ЕКОТЕХНОЛОГІЯ УТИЛІЗАЦІЇ ВІДПРАЦЬОВАНИХ ОЛИВ : ЭКОТЕХНОЛОГИЯ утилизации МАСЕЛ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету та задачі досліджень, визначено об’єкт та предмет досліджень, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, надано інформацію щодо апробації та впровадження результатів роботи.

У першому розділі розглянуті види забруднень ВО та властивості нафтових емульсій (вода є одним з основних забрудників ВО). Проведений аналіз існуючих способів зневоднення та очищення нафтових емульсій. Із проведеного аналізу випливає, що в літературі відсутня достовірна інформація, яка б однозначно визначала технологію регенерації ВО, забруднених як в результаті експлуатації, так і в процесі їх збору та зберігання. Тому ці питання і становили завдання досліджень.

Основними завданнями досліджень є:

·                   проведення моніторингу ВО в Україні;

·                   розроблення стратегії послідовності технологічних операцій, які необхідно здійснити для забезпечення успішної регенерації ВО;

·                   встановлення оптимальної технології зневоднення ВО;

·                   встановлення раціональних методів очищення ВО від асфальтно-смолистих сполук;

·                   розроблення принципової технологічної схеми регенерації ВО;

·                   дослідження шляхів використання регенерованих ВО.

Другий розділ присвячено аналізу фізико-хімічних показників ВО. Аналіз цих показників дозволяє зробити висновок, що основними забрудниками ВО є механічні домішки, вода ( розчинена у вигляді емульсії), смоли та асфальтени.

Для очищення ВО від цих забрудників запропоновано використовувати деемульгаційні та адсорбційні методи із використанням природних дисперсних сорбентів. Для обох цих груп методів розроблені методики досліджень.

За дослідженнями факторів седиментаційної стійкості емульсії  відпрацьованої оливи можна зробити такі висновки:

1.          Емульсія відпрацьованої оливи – це високов’язкий продукт, зміна в’язкості  якого є такою ж  як і для більшості залишкових нафтопродуктів.

2.          Вплив розчинника на в’язкість емульсії є аналогічним впливу температури. Наявність 10% бензинової фракції в емульсії відпрацьованої оливи різко знижує її в’язкість навіть за низьких температур.

3.          Підвищення температури та додавання розчинника також зменшує густину дисперсійного середовища, що збільшує різницю густини між дисперсною фазою та дисперсійним середовищем. Це також знижує седиментаційну стійкість емульсії відпрацьованої оливи.

Для визначення фізико-хімічних властивостей ВО запропоновано використовувати відомі методики: густину ВО визначали пікнометричним методом; вміст води у ВО визначали методом Діна-Старка; вміст механічних домішок у ВО визначали ваговим методом; вміст смол та асфальтенів у ВО визначали фотоколориметричним методом (вважаючи що ця величина пропорційна оптичній густині проби ВО, яка досліджувалась).

В третьому розділі відображені результати проведеного моніторингу ВО у автомобільних парках України. Як випливає із проведених досліджень, джерелом утворення великих об’ємів ВО є моторні оливи для бензинових та дизельних двигунів, в меншій кількості в складі ВО присутні індустріальні, енергетичні (турбінні, трансформаторні, кабельні, компресорні, конденсаторні та інші), гідравлічні, тепловозні оливи, нафтові розчинники.

Підприємства, які використовують енергетичні оливи, як правило самі їх відновлюють для повторного використання або використовують їх з іншою метою. Споживачі відпрацьованих індустріальних олив також знаходять шляхи очищення їх від механічних домішок та подальшого використання в промисловості.

Для оцінки маси забруднюючих речовин, яку створює транспорт, а також маси ВО, які утворюються під час його експлуатації, як правило аналізують витрату палива, яка пропорційна цим показникам.