ЕКОЛОГО-ДОЗИМЕТРИЧНІ МОДЕЛІ ОПРОМІНЮВАННЯ НАСЕЛЕННЯ У РАЗІ ГЛОБАЛЬНОЇ РАДІАЦІЙНОЇ АВАРІЇ (ЗА ДОСВІДОМ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ) : ЭКОЛОГО-дозиметрические МОДЕЛИ ОБЛУЧЕНИЯ НАСЕЛЕНИЯ ПРИ ГЛОБАЛЬНОЙ РАДИАЦИОННОЙ АВАРИИ (ИЗ ОПЫТОМ ЧЕРНОБЫЛЬСКОЙ КАТАСТРОФЫ)

Краткое содержание

Розділ 1: Еколого-дозиметричні моделі і Чорнобильська аварія (короткий історико-аналітичний огляд). Одним з найважливіших складових Національної безпеки України, що виробляє приблизно половину електроенергії на АЕС, є радіаційно-екологічна безпека держави як частина екологічної безпеки в цілому. Подальший розвиток вітчизняної економіки неможливий без нарощування потужності та збільшення кількості АЕС. Проте не дивлячись на усі технічні вдосконалення та технологічні контраварійні заходи, що розробляються та впроваджуються в усіх країнах з метою максимального зниження імовірності виникнень радіаційно-ядерних аварій на АЕС, ця ймовірність не може бути зведена до нуля. Найбільш трагічним прикладом реалізації такої імовірності є Чорнобильська аварія, яка за своїми масштабами та наслідками стала найбільшою трансграничною комунальною аварією за всю історію існування атомної енергетики. Також не має собі рівних гігантський досвід, що був накопичений у ході робіт, пов’язаних з мінімізацією радіоекологічних наслідків цієї аварії, з радіологічним захистом різних верст населення, що потрапило у сферу дії аварійного опромінення.

Головними особливостями Чорнобильської аварії, які і сформували вимоги, критерії, ідеологію та підходи до розробки чорнобиль-орієетованих ЕДМ були:

-        територіальна масштабність забруднення: на ~50000 км² рівні забруднення ¹³⁷Cs перевищили 37 кБк×м^-2;

-   довготривалість джерела опромінювання: десятки років;

-   наявність всіх шляхів і видів опромінювання населення;

-   вкрай велика кількість опроміненого населення: на території, де щільність забруднення ¹³⁷Cs перевищує 37 кБк×м^-2, у більш ніж 2000 сільських НП проживає понад 1.4 мільйони жителів;

-   різноманіття радіоекологічних властивостей забруднених територій,

-   постійна модифікація умов формування доз протирадіаційними контрзаходами.

Між тим, усі ЕДМ, що розроблялися раніше (моделі Публікації №29 МКРЗ; моделі Н.Г Гусєва та Бєляєва, моделі ECOSYS (H.Mьller and G. Prцhl), PATHWAY (Whicker F.W., Kirchner T.B.), моделі Публікації № 129 НКРЗ США та ін.) відтворювали той чи інший окремий сценарій аварійного забруднення і не охоплювали усіх унікальних особливостей Чорнобильської аварії. Тому неможливість застосування цих ЕДМ в умовах, що склалися  була пов’язана з:

-      надмірною деталізованістю та “теоретичністю” структури і параметрів, що робило їх непридатними для застосування одночасно до тисяч окремих населених пунктів (НП);

-      відсутністю у структурі моделей інструментарію, який би враховував наявність контрзаходів і деформацій, що виникли у життєдіяльності населення, яке було втягнуте в аварію;

-      непристосованістю до оперування в реальному часі великими масивами даних, що постійно надходили внаслідок широкомасштабного еколого-дозиметричного моніторингу.

Затверджені у 1991р. „чорнобильські” Закони України (№791а-ХІІ і №796-ХІІ), встановили Концепцію річної дози, як пріоритетного критерію втручання при формуванні найважливіших рішень, одним з яких стало розгортання на усій радіоактивно-забрудненій території державного організованого і періодичного еколого-дозиметричного моніторингу та принципова вимога щодо отримання масових дозових оцінок опромінення населення усієї радіоактивно-забрудненої території. Це викликало необхідність розробки принципово нової ідеології ЕДМ, які б, з одного боку, відображували специфіку основних чинників фізичної та соціальної природи, що впливають на процеси формування доз в умовах аварії, а з другого – спиралися на результати масового радіоекологічного і дозиметричного моніторингу. Таким чином, чорнобиль-орієнтовані ЕДМ повинні були носити універсальний характер і застосовуватись до територій з широким спектром природних характеристик. Їх кінцевою метою мало бути: а) встановлення просторово-часових екологічних закономірностей зміни зовнішнього і внутрішнього шляхів опромінювання населення впродовж усього післяаварійного періоду, б) кількісне врахування основних природних і соціальних (включаючи втручання) чинників при формуванні доз опромінення населення, в) оцінка доз опромінення населення і аналіз їх просторово-часових розподілів.