| Краткое содержание: | У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначені мета і завдання дисертації, об’єкт, предмет, наукова новизна, вказане практичне значення отриманих результатів, наведені дані про апробацію результатів дисертації та публікації, а також зазначена структура дисертаційного дослідження.
Перший розділ „Комунікативні аспекти запитання в інтерогативній логіці (соціологічний аспект)” є концептуальним аналізом літератури. В першому розділі здійснено загальну характеристику галузі досліджень, а саме – еротетичної логіки. Більшість вчених, що вивчають дану проблематику вбачають витоки логіки запитань у працях Аристотеля, хоча звернення до запитань з різноманітних причин можна виявити і у вченнях грецьких мислителів більш ранніх періодів.
В дисертації підкреслено, що науковий доробок дослідників, які працювали і працюють в межах логіки запитань може і має слугувати науковим підґрунтям для розробок різного рівня, що стосуються конструювання запитань, в соціологічних дослідженнях. Водночас, необхідно констатувати, що звернення соціологів до нього поодинокі та мають хаотичний характер. В методології соціології частіше увага переноситься зі специфіки запитання на його види, форми, формат тощо. Відбувається своєрідна підміна наукового інтересу: увага зосереджується на другорядних ознаках запитання, натомість першочергові проблеми лишаються поза увагою. Це деякою мірою породжує проблему відсутності єдиної обґрунтованої концепції запитання в соціології, яка б включала розуміння логічної природи запитання соціологічного опитувальника. Оскільки на сьогодні існує значна кількість підходів до розуміння логічної природи запитання, які здебільшого є неузгодженими один з одним. Автор аналізує існуючі на сьогодні та найбільш відомі концепціям запитання в соціології Я. Лютинського та В. І. Воловича.
Фактично все вищезазначене свідчить про те, що в соціології відсутня „теорія запитань”, не зважаючи на те, що досі головним інструментом, за допомогою якого соціолог отримує інформацію, лишається запитання. Така ситуація є своєрідною науковою пасткою. Описаний стан справ логічно призвів до того, що на сьогодні не існує систематизованих, обґрунтованих методик валідизації соціологічної анкети (запитань), а способів підвищення її якості існує лише кілька – це пілотаж, аналіз величини невідповіді, когнітивний аналіз, опитування експертів тощо. Однак вони, як і показано в дисертаційному дослідженні, мають ряд вагомих недоліків, потребують вдосконалення, розвитку, доведення їх ефективності та перевірки за допомогою інших видів аналізу опитувальника, розробка яких і є однією з нагальних задач сучасної методології соціологічних досліджень.
Опитування, як комунікативна ситуація, в якій функціонує запитання досить часто розглядається соціологами однобоко: власне, як метод, виключаючи при цьому розуміння процесу опитування як комунікації типу „запитання-відповідь”. Як зауважує автор, такий стан справ спричинений тим, що специфіка описання методів соціологічного опитування в літературі радянського періоду полягає в тому, що основна увага в ній концентрується на поділі методів опитування на формалізовані та неформалізовані, який підмінено розподілом на анкети та інтерв’ю. А західна традиція значно різниться від вітчизняної. Методологічні дослідження процесу масового опитування, як правило, зосереджувались на окремих унікальних характеристиках або на деяких загальних рисах таких опитувань; при цьому ігнорувались аспекти подібності з різними типами розмови.
Внаслідок вищезазначених проблем сучасний стан розробок з підвищення якості методичного інструменту соціологічного дослідження не відповідає тому рівню, за якого можна було б вести мову про валідність соціологічної анкети.
Другий розділ „Запитання як пізнавальний інструмент опитування” присвячено експлікації поняття запитання, розв’язанню проблеми логічної природи запитання, розробці концепції запитання соціологічного опитувальника, побудові типології помилок формулювання запитання, а також розгляду опитування власне як комунікації типу „запитання-відповідь”, соціологічного опитувальника як структурованої системи запитань, валідності запитання та анкети, окресленню проблем відомих методик валідизації соціологічного опитувальника.
Експлікація поняття запитання вказує на той рівень розрізненості та несистематизованості, який наявний в соціології та логіці щодо визначення змісту та обсягу поняття запитання, а проблеми невизначеності логічної природи запитання ще більше підкреслюють проблеми статусу запитання. В дисертації наведене розуміння логічної природи запитання як судження, оскільки в методології соціологічних досліджень неможливо розглядати запитання без відповіді.
Концепція запитання, а також типологія помилок формулювань запитань (виділено чотири типи: І – помилки, пов’язані з когнітивним рівнем респондента, ІІ - логічні, пов’язані з помилками щодо обсягу понять, застосування логічних сполучників і т.ін., ІІІ – помилки семантичного характеру, ІV – грамматико-стилістичні помилки), що ґрунтується на неї, запропоновані в другому розділі дозволяють розглядати запитання з позиції розуміння усіх його аспектів: синтаксичного, семантичного, прагматичного, когнітивного. Це, в свою чергу, робить можливим залучення різних видів аналізу (з різних царин, таких, наприклад, як логіка, статистика, психологія і т.ін.) щодо запитань соціологічної анкети. Власне, чітке розуміння логічної природи та концептуальне бачення запитання дозволяють обґрунтувати наступне визначення: запитання – це мовна структура висловлювання, що побудована за законами логіки, функціонує в комунікативній ситуації, є пізнавальним інструментом і в основі якої закладена ознака, що є спонукою запитальності: дана ознака може бути безпосередньо відтворена у першій компоненті (ввідній частині) конструкції запитання, або представлена як альтернатива (або ж взагалі подана як невідоме у формі альтернативи типу „інше”).
Вагомим є розуміння специфіки опитування як комунікації типу „запитання-відповідь” (як прагматичного аспекту запитання), водночас, з врахуванням того, що опитування – соціологічний метод отримання інформації. Однак розбіжності в розумінні специфіки соціологічного опитування та невизначеність поняття валідності соціологічного інструментарію призвели до того, що рівень того методичного матеріалу з валідизації соціологічного опитувальника, який проаналізовано в дисертаційному дослідженні автором, має досить низьку якість, за декількома виключеннями.
У третьому розділі „Способи валідизації соціологічного опитувальника” пропонується обґрунтування низки способів валідизації соціологічного опитувальника, що охоплюють всі аспекти запитання соціологічного опитувальника. Граматико-стилістичний аналіз дозволяє перевірити словесну розмаїтість опитувальника (здійснити підрахунок коефіцієнту розмаїтості та показника читабельності (показник Флеша)), що дає змогу зробити висновок щодо того, чи є анкета достатньо гармонійною з позиції того, який вплив матиме текст, що міститься в ній, на респондента Граматико-стилістичний аналіз є необхідним і має обов’язково супроводжувати конструювання опитувальника. Грамотне, стилістично коректне формулювання запитань є тим показником, який певним чином вказує на рівень організації, що проводить опитування. Оскільки граматика та синтаксис, перш за все, вказують на освітній рівень. З іншого боку, синтаксичні помилки є першим кроком до появи помилок інших видів, які виникатимуть внаслідок некоректного сприйняття запитання (з синтаксичними помилками) респондентами.
Когнітивний аналіз, фактично, повністю залежить від професіоналізму та смаку науковця, що здійснює його. Це дозволяє стверджувати, що такий спосіб аналізу не дає змогу встановити чіткі межі деконструкції тексту і повністю залежить від уподобань дослідника. Але потрібно підкреслити, що саме когнітивний аналіз надає можливість виявити помилки, які пов’язані з прагматикою запитань, що фактично неможливо зробити за допомогою якогось іншого способу валідизації опитувальника. Щоб даний вид аналізу набув „доказовості” необхідно застосовувати додатково якийсь з видів аналізу опитувальників, або їх комплекс - в залежності від мети науковця. Також необхідно підкреслити, що когнітивному аналізу доцільно надавати статусу обов’язкового, оскільки опитування є саме комунікацією типу „запитання-відповідь”, а не механічним процесом задавання запитань і формулювання відповідей.
Логічний аналіз дозволяє досліднику, формалізувавши запитання, звівши його до формальної схеми, точно встановити наявність логічних вад у формулюванні запитання. Однак також потрібно пам’ятати, що хоча формалізація формулювань запитань і є однією з найважливіших функцій логічного аналізу, але цим він не обмежується. Також логічний аналіз може застосовуватись для інтерпретації логічних сполучників у формулюваннях запитань (тобто, як логічна інтерпретація), для встановлення змісту та обсягу логічних змінних запитань тощо. В цілому, логічний аналіз потрібно розуміти не лише як процедуру саме аналізу, але і як підґрунтя для концептуального бачення природи і структури запитання.
На основі проведення контент-аналізу анкети та побудови матриці випадковостей за Ч. Осгудом (аналіз випадковостей) можливим стає виявлення взаємозв’язків між певними видами помилок формулювань запитань та причин їх спільної появи, співпадіння.
Метод зіставлення паралельних рядів дозволяє встановити порядок: впорядкувати помилки за якоюсь властивістю – за складністю, за наслідками для опитування тощо. Також - впорядкувати і схеми питань за якоюсь властивістю. Таким чином, можливим буде встановлення прямого або зворотного зв’язку між конкретним типом помилки та видом запитань.
Аналіз величини невідповіді соціологи методологи можуть застосовувати переважно як допоміжний, для пояснення вад груп запитань, виокремлених на основі групування за величиною невідповіді. Також необхідно заперечити можливість встановлення чіткої межі показника величини невідповіді. Такі висновки було зроблено на основі порівняльного аналізу когнітивного методу (аналізу) та аналізу величини невідповіді, здійсненого автором дисертації.
Аналіз послідовності запитань в анкеті має декілька напрямів свого впровадження. По-перше, як аналіз коректності переведення програмного запитання в анкетні, а, по-друге, як аналіз власне послідовності запитань в анкеті, який, в свою чергу, має два напрямки: аналіз послідовності змістовних запитань блоків анкети та аналіз послідовності блоків запитань. Безперечним є факт, що послідовність запитань в анкеті дуже часто несе сугестивний вплив, тому не варто недооцінювати вагу аналізу послідовності запитань соціологічної анкети.
Перелічені вище способи валідизації соціологічної анкети апробовані для двох опитувальників. Один з них викликав дискусії в суспільних та наукових колах щодо наявності в ньому сугестивних запитань і позиціонувався як неякісний, а інший, навпаки, - отримав нагороду за високу якість. Однак застосування різних способів аналізу щодо даних опитувальників показало, що як один, так і інший містять запитання, формулювання яких мають помилки різного роду. Цей факт вказує, по-перше, на той низький рівень розуміння вагомості запитання, як інструменту отримання інформації, в соціології, що часто призводить до того, що розробкою анкет займаються люди з низькою професійною підготовкою, а, по-друге, на обов’язковість застосування різних видів аналізу щодо соціологічної анкети.
У висновках дисертації викладено теоретичне узагальнення та нові аспекти розв’язання наукової проблеми, що виявляється в обґрунтуванні та реалізації методологічних підходів до проблеми запитання на соціологічному та логічному рівнях у їх єдності та взаємозв’язку, що, в свою чергу, передбачає використання комплексного, багатофакторного підходу до запитання в основних його проявах: як мовної форми, логічної структури, як елементу комунікації.
1. На сучасному етапі розвитку соціології, власне методології соціологічних досліджень, звернення до проблем інструментарію носять хаотичний, несистематизований характер. Результатом цього є те, що на сьогодні можна назвати лише кілька способів валідизації соціологічного опитувальника, які найчастіше використовуються – це пілотаж, аналіз величини невідповіді, когнітивний аналіз, експертне опитування тощо. Однак ці способи використовуються розрізнено: часто вибір того чи іншого способу нічим не обґрунтований. Якість відомих методик валідизації соціологічної анкети в більшості випадків лишається занизькою.
2. В дисертації запропоноване бачення логічної природи запитання з врахуванням його нерозривного зв’язку з відповіддю. Застосувавши формалізацію та ґрунтуючись на силогістику, започатковану ще Аристотелем, обґрунтовано, що логічна природа запитання в соціології відповідає судженню. Таке бачення логічної природи запитання в методології соціологічних досліджень обґрунтовує справедливість логічних правил побудови запитання не лише для його ввідної частини, але і для набору альтернатив.
3. У широко відомих соціологічних концепціях запитання Я. Лютинського запитання розглядається в залежності від його статусної позиції. Подальша розробка концепції запитання в межах методології соціологічних досліджень, запропонована в даному дисертаційному дослідженні, забезпечує бачення запитання в межах методології соціологічних досліджень, що ґрунтується на розумінні специфічної логічної природи питання. Саме таке концептуальне бачення може слугувати практичним керівництвом для соціолога, що розробляє опитувальний інструмент, оскільки дозволяє врахувати особливості формулювання запитання в межах комунікації типу „запитання-відповідь”.
4. Авторське визначення запитання, що запропоноване в дисертації дозволяє узаконити логічні правила побудови запитання як предикатної структури, а також підкреслити особливу вагу мініопераціоналізації, що центрує увагу на змісті та обсязі поняття, яке є виразом невідомого, на етапі конструювання кожного окремого запитання соціологічного опитувальника.
5. В дисертаційному дослідженні були формалізовані типи помилок та виділені чотири їх типи. Типологія можливих помилок формулювань запитань соціологічного опитувальника внаслідок розмежування помилок різних рівнів надає розуміння, по-перше, причин їх виникнення, що, в свою чергу, дозволяє передбачати та уникати значної кількості подібних помилок. А, по-друге, формалізація та типологізація типів помилок формулювань запитань соціологічного опитувальника дає можливість застосовувати типи помилок при проведенні кількісного аналізу.
6. Визначено, що оптимальним типом логічного аналізу при формулюванні запитань соціологічної анкети є аналіз, запропонований А. Т. Ішмуратовим. Даний тип аналізу визначений як оптимальний щодо аналізу семантичної структури запитання з врахуванням ваги впливу, який можуть здійснювати когнітивні структури, та імперативної природи запитання.
7. Обґрунтування низки способів аналізу формулювань запитань та, водночас, оптимізації (підвищення) пізнавального статусу соціологічного опитувальника, що валідизують його: граматико-стилістичного аналізу, логіко-когнітивного аналізу, когнітивного аналізу, логічного аналізу, аналізу величини невідповіді, аналізу послідовності запитань в анкеті, відбувалось на основі емпіричного застосування перелічених методів. Оскільки кожен з методів має як переваги, так і недоліки, то застосування одного методу для валідизації опитувального інструменту обмежує можливість валідизації, спрямованої на найвищу якість соціологічного інструментарію.
8. Застосування аналізу випадковостей дає змогу, спираючись на отримані результати, зробити висновки про стійкий взаємозв’язок деяких (всі невипадкові співпадіння) типів помилок в опитувальнику. Метод співставлення паралельних рядів дозволяє встановити порядок: впорядкувати помилки за якоюсь властивістю – за складністю, за наслідками для опитування тощо. Також - впорядкувати і схеми питань за якоюсь властивістю.
9. В дисертації визначено ефективність застосування аналізу величини невідповіді на основі порівняння з когнітивним аналізом: даний вид аналізу потребує підтвердження шляхом застосування додаткового (-их) способу (-ів) валідизації, та встановлено наявність зв’язку наступного типу: ґрунтуючись на величину невідповіді, що знаходиться в межах одного інтервалу, можна пояснити основну помилку (або сукупність помилок), притаманну запитанням, що потрапили до однієї групи та проаналізувати ступінь її (їх) складності. Кількісні межі величини невідповіді не можуть узагальнюватись для всіх соціологічних опитувальників: вони мають встановлюватись на основі аналізу чи то групування.
10.В цілому, на основі запропонованого бачення логічної природи та концепції запитання соціологічного опитувальника, а також емпіричної апробації ряду способів валідизації, можна запропонувати декілька основних вимог власне до формулювання запитання соціологічного опитувальника:
- Формулювання запитання має починатись з визначення логічної змінної. Вона має бути зрозумілою за змістом, мати невеликий понятійний обсяг (дана вимога відповідає дотриманню принципів еротетичної логіки та обґрунтовується за допомогою логічного аналізу).
- Саме формулювання також має бути лаконічним та сконструйованим з урахуванням усіх граматико-стилістичних вимог тієї мови, якою воно подається (аналогічно, граматики, синтаксису: граматико-стилістичний аналіз).
- При конструюванні запитання мають бути враховані усі впливи, які може спричинити когнітивний аспект: має витримуватись семантична однозначність, мають виключатись експертні терміни та модальні слова, шкали мають будуватись з врахуванням синонімічних рядів термінів, які вони містять (аналогічно, когнітології: когнітивний аналіз).
- Логічні сполучники мають застосовуватись з чітким розумінням сенсу логічної операції, яку вони собою виражають (аналогічно, логіки запитань: логічний аналіз).
- Обов’язково має враховуватись „ефект випромінювання”: вплив послідовності окремих формулювань та блоків запитань соціологічного опитувальника. Вона не має нести сугестивний вплив (аналіз послідовності запитань та їх блоків у соціологічному опитувальнику).
Таким чином, мета дисертаційного дослідження була досягнута, а поставлені завдання - розв’язані.
|
