ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИЯВЛЕННЯ ФАКТОРІВ НЕБЕЗПЕКИ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ, ОБУМОВЛЕНИХ ЗЕМЛЕТРУСАМИ, СЕЙСМІЧНИМИ ЗАСОБАМИ : ПОВЫШЕНИЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ выявление факторов ОПАСНОСТИ чрезвычайной ситуации природного характера, обусловленных землетрясениями, сейсмическими СРЕДСТВАМИ

Краткое содержание

В першому розділі проведено аналіз надзвичайних ситуацій (НС) природного характеру, що відбувались в Україні, який показав, що деякі НС за масштабами поширюються майже на всі сфери життя, негативно впливають на соціально-психологічний стан і економіку нашої країни. Щороку в нашій країні виникають НС природного та техногенного характеру, що призводить до загибелі багатьох людей і значних матеріальних збитків. У певних регіонах України з високою густиною населення розташовані об’єкти з підвищеною небезпекою, що різко посилює небезпеку можливих стихійних лих, аварій і катастроф.

Згідно із Законом України «Про цивільну оборону України» кожен громадянин має право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійних лих. Як гарант цього права держава створює систему цивільної оборони (ЦО). Основним завданням ЦО є попередження надзвичайної ситуації та оповіщення населення про загрозу її виникнення.

Однією з причин НС є небезпечні природні явища (НПЯ), які визначаються як події природного походження або результат природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть уражати людей, об’єкти економіки та довкілля. Одним з НПЯ, яке може відбуватися в Україні, є землетрус. Катастрофічні масштаби наслідків сильних землетрусів можуть призвести до аварій та катастроф, екологічних та соціально-політичних наслідків. Таким чином, землетрус, як небезпечне природне явище може виступати в якості спускового механізму для ініціації інших класів НС.

Аналіз особливостей сейсмічності території України та суміжних держав вказує на наявність трьох найбільш небезпечних сейсмоактивних зон (САЗ), землетруси з осередками в яких являють собою небезпеку для території України: Вранча – практично для всієї території України; Крим – для південних областей; Закарпаття – для західних областей.

У сейсмочутливих районах України, загальна площа яких становить
120 тис. км², а можлива інтенсивність коливань ґрунту на поверхні землі становить 6-8 балів за шкалою MSK-64, проживає майже 11 млн. населення і знаходиться до 300 хімічних і пожежонебезпечних об’єктів, густа мережа газо- і нафтопроводів, гідроспоруди та інші потенційно-небезпечні об’єкти.

Як видно з наведеного, для України найбільш небезпечні САЗ знаходяться за її межами – західна частина Карпат та зона Вранча, а також в акваторії Чорного моря. Таким чином, моніторинг цих САЗ національними засобами, у тому числі і засобами спеціального контролю, повинен проводитись дистанційно. На даний час відсутні методологічні підходи щодо реалізації такого моніторингу з метою викриття ознак підготовки майбутнього землетрусу, тому вирішення завдання розробки таких підходів є актуальною.

Головним фактором небезпеки НС природного характеру, яка обумовлена землетрусами, є коливання земної поверхні внаслідок проходження сейсмічної хвилі. Зменшення впливу небезпечних факторів землетрусу досягається своєчасним виявленням ознак його підготовки, оперативним визначенням параметрів, оцінки можливих наслідків на певній території, оповіщенням про землетрус, проведенням аварійно-рятівних заходів та ліквідація наслідків.

Інформаційне забезпечення функціонування системи ЦО, стосовно сейсмічної обстановки, здійснюється у тому числі і Головним центром спеціального контролю через НССС та УІАС НС. Основним завдання ГЦСК в межах інформаційного забезпечення системи ЦО є викриття ознак підготовки землетрусу, оперативне надання інформації про його факт та можливі наслідки.

Виявлення ознак підготовки землетрусу здійснюється на підставі аналізу провісникових ефектів, пов’язаних зі змінами властивостей гірської породи та геофізичних полів в районі майбутнього осередку землетрусу. Аналіз відомих провісників землетрусів показує, що більшість з них потребують формування спеціальної вимірювальної системи спостережень, яка повинна знаходитись безпосередньо у САЗ. Наповнення інформаційної системи ГЦСК новими методами для використання відомих провісників, потребує значних фінансових витрат. Крім того, розташування пунктів спостережень ГЦСК в асейсмічних районах також зумовлює неможливість використання більшості відомих підходів при проведенні прогнозних спостережень. Найбільш доцільним для мережі сейсмічних спостережень ГЦСК є використання таких провісників, як – варіації рівня сейсмічності, зміни швидкості сейсмічних хвиль та форшоки перед головним поштовхом. Основним недоліком перших двох провісників є низька точність прогнозування місця та часу майбутнього землетрусу. Крім того, для аналізу варіацій швидкостей сейсмічних хвиль потрібен „підсвічуючий ефект” з відносною регулярністю – віддалений землетрус або вибух. Форшокова активізація, що пов’язана з формуванням генерального розлому землетрусу, потребує виявлення сейсмічних сигналів з САЗ з малою амплітудою.