ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ВИБОРУ: МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ : Внешнеторговая ПОЛИТИКА УКРАИНЫ В УСЛОВИЯХ ЕВРОПЕЙСКОГО ВЫБОРА: МЕХАНИЗМЫ РЕАЛИЗАЦИИ НАЦИОНАЛЬНЫХ ЭКОНОМИЧЕСКИХ ИНТЕРЕСОВ

Краткое содержание

У вступі розкрито актуальність теми дослідження, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено методологічну основу і методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну отриманих результатів та практичне значення одержаних висновків і рекомендацій, наведено дані про їх апробацію, публікацію та реалізацію.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади аналізу зовнішньоторговельної політики держави» розглянуто сутність зовнішньоторговельної політики держави та національних економічних інтересів, проаналізовано інструменти та методи реалізації національних економічних інтересів у сфері зовнішньої торгівлі, визначено особливості забезпечення національних економічних інтересів в умовах економічної інтеграції, а також засади формування зовнішньоторговельної політики та реалізації національних економічних інтересів у ЄС.

Зовнішня торгівля є основним інструментом, що забезпечує участь країни в міжнародному поділі праці. В умовах посилення взаємозалежності національних економік унаслідок процесів інтеграції та глобалізації вплив зовнішньої торгівлі на макроекономічний розвиток держави та забезпечення добробуту населення поступово зростає.

Базову роль у формуванні зовнішньоторговельної політики держави відіграє концепція забезпечення національних інтересів. Це зумовлено пріоритетним завданням зовнішньоторговельної політики держави, що полягає у реалізації  національних економічних інтересів на зовнішніх та внутрішніх ринках.

Значний внесок у розвиток теоретичних основ і практичних напрямів реалізації національних інтересів держави зроблено як зарубіжними, так і вітчизняними вченими. Водночас у науковій літературі досі немає чіткого і однозначного визначення національних інтересів держави, що зумовлено багатогранністю і складністю цього поняття. Особливе місце в загальній системі національних інтересів належить національним економічним інтересам, оскільки вони виражають матеріальні цінності суспільства, що значною мірою обумовлюють характер і зміст інших інтересів держави. Автор визначає їх як категорію, яка дає змогу усвідомити потреби людини, суспільства і держави в економічній сфері та враховує стан і динаміку економічного життя. На відміну від існуючих трактувань, які акцентують увагу на економічних процесах, це визначення охоплює економічну дійсність як соціокультурний феномен. Між національними економічними інтересами та економічною безпекою держави існує тісний взаємозв’язок, суть якого полягає в пріоритеті національних економічних інтересів у процесі створення системи економічної безпеки. Водночас забезпечення економічної безпеки держави є національним інтересом, оскільки безпека та реалізація першочергових потреб особи, суспільства, держави - необхідна передумова дієздатності країни, без чого неможливе досягнення цілей іншого порядку.

Детермінація національних економічних інтересів – це важлива передумова формування ефективної зовнішньоторговельної політики держави. Серед основних принципів реалізації національних економічних інтересів автор визначає прозорість зовнішньоторговельної політики держави, виконання взятих міжнародних зобов’язань, відмова від застосування дискримінаційних заходів щодо інших держав чи міждержавних об’єднань. До основних критеріїв реалізації національних економічних інтересів належать зростання конкурентоспроможності національного виробництва, здатність держави проводити ефективну політику в сфері зовнішньої торгівлі та ефективне включення національної економіки в світове господарство.

Об’єктивна потреба в розширенні виробничо-збутових зв’язків і усунення торговельних бар’єрів між країнами стала передумовою розвитку міжнародних інтеграційних процесів. Вихідним пунктом теорії міжнародної економічної інтеграції є концепція переваг великого господарського простору, що забезпечує державам-учасницям ширші можливості для реалізації національних економічних інтересів. Поряд з цим автор доводить, що сучасна економічна інтеграція - надзвичайно складний процес, який відбувається поетапно, а в окремих випадках призводить до значних змін у структурі економіки держави, впливає на формування її торговельної політики і навіть може становити загрозу для національної економічної безпеки.

Узагальнивши існуючі наукові теорії економічної інтеграції, автор обґрунтовує, що важливою передумовою реалізації національних економічних інтересів в умовах інтеграції є інституційна спроможність держави ефективно протистояти інтеграційним викликам і загрозам національній економічній безпеці.

Проведений аналіз політики забезпечення економічних інтересів країн-членів ЄС довів, що в результаті інтеграції до ЄС країни передають значну частину повноважень у сфері реалізації національних економічних інтересів на міждержавний рівень. Єдина зовнішньоторговельна політика ЄС спирається на принципи уніфікації становлення та зміни митних ставок, укладення митних і торговельних угод, координації процесу лібералізації, проведення спільної експортної політики та ін.

У другому розділі «Зовнішньоторговельна політика країн Центрально-Східної Європи в умовах інтеграції до  ЄС» проаналізовано механізми реалізації національних економічних інтересів країн Центрально-Східної Європи (ЦСЄ) на зовнішніх та внутрішніх ринках в умовах інтеграції до ЄС.

Аналіз досвіду здійснення зовнішньоторговельної політики країн Центрально-Східної Європи в умовах інтеграції до ЄС дозволив виявити низку характерних особливостей, що вплинули на формування механізмів реалізації економічних інтересів цих країн. Це зокрема такі:

Узгодженість процесу лібералізації з реформуванням та реструктуризацією основних галузей національного виробництва.. Оскільки базові галузі не мали досвіду міжнародної конкуренції та функціонування в ринкових умовах, одночасно з політикою лібералізації в загальний процес реформування зовнішньоторговельної сфери була гармонійно інтегрована активна політика захисту внутрішнього ринку.

Значний вплив зовнішніх обмежень на формування політики стимулювання експорту. Йдеться про суттєве звуження інструментарію та методів реалізації національних економічних інтересів країн ЦСЄ через дотримання положень угод про преференційну торгівлю, виконання вимог СОТ та ОЕСР, а також жорстких правил ЄС щодо зовнішньоторговельної політики, впровадження єдиних стандартів, санітарних та економічних норм реалізації національних економічних інтересів на зовнішніх ринках тощо.

Забезпечення позитивної реструктуризації національної економіки та покращення структури зовнішньої торгівлі через нарощування обсягів торгівлі з ЄС. Ефективна зовнішньоторговельна політика країн ЦСЄ забезпечила реалізацію географічної переорієнтації торгівлі за рахунок зміни галузевої структури експорту. Вирішальна роль в цьому процесі належала новим видам високотехнологічної продукції. 

 Успіх економічної інтеграції країн ЦСЄ в ЄС значною мірою пояснюється ефективним використанням таких правових інструментів реалізації національних економічних інтересів, як двосторонні угоди з ЄС про співпрацю, угоди про асоційоване членство та європейські угоди. Відповідно до цих угод країни отримали право використовувати асиметрію у відкритті ринків, односторонні охоронні заходи (зокрема селективні тарифні обмеження), квотування та введення тимчасових обмежень імпорту, надання тимчасових субсидій експортерам тощо. Водночас суттєвою перешкодою в процесі практичної реалізації отриманих переваг став недостатній рівень конкурентоспроможності продукції цих країн навіть після відміни чи зниження ввізних мит з боку ЄС.

У третьому розділі «Зовнішньоторговельна політика України в умовах реалізації стратегії інтеграції до ЄС» розглядається зовнішньоторговельна політика України в контексті реалізації європейського вибору. Автором проаналізовано її сучасний стан та відповідність національним економічним інтересам, оцінено механізми захисту внутрішнього ринку та реалізації національних економічних інтересів на зовнішніх ринках.

У процесі ринкових реформ із середини 1990-х років в Україні сформувалася модель економічного розвитку, яка характеризується високим рівнем відкритості економіки, що за існуючих умов (близько половини ВВП створюється за рахунок експорту) сприяє посиленню залежності національної економіки від кон’юнктурних коливань на зовнішніх ринках. В результаті аналізу сучасних тенденцій розвитку зовнішньоторговельної сфери автором виявлено закріплення неперспективної моделі міжнародної спеціалізації держави, що зумовлено, передусім, орієнтованістю національного експорту на міжнародні ринки низькотехнологічних товарів і послуг, низьким ступенем диференціації експорту, високою його залежністю від цін на сировину, споживчим характером імпорту тощо. Автор відзначає, що для ефективної інтеграції в світове господарство та європейський економічний простір існуючі структурні характеристики мають бути кардинально змінені, особливо в напрямі розвитку високих технологій і включення України у глобальні високотехнологічні мережі.

Як доводить дослідження, офіційний торговельний режим України на сьогодні досить ліберальний. Стійкою тенденцією в зовнішній торгівлі України протягом останніх років відзначено посилення ролі нетарифного регулювання у забезпеченні захисту внутрішнього ринку. Проблемними питаннями у цій сфері залишаються недостатньо врегульоване використання кількісних обмежень в зовнішній торгівлі, надмірно складний режим ліцензування імпорту, прогалини в законодавстві щодо технічного регулювання імпорту тощо. Загалом аналіз стану забезпечення національних економічних інтересів на внутрішньому ринку свідчить, що найбільшою проблемою є відсутність стимулів для нарощування імпорту високих технологій, закупівлі ліцензій та ноу-хау.

У контексті реалізації національних економічних інтересів на європейських ринках автор обґрунтовує тезу, що Україна має значний потенціал, який нині не використовується повною мірою. Процес входження українських компаній на ці ринки має негативні тенденції, що зумовлені як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками і виявляються в несприятливій структурі торгівлі, нестійкості ключових позицій експорту, малій частці в динамічних сферах послуг тощо. Подолання цих тенденцій вимагає комплексного підходу до підвищення конкурентоспроможності національного виробництва, впровадження високих технологій в національну економіку, а також опанування національними експортерами прийнятих в світі форм і методів діяльності на висококонкурентних ринках.

У четвертому розділі «Забезпечення національних економічних інтересів України в умовах європейського вибору» автором обґрунтовано передумови, розроблено концепцію та систематизовано механізми реалізації національних економічних інтересів в сфері зовнішньої торгівлі в умовах європейського вибору України.

Сучасний стан розвитку зовнішньої торгівлі України свідчить про наявність загроз національній економічній безпеці. Збереження існуючих тенденцій у цій сфері вже в середньостроковій перспективі може призвести до витіснення з внутрішнього ринку стратегічних галузей, втрати позицій національного експорту на міжнародних ринках, витоку ресурсів країни за низькими цінами, посилення спекулятивних атак на грошову одиницю та фінансову стабільність тощо.

Для ефективної протидії існуючим загрозам державі потрібний системний підхід, що передбачає формування стійких конкурентоспроможних суб’єктів в державі шляхом реалізації конкурентних переваг національної економіки на мікро -, мезо -  та макрорівнях, адаптацію нормативно-правової бази України до міжнародних та європейських стандартів, а також забезпечення паритетності у зовнішньоторговельних відносинах України з ЄС.