МІЖНАРОДНІ РЕЙТИНГИ УКРАЇНИ ЯК ФАКТОР ВПЛИВУ НА НАЦІОНАЛЬНУ БЕЗПЕКУ ДЕРЖАВИ



Название:
МІЖНАРОДНІ РЕЙТИНГИ УКРАЇНИ ЯК ФАКТОР ВПЛИВУ НА НАЦІОНАЛЬНУ БЕЗПЕКУ ДЕРЖАВИ
Альтернативное Название: МЕЖДУНАРОДНЫЕ РЕЙТИНГИ УКРАИНЫ КАК ФАКТОР ВЛИЯНИЯ НА НАЦИОНАЛЬНУЮ БЕЗОПАСНОСТЬ ГОСУДАРСТВА
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; визначено ступінь її наукової розробки, об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження; показано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; розкрито методологічну основу дисертації; сформульовано наукову новизну роботи, визначено теоретичне та практичне значення отриманих результатів, а також механізм їх апробації.


У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження міжнародних рейтингів держави у системі її політико-комунікативної безпеки” порушуються теоретичні питання дослідження міжнародних рейтингів та моніторингів у системі політико-комунікативної безпеки держави.


Проаналізовано теоретичні підходи до трактування поняття “міжнародний моніторинг” як науково-практичного феномену. Зазначено два основні підходи у трактуванні ролі та місця моніторингового процесу у практичній діяльності: як засобу інформаційного забезпечення інших видів діяльності – прогнозування, контролю, управління, та як управлінської структури, що виробляє та імплементує управлінські рішення. На основі проведеного аналізу розроблено базову схему процесу моніторингу, що дозволило розкрити основні напрями дослідження міжнародних рейтингів держав: суб’єкти та об’єкти рейтингування, моніторингові індикатори, критерії рейтингування, система реалізації результатів. Визначено поняття “міжнародний рейтинг держави” як порівняльної експертної оцінки стану розвиненості її певної суспільної сфери чи деякого характерного феномену з цим пов’язаного на якісній оціночній шкалі.


У процесі дослідження концепту “політичних комунікацій” зроблено висновок, що поняття “політичної комунікації” як базової властивості та діяльності політичних акторів розкривається через особливого роду спілкування з приводу засадничих принципів державного управління та владних відносин, через обмін інформаційними повідомленнями (“месиджами”) між елементами політичної системи, через вплив на масову свідомість аудиторії, а також через безпосередній процес управління політичною системою. Проаналізовано особливості моделювання політичних комунікацій та зазначено про обмеженість теоретико-практичного аналізу міжнародного виміру політичних комунікацій у межах окремих зовнішньополітичних сфер: дипломатії та “публічної дипломатії”, кризового менеджменту (управління кризами), бренд-менеджменту та бренд-маркетингу (позиціонування та просування сучасних держав та наддержавних утворень як “брендів”).


У процесі аналізу міжнародних рейтингів держав зроблено висновок, що результатом рейтингових досліджень є універсальний інформаційний продукт, який може використовуватись у системі внутрішніх та зовнішніх політичних комунікацій із різними цілями. Зазначено на необхідності дослідження практичних ефектів, що виникають внаслідок укладання міжнародних рейтингів держав (формування міжнародної громадської думки, іміджування, позиціонування, маніпулювання, інформаційного впливу), у контексті забезпечення національної безпеки держави.


На основі застосування комунікативного підходу, в межах якого сфера політичного розглядається як сфера взаємодії та взаємовпливів структур, основою яких є тріада “інформація – комунікація – управління”, досліджено функції, сутність та зміст політико-комунікативної складової національної безпеки держави.


Запропоновано визначення політико-комунікативної безпеки як такого стану, за якого задається та підтримується необхідний рівень та якість політичних комунікацій, ефекти від яких не спричинюють деструктивного впливу на функціонування політичної системи, забезпечують фундаментальні інтереси громадян, суспільства та держави. Політико-комунікативна безпека розглядається дисертантом як елемент національної безпеки держави, а її предметна сфера визначається на перетині двох інших вимірів національної безпеки – політичного та інформаційного.


В процесі аналізу політико-комунікативних аспектів забезпечення безпеки держав та політичних режимів (тоталітарних, авторитарних, демократичних, перехідних та мережевих) показано, що, ініціюючи зміну домінуючого типу політичної комунікації та зв’язків між елементами політичної системи, впроваджуючи альтернативні ідеї розвитку, можна задавати типи управління політичною системою, змінювати політичний режим, керувати параметрами безпеки.


Другий розділ “Міжнародні рейтинги як фактори позиціонування сучасних держав у вимірах міжнародної безпеки” присвячений дослідженню впливових міжнародних рейтингів та моніторингів, які найбільш активно детермінують простір міжнародних політичних комунікацій та міжнародної безпеки.


У процесі аналізу проблем регулювання та управління глобальними процесами у системі сучасних міжнародних відносин акцентовано на ідеологічній боротьбі довкола концепту “суверенітету” як найбільш принципового елементу національно-державної ідентичності й політико-правової категорії, яка є першоосновою державності.


Феномен “десуверенізації” держав дисертант розглядає у контексті переосмислення змісту вихідного поняття “суверенітет” та протиставлення “суверенітету” різноманітним поняттям-антиподам:


     на рівні міжнародної безпеки – “м’якому суверенітету”, заснованому на контролі за дотриманням прав і свобод людини, праві націй на самовизначення;


     на рівні концепту “поствестфальського світоустрою” (перерозподіл владних повноважень із “розмиванням” національних суверенітетів на користь недержавних акторів, передусім транснаціональних корпорацій, а також наддержавних утворень);


     на національному рівні – “втрата” права національної держави на самостійне державне управління на користь “зовнішнього управління” (концепт “неспроможної державності”).


Показано, що в сучасних умовах актуальні та потенційні зовнішні впливи на національні держави та систему політичних комунікацій (десуверенізаційні та суверенізаційні) зміщуються та концентруються переважно у сфері “м’якої” безпеки. Зроблено висновок, що у цьому контексті такі глобальні рейтинги як рейтинги “Freedom House”, “Heritage Foundation”, “Transparency Inte ational”, “Fund for Peace”, ООН, Світовий банк, набувають дедалі впливовішої ролі в системі сучасних міжнародних відносин як основні інструменти оцінювання та позиціонування (ранжирування) національних держав у системі координат “м’якої” безпеки.


Зазначено, що до міжнародних рейтингових оцінок особливо вразливі перехідні та слабко розвинені країни, які перебувають у стані політичної трансформації, важко долають внутрішні суперечності, часто дійсно є джерелами різноманітних загроз і створюють у міжнародних відносинах “вакуум безпеки”. У цих випадках міжнародні рейтингові оцінки відіграють конструктивну роль, є передумовами та “аргументами” щодо здійснення впливів потужних держав та наддержавних утворень на слабкі держави: наданні або ненаданні фінансової допомоги; лобіюванні вступу до міжнародних організацій та наднаціональних структур; застосуванню різноманітних санкцій; проведенню “гуманітарних інтервенцій”, миротворчих акцій та реалізації інших механізмів зовнішнього впливу.


В процесі аналізу суб’єктивних та об’єктивних аспектів методик побудови найвпливовіших рейтингів демократії та свобод людини, державності та політичної трансформації, політичних ризиків, конкурентоспроможності та економічних свобод дисертантом зроблено такі висновки:


     усім методикам обчислення та укладання рейтингів країн притаманні недоліки, що базуються на переважному використанні експертних оцінок, думок, опитувань та інформації, запозиченої із мас-медіа, неврахуванні національних особливостей соціально-політичного розвитку країн, що позначається на достовірності отриманих результатів;


     результати рейтингування не є фактичною інформацією, а тому не можуть характеризуватись як “точні” або “неточні”;


     переважна більшість рейтингових досліджень відображає структуру стереотипних уявлень, що склалися у громадській думці певних країн або регіонів світу щодо ситуації у тій чи іншій країні, або регіоні світу (“ефект здійснених очікувань”).


Показано, що міжнародні рейтинги, незважаючи на їхні недоліки, абстрактність та відносність результатів, є впливовою складовою міжнародних політичних комунікацій, важливим ресурсом та об’єктом зовнішньополітичної діяльності, інструментом формування іміджу держав у вимірах міжнародної безпеки, фактором здійснення явних (інституційних) та прихованих (маніпулятивних) впливів, чинником “віртуалізації” простору міжнародних відносин в умовах формування глобального інформаційного суспільства.


Дисертантом зазначено ключову роль впливових державних та недержавних аналітичних інститутів (“мозкових центрів”), що базуються переважно у США, Великій Британії та Швейцарії, у процесі формування та популяризації різноманітних глобальних рейтингів. Аналітичні центри та рейтинги, які вони укладають й розповсюджують, розглядаються дисертантом як ресурс “м’якої могутності” (“soft power”), що може використовуватись впливовими країнами-лідерами та міжнародними структурами в процесі досягнення певних зовнішньополітичних інтересів.


Показано, що рейтинги та моніторинги інтегруються у політико-комунікативний простір як специфічна комунікативна система, на інформаційному рівні якої циркулюють різноманітні оцінки стану і розвитку світових та національних процесів; на комунікативному рівні – комунікації з приводу цих оцінок та їх інтерпретації; на рівні управління – ідеології, стандарти, норми, пріоритети та напрями соціально-політичного розвитку, принципи та інституційні механізми управління цими процесами.


У третьому розділі “Міжнародні рейтинги України у контексті актуальних проблем забезпечення її політико-комунікативної безпеки” визначено сутність та особливості реалізації впливів міжнародних рейтингів та моніторингів на політико-комунікативну складову національної безпеки України.


В процесі аналізу політичних комунікацій у геополітичному чотирикутнику “США – ЄС – РФ – Україна” зазначено, що характер взаємодії трьох найбільш потужних центрів впливу на Україну розкривається через конкуренцію зовнішніх (Захід – Схід) політичних та ціннісних настановлень в процесі надання політичній системі відповідного змісту, контексту, форми тощо.


Проаналізовано відмінності зовнішньополітичних платформ, на яких базуються інформаційно-комунікативні впливи як механізми та інструменти реалізації “зовнішнього управління” з боку ЄС, США та Росії. Зроблено висновок про важливу роль неурядових транснаціональних та національних організацій, що здійснюють моніторинг інституціонального розвитку України в основних сферах в процесі структурування простору політичних комунікацій.


Проаналізовано практику проведення моніторингів України такими міжнародними організаціями як ОБСЄ, ПАРЄ та акцентовано на маніпулятивному характері застосування деяких моніторингів (FATF, ПАРЄ) у контексті реалізації міжнародними акторами зовнішньополітичних дискурсів “подвійних стандартів”, ініціювання або припинення моніторингу як інструмента “політичного шантажу” або “політичного заохочення”.


В процесі аналізу позиціонування України у десятці основних міжнародних рейтингів (демократичність та права людини, політичні свободи, рівень державності та глобалізованості), а також тенденцій зміни рейтингових оцінок протягом 2002–2007 років визначено наступне:


     міжнародні рейтинги відіграли важливу позитивну роль у процесі позиціонування України на міжнародній арені як демократичної держави після зміни характеру політичного режиму у 2004 році;


     міжнародні рейтинги відображають не стільки об’єктивну реальність й дійсну ефективність політичних та економічних перетворень, скільки структуру уявлень про ці перетворення у світовій громадській думці;


     найбільш авторитетні західні міжнародні рейтинги створюють переважно негативний геополітичний образ України з точки зору її соціально-політичного та економічного розвитку, місця та ролі у системі міжнародних відносин.


У процесі аналізу позиціонування України у провідних західних рейтингах та альтернативних рейтингах російського проекту “Політичний атлас сучасності”, зроблено висновок, що вибір методології рейтингових оцінок впливає на негативність або позитивність відображення України у рейтингах. З огляду на отримані рейтингові місця у провідних західних рейтингах, Україна постає як держава “третього світу”, “в основному невільна”, слабко конкурентоспроможна, із нерозвинутими владними та ринковими інституціями, високим рівнем корупції, “проблемним” станом свободи преси, низькою політичною стабільністю та ефективністю державного управління. Подібні рейтингові оцінки формують настановлення щодо України як “джерела нестабільності та ризиків”, з певним рівнем “державної неспроможності”, низькою інвестиційною привабливістю.


Натомість, у альтернативних рейтингах російського проекту Україна постає як країна зі значним потенціалом внутрішнього розвитку та зовнішнього впливу, значущою у регіональному масштабі економікою, що дозволяє країні, незважаючи на існуючі проблеми, претендувати на статус регіонального політичного й економічного лідера.


Запропоновано механізми забезпечення політико-комунікативної безпеки України у контексті протидії деструктивним впливам міжнародних рейтингів та моніторингів на кожному із нижче зазначених рівнів політичної системи:


– на інформаційному – забезпечення конкуренції з боку держави та суспільства у сфері діяльності неурядових та офіційних структур, що проводять моніторинги, у контексті подолання медіа-інформаційної асиметрії – неальтернативності та нееквівалентності інформаційного обміну у сфері міжнародних рейтингів;


– на комунікативному – протидія негативному іміджуванню ситуацій, пов’язаних із розвитком держави як на зовнішньополітичній, так і внутрішній арені, неадекватної репрезентації цих ситуацій міжнародними структурами, опанування державними органами важливими зовнішньополітичними дискурсами “м’якої влади”, впровадження мережевих та центровано-мережевих типів політичної комунікації у сфері державного управління;


– на рівні управління та ідеології – імплементація державно-політичних рішень в процесі забезпечення національних інтересів з урахуванням практики проведення міжнародних моніторингів та застосування міжнародних рейтингів держав.


Дисертантом зазначено, що існує нагальна потреба створення в системі державного управління та національної безпеки спеціалізованої інституції, спроможної своєчасно, на належному рівні реагувати на поліпшення або погіршення міжнародних рейтингових оцінок України та міжнародного іміджу Української держави. Таку інституцію слід наділити реальними впливами на механізми контролю за перебігом політичних перетворень в країні та реагування на загрози й виклики національній безпеці держави.


 


Доведено необхідність розробки цілісної “Концепції національної комунікативної політики України”, визначення основних принципів та механізмів забезпечення політико-комунікативної безпеки держави. Запропоновано базові положення зазначеної Концепції та деталізовані провідні напрями комунікативної політики держави в контексті протидії деструктивним та посилення конструктивних впливів міжнародних рейтингів та моніторингів на розвиток Української держави.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины