ДЕМОКРАТИЧНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ НАД ВОЄННОЮ СФЕРОЮ У КОНТЕКСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ : Демократического гражданского контроля над военной сферой в контексте национальной безопасности УКРАИНЫ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт та предмет, мету і завдання дисертаційної роботи, розкрито її наукову новизну, теоретичне та практичне значення, висвітлено апробацію висновків дисертації та наукові публікації, у яких викладені результати дослідження.

Перший розділ роботи “Організаційні основи демократичного цивільного контролю над воєнною сферою” присвячено розгляду теоретичних аспектів формування демократичного цивільного контролю над воєнною сферою як особливої форми організації цивільно-військових відносин, здійснено оцінку основних підходів до вивчення цієї проблеми, визначено особливості трансформації цивільно-військових відносин у контексті розбудови громадянського суспільства та демократизації держави, де першочерговим завданням у процесі забезпечення національної безпеки є збереження стабільності і гармонійного розвитку соціуму.

Вищезазначене дало змогу дійти таких висновків:

-          у сучасній науковій думці з проблематики цивільно-військових відносин, великою мірою застосовується вузький інституційний підхід, результатом використання якого стало зосередження основної уваги на формальних політичних та правових механізмах (конституційний розподіл повноважень, порядок підпорядкування, законодавство з питань регламентації діяльності воєнної організації) як ключової складової забезпечення контролю над воєнною сферою;

-          проте, інституційні чинники не можна розглядати як основні для забезпечення підконтрольності воєнної сфери з боку державної влади на тлі відсутності розуміння необхідності та реальних кроків на шляху до демократизації цивільно-військових відносин у більш широкому розумінні. Згадане включає пріоритетне значення повної реалізації структурної реформи, що передбачає поруч з інституалізацією державного контролю, проведення подібної роботи й у суспільстві;

-          кінцевою метою зазначених зусиль стане впровадження демократичного цивільного контролю як діяльності громадян, їхніх організацій з регулювання питань військового будівництва та застосування “моці” воєнної сфери виключно для протидії та нейтралізації зовнішніх та внутрішніх воєнних загроз національній безпеці;

-         особливою рисою такого контролю є активна діяльність суспільних інститутів (ЗМІ, громадських організацій та об’єднань, окремих громадян та груп), які, уособлюючи його провідну, владну основу, виключатимуть одностороннє збільшення ваги інститутів державної влади (законодавчої, виконавчої та судової гілок). В умовах перехідного періоду розвиток потенціалу суб’єктів контролю, що належать до суспільних інститутів, є особливо важливим для приведення цивільно-військових відносин до демократичного цивільного контролю над воєнною сферою та подальшої розбудови громадянського суспільства;

-         з одного боку, демократичний цивільний контроль над воєнною сферою може вважатися необхідною умовою для створення демократичного режиму, а з другого – він сам по собі є продуктом демократичної політичної системи. Його зміст полягає в тому, щоб змусити воєнну сферу слугувати національним інтересам, а не навпаки, оскільки її призначенням є забезпечення належного рівня захисту суспільства, а не управління ним.

У другому розділі “Організація цивільно-військових відносин у державі (порівняльний аналіз)” проведено комплексний компаративний аналіз організації цивільно-військових відносин в державах Заходу та Україні.

Системний підхід дав можливість у ретроспективі розглянути розвиток цивільно-військових відносин у провідних демократичних державах (де, завдяки сформованості громадянського суспільства, ці відносини еволюціонували у демократичний цивільний контроль). Крім того, визначено особливості організації і функціонування цивільно-військових відносин у державах перехідного типу, а також проведено порівняльний аналіз з існуючою системою в Україні на предмет визначення відповідності її якісних характеристик демократичному цивільному контролю.

Водночас, враховуючи те, що необхідною базою для переходу цивільно-військових відносин у демократичний цивільний контроль є значний рівень демократизації, у тому числі, розвиненість суспільних інститутів, здійснено синтез раніше проведених досліджень у галузі цивільно-військових відносин, що дало можливість визначити їхню типологію та основні моделі організації. У цьому контексті окреслено низку критеріїв, згідно з якими може визначатися ступінь набуття цивільно-військовими відносинами якостей демократичного цивільного контролю.

За результатами проведеного у розділі порівняльного аналізу зроблено такі висновки:

-          типологія цивільно-військових відносин, а також моделі їхньої організації визначаються особливостями функціонування сформованих у кожній державі політичних систем, які, у тому числі, відображають ступінь участі суспільства у визначенні та реалізації державної політики у сфері національної безпеки. У цьому контексті основними чинниками, що мають враховуватися під час проведення оцінки відповідності цивільно-військових відносин їхній особливій формі – демократичному цивільному контролю, є рівень захищеності життя, цінностей і добробуту громадян, співвідношення ефективності використання коштів платників податків зі створенням умов безпечного існування суспільства, ступінь забезпечення свободи та повноти реалізації громадянами своїх прав;

-          багатоаспектність та складність процесу формування збалансованих цивільно-військових відносин зумовлюється тим, що він є одним з необхідних елементів демократичного державотворення та розбудови громадянського суспільства, а також системою обов’язкових інституційних механізмів забезпечення стабільності у суспільстві та умов для процвітання держави. Проте, ефективність роботи згаданої системи не визначається лише створенням та започаткуванням функціонування відповідними інституційними механізмами. По-перше, їхня “активація” має відбуватися разом із загальним розвитком та зміцненням демократичних процесів в державі. По-друге, демократичний цивільний контроль над воєнною сферою не допускає можливості невмотивованого (не в результаті проведення легітимних конституційних перетворень) збільшення впливу однієї зі складових (наприклад, виконавчої гілки влади) за зменшення або обмеження ролі інших (парламенту, органів юстиції, ЗМІ, громадських організацій тощо);

-          якщо в провідних демократичних державах вже створено громадянське суспільство, а гармонійні цивільно-військові відносини підтримуються, у тому числі, традиціями державотворення, то в державах перехідного типу, зокрема Україні, набуття зазначеними відносинами якостей демократичного цивільного контролю над воєнною сферою на цей час перебуває на проміжному етапі;

-          в умовах перехідного періоду та незавершеності процесів, пов’язаних з виконанням завдань з захисту суспільства від внутрішньої загрози втручання силових структур у політику, попередження маніпуляцій військовими з боку політичних сил, перехід від “демократичного цивільного контролю” до “демократичного управління” усією воєнною сферою значно ускладнюється. Здійснення повсякденного демократичного (чітко організованого) керування зовнішньою політикою та політикою національної безпеки, включення воєнної організації безпосередньо в саму демократичну структуру суспільства може бути досягнуто після виконання завдань перехідного етапу реформ;

-         важливим компонентом формування збалансованих цивільно-військових відносин є чіткий розподіл компетенції та відповідальності між гілками державної влади. У випадку з виконавчою гілкою першочерговим завданням є також розмежування відповідальності між її основними елементами, зокрема президентом (у тому числі його апаратом), прем’єр-міністром та радою національної безпеки і оборони (іншими координаційними органами);

-         демократичний цивільний контроль над воєнною сферою не може існувати взагалі або бути набагато ефективніший за контроль, який парламент, уряд та органи юстиції здійснюють стосовно державного апарату, економіки, та контроль суспільством органів державної влади. В міру розв’язання цієї проблеми надаватиметься необхідний імпульс створенню реальної (а не декоративної) правової держави, що є об’єктивною передумовою для переведення цивільно-військових відносин у демократичний цивільний контроль, його всебічного зміцнення.

У третьому розділі “Демократичний цивільний контроль над воєнною сферою як форма організації суб’єктів забезпечення національної безпеки України” розглянуто перспективи створення механізмів надійного захисту суспільства від сучасних загроз безпеці та можливості використання демократичного цивільного контролю як форми організації суб’єктів забезпечення національної безпеки України.

В процесі вироблення рекомендацій щодо основних напрямів підвищення рівня національної безпеки держави визначено, що несформованість в Україні громадянського суспільства, нездатність соціуму на даному етапі ефективно виконувати функцію активного учасника вироблення державної політики у сфері національної безпеки і оборони (зумовлена наявністю значної кількості пов’язаних із цим проблем), свідчить про відсутність в нашій державі саме демократичного цивільного контролю. Відзначається визначальне значення створення в Україні перехідної (до демократичного цивільного контролю) форми контролю, яка буде “прототипом” основи майбутньої системи забезпечення національної безпеки, здатної створити належні умови виконання державою функції захисту національних інтересів. У контексті реформування Збройних Сил та проведення воєнної реформи перехідна форма демократичного цивільного контролю допоможе визначити основні завдання і необхідні можливості перспективної моделі Воєнної організації України.

В результаті аналізу сучасного стану забезпечення національної безпеки в Україні зроблено такі висновки:

-          багатоаспектний характер розвитку сучасних загроз національній безпеці України вимагає формування ефективної системи їхньої нейтралізації. Метою створення цієї системи є забезпечення захисту українського суспільства, а одним з пріоритетних завдань – безпосередня участь громадян у такому процесі. Його рушійною силою є демократичний цивільний контроль, який має потенціал для формування необхідних умов перетворення Воєнної організації на ефективний інструмент захисту держави, відкритості процесів прийняття політичних рішень, підтримки державної політики громадянами, ефективності використання наявних ресурсів тощо;

-          незважаючи на існування відповідної нормативної бази діяльності воєнної сфери у державі, яка обрала курс на розбудову демократії, забезпечення демократичного цивільного контролю й далі залишається на порядку денному державотворення та формування в Україні громадянського суспільства. Розв’язання цієї проблеми може бути досягнуто завдяки запровадженню перехідної форми такого контролю. У цьому контексті основні зусилля влади та суспільства спрямовуватимуться на створення балансу у цивільно-військових відносинах. Цей процес передбачає реалізацію заходів, пов’язаних із “вирівнюванням” ступеня залучення всіх суб’єктів забезпечення національної безпеки до вироблення державної політики у цій сфері, що позитивно позначиться на створенні та започаткуванні функціонування надійних механізмів контролю за використанням відповідних ресурсів, реалізацію прав та свобод громадян у військовій формі тощо.

За умови успішного виконання зазначеного комплексу заходів, демократичний цивільний контроль над воєнною сферою стане базовою складовою стабільності у суспільстві, ефективною формою організації суб’єктів забезпечення національної безпеки держави.