ЭКОЛОГИЧЕСКАЯ ОПТИМИЗАЦИЯ СИСТЕМЫ СБРОСОВ ШАХТНЫХ ВОД В РЕЧНУЮ СЕТЬ (на примере бассейна р.Самары) : ЕКОЛОГІЧНА ОПТИМІЗАЦІЯ СИСТЕМИ скидання шахтних ВОД у річкову мережу (на прикладі басейну р.Самара)

Краткое содержание

Проаналізовано сучасний стан питання підвищення екологічної небезпеки водотоків, розташованих у промислово навантажених районах, дана характеристика існуючої інформації, яка стосується основних проблем екологічної небезпеки впливу вуглевидобування на стан природних вод, обґрунтовані предмет і об'єкт досліджень. Розглянуто нормативно-правове регулювання в області екологічної безпеки та охорони поверхневих вод в Україні. Серед основних напрямів державної політики з питань національної безпеки особливо зазначена необхідність поліпшення екологічного стану річок України, в першу чергу басейну р. Дніпро, а також стабілізація і поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону.

У загальному обсязі скидання забруднених стічних вод частка вугільних підприємств складає 7,3%. В даний час в Україні шахтні і кар'єрні води вугільної промисловості відносять до основних джерел засолення природних водоймищ: так, гірничовидобувними підприємствами вугільної промисловості скидається в гідрологічну мережу більше 700 млн. м³/рік мінералізованих вод (С. І. Дорогунцов, О. М. Ральчук, 2002). З кар'єрними і шахтними водами в природні водоймища, що є джерелами водопостачання та зрошення, скидається близько 5 млн. тонн солей на рік. Це істотно впливає на показники якості води у водних джерелах, відбивається на стані екологічної безпеки водоймищ, величині витрат на водопідготовку і стані здоров'я населення.

Проблемам екологічної безпеки присвячений ряд робіт А. В. Яцика, Б. М. Данилишина, В. Я. Шевчука, А. Б. Качинського, В. О. Бокова, А. В. Лущика, С. І. Дорогунцова, Г. І. Рудька, А.А. Сергієнка, В. М. Шмандія, Є. В. Ковтуна та ін. Але питання безпеки водних об’єктів, які знаходяться під впливом шахтних вод вуглевидобувних підприємств, вивчене авторами недостатньо і потребує подальших досліджень.

Проблемам негативного впливу скидання шахтних вод, функціонування ставків-накопичувачів присвячено немало наукових робіт. Значний внесок у розвиток напрямку досліджень внесли такі вчені, як М. М. Лапшов, М. С. Черкінський (1977), В. І. Мухопад (1996), І. О. Садовенко, В. Г. Пасічний (1986, 1998). Питанням створення і обґрунтування схем управління водно-технічними системами присвячений ряд робіт В. Р. Пряжінської, І. Л. Храновича, Д. М. Ярошевського (2002). Згідно з роботами С. Я.Серьогіна (1980) та Л. М. Коритного (1986) основним принципом при розробці водозахисних заходів має бути басейновий підхід. На сьогодні розвиток цього підходу знаходить підтримку в роботах багатьох інших авторів, серед яких Р. А. Сухоруков (1988), А. В. Яцик (1990), І. П. Айдаров (2002) й інші, та відображений у законодавстві України як основний принцип водокористування. Виходячи з цього положення, стає очевидним, що доцільно розглянути зазначену вище проблему шахтних вод не в межах вуглевидобувних регіонів, а на рівні річкових басейнів.

В розвиток теорії і практики теоретико-методичних основ оптимізації значний внесок зробили В. І. Лаврик (1986), В. Г. Пряжинська, В. І. Галицький, Л. М. Горєв, С. І. Дорогунцов, М. А. Хвесик (1997) та ін.

Аналіз літературних джерел показав, що незважаючи на досить велику кількість досліджень окремих аспектів функціонування природно-технічних річкових систем, питання підвищення екологічної безпеки річкових басейнів, окремі регіони яких відчувають вплив техногенних вод з підвищеною мінералізацією, залишається освітленим лише частково. Ця частковість є підтвердженням актуальності та необхідності подальших розробок.