підвищення ефективності ВОГНЕЗАХИСТу фанери ПРОСОЧУВАЛЬНими засобами : повышение эффективности Огнезащиты фанеры Пропиточными средствами

Краткое содержание

у вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дослідження, сформульовано мету роботи, задачі досліджень, відзначено наукову новизну, практичну значимість роботи та особистий внесок здобувача.

у першому розділі проаналізовано сучасний стан проблемних питань отримання вогнезахищеної фанери.

Поглиблено розглянуто процеси, які супроводжують горіння фанери, умови та механізми їх уповільнення і припинення. Аналіз пожежної небезпеки целюлозовмісних матеріалів засвідчує про те, що при нагріванні таких матеріалів високомолекулярні речовини, які входять до їх складу (целюлоза, лігнін, пентозани, гексозани) при високих температурах виявляються малостійкими і розкладаються. Загальний напрямок цього розкладання такий, що зі складних речовин, які володіють високою молекулярною масою, утворюються більш прості і стійкі речовини. Полуменеве горіння целюлозних матеріалів обумовлюється тим, що вони виділяють горючі гази в такій кількості, яка відповідає нижній концентраційній межі займання. Полум’я, яке утворюється при цьому, випромінює досить велику кількість енергії, що відіграє важливу роль у поширенні вогню. Змінити механізм утворення горючих газів можна за рахунок оброблення фанери вогнезахисними просочувальними засобами. Введення в деревину антипіренів зменшує утворення горючих летких продуктів (СН₄, Н₂, СО та ін.), інгібує газофазні реакції полум’я і виключає безполуменеве горіння карбонізованого залишку.

Питання підвищення ефективності вогнезахисту целюлозовмісних матеріалів досліджувались у роботах Бєлікова А.С., Жартовського В.М., Калниньша А.Я., Левитес Ф.А., Леоновича А.А., Тичино О.М., Цапка Ю.В., Шналя Т.В., Яковлєвої Р.А. та інших. Однак у цій галузі ще існує ряд невирішених задач.

У цьому розділі значну увагу приділено аналізу ефективності вогнезахисту фанери за допомогою просочувальних речовин, а саме застосування комбінованих просочувальних сумішей з антипірену й антисептика. Для забезпечення пожежної безпеки на об’єктах будівництва та захисту від пожеж, розроблено та введено в дію ДБН В.1.1-7, згідно з яким, дерев’яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) будинків повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності згідно з ГОСТ 16363. З огляду на важливість застосування вогнезахищеної фанери в підвищенні рівня пожежної безпеки об’єктів, оброблення її проводиться облицьованням металевими або азбестовими листами, але перші не давали необхідної ефективності, а другі – шкідливі для людини. Велика кількість робіт присвячена пошуку ефективних антипіренів та способів їх введення в фанеру. Більшість антипіренів виявилась малоефективними для вогнезахисту фанери шляхом поверхневого просочення. До того ж вони відносяться до шкідливих токсичних речовин, це солі важких металів. Найбільш вдалою можна вважати розробку спеціалістів, яка базується на формуванні фанерних плит з просоченням кожної шпонини антипіреном на основі рідких комплексних мінеральних добрив з визначеним спвівідношенням N:Р:К (азот, фосфор, калій). Необхідно відзначити, що це дуже складна технологія з великою вірогідністю отримання неякісної продукції. Справа в тім, що на поверхні просоченої шпони після сушіння утворюється шар сольових  антипіренів, який перешкоджає адгезії клеєвого матеріалу до целюлози шпони під час формування плит. Виникає дилема в тому, що при оптимальній концентрації сольового антипірену відбувається неякісне склеювання шпони, яке в свою чергу призводить до погіршення фізико-механічних властивостей фанерних плит (вони розтріскуються), а при зменшенні концентрації антипірену призводить до погіршення вогнезахисних властивостей фанерних плит, але до покращення фізико-механічних властивостей.

На підставі проведеного аналізу літературних джерел сформульовано задачі досліджень та основні напрямки їх розв’язання.

Другий розділ присвячено теоретичним дослідженням умов вогнезахисту фанери з застосуванням просочувальної суміші на основі неорганічних і органічних речовин.

Проаналізовано особливості утворення ізолюючої перешкоди для виходу летких продуктів і переносу тепла до фронту піролізу фанери в результаті перетворення її поверхні при нагріванні. Такою ізолюючою перешкодою є утворення модифікованого шару коксу за рахунок присутності антипіренів у фанері.

Для розробки практичних рекомендацій із запобігання займання фанери, необхідно мати можливість прогнозу критичного стану, коли її температура досягне критичного рівня температури займання, вище якого система здатна до самоприскорення процесів обміну й переходу в стан теплового займання, який є імпульсом до початку ланцюгової реакції окиснення (горіння).