ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОТИПОЖЕЖНОГО ЗАХИСТУ ОБ’ЄКТІВ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ВОГНЕЗАХИЩЕНОЇ ДЕРЕВИНИ

Краткое содержание

у вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дослідження, сформульовано мету роботи, задачі досліджень, відзначено наукову новизну, практичну значимість роботи та особистий внесок здобувача.

у першому розділі проаналізовано сучасний стан проблемних питань експлуатації вогнезахищеної деревини.

Поглиблено розглянуто процеси, які супроводжують горіння деревини, умови та механізми їх уповільнення і припинення. Деревина подібно до целюлозних матеріалів не здатна до полуменевого горіння сама по собі, лише під дією температури горять продукти її розкладу. Змінити механізм утворення горючих газів можна за рахунок оброблення деревини вогнезахисними просочувальними засобами. Введення в деревину антипіренів зменшує утворення горючих летких продуктів (СН₄, Н₂, СО та ін.), інгібує газофазні реакції полум’я і виключає безполуменеве горіння карбонізованого залишку. Питання підвищення ефективності вогнезахисту деревини досліджувались у роботах Баратова А.М., Жартовського В.М., Тичино О.М., Харченка І.О., Гудовича О.Д., Борисова П.Ф. та інших. Однак у цій галузі ще існує ряд невирішених задач.

У цьому розділі значну увагу приділено аналізу ефективності вогнезахисту деревини за допомогою просочувальних речовин. Відзначається тенденція поширення застосування комбінованих просочувальних сумішей з антипірену й антисептика для вогнебіозахисту деревини. На такі просочувальні склади існує технічна документація, зокрема стандарт ГОСТ 28815, згідно з яким у рецептурах багатьох сумішей в якості антисептика використовуються  речовини І класу небезпеки, наприклад пентахлорфеноляту натрію, та ІІ класу небезпеки – фториди натрію, амонію та ін. Застосування небезпечних речовин спричинило необхідність перегляду положень чинного стандарту в частині вимог безпеки та охорони довкілля.

Більшість антипіренів і антисептиків висолюються з деревини під дією вологого повітря протягом часу експлуатації, що призводить до втрати вогнезахисних властивостей, але кількість відомих літературних джерел з цього питання є обмеженою. Зокрема, загальні питання масопереносу розчинів різних речовин у капілярно-пористих матеріалах, до яких належить деревина розглянуто у роботі Борисова П.Ф.

Розглянуто стан нормативно-технічної бази з вогнезахисту деревини. Для забезпечення пожежної безпеки на об’єктах будівництва та захисту від пожеж, розроблено та введено в дію     ДБН В.1.1-7, згідно з яким, дерев’яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) будинків повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності згідно з ГОСТ 16363. З огляду на важливість застосування вогнезахищеної деревини в підвищенні рівня  пожежної безпеки об’єктів, введено в дію ГОСТ 30219, за яким класифікація ефективності вогнезахисту, порівняно з ГОСТ 16363, додатково містить вимоги за показником “індекс поширення полум’я”. Однак у стандарті не регламентовано технічні вимоги щодо корозійної дії вогнезахищеної деревини на кольорові метали та наведено тільки якісні характеристики процесів вимивання антипірену з вогнезахищеної деревини. Проблемними є питання визначення терміну зберігання ефективності вогнебіозахисту деревини, але в нормативних документах відповідні методики відсутні.

На підставі проведеного аналізу літературних джерел сформульовано задачі досліджень та основні напрямки їх розв’язання.