РОЗВИТОК ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ : РАЗВИТИЕ ФОНДОВОГО РЫНКА УКРАИНЫ КАК ФАКТОР ПОВЫШЕНИЯ УРОВНЯ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ ГОСУДАРСТВА

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено його об’єкт, предмет і методи дослідження, показано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо їх апробації та впровадження.

У першому розділі «Теоретичні основи формування фондового ринку» розглянуто теоретико-методологічні засади функціонування фондового ринку, показано роль фондового ринку у зміцненні економічної безпеки держави, а також здійснено аналіз нормативно-правової бази регулювання фондового ринку.

Проаналізовано підходи українських і закордонних вчених до визначення понять „фондовий ринок” і „ринок цінних паперів”. Встановлено, що ринок у цілому і ринок цінних паперів співвідносяться як система і підсистема, що забезпечує умови для ефективного функціонування ринку у цілому.

Аналіз функцій, які виконує фондовий ринок в економіці, засвідчив, що радянська політекономія розглядала фондовий ринок в контексті розвитку форм позичкового капіталу і в рамках цього підходу вважалось, що фіктивний капітал не виконує позитивних функцій в економіці. Для західних економістів загальноекономічна корисність фондового ринку є безсумнівною; вони розглядають його функції з точки зору ролі цінних паперів у фінансовій системі та інвестиційному процесі. У роботах сучасних науковців функції фондового ринку визначені і систематизовані. На основі теоретичного узагальнення положень цих робіт у дисертації окреслені наступні основні функції фондового ринку: перерозподільча, мобілізаційна, контрольна, інформативна, облікова, регулятивна, стимулююча. У роботі розглянутий механізм реалізації цих функцій з метою оцінки їх ролі у забезпеченні фінансової безпеки держави.

Встановлено, що розвиток світового фондового ринку відбувається в умовах глобалізації, яка призводить до зростання розмірів світових фінансових потоків, загострення конкуренції, швидкого впровадження інформаційних технологій в усі сфери діяльності фондових ринків. Посилюється взаємовплив і взаємозв’язок параметрів функціонування фондового ринку та економічної безпеки держави внаслідок підвищення ризиків виникнення світових фінансових криз, нестійкості національного ринку цінних паперів, загострення боротьби за інвестиції між країнами.

У розвинутих країнах стабільно працюючий фондовий ринок сприяє мобілізації фінансових ресурсів і спрямуванню їх в інвестиційно-інноваційну сферу, в Україні ж тільки зараз поступово усвідомлюється на всіх рівнях управління важливість зростання високотехнологічних галузей та необхідність інтенсивного оновлення основних фондів. Отже, у короткому проміжку часу різко збільшується потреба підприємств у додаткових фінансових ресурсах. Водночас, кредити, що широко використовуються в усьому світі як могутнє фінансове джерело, в Україні мають обмежене застосування внаслідок їх високої вартості та наявності значних ризиків для довгострокового інвестування. Тому розвиток фондового ринку має першочергове значення для збільшення інвестиційно-інноваційного потенціалу економіки, оскільки фондовий ринок створює додаткові можливості для залучення інвестицій.

Доведена провідна роль ринку цінних паперів у забезпечені переливання капіталу в перспективні галузі економіки, у формуванні ефективного, динамічного та конкурентоспроможного виробництва, здатного забезпечити економічну безпеку України за умов її вступу до СОТ.

Аналіз нормативно-правової бази регулювання фондового ринку показав, що системи регулювання фондового ринку можна поділити на два основні типи:
1) система, де регулювання фондового ринку здійснюється переважно державними органами з делегуванням невеликої частини повноважень саморегульованим організаціям (СРО) професійних учасників ринку (застосовується у США);
2) система, де максимальний обсяг повноважень передається СРО, при цьому держава зберігає за собою основні контрольні функції і можливості втручання у процес саморегулювання (застосовується у Великобританії). У постсоціалістичних країнах застосовуються системи регулювання, що тяжіють до першого або до другого типу. В Україні, а також у Росії та інших країнах СНД, Угорщині і Польщі система регулювання фондового ринку наближається до американської.

Національне законодавство щодо регулювання ринку цінних паперів складається з таких міжнародних документів, як директиви ЄС, резолюції Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO); рекомендації Групи Тридцяти. До законодавчих актів, за допомогою яких здійснюється регулювання правовідносин на українському фондовому ринку, належать відповідні кодекси і закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, міністерств і відомств, які в межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством, здійснюють контроль і регулювання правових відносин на фондовому ринку країни. Виявлені недоліки законодавчої бази регулювання фондового ринку, що гальмують його розвиток.

На основі юридично закріпленого розподілу функцій і повноважень, у роботі виокремлено чотири групи інституцій, що регулюють відносини на фондовому ринку, визначені форми координації цих інституцій.

У другому розділі «Дослідження умов і економічних параметрів розвитку фондового ринку України» увагу зосереджено на аналізі тенденцій розвитку світового фондового ринку, здійснено факторний аналіз фондового ринку України, проведено класифікацію та діагностику загроз розвитку фондового ринку України.