МЕХАНІЗМ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ НА ОСНОВІ ОПТИМІЗАЦІЇ ОПОДАТКУВАННЯ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету та основні завдання дослідження, визначено об’єкт і предмет, методологічну базу дослідження, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У Розділі 1. „Теоретико-методичні засади удосконалення механізму забезпечення економічної безпеки суб’єктів господарювання через оптимізацію податкового впливу” проаналізовано стан дослідження проблеми економічної безпеки суб’єктів господарювання, показано оподаткування як складову системи забезпечення економічної безпеки, систематизовано складові механізму такого забезпечення, вивчено методику дослідження податкового впливу на стан системи економічної безпеки суб’єктів господарювання.

У підрозділі 1.1. „Аналіз стану дослідження проблеми економічної безпеки суб’єктів господарювання” відзначено, що в науковій літературі нині немає одностайного визначення поняття „економічна безпека”. На підставі вивчення й узагальнення наукових джерел встановлено, що найліпше дана категорія розкривається таким терміном: економічна безпека господарюючого суб’єкта являє собою такий стан його розвитку, який характеризується стабільністю економічного й фінансового розвитку, ефективністю нейтралізації негативних факторів та протидія їх впливу на всіх стадіях його діяльності. Під системою економічної безпеки слід розуміти організаційний комплекс, який складається із сукупності організаційних, управлінських, технічних, правових та інших мір і заходів, сукупності сил і засобів, спрямованих на забезпечення безпеки підприємства, захисту законних інтересів його керівництва та інвесторів, сприяння забезпеченню стійкого розвитку підприємства. Механізм удосконалення системи економічної безпеки суб’єктів господарювання являє собою конкретні процедури і алгоритми, що використовуються для реалізації певних функцій і послуг безпеки.

Економічна безпека формується у процесі здійснення підприємницької діяльності та інвестування й відбивається у забезпеченості ресурсами і їх ефективному використанні, формуванні виваженої структури джерел фінансування і достатньої фінансової незалежності, досягненні високих рівнів прибутковості, конкурентоспроможності, ділової активності, забезпеченні платоспроможності і ліквідності. Тому механізм удосконалення системи економічної безпеки суб’єктів господарювання має базуватися на оптимізації усіх викладених вище кількісних і якісних характеристик.

У підрозділі 1.2. „Оподаткування як складова системи забезпечення економічної безпеки суб’єктів господарювання” обґрунтовано, що забезпечення системи економічної безпеки здійснюється за допомогою комплексу важелів і заходів, вагоме місце серед яких посідають податки. Доведено, що вплив податків на механізм удосконалення системи економічної безпеки суб’єктів господарювання являє собою вплив держави на утворення умов господарювання в економіці, здійснюваний за допомогою податків і спрямований на формування задовільного рівня економічної безпеки, регулювання обсягів, якості та напрямів підприємницької та інвестиційної діяльності підприємств усіх форм власності, досягнення рівноваги між попитом і пропозицією на ринку.

Основними завданнями впливу податків на механізм удосконалення системи економічної безпеки визначено: активізацію внутрішніх інвестицій; залучення іноземного капіталу в економіку країни; забезпечення зростання обсягу реальних інвестицій; пожвавлення фондового ринку та активізацію фінансового інвестування; забезпечення або вирівнювання соціально-економічного розвитку окремих регіонів країни; активізацію підприємницької діяльності в окремих галузях економіки та сферах економічної діяльності; регулювання ринку „злиття і поглинання”; зміну структури зовнішньої торгівлі; поліпшення якості та збільшення або скорочення обсягів виробництва тощо.

Серед принципів податкового впливу виділено: відповідність напрямів податкового впливу цілям і пріоритетам економічної політики держави; гармонізація умов і правил оподаткування в середині країни із країнами-партнерами та міжнародним правом; гнучкість системи податкового впливу та забезпечення її швидкої переорієнтації при змінах кон’юнктури інвестиційного ринку; відповідність світовим підходам до побудови системи оподаткування; рівноправність інвесторів усіх організаційно-правових форм господарювання та форм власності; формування оптимального співвідношення фіскальної і регулюючої функції податків; правове забезпечення впливу податків.

У підрозділі 1.3. „Систематизація складових механізму забезпечення економічної безпеки суб’єктів господарювання” встановлено, що під інструментом впливу податків на механізм удосконалення системи економічної безпеки суб’єктів господарювання слід розуміти зміну елементів податку чи реструктуризацію податкової системи країни з метою впливу на економічну безпеку підприємств, підвищення або пригнічення обсягів підприємницької діяльності та інвестиційної активності залежно від кон’юнктури товарних і інвестиційного ринків. За сукупністю наукових джерел визначено, що до основних інструментів податкового впливу відносять: зміну або диференціацію податкових ставок, скорочення, розширення або диференціацію бази оподаткування, зміну складових об’єкту оподаткування та кола платників податку, диференціацію умов сплати податку для різних груп або категорій платників, запровадження механізмів „перекладання” податку, коригування термінів сплати, відстрочку або розстрочку погашення податкового боргу, запровадження податкових інвестиційних кредитів, дозвіл на застосування методів прискореної амортизації в податковому обліку, запровадження спеціальних видів мит, спрощення порядку ведення податкового обліку і складання звітності, застосування податкових канікул, а також запровадження єдиного податку, формування ефективного податкового менеджменту тощо.

Обґрунтовано, що під методом податкового впливу доцільно розуміти систематизовану сукупність кроків щодо врегулювання умов і правил оподаткування, яка має на меті утворення спеціальних умов підприємницької та інвестиційної діяльності та через це впливає на економічну безпеку підприємств, обсяги, якість і напрями виробництва і інвестування в країні. Сукупність суб’єктів, об’єктів, методів і інструментів податкового впливу, при взаємодії яких відбувається вплив суб’єктів на об’єкти за допомогою податкових методів й інструментів і у такий спосіб досягається стабілізація або зміна економічної безпеки підприємств, рівня і ефективності підприємницької діяльності та інвестиційної активності являють собою механізми податкового впливу. Такі механізми диференційовано залежні від суб’єктів, об’єктів, методів і інструментів.

У підрозділі 1.4. „Методика дослідження податкового впливу на стан системи економічної безпеки суб’єктів господарювання” на підставі вивчення наукових здобутків попередників, опрацювання документів та спеціальної літератури доведено, що оцінювання ефективності впливу оподаткування на стан економічної безпеки суб’єктів господарювання базується на розгалуженому методичному апараті, що містить макроекономічні, галузеві, регіональні, мікроекономічні оцінки, а також визначення ролі та значення окремих видів податків у податковій системі країни. Запропоновано доповнити сукупність мікроекономічних оцінок показниками рівня генерування податку на прибуток, податкового навантаження на активи та зростання фіскальної спроможності підприємства.

У Розділі 2. „Вплив оподаткування на систему економічної безпеки суб’єктів господарювання” охарактеризовано тенденції та чинники, які впливають на стан економічної безпеки через оподаткування, проаналізовано взаємозв’язок оподаткування з процесом забезпечення економічної безпеки, оцінено вплив податкового навантаження на стан економічної безпеки суб’єктів господарювання.

У підрозділі 2.1. „Характеристика тенденцій та чинників, що впливають на стан економічної безпеки через оподаткування” за допомогою динамічного аналізу, методу співставлення, узагальнення і інших встановлено, що основними недоліками податкової системи, які послаблюють економічну безпеку підприємств, є: відсутність чіткої стратегії державного регулювання економіки та, як наслідок,  невизначеність цілей і завдань податкової системи як регулятора соціально-економічних процесів; відсутність податкових механізмів, які б забезпечували стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційної активності; незадовільна структурованість податкової системи, що утворює високий податковий тиск на окремі об’єкти оподаткування та водночас вивільняє від оподаткування інші; внутрішні суперечності податкових законів, неузгодженість термінології, що використовується у податковому та загальному господарському законодавстві; нечіткість трактування окремих норм і положень, що призводить до їх довільного тлумачення різними учасниками податкового процесу; недостатня стабільність, практика внесення змін і доповнень до норм податкового законодавства законами про Державний бюджет відповідного року, іншими нормативно-правовими актами; надмірна кількість податків, частина з яких є неефективною не лише з регулюючої, а й з фіскальної точок зору, адже не забезпечує достатній рівень державних доходів, водночас вирізняючись значними витратами адміністрування; вагомий податковий тиск, що знищує умотивованість до легітимної господарської діяльності й призводить до тінізації економіки; викривлення податкового навантаження на різних господарюючих суб’єктів; неузгодженість загального навантаження на господарюючі суб’єкти внаслідок розмежування податкової системи та системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, що номінально знижує рівень податкового навантаження, при цьому реально залишаючи його високим; складність порядку нарахування і сплати податків, підготовки й подання звітності, що призводить до зростання витрат часу і коштів підприємцями та державною податковою адміністрацією; невідповідність норм податкового законодавства міжнародним підходам. Крім того, надмірне податкове навантаження на підприємства погіршує умови здійснення господарської діяльності, реалізації інвестицій, дестабілізує їхнє фінансове становище, а також сприяє збільшенню безробіття, відсутності інноваційної спрямованості української економіки, високому рівню забруднення навколишнього природного середовища виробництвами тощо.

Встановлено, що незадовільні тенденції у сфері впливу податків на механізм удосконалення системи економічної безпеки суб’єктів господарювання є наслідком державної політики, за якої скасування упродовж останніх десяти років значної кількості податкових пільг не було підкріплене впровадженням ефективних стимулюючих податкових інструментів. Наявні нині пільги не забезпечують посилення економічної безпеки підприємств та пожвавлення підприємницької діяльності й інвестиційної активності, а здебільшого обумовлюють викривлення податкового навантаження на різних учасників ринку, сфер діяльності та регіони країни. Визначено, що спроба активізувати інвестиційно-інноваційну діяльність як вітчизняних, так і іноземних інвесторів на окремих територіях шляхом створення спеціальних економічних зон і надання суб’єктам господарювання у них широкого спектру податкових пільг була неефективною та не відповідала потребам економіки.