МІЖБЮДЖЕТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ В СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ : МЕЖБЮДЖЕТНАЯ РЕГУЛЯЦИЯ В СИСТЕМЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ ГОСУДАРСТВА

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання, предмет і об’єкт дослідження, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, їх апробацію, характер публікацій, можливість практичного використання результатів дисертаційного дослідження, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі «Міжбюджетні відносини як чинник забезпечення економічної безпеки держави» розкриваються основні наукові концепції, що формують теоретичне підґрунтя для аналізу сутності, задач та механізмів регулювання міжбюджетних відносин, їх місця в системі економічної безпеки держави. В науковій літературі на сьогодні відсутнє однозначне визначення терміну «бюджетна безпека». На основі порівняльного аналізу категорійного апарату науки про економічну безпеку визначено, що бюджетна безпека є базовим елементом фінансової безпеки, яка, в свою чергу, відіграє визначальну роль у забезпеченні економічної безпеки держави. Під бюджетною безпекою слід розуміти такий стан захищеності бюджетної системи і всіх її елементів від внутрішніх та зовнішніх загроз, що забезпечує здатність держави фінансувати реалізацію своїх функцій у відповідності до національних інтересів. Головною метою державної політики бюджетної безпеки є забезпечення ефективного функціонування бюджетної системи країни, своєчасне виявлення та протидія дестабілізуючим чинникам, що створюють загрозу її функціонуванню.  

Для оцінки рівня забезпечення бюджетної безпеки держави пропонується система індикаторів з їх «пороговими» значеннями. Використання цих індикаторів в загальній системі моніторингу національної економічної безпеки дозволить проаналізувати причини кризових ситуацій у бюджетній сфері, визначити загрози бюджетної безпеки, оцінити ступінь небезпеки тих чи інших загроз для економічного розвитку держави.

Потреби теорії та практики формування системи бюджетної безпеки держави зумовлюють важливість дослідження фундаментальних засад та механізмів регулювання міжбюджетних відносин. Порівняльний аналіз різних наукових підходів до визначення змісту міжбюджетних відносин дозволив окреслити головні цілі, задачі та механізми міжбюджетних відносин, а аналіз теорії та практики світового досвіду міжбюджетного регулювання дав змогу структурувати існуючі моделі за головними критеріями їх класифікації.

Основними теоретичними концепціями, які лежать в основі формування моделі міжбюджетних відносин зарубіжних країн, є концепції бюджетного унітаризму та бюджетного федералізму.

Характерною рисою бюджетного унітаризму є централізована система  організації фінансових відносин між різними рівнями влади. Бюджетний федералізм - це відносини на основі поєднання принципів централізму і децентралізму між державними та місцевими органами влади з приводу формування і реалізації бюджетної політики держави, розмежування бюджетно-податкових повноважень, розподілу і перерозподілу доходів та видатків за рівнями бюджетної системи при збережені самостійності місцевих бюджетів. Термін «бюджетний федералізм» має відношення до побудови бюджетної системи та міжбюджетних відношень і безпосередньо не залежить від політичного устрою держави, тому концепція бюджетного федералізму набуває всі більшого поширення серед країн, незалежно від їх державного устрою.

Кожна країна в залежності від конкретних економічних, політичних та історичних умов має свою власну модель міжбюджетних відносин. Класифікація цих моделей за певними ознаками спрощує їх аналіз, дозволяє визначити загальні риси та притаманні відмінності. Аналіз існуючих підходів до класифікації моделей дозволив структурувати моделі міжбюджетних відносин за найбільш поширеними в світовій практиці критеріями: за базовою концепцією (моделі бюджетного унітаризму та бюджетного федералізму); за рівнем централізації (централізовані, децентралізовані та кооперативні моделі); за способом  міжбюджетного вирівнювання (німецька, американська, канадська, унітарна моделі); за рівнем фінансової самостійності місцевих органів влади (модель «співробітництва», модель «конкуруючого федералізму»); за  принципом розподілу доходів (принцип розподілу податків, принцип квотування, принцип закріплення податків). Запропонована структуризація дозволила всебічно проаналізувати існуючі підходи до формування моделей міжбюджетних відносин, оцінити їх переваги та відмінності.

У другому розділі «Формування та регулювання міжбюджетних відносин в Україні» розглянуто основні етапи становлення міжбюджетних відносин в Україні, проаналізовано сучасний стан і основні тенденції міжбюджетного регулювання в контексті забезпечення економічної безпеки держави, розроблені науково-методологічні засади формування моделі комплексного аналізу та проведено комплексне оцінювання ефективності міжбюджетного регулювання в Україні за 2001-2007 роки.

Прийняття в 2001 році Бюджетного кодексу України ознаменувало новий етап у розвитку системи міжбюджетних відносин в Україні. Бюджетний кодекс системно зафіксував нову модель побудови міжбюджетних відносин та розподілу бюджетних повноважень, наскрізною ідеєю якої є досягнення бюджетної та фіскальної децентралізації до рівня районів та міст обласного значення. Однак, проведений в роботі аналіз досвіду застосування Бюджетного кодексу показав, що його прийняття  не вирішило всіх проблем, пов’язаних з забезпеченням самостійності місцевих бюджетів та стратегічними цілями регіонального розвитку. З огляду на важливість міжбюджетного регулювання в забезпеченні бюджетної безпеки держави, особливого значення набуває об’єктивне та своєчасне визначення найбільш вагомих ризиків та небезпек у цій сфері, що потребує розвитку системи постійного моніторингу процесів міжбюджетного регулювання.

Враховуючи важливість цієї проблеми, в дисертаційній роботі запропонований новий підхід до кількісного вимірювання та комплексного аналізу ефективності міжбюджетного регулювання. Розроблена модель дозволяє на основі порівняльного аналізу оцінити ефективність системи як з позицій загальнонаціональних інтересів, так і з позицій регіонального розвитку, своєчасно виявити недоліки та визначити основні напрямки удосконалення системи міжбюджетного регулювання. Вона може бути використана в якості основи для організації постійно діючого моніторингу ефективності міжбюджетного регулювання з метою виявлення загроз національній економічній безпеці і визначення пріоритетних напрямків їх усунення. Запропонована модель включає два рівні:

1.      Комплексне оцінювання ефективності міжбюджетного регулювання, що складається з етапів:

-          системний аналіз проблеми, її структуризація у вигляді дерева ієрархії;

-          експертна оцінка пріоритетів ієрархії;

-          визначення системи показників нижнього рівня ієрархії та їх чисельних значень;

-          розрахунок комплексної оцінки загального стану проблеми.

2.      Порівняльний аналіз ефективності міжбюджетного регулювання, що включає:

-          комплексний аналіз інтегрованих оцінок верхнього рівня ієрархії;

-          аналіз інтегрованих оцінок нижніх рівнів ієрархії;

-          визначення сильних та слабких сторін системи міжюджетного регулювання;

-          визначення зовнішніх факторів (можливостей та загроз), що впливають на розвиток системи міжбюджетного регулювання;

-          співставлення внутрівшніх та зовнішніх факторів.

Базовим методом реалізації першого рівня моделі є метод порівняльного кількісного аналізу, розроблений в Національному інституті стратегічних досліджень, відмінною рисою якого є високий рівень теоретичного обґрунтування, універсальність та багатий досвід практичного використання.

В основі реалізації другого рівня моделі лежить модифікація методу порівняльного кількісного аналізу на основі використання ідей SWOТ-аналізу.  Аналіз досвіду застосування методу SWOТ-аналізу в стратегічному управлінні виявив основні його недоліки, пов’язані з проблемами формування об'єктивної та достовірної вхідної інформації. Новий підхід, запропонований в дисертаційній роботі, базується на синтезі SWOT-аналізу з методом порівняльної кількісної оцінки, що має необхідне теоретичне підгрунтя. Це дозволяє позбутися зазначених вище недоліків SWOT-аналізу, забезпечує високий рівень достовірності вхідної інформації та об’єктивності  отриманих результатів. З іншого боку, цей підхід є подальшим розвитком методу порівняльної кількісної оцінки, значно розширюючи його можливості щодо комплексного аналізу досліджуваної проблеми.

Запропонована модель пропонує послідовний механізм побудови інтегральних оцінок для здійснення порявняльного аналізу ефективності міжбюджетного регулювання в Україні за 2001-2007 роки. При цьому, загальна мета – оцінка ефективності міжбюджетного регулювання – становить так званий фокус проблеми, що перебуває на верхньому рівні ієрархії (рис. 1). Досягнення цієї мети обумовлюється ефективністю функціонування системи міжбюджетних відносин з двох позицій: з позицій держави та з позицій регіонів. Ці критерії складають другий рівень ієрархічної структури.

Оцінка міжбюджетного регулювання з точки зору загальнонаціональних інтересів держави визначається рівнем втручання держави в процес вирівнювання розвитку та забезпечення єдиних соціальних стандартів для населення. Головними складовими такої оцінки є: забезпечення міжбюджетного вирівнювання; раціональне використання міжбюджетних трансфертів (з точки зору їх структури та обсягів).

Найважливішими складовими оцінки міжбюджетного регулювання з позицій регіонального розвитку є: оцінка власних  ресурсів місцевих бюджетів без урахування міжбюджетних трансфертів, що характеризує рівень бюджетної самодостатності регіонального розвитку; оцінка ступеня централізованої фінансової допомоги місцевим бюджетам. Ці критерії дають змогу оцінити бюджетних потенціал розвитку регіонів як за рахунок власних фінансових резервів, так і за рахунок допомоги з державного бюджету. Вони разташовані на третьому рівні ієрархії.