ТЕМПЕРАТУРНЫЕ ОБЪЕКТОВЫЕ ИСПЫТАНИЯ ТЕПЛОВЫХ ПОЖАРНЫХ ИЗВЕЩАТЕЛЕЙ С ТЕРМОРЕЗИСТИВНЫМ ЧУВСТВИТЕЛЬНЫМ ЭЛЕМЕНТОМ : ТЕМПЕРАТУРНІ об\'єктового ВИПРОБУВАННЯ ТЕПЛОВИХ пожежних сповіщувачів З терморезистивних чутливих елементів

Краткое содержание

В першому розділі проведено аналіз методів та засобів температурних випробувань теплових пожежних сповіщувачів.

Всі методи температурних випробувань ТПС можна розділити на дві групи – автономні та об’єктові, при цьому в першому випадку теплова дія на пожежні сповіщувачі здійснюється за допомогою теплових камер або за допомогою стандартних осередків горіння, а в другому випадку теплова дія здійснюється за допомогою генераторів тепла або за допомогою дії, яка еквівалентна тепловій дії. Ідеологія автономних випробувань ТПС за суттю зводиться до того, щоб забезпечити відтворення реальних умов їх експлуатації і при цьому одержати оцінки їх основних технічних характеристик, які потім використовуються в якості початкових умов для перевірки гіпотези стосовно відповідності основних технічних характеристик ТПС їх нормативним вимогам. При проведенні автономних температурних випробувань ТПС із використанням теплових камер здійснюється перевірка гіпотез на відповідність вимогам сталості та міцності до зовнішніх дій і для цього необхідно близько 36 годин на один пожежний сповіщувач. При проведенні температурних випробувань ТПС із використанням тестових осередків горіння – TF1, TF5 та TF6 – здійснюється реалізація допускового способу контролю і має місце дуже великий ступінь невизначеності стосовно параметрів теплового поля, що формується цими осередками горіння.

Основним недоліком відомих об’єктових методів температурних випробувань ТПС є дуже суттєва трудність в технічній реалізації дистанційного варіанту таких випробувань, що обумовлено наявністю протиріч між забезпеченням штучного режиму їх функціонування і режиму їх роботи при проведенні температурних випробувань.

Показано, що час спрацювання ТПС максимального типу визначається початковою температурою, номінальним значенням температури спрацювання, швидкістю зміни температури та величиною постійної часу, при цьому відмічено, що величина постійної часу ТПС максимального типу повинна бути включена до переліку основних технічних характеристик і цей динамічний параметр повинен нормуватися, а при проведенні температурних випробувань ТПС повинна бути передбачена його оцінка.

Найбільш пропрацьовано методи визначення величини постійної часу ТПС із терморезистивним чутливим елементом , які орієновані на їх реалізацію при автономних випробуваннях із використанням теплових камер. До числа основних недоліків відомих методів визначення величини постійної часу ТПС із терморезистивним чутливим елементом відносяться: обмеженість експлуатаційних можливостей ТПС, які обумовлені тим, що високий ступінь достовірності результатів контролю їх технічних характеристик може бути забезпечено лише після їх виведення із експлуатації з метою проведення автономних температурних випробувань; низька продуктивність та наявність похибок, обумовлених діями обслуговуючого персоналу; наявність додаткової складової похибки, обумовленої неточністю формування теплового поля за допомогою теплової камери тощо.

За результатами аналізу сформульована основна задача дослідження та розглянуті особливості її розв’язання.