УПРАВЛЕНИЕ ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТЬЮ НА РЕГИОНАЛЬНОМ УРОВНЕ (ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ И ПРАКТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ) : УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ (ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ)

Краткое содержание

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертаційної роботи. Сформульовані мета, ідея та задачі досліджень, наукова новизна отриманих результатів. Наводяться основні наукові положення, що виносяться на захист, дані про публікації, апробацію і впровадження результатів досліджень, наукове та практичне значення роботи.

У першому розділі наводяться результати аналізу попередніх теоретичних та практичних досліджень з проблем екологічної безпеки.

Встановлено, що загальний стан екологічної безпеки в Україні є досить складним. Існує широке різноманіття чинників (як природного, так і антропогенного характеру), які спричиняють в подальшому ускладнення її стану у просторово-часовому аспекті. Це в значній мірі впливає на довкілля та призводить до погіршення умов життєдіяльності живих організмів і, в першу чергу, людей. Наведені обставини обумовлюють нагальну потребу комплексного вивчення та розв’язання проблем, пов^’язаних з екологічною безпекою.

Первинні основи загальної концепції екологічної безпеки закладені у роботах Н.Ф. Реймерса, С.А. Боголюбова, В.І. Данілова-Данільяна, К.Ф. Фролова, В.О.Бокова, А.О.Бикова, Р.М.Кларка, М.Н.Мойсеєва та інших вчених. В останній час інтенсифікувалися теоретичні та практичні дослідження з зазначеної проблеми. Поглиблюються, конкретизуються та деталізуються знання з різних наукових напрямків, в тому числі, з техніко-економічного (Б.М.Данілішин, О.М.Трофімчук, А.Г.Шапар, Є.О.Яковлєв, В.Р.Лозанський, І.А.Шеренков, А.В.Гриценко, І.П. Крайнов, В.М.Шестопалов, М.С.Мальований, А.Б.Горстко та інші), природничого (Г.О.Білявський, Г.І.Рудько, В.Ю.Некос та інші). Екологічна безпека в рамках держави розглядається як складова національної безпеки (А.Б.Качинський, В.О.Косовцев та інші).

Слід підкреслити, що достатньо фундаментально розроблено теоретичні та практичні засади управління екологічною безпекою саме при катастрофічних ситуаціях (І.А.Рябінін, М.М.Биченок, А.В.Яцик, А.В.Лущик та інші). Зокрема, розвивається логіко-ймовірнісна концепція, де прикладом наукового вирішення проблеми є розробки Інституту кібернетики НАНУ, а практична реалізація її здійснена в урядовій інформаційно-аналітичній системі надзвичайних ситуацій. Інша картина спостерігається щодо досліджень з формування екологічної небезпеки та управління безпекою в умовах постійно присутнього техногенного навантаження, яке не носить виражений екстремальний характер. Особливо це стосується регіонального аспекту проблеми. В наукових роботах вітчизняних та зарубіжних авторів (наприклад, В.І.Ізмалков, А.О.Биков, В.В.Мурзін, R.V.Rycroft, J.L.Diets, K.R.Swith, А.Т.Нікітін, С.А.Степанов, І.В.Маслєннікова) розглядаються різні концепції, принципи та моделі забезпечення екологічної безпеки. Зокрема, розроблено системно-динамічну  концепцію  (С.І. Дорогунцов, О.М. Ральчук), яка  базується  на  уявленні  про

інтегровану безпеку.

Згадані вчені та інші науковці заклали фундамент для подальшого вирішення проблем екологічної безпеки. Разом з тим, аналіз стану вивчення різних аспектів обраного наукового напряму свідчить про: термінологічну невизначеність; загальний та декларативний характер більшості запропонованих методів забезпечення безпеки; не одержав належного розвитку комплексний підхід, який враховував би широкий спектр складових небезпеки; домінують не технічні, а економічні методи регулювання станів безпеки; практичне застосування розроблених концепцій та моделей обмежене інформаційною недетермінованістю; недостатньо розвинута теоретична база для аналізу формування небезпеки; не встановлено закономірності управління екологічною безпекою на рівні регіонів і т.і. Екологічна безпека, безумовно, вимагає більш глибокої розробки методологічних аспектів і її теорії, опрацювання наукових основ управління нею на базі всебічного дослідження процесів та умов формування небезпеки, потребує уточнення та деталізації понятійно-термінологічного апарату і т.і. Враховуючи надзвичайно широкий спектр явищ, процесів і об’єктів, що вкладаються в поняття “екологічна безпека”, основну увагу автор концентрує на одній з її складових – техногенній безпеці.

Аналіз існуючих проблем екологічної безпеки та досліджень з розробки і впровадження технічних рішень щодо зменшення шкідливого впливу на людину та довкілля дозволяє констатувати наступне. Суттєву регіональну небезпеку спричиняють відходи виробництва та споживання. Недостатньо розвиваються дослідження з їх переробки та утилізації в окремих господарських комплексах. В умовах незначних обсягів використання відходів ситуація з їх накопиченням продовжує ускладнюватися. У більшості випадків полігони розміщення відходів (звалища) не задовольняють встановленим вимогам, внаслідок чого забруднюються ґрунти, поверхневі та підземні води. Також формується техногенна небезпека, пов’язана з трансформацією ландшафтів. Особливу небезпеку для людини і довкілля спричиняють стійкі органічні забруднювачі (СОЗ). Основними джерелами їх надходження в природне середовище є місця складування застарілих і заборонених для використання пестицидів, підприємства по виробництву хлорорганічних продуктів, а також сміттєспалювальні заводи та інші об’єкти, де утворюються диоксини.

Екологічна ситуація, що пов’язана з сучасним станом водних ресурсів, достатньо складна, оскільки за останні 10-15 років якість підземних та поверхневих вод суттєво погіршилась. Регіональні прояви цього виду небезпеки зафіксовані, зокрема, у водосховищах Дніпровського каскаду влітку останніх років. Разом з тим, цілеспрямоване вивчення цих проблем тільки розпочинається.

Вагомими чинниками формування екологічної небезпеки є різні види шкідливого фізичного впливу.  Недостатньо  ефективно  розвиваються  дослідження, зокрема, стосовно ослаблення рівня

шумового забруднення, а також розробка та впровадження технічних засобів шумопоглинання. 

Відсутність належної екологічної експертизи при розміщенні техногенних об’єктів, нестаток фахівців у галузі екологічної безпеки та інші чинники призвели до формування широкопрофільної небезпеки в окремих регіонах. Отже, існує нагальна потреба подальшого розвитку досліджень з управління регіональною екологічною безпекою, розробці технічних засобів його реалізації.

Результати проведеного аналізу дали можливість сформулювати значимість наукової проблеми та основні напрямки досліджень.

У другому розділі викладено розроблені у результаті дисертаційних досліджень теоретичні основи формування регіональної екологічної небезпеки.

Екологічна безпека автором розглядається як динамічна складова регіональної системи, що забезпечує її гармонійний розвиток в умовах захищеності від реальних та потенційних антропогенних та природних впливів. Рівень безпеки в основному визначається ймовірністю проявів небезпеки. Це потребує всебічного вивчення умов формування екологічної небезпеки.