьку повноту (0.66 проти 0.71 у середньому для лісів Карпат).


Як домішка у складі лісостанів інших порід ялиця біла поширена на площі 679 тис. га. Вона виявлена у складі насаджень 7 груп типів лісу регіону. У складі відповідних деревостанів у смерекових і ялицевих типів лісу ялиця у різній кількості поширена на 37% їх загальної площі, а у межах букових типів лісу — 23%. У складі деревостанів інших груп типів лісу (дубова, соснова, сіро- і чорновільхова) ялиця зустрічається на незначній площі.


 


Типотвірна роль ялиці білої. Ялиця біля є мезогігрофільним мегатрофом гірського континентально-європейського вологого помірного і прохолодного клімату. Тому вона є типоутворюючою породою лише у сугрудах (С) та грудах (D) у межах висоти 300 —1000 м над р.м. У суборах Українських Карпат ялиця виступає характерною кліматичною домішкою у деревостанах інших порід (основному смереки). Оптимальними умовами для її вирощування є вологі груди (D3). Характерною ж кліматичною домішкою в ялицевих типах лісу виступають такі породи як дуб, бук, смерека, а основними супутниками – клен, явір, граб, ільм, ясен.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины