ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ БЕЗОПАСНОСТЬ СИСТЕМ ВОДОСНАБЖЕНИЯ ГОРОДОВ: МЕТОДОЛОГИЯ ИЗУЧЕНИЯ И УПРАВЛЕНИЯ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, показано її зв’язок із науковими програмами. Визначено мету, завдання, об’єкт і предмет досліджень. Наведено основні дані про публікації, апробацію, наукову новизну і практичне значення здобутих результатів, особистий внесок здобувача.

У першому розділі Аналіз базових досліджень по ЕБВ» окреслено основні етапи розвитку наукової думки з проблеми екологічної безпеки систем водопостачання міст в роботах вітчизняних і зарубіжних авторів.

Концептуальні підвалини екологічної безпеки закладено в наукових працях В.О. Бокова, І.І. Дедю, М.Н. Мойсеєва, Н.Ф. Реймерса та інших вчених. Різні її напрямки набули подальшого розвитку в дослідженнях таких науковців, як Г.О. Білявський, Є.П. Буравльов, Б.М. Данилишин, В.К. Донченко, А.Б. Качинський, Ф.В. Стольберг, В.Я. Шевчук, І.А. Шеренков, M. Hanson, V. Marshal, R. Rycroft та ін.

Питання екологічної безпеки у сфері водних відносин розглядають О.К. Кузін, В.Р. Лозанський, Е.І. Міхневич, Ц.Є. Мірцхулава, А.М. Никаноров, О.П. Оксіюк, М.М. Паламарчук, О.А. Цхай, А.В. Яцик, T. Prato, A. Schultz та ін.

Еколого-інженерну спрямованість питного водопостачання у взаємозв’язку зі станом водних об’єктів поглиблюють і конкретизують В.В. Гутенєв, Б.М. Долгоносов, С.І. Дорогунцов, С.С. Душкін, Л.І. Ельпінер, М.Г. Журба, В.М. Ісаєв, С.Н. Ліневич, В.А. Петросов, О.Г. Примін, І.Т. Прокопчук, О.М. Черняєв, С.В. Яковлєв та ін.

Аналіз різних аспектів обраного наукового напрямку дозволяє констатувати таке.

Існують достовірні причинно-наслідкові зв’язки багатьох захворювань населення з якістю питної води. Водопровідні системи мають критичну зношеність устаткування і вкрай обмежені можливості з очищення води. Суттєву небезпеку водним об’єктам спричиняє комунальна зворотна вода. Вагомий техногенний ризик для людини і довкілля створюють хімічні реагенти водоочисних станцій. На тлі різкого старіння основних фондів скорочуються обсяги виділення коштів на їх поновлення. Низка науковців називає це системною катастрофою в централізованому водопостачанні або порушенням природних і соціальних законів його розвитку.

У цілому прояви кризових явищ у водній галузі викликані не тільки нестачею фінансових ресурсів, але й недосконалим керуванням.

Недостатньо розвинуті теоретичні засади для комплексної оцінки впливу комунального водного господарства на навколишнє природне середовище.

Існує термінологічна невизначеність. Математичні моделі часто не пристосовані до інформаційного супроводу. Не набув належного розвитку системний підхід, що враховував би широкий спектр складових «водної» небезпеки.

Розповсюджене аналізування складу і властивостей води за окремими показниками як основного інструмента вивчення її якості одночасно перетворилось на головний методологічний принцип досліджень у сфері водопостачання в цілому, по суті, залишаючи справу синтезу знань про питну воду організмові людини.

Отже, екологічна безпека водопостачання нагально потребує більш глибокого опрацювання теоретико-методологічних засад і розробки наукових основ управління нею на базі всебічного вивчення процесів та умов формування небезпеки. Вона вимагає подальшого удосконалення термінології, визначення загальних принципів, застосовування новітніх інформаційно-моделюючих технологій і технічних засобів