Удосконалення системи визначення пожежонебезпечних властивостей речовин, матеріалів та будівельних конструкцій : Усовершенствование системы определения пожарноопасных свойств веществ, материалов и строительных конструкций

Краткое содержание

У першому розділі надано аналіз літературних даних і нормативних документів, що стосуються Системи визначення пожежонебезпечних властивостей речовин, матеріалів, вогнестійкості будівельних конструкцій та показників якості продукції протипожежного призначення. Показано, що Система базується на трьох складових - вимогах та критеріях застосування виробів та матеріалів, що викладені в національних і міждержавних стандартах (ДСТУ та ГОСТ), державних будівельних нормах (ДБН та СНиП), правилах пожежної безпеки тощо; методах визначення (випробувань), що викладені в національних і міждержавних стандартах (ДСТУ та ГОСТ); комплексі науково-технічних та організаційних заходів, методів і засобів, що спрямовані на забезпечення єдності випробувань.

Показано, що удосконалення Системи повинно бути спрямовано на зменшення ймовірності виникнення пожеж та загибелі людей на них. В основі цього удосконалення може бути концепція щодо зменшення ризиків пожеж шляхом встановлення науково-обґрунтованих вимог до матеріалів, виробів, будівельних конструкцій, продукції протипожежного призначення та критеріїв їх застосування, а також удосконалення методів визначення показників та забезпечення єдності випробувань у сфері пожежної безпеки. На прикладі функціонування Системи для забезпечення пожежної безпеки пасажирських вагонів показано, що для застосування в них матеріалів необхідно визначити групу горючості; коефіцієнт димоутворення; індекс поширення полум’я; показник токсичності газоподібних продуктів горіння; групу поширення полум’я. Одним із критеріїв використання матеріалів у вагонах є заборона застосувати горючі матеріали. Дозволяється застосовувати тільки важкогорючі і негорючі матеріали. Проаналізовано небезпеки, які виникають при помилковій класифікації матеріалів. Показано, що Система не буде функціонувати за умов, коли не забезпечується відтворюваність результатів випробувань і можлива помилкова класифікація матеріалів.

Одним із інструментів забезпечення єдності випробувань і відповідно підтвердження точності, відтворюваності і (чи) вірогідності результатів випробувань, є міжлабораторні порівняння. Узагальнені вимоги щодо їх організації та проведення полягають у визначені схеми проведення випробувань, документуванні підтвердження однорідності зразків; наявності та врахуванні заявлених кожною залученою лабораторією невизначеності вимірювань, застосуванні процедури перевірки результатів на наявність викидів, застосуванні статистичних методів для оцінювання результатів, залучення експертів тощо.