розвиток транскордонного співробітництва в системі забезпечення економічної безпеки україни : развитие трансграничного сотрудничества в системе обеспечения экономической безопасности украини

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовані мета, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, наукова новизна і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретичні основи транскордонного співробіт­ництва в системі економічної безпеки держави” досліджено соціально-економічну природу транскордонного співробітництва як чинника розвитку економіки держави, виявлено специфіку ТКС у сучасних умовах, окреслені методи оцінки, індикатори економічної безпеки на регіональному рівні.

Транскордонне співробітництво є специфічною сферою політичної, зовнішньоекономічної, екологічної, культурно-освітньої та інших видів міжнародної діяльності, яка здійснюються на регіональному рівні і яка, охоплюючи всі загальні їхні форми, відрізняється необхідністю та можливостями більш активного їх використання, а також низкою особливостей, а саме - наявністю кордону і необхідністю його облаштування, спільним використанням природних ресурсів і, відповідно, вирішенням проблем екологічної безпеки, широким взаємним спілкуванням населення сусідніх держав та особистими зв’язками людей, значно вищим навантаженням на інфраструктуру (шляхи, зв’язок, сферу обслуговування).

Основою транскордонного співробітництва є процес узгодження інтересів та договірних відносин у прикордонних регіонах з метою пошуку рішень для спільних та ідентичних проблем. ТКС спрямоване на подолання негативних аспектів існування кордонів та наслідків, які виникли на прикордонних територіях через їх розміщення, і має метою покращання умов життя населення. До головних цілей такої співпраці відносяться: подолання існуючих стереотипів та упереджень; усунення політичних та адміністративних бар’єрів між сусідніми народами; створення господарської, соціальної та культурної інфраструктури з формуванням спільних органів, господарюючих суб’єктів, асоціацій тощо.

Специфіка функціонування транскордонного регіону полягає у тому, що для забезпечення його цілісності як територіальної системи необхідна координація діяльності окремих прикордонних територій, яка забезпечується через транскордонне співробітництво. ТКС стало чинником, який сприяє соціальній рівності та суспільному діалогу, інструментом для розвитку всіх секторів прикордонної місцевої та регіональної влади в Європі.

Існує чимало прикладів транскордонного співробітництва, коли його суб'єктами є саме місцеві влади або громади - муніципалітети, міста, селища. Здебільшого такі контакти носять неформальний характер і спрямовані на спільні дії в разі виникнення надзвичайних ситуацій. Подібна форма транскордонного співробітництва класифікується як така, що здійснюється згідно з принципом “ad hoc” і є типовою для первинних стадій розвитку ТКС. Втіленням ще однієї форми розвитку ТКС є міжрегіональні асоціації, зокрема, функціональні. На відміну від транскордонного співробітництва на основі “ad hoc”, що не має тенденції до інституціоналізації, його розвиток в рамках міжрегіональних асоціацій є саме інституціональним. Поширеною формою здійснення ТКС є єврорегіони, основними принципами функціонування яких є партнерство, рівноправність, рівнозначність сторін, взаємодопомога, солідарність прикордонних територій, існування концепції та стратегії транскордонного розвитку.

У контексті забезпечення економічної безпеки транскордонне співробітництво набуває специфічного значення, оскільки рівень безпеки впливає на інтенсивність ділових відносин між прикордонними територіями. Так, при наявності численних загроз потенційні партнери, інвестори не бажають співпрацювати з підприємцями депресивного регіону, оскільки бояться піддати власний бізнес великим ризикам. Високий рівень економічної безпеки навпаки сприяє налагодженню зовнішньоекономічних ділових контактів. З іншого боку, інтенсивність транскордонного співробітництва може мати негативний вплив на стан економічної безпеки регіону. Характер цього впливу залежить від функціональних зв’язків між індикаторами економічної безпеки і рівнем розвитку транскордонного співробітництва, а також від економічної політики в межах кожного співпрацюючого регіону.

Методика розрахунку коефіцієнтів економічної безпеки регіонів передбачає такі етапи: (1) стандартизація показників (стимуляторів або дестимуляторів), які характеризують економічну безпеку; (2) обчислення інтегральних оцінок регіону; (3) обчислення коефіцієнтів економічної безпеки окремих регіонів. Важливим методичним аспектом є обґрунтування вибору показників-стимуляторів і дестимуляторів, а також розгляд економічної безпеки області у розрізі міст та районів.

У другому розділі „Роль транскордонного співробітництва в забезпеченні економічної безпеки держави” виявлені тенденції транскордонного співробітництва в контексті зміцнення економічної безпеки та досліджено транскордонний рух товарів, капіталів, інтелектуальних і трудових ресурсів в умовах поглиблення ТКС.

ТКС сприяє розширенню національних законодавчих рамок у отриманні благ з транскордонних ринків і формалізує відносини у транскордонному регіоні, залучаючи, крім громадян, і інші суб‘єкти господарювання та установи. Тобто система забезпечення життєдіяльності населення прикордонного регіону виходить за національні межі. Складність полягає у тому, що прикордонна торгівля здійснюється без офіційного оформлення документів, і в Україні слід запровадити транскордонну статистику, яка дозволить змоделювати процеси, що відбуваються.

Здійснення транскордонного співробітництва тісно пов’язане із економічною безпекою регіонів і держави, що вимагає аналізу та оцінки індикаторів економічної безпеки, які характеризують соціально-економічне становище прикордонної території з позиції її економічних інтересів. Особливо чітко зв’язок між ТКС та рівнем економічної безпеки простежується у прикордонних областях. Так, Волинська область, яка здійснює транскордонне співробітництво з двома сусідніми державами – Республікою Польща та Республікою Білорусь, згідно розрахованої інтегральної оцінки, має досить низький рівень економічної безпеки. У 2003 р. значення цього показника становило 0,0981, у 2004 р. – 0,0971, а у 2005р. знизилося до 0,0934, тобто до критичного рівня.