ПОВЫШЕНИЕ ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ СИСТЕМ ПИТЬЕВОГО ВОДОСНАБЖЕНИЯ



Название:
ПОВЫШЕНИЕ ЭКОЛОГИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ СИСТЕМ ПИТЬЕВОГО ВОДОСНАБЖЕНИЯ
Альтернативное Название: ПІДВИЩЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СИСТЕМ ПИТНОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано актуальність теми, її наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, показано зв'язок із науковими програмами і планами. Наведено мету, завдання, характеристику об'єкта і предмета досліджень, сформульовано наукову і практичну цінність результатів роботи, надано інформацію про впровадження і апробацію результатів досліджень, особистий внесок автора, характеристику публікацій за темою дисертації, структуру та обсяг дисертації.


У першому розділі дисертації аналізується стан екологічної безпеки систем водопостачання.


Загальне забруднення водоймищ і наявність у них різноманітних хімічних сполук викликає зниження ефективності бар'єрної функції водоочисних систем. Найчастіше бар'єрна функція водоочисних споруд порушується у паводковий період, коли на них зростає навантаження.


Органічний склад природних вод формується за участю ґрунтового і торф'яного гумусу, планктону, вищої водної рослинності, тваринних організмів, а також органічних речовин, які вносяться у водоймища внаслідок технічної діяльності людини. При розкладанні вищої водної рослинності у воду потрапляють вуглеводи, органічні кислоти, дубильні речовини, лігнін, геміцелюлоза, смоли. В процесі життєдіяльності водоростей у воді з'являються ефірні масла, вуглеводи, амінокислоти, граничні жирні кислоти, ліпоїди, щавлева, лимонна, винна та бурштинова кислоти, альдегіди. Планктон, який розкладається, збагачує воду мінеральними сполуками, розчинними формами білка, дісахаридами, органічними кислотами, пектиновими речовинами. Присутність у воді цих сполук погіршує її органічні властивості – запах, присмак, кольоровість. До цього часу не знайдено досить ефективного та економічного засобу боротьби із евтрофуванням водоймищ. Найпоширенішим методом є їх захист від забруднення стічними водами і введення екологічних нормативів для джерел.


Слід зазначити, що традиційні технології водопідготовки не здатні забезпечити глибоке очищення води від органічних речовин. Близько 30% загального органічного вуглецю залишається після такої обробки у воді. Навіть за оптимальних умов проведення коагуляційних процесів із води вдається видалити не більш 40% біорозкладених органічних речовин.


Зниження екологічної безпеки спостерігається і при знезараженні води. Складність складу, наявність у воді органічних речовин, які реагують із хлором, є причиною утворення галогенованих побічних продуктів дезинфекції. При обробці питної води озоном утворюються негалогеновані побічні продукти, за винятком дибромацетонітрилу при підвищеному рівні брому у воді.


У воді після всіх стадій очищення може зберігатися високий вміст простих, діатомових і зелених водоростей. Підвищений вміст найпростіших, пов'язаний із вторинною контамінацією води джгутиковими та амебами. Результатами досліджень Alitchkow D., Bourbigot M., Clark T. та інших вчених зафіксовано хлоррезистентні форми бактерій, які знаходяться у воді і водорозподільних системах. Типовими представниками таких мікроорганізмів є псевдомонади, зокрема, умовно-патогенна синьогнійна паличка. Наявність у воді палички спричиняє в ослаблених осіб важкі і гнійні інфекції, що важко піддаються антибіотикотерапії, і зовнішні запальні процеси (отити, кон'юнктивіти).


Потрапляння мікроорганізмів у водопровідні мережі призводить до утворення біологічних обростань. Зважені у воді речовини, які потрапляють до водопровідних мереж разом із мікроорганізмами, осідають у трубопроводах унаслідок здатності біологічних обростань склеюватися. При цьому поступово утворюються змішані відкладення органічного і неорганічного походження, в яких оселяються мікроорганізми, що вільно живуть. Присутність біоплівок призводить до збільшення корозії і гідравлічного опору металевих трубопроводів. Біоплівки є однією з основних причин погіршення смаку, каламутності, кольоровості, запаху води, а також появи у питній воді патогенних мікроорганізмів. Слід зазначити, що існуючі методики розрахунку показників якості води у споживачів не враховують можливість зміни її при транспортуванні.


Вода підземних джерел є високоякісною в санітарно-бактеріологічному відношенні. Однак вона містить певну кількість непатогенних мікроорганізмів. Разом із бактеріологічною стабільністю спостерігається у підземних водах підвищений вміст загальної мінералізації, нітратів, заліза та інших речовин. Нітрати, які містяться у воді, впливають на організм людини специфічно, наприклад, при вмісті у воді 21 мгN/дм3 нітратів спостерігається онкологічне і серцево-судинне захворювання людей. Висока мінералізація води (понад 1г/дм3) призводить до нирковокам'яних хвороб. Наявність у підземних водах таких біогенних елементів, як вуглець, кисень, азот, сірка, фосфор, залізо, великого спектру мікроелементів, відсутність антагоністів, створює сприятливі умови для зростання і розмноження мікроорганізмів. Дані організми не є небезпечними для людини, проте вони виконують активну роль у погіршенні якості води за органолептичними показниками, прискорюють процеси корозії, утворюють обростання в трубах та устаткуванні.


Останнім часом в нашій країні і за кордоном здійснюються роботи, спрямовані на підвищення надійності та ефективності функціонування систем водопостачання. Цьому передували дослідження вітчизняних та зарубіжних дослідників і вчених: М.М.  Абрамова, С.П. Висоцького, П.І.  Гвоздяка, Л.І.  Глоби, В.В. Гончарука, О.М. Грабовського, С.С.  Душкіна, О.Г.  Євдокимова, Л.А. Кульського, І.В.  Кожинова, А.М.  Курганова, Л.Ф. Мошніна, Г.І. Ніколадзе, В.О.  Орлова, А.М.  Тугая, В.А.  Петросова, Б.Н.  Фрога, П.Д.  Хоружего, А.В. Яцика, В. Лоррі, Сусумой Кавамурой, Р. Ханом, Робертом Дж. Хебергом та ін.


Деякі вчені (А.В. Яцик, Сусума Кавамура, Henriet С. та інші) ставлять на порядок денний питання суворого контролю екологічного стану прісних водоймищ. Розв'язання цього питання ускладнюється тим, що якщо кількісний й якісний характер стаціонарних змін якості води у водоймищах в цілому вивчений і передбачений, то при випадкових викидах забруднень ситуація на водотоках може змінитися дуже різко і непередбачено. Поліпшити екологічну безпеку можна за рахунок розробки моделі прогнозування якості води, введення екологічних нормативів і заходів щодо зниження ризику.


Сучасна тенденція вдосконалення систем і споруд водопостачання обмежується адаптацією класичних схем обробки води без збитку для показників якості за рахунок введення нових споруд або реагентів (В.В.  Гончарук, О.М. Грабовський, С.С.  Душкін, Л.А. Кульський, В.О.  Орлов, Б.Н.  Фрог та інші). Ускладнення технології фізико-хімічної обробки води за рахунок збільшення доз використовуваних реагентів, застосування окислювачів, методів сорбційного очищення не завжди приводять до очікуваного ефекту. Використання підвищених доз реагентів і сорбентів збільшує кількість утворюваних осадів, підвищує солевміст очищеної води, створюючи при цьому проблему вторинного витягування цих солей. Крім того, в очищеній воді можуть залишатися практично всі низькомолекулярні сполуки.


Дотепер у зарубіжній і вітчизняній практиці знаходять застосування біологічні методи очищення (П.І.  Гвоздяк, Л.І.  Глоба, М.І.  Куліков, П.Д.  Хоружий, О.П.  Оксиюк, Ф.П. Стольберг та інші). Застосування цих методів для очищення стічних вод є добре відомим і достатньою мірою розробленим. Для природних вод, з урахуванням їх особливостей (низькі концентрації органічних речовин, біогенних елементів та ін.), відсутня загальноприйнята технологія.


Для видалення різних інгредієнтів (солей, органічних речовин, важких металів та ін.) все частіше використовується нанофільтрація, ультрафільтрація і мембранні технології (С.П. Висоцький, І.Е. Апельцин, Ю.І. Дитнерський, U. Merten, К. Spigler, L.Dresner та інші). Це здорожує очищення, оскільки пов'язане із значними капіталовкладеннями на реконструкцію існуючих споруд або будівництво нових.


Для забезпечення населення доброякісною питною водою потрібний принципово новий підхід до вибору технологій і споруд на станціях водопідготовки із урахуванням їх екологічної безпеки.


Сучасні нормативи проектування і функціонування централізованого водопостачання мають охоплювати не лише технічні, екологічні та економічні чинники, але і включати оцінку ризику систем. Необхідно оцінювати ступінь ризику в системі водопостачання на кожному етапі. Знаючи ймовірність тієї або іншої події і доповнюючи її оцінкою потенційного збитку від виникнення цієї події, можна визначити ризик на кожній стадії (у джерелі, при водопідготовці і в системі подачі та розподілу води), розробити систему управління і заходи щодо зниження повного ризику в системі.


 


У другому розділі розглянуто теоретичні положення щодо розробки системної логіко-математичної моделі оцінки екологічної безпеки системи питного водопостачання і способів її підвищення.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины