| Краткое содержание: | У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, її наукову новизну, ступінь розробленості, визначено предмет, мету і завдання дослідження, теоретико-методологічну основу дисертаційної роботи та практичне застосування одержаних результатів.
Перший розділ. Генологічна специфіка прози Докії Гуменної присвячений розв’язанню проблем теоретичного плану, щоб створити підґрунтя, на якому відбуватиметься аналіз прози Докії Гуменної. Досліджено питання генологічної ідентифікації творів «Благослови, Мати», «Минуле пливе в прийдешнє», «Родинний альбом» з метою подальшого визначення основи художніх текстів письменниці.
У підрозділі 1.1. Інтелектуальний інтертекст у контексті художньої літератури проаналізовано літературно-критичні праці українських та зарубіжних дослідників, окреслено визначені ними кілька типів інтертексту у творах наукової фантастики: інтертекст-художній прийом (В.Брюховецький), що обумовлює двоплановість на текстовому рівні і слугує динамізації подій, пожвавленню викладу; науковий інтертекст, притаманний науково-популяризаторській фантастиці (А.Бритиков), який зумовлює «занауковленість» прози і зближує твори з науково-популярною літературою; інтертекст, що може бути інструментом для кодування чи декодування змісту, сприяє багатоплановості у творі й трапляється в інтелектуальній прозі.
Дискусійним у літературознавстві виявилось питання ідентифікації науково-популяризаторської прози в художній літературі. Г. Гуревич виявив такі ознаки жанрового різновиду науково-популяризаторської фантастики: гіпотетичність, безобразність, безсюжетність і кваліфікував її як художню прозу (книга Олександра Горбовського «Крізь темінь віків»). До неї, на нашу думку, належать і окремі твори Айзека Азімова , книги Юрія Шилова та Юрія Канигіна.
З часом, за нашими спостереженнями, цей різновид жанру еволюціонував у наукову фантастику, а наукова термінологія стала ознакою стилю письма (оповідання Айзека Азімова, Роберта Хайнлайна, Роберта Желязни, в українській літературі – твори Ігоря Росохватського, Олеся Бердника, Олександра Тесленка). Таким чином він означив процес естетизації науки у літературній творчості (М.Бахтін).
Наступний етап – процес інтелектуалізації жанру, коли твори набули ознак параболічності (роман Олдоса Гакслі «О дивний новий світ», оповідання Роберта Шеклі «Поєдинок розумів»), а науковий інтертекст науково-популяризаторської прози перейшов у контекст. Такий тип інтертексту означено як інтелектуальний.
Багатоплановість у художній літературі, двоадресатність зазвичай обумовлює наявність прототексту та пов’язана з фантастикою як формою умовності (Олександр Астаф’єв). Метафоричність як одна з ознак інтелектуальної прози виявляє якісніший естетичний рівень вираження тексту (Ж.Женнет), а інтертекстуальність – співвідношення, при якому відбувається «надбудова» тексту (М. Гловінський).
1.2. Твори Докії Гуменної в генологічному дискурсі.
Генологічні особливості казки-есе «Благослови, Мати», есе «Родинний альбом», «Минуле пливе в прийдешнє» проаналізовано за критеріями: форма, зміст, матеріал (концепція М.Бахтіна). Окреслено їх основні формально-стильові ознаки.
Есе мають наукову структуру (вступ, висновки, бібліографія). Хоч сама авторка стверджувала, що послуговувалась у творах фактами та гіпотезами інших дослідників, однак у своїх твердженнях Докія Гуменна не категорична і доволі часто використовувала модальну лексему «може». Об’єктом уваги в есе стало давнє минуле, палеоліт, тому основним методом останнього дослідження був ретроспективний.
Для казки-есе «Благослови, Мати», есе «Родинний альбом», «Минуле пливе в прийдешнє» характерна метафорична мова, чимало фактів сприйнято через візуальні та слухові рецептори («чуєте», «бачимо»), діалогічна мова передана через цитати. Авторка часто апелювала до власного досвіду та інтимних почувань читача (ненауковий метод), а персонажами творів стали міфеми Лада, Леля, Гоя, почерпнуті з календарної обрядовості і пісенності. В есе чимало асоціативних фантазій. Отже, за формально-стильовими ознаками це не наукові дослідження.
У другому розділі «Синтез науки та вимислу в науково-популяризаторській фантастиці Докії Гуменної. Інтертекст, контекст» досліджено науковий матеріал та зміст казки-есе «Благослови, Мати», есе «Родинний альбом» та «Минуле пливе в прийдешнє». Якщо в казці-есе „Благослови, Мати”, есе „Родинний альбом” та „Минуле пливе в прийдешнє” авторка лише констатувала факти, то ці твори, безумовно, можна конституювати як науково-популярну літературу. Якщо ж вона їх реінтерпретувала, то це вже науково-популяризаторська фантастика. У першому варіанті першотекстами роману «Золотий плуг» та повісті «Небесний змій» слугували б наукові праці дослідників, якими письменниця користувалась, у другому варіанті прототекстами до роману та повісті може бути есе самої Докії Гуменної.
Казка-есе „Благослови, Мати”, есе „Родинний альбом” та „Минуле пливе в прийдешнє” поліцентричні (поліфонічні). Авторка апелювала до багатьох джерел, переважно, складних для прочитання, розрахованих на спеціалістів: до монографій, статей, подеколи – художніх текстів. Серед різноманіття літератури трапляються матеріали, на які письменниця посилалась доволі часто і зазвичай використовувала їх у своїх творах. Це «Історія» Геродота, „Повість врем'яних літ”, „Історія української літератури” М. Грушевського.
2.1. Авторська інтерпретація історичних тем у казці-есе „Благослови, Мати”.
У казці-есе письменниця по-різному послуговувалась науковими матеріалами: подеколи доповнювала власними думками вже існуючі гіпотези, іноді робила свої припущення, застосовуючи першотекст для їх аргументації або реінтерпретувала чужі тексти. Для прикладу, думка Михайла Грушевського про „Кривий танець”, як тип дуже архаїчного хороводу, поглиблена авторкою таким чином: це дуже старовинна гра, яка маніфестує палеолітичну спіраль, що репрезентує ідею переходу в потойбіччя. З контексту праці М.Грушевського стає зрозуміло, чому Докія Гуменна пізніше досліджувала купальську обрядовість та весільний обряд: автор „Історії української літератури” наголосив, що вони могли колись мати багаті драматизовані форми та глибшу семантику. Очевидно, дії, які виконувались під час свят, ігор мали магічне значення й сприяли вегетативним функціям рослин. Звідси й зацікавлення письменниці до гри „Воротар”. А от приклади до неї вона брала вже з дослідження О. Воропая „Звичаї нашого народу.” Вибір, вочевидь, зумовлений тим, що варіанти, які подає у своїй праці О.Воропай, краще ілюструють думку про символіку меандру-спіралі: дороги до того світу.
Ще один зі способів використання метатекстової інформації у творі – реінтерпретація першоджерела. Найкращим прикладом щодо цього в казці-есе є цитата з „Повісті врем’яних літ” про перше одруження князя Володимира з Рогнідою. У прототексті він одружується з донькою полоцького князя після того, як сватає, а вбивство сталось тому, що Рогніда хоче вийти заміж не за Володимира, а за Ярополка. За Докією Гуменною, Володимир одружився з Рогнідою, як скит: спочатку повбивав її батька й братів, а вже тоді почав сватати. Така інтерпретація першотексту не шкодить думці, яку авторка хотіла донести до читача: Володимир вчинив, як скит, бо, за християнськими уявленнями, за відмову жінки чоловікові не платили життям. Це були особливі закони, за якими жили скіфи: вони завойовники, поневолювачі, отже, не звикли бути приниженими будь-ким. Письменниця ж трохи інакше трактувала епізод тому, що знайшла схожі паралелі з осетинською казкою про Сослана-богатиря, де він прийшов сватати дівчину після того, як убив її батька. Отже, на її думку, такий стереотип поведінки мав би передатись генетично від скитів.
2.1.1. Питання матріархальної системи устрою.
Послуговуючись уже згаданими способами переосмислення претексту, авторка вибудувала чимало гіпотез навколо проблеми матріархальності в українському суспільстві.
Часто вона доволі вправно переакцентовувала увагу читача. Прикладом цього можна вважати казку-есе „Благослови, Мати” та монографію П.Єфименка „Первісне суспільство”. Докія Гуменна часто акцентувала увагу на тих фактах, про які дослідник згадував досить побіжно.
Архітекст твору має кілька рівнів. Сама його назва „Благослови, Мати” детермінована саме архітекстом : цар гетитів діставав владу з рук Богині Матері, що благословляла його на царство. Так благословляє мати дітей, коли ті одружуються. На цьому факті авторка наголошувала постійно, хоча "Рускоє весілє" Й. Лозинського переконує, що у весільній обрядовості домінуюча роль належить жінці лише на початкових етапах весілля. Вочевидь, проблема пріоритету матері в історії, суспільстві, родині стала актуальною в есе Докії Гуменної у зв’язку з родинними обставинами в житті письменниці (складні стосунки в сім'ї між батьком та матір’ю). Вона не виконала материнської функції, звідси зрозуміло, чому в сьомій частині есе, що має назву “У вирій”, авторка сакралізувала процес народження і порівнювала його з уявленнями первісної людини про перебування в потойбіччі. Звідси, на нашу думку, її зацікавлення скіфо-савроматським („амазонським”) питанням.
Однак думка про перманентний матріархальний устрій за часів палеоліту та енеоліту, яку відстоювала авторка, отримує все більше противників серед археологів і етноісториків. В такому разі можна говорити не про теоретичний матеріал в есе, а про гіпотетичний.
2.1.2. Проблема походження скіфів і їх спорідненості з козаками.
Через архітекст дешифруємо назву одного з розділів казки есе під назвою «Золотий плуг»: плуг символізує скіфську владу, багатство і могутність.
По-різному дослідники розшифровували гербові зображення скіфів. Докія Гуменна, як і С.Руденко, інтерпретувала їх як тотемістичні, але Д.Раєвський цю думку заперечував. Неоднозначно потрактовано в науці проблему походження скіфів: Геродотову версію про малоазійське походження скитів першим ґрунтовно заперечив Б.Граков, стверджуючи про північнопричорноморські скіфські корені. Д.Гуменна, спираючись на гіпотезу Геродота, заперечила його ж думку про варварство скіфів. Різні погляди в істориків і з приводу етимологізації лексеми «козак»: авторка есе його походження виводила від «сак», «скіф», П. Меріме – від слова «стрілець», а О.Братко-Кутинський – від «оскол», «Ворскла».
Неймовірною видається і думка письменниці про генетичний зв'язок скіфів та козаків, та все ж схожі висновки знаходимо і в наукових працях. У такому разі засвідчено перехід фантастичного в гіпотетичне.
2.2. Проблема тотемізму в есе „Родинний альбом”.
Найменш виразний науковий інтертекст в есе «Родинний альбом». Викликано це тим, що тема має відношення до найменш досліджуваного в науці питання – тотемізму. Існує понад п’ятдесят гіпотез походження цього релігійного світогляду, тому Докія Гуменна творила власні припущення на напівфантастичних гіпотезах інших дослідників або на суб’єктивно-емоційному матеріалі.
Чимало припущень у творі ґрунтуються на популярній у 30-х роках яфетичній теорії М. Марра, яку авторка застосувала до українського мовознавчого матеріалу. Походження багатьох лексем письменниця виводила з найдавніших часів, тому не дивно, що В.Петров вважав лексему «товар» витвором скіфської доби, а Докія Гуменна найдавніше його значення вбачала в палеоліті.
Окремі гіпотези письменниця творила завдяки ненауковому методу психологічної ретроспекції: намагалась зрозуміти «тотемічні» логіки (термін К.Леві-Строса) та перенестись у минуле. У такий же спосіб вона досліджувала зв’язок між шумерійцями та українцями. Зацікавлення письменниці однією з найдавніших цивілізацій Межиріччя з’явилось, очевидно, під впливом праць В. Істріна та Л.Вуллі, але монографії дослідників стали лише підґрунтям для творення власних домислів.
Специфіка наукового інтертексту есе в тому, що його можна розглядати в конінтертекстуальному аспекті, коли система поглядів письменника досліджена в синхронічному плані і передбачає вивчення не лише претекстів, а й посттекстів. Деякі висновки Докії Гуменної абсолютно обґрунтованими або ж близькими до істини вважали науковці В.Давидюк, М.Іванченко, М.Ласло-Куцюк.
2.3. Система міфологічних образів в есе “Минуле пливе в прийдешнє”.
У центрі уваги цього твору – тема українського Трипілля. Питання виникнення, періодизації та зникнення трипільської культури у час його написання були відкритими. Не було ще виявлено писемних артефактів. Таким чином матеріал, пов'язаний із Трипіллям, виявився дуже благодатною темою для наукових експериментів та фантазій авторки. Та навіть за цих умов інтертекст знайшов своє застосування.
У творі відчутний вплив праць Ф.Вовка, М.Грушевського, Митрополита Іларіона. Ремінісценції з монографії Митрополита Іларіона виявлено на структурному рівні.
На основі гіпотези З.Соколової про поступову антропоморфізацію тотему Докія Гуменна, використовуючи український етнографічний матеріал, витворила і власну: бик в уявленні українців набув людських рис і перетворився в бога Сварога, те ж сталось і з тотемним лелекою. У такий же спосіб вона переосмислила думку В. Збеновича про деградацію пізнього Трипілля, але, за версією письменниці, це відбулось внаслідок зміни матріархального устрою патріархальним.
Індивідуальне бачення виявила Докія Гуменна і на відображення у весільному обряді антиномії патріархального та матріархального устроїв. Не роди сперечаються між собою, а матріархальні пережитки з патріархальними, тому Див походить від Дани, а не навпаки, як вважав пізніше О. Знойко.
На основі фольклорних та наукових інтертекстів у творі виведена ціла система міфологічних образів із календарної обрядовості: Купали, Лелі, Дани, Гої, але інтерпретовані вони інакше, ніж в офіційній науці. Наприклад, Купалу авторка трактувала як богиню у двох іпостасях. У претексті (праця М.Сумцова) її не потрактовано як божество, а в контексті (Ю.Климця) заперечується її семантика воскресіння-народження. Полемізуючи з невідомим опонентом (насправді з М.Сумцовим), авторка відстоювала «божественність» Лелі і вивела власний міфологічний прототип Геї – Гої.
Третій розділ – Інтертекстуальність сюжетних творів Докії Гуменної . 3.1. Посттекст як прототекст у повісті "Велике Цабе".
Повість "Велике Цабе" – один із перших сюжетних творів Докії Гуменної, в основі якого покладена історична тематика. Для нього характерне двопланове розгортання ідеї. Письменниця спробувала детально відтворити трипільську епоху, послуговуючись науковими джерелами та власними спостереженнями. У післяслові намагалась полегшити читачеві сприйняття твору і пояснила значення окремих лексем, образів та сюжету, які використовувала в тексті.
Особливість інтертексту повісті у тому, що той матеріал, який авторка взяла за основу, згодом використала в есе. Таким чином посттекст виступає й прототекстом, але повний обсяг наукової інформації, який опрацювала Докія Гуменна, розкривається лише у посттексті.
У тексті знаходимо ті лексеми, образи та епізоди, які письменниця не конотувала в післяслові. Наприклад, значення слова хорсовод дешифруємо через посттекст («Минуле пливе в прийдешнє») як шлюбний танець, бо Хорсів танок. Його виводять ще під час весняних гаївок, а пізніше й на Купала. Символіка хорсоводу як шлюбного танцю посилюється у ніч на Купала, адже саме тоді формуються пари, у цей час дівчата й хлопці афішують свої стосунки. Лука, головний герой, на Купала, ігноруючи заборону паніматки, чинить дуже зухвало: скаче з дівчиною через вогонь. Вогонь у повісті – поняття полісемантичне – це неодмінний атрибут трипільського побуту і те, без чого не обходився жодний магічний ритуал. Усе, що пов'язувалось із ним, мало магічне значення, тож не випадково Лука Савур називає Ягілку жарщастям. Пізніше в казці-есе "Благослови, Мати" Докія Гуменна спорадично наголошувала на зв'язку семантики лексем жар, цар. Тож називаючи жарщастям свою кохану, Лука в такий спосіб хотів виявити найсильніші почуття.
Інформацію, що потребує додаткового тлумачення, умовно можна поділити на кілька груп: оказіоналізми: хорсовод, посестрий, жарщастя, жарквітка; загальновживані слова з новими конотаціями : Ягілка, Бусол, рід лелек, жерти, гаю-гаю, гойне, паніматка, відьма, Цабе, боги, хорс, князь; історичні події: приручення коня, протистояння племен за часів знищення цієї видатної культури; семантика окремих традицій та явищ, що збереглись із тих часів: відьомство, поїдання колива, вивернутий кожух у весільному обряді; характеристика певних образів: паніматки як голови роду, Ягілки, Луки; описи побутового плану: архітектура трипільців, орнаментація посуду, прикраси.
3.2. Наукові коментарі як метатекст у романі „Золотий плуг”.
Специфіка інтертексту в романі «Золотий плуг» у тому, що наукові коментарі та сюжет текстуально розділені і не синтезовані. Наукова – інтелектуальна підоснова – дипломна робота головного героя Миколи Мадія, над якою він розмірковує упродовж роману, сюжетна лінія – події в його та Гаїни Сай особистому житті.
У творі образ Мадія не зовсім відповідає своєму історичному прототипу: Мадій виводить свою генеалогію від князя Мадія, скитського ватага 614 р. до н. е. , але попри фізичну схожість у нього немає більше нічого спільного зі скитами, він нерішучий, боязкий і часто невпевнений у своїх силах. Інший персонаж - Гаїна Сай більше підходить під означення «скіфської степової принцеси». Прообраз Гаїни – синтез двох різних епох: хліборобської трипільської та вершницької, ямної. Не до кінця зрозумілою може видатись інша алюзія: Гаїна Сай і Артеміда. Якщо доцільна асоціація героїні зі степовою принцесою, то можна її ототожнити і з божеством, адже саме на скіфських золотих прикрасах зображувалась богиня, яка асоціювалась із Артемідою. Інша аналогія твору: Гаїна Сай - Київська Діва Тавропола, скіфотаврійське божество, яке постійно потребує жертв. Така асоціація стає зрозумілою, якщо дослідити претекст: про особливу кровожерність Херсонеської Діви Докія Гуменна наголосила в казці-есе. Перетворення „степової царівни”, „гіперборейки” в Діву Таврополу зумовлене особистим ставленням Миколи до Гаїни.
Алюзії в романі зазвичай трансформуються у справжні видива, а візії Миколи Мадія подеколи перериваються життєвими колізіями. У творі чимало варіацій лексем із семантикою „думати”, тому не випадково авторка здебільшого акцентувала увагу на внутрішньому сюжеті. У «Золотому плузі» немає динамічного сюжету, а герої спілкуються переважно лише візуально тому, що здебільшого перебувають у стані інтелектуальної напруги: стосунки Мадія та Сай обмежуються „мовчазним романом».
Роздуми аспіранта укладаються в метатекст, але тільки після прочитання обох творів: „Золотий плуг”, „Благослови, Мати” - стає зрозуміло, чому письменниця у другому трохи по-іншому інтерпретувала релігійні уявлення скитів. Міркування Мадія не завжди органічно об'єднуються в сюжет, подеколи вони переплітаються з побутовими думками, а його дипломна робота - не компілятивна праця, а оригінальний погляд на певні історичні процеси самої авторки.
У „Золотому плузі” Докія Гуменна не обтяжувала читача надміром цитат та авторитетних прізвищ дослідників, а голос автора, такий виразний в есе „Благослови, Мати”, „Родинний альбом” та „Минуле пливе в прийдешнє”, змінюється роздумами головного героя та міркуваннями науковців Аріядни й Тараса.
3.3 Інтертекстуальність як спосіб інакомовлення у повісті "Небесний змій".
Повість „Небесний змій” також двопланова, проте кількаплановість у цьому творі проявилась на дещо іншому рівні, ніж у романі «Золотий плуг». Фантастична форма, якою письменниця скористалась, матеріалізується вже переважно на рівні сюжетних перипетій і сприймається як казка про захопюючу подорож юнака в різні кінці світу, хоча текстуально також розділена (один із планів зображення – наукова експедиція в минуле). Однак основою сюжету став науковий матеріал, опрацьований та переосмислений в есе, тому повість прочитується як закодоване письмо.
Сварожич Яр здійснює мандрівку на Правобережжя України, на південь та в Іран (Персію) - це матеріалізація гіпотези про вихід індоєвропейців із території України („Благослови, Мати.”) Село Майдан, де народилась Дана, - трипільське протомісто-гігант Майданецьке, саме його авторка вважала столицею Трипілля, а Володимирівку – предтечею сучасних базарів („Минуле пливе в прийдешнє”)”, тому Дану викрадають у сусідньому селі під час ярмарку. Оригінально дешифровано у повісті онім сварожичі.
Завдяки дослідженню інтертекстуальних зв’язків повісті та есе вдається конотувати чимало епізодів „Небесного змія.” Наприклад, епізод із викраденням Дани та її адаптації до звичаїв племені сварожичів (асиміляція трипільців давньоямниками), суперечки Спаретри та Дани за спадок своїх дітей (війна синів жіночих водних богинь Дану та Адіті (Докія Гуменна вважала це протистояння символом антагонізму племен за скотарські угіддя), заборона Дані входити в святилище (поступ нового патріархального закону). Дешифровано й деякі лексеми: нав'є означає тогосвітню частину роду, померлих предків («Родинний альбом»), кавказький князь названий Аспурґом, бо Аспа, асва, як стверджувала дослідниця, – іранська назва коня («Родинний альбом»), а плем’я Аспурґа – вершники, які чинили набіги на сварожичів, займали луки та пасовиська.
Досліджуючи інтертекстуальні особливості твору, можна зрозуміти й специфіку характеротворення у повісті. Приміром, чому хетський цар Уріяс видається надто самовпевненим, гордим та деспотичним, а поведінка цариці зовсім інша; чому головний персонаж дуже допитливий і завжди намагається дізнатись про причини та наслідки подій, які з ним трапляються.
У повісті виявлено кілька способів вираження авторського голосу - репліки мовознавця, міфолога, історика, антрополога, соціолога, які беруть участь в експедиції в минуле, що складає ще один план зображення, та, матеріалізовані в думках дослідника Твастро, особисті спостереження Докії Гуменної,. Ці дискусії полегшують читачеві сприйняття твору.
У висновках синтезовано результати дослідження.
Цілісне дослідження наукової фантастики Докії Гуменної дало змогу зняти ряд дискусійних питань із приводу того, як трактувати ці твори і до якого жанру вони належать.
Тексти проаналізовано за формою, матеріалом та змістом. Формально вони мають наукову структуру, але у творах фіксовано окремі картини-образи (пізніше трансформовані в повноцінні образи в сюжетних творах) та засоби поетичної мови, не характерні для науково-популярної літератури. За матеріалом та змістом есе належать до науково-популяризаторської фантастики, бо ґрунтуються не на фактах, як науково-популярна література, а на гіпотезах не тільки інших дослідників, а й самої Докії Гуменної.
Простежено способи введення наукового тексту в прозу.
На нашу думку, відбувається естетизація науки в есе, а пізніше й інтелектуалізація жанру в сюжетних повістях «Велике Цабе», «Небесний змій» та в романі «Золотий плуг».
Окремі твори Докії Гуменної можна досліджувати в контексті інтелектуальної прози, а її наукова фантастика репрезентує процеси у світовій літературі, коли науковці ставали письменниками і творили цілком новий різновид жанру.
Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:
1. Садівська Т. Докія Гуменна про відображення ролі жінки у весільному обряді (за творами „Благослови, Мати”, Минуле пливе в прийдешнє”) / Т. Садівська // Фольклористичні зошити: зб. наук. праць / Ред. кол.: В.Давидюк (голова ред. кол.) та ін. ― Луцьк: Полісько-Волинський народознавчий центр, 2001. - №4. – С.119-124.
2. Садівська Т. Проблема автобіографізму в романах Докії Гуменної / Т. Садівська // Філологічні студії: зб. наук. праць / Ред. кол.: В.Зубович (голова ред. кол.) та ін. – Луцьк: Волинський академічний дім, 2002. - №3. – С. 36-44.
3. Садівська Т. Твори Докії Гуменної: інтелектуальна проза чи наукова фантастика? / Т. Садівська // Філологічні студії : зб. наук. праць / Ред. кол.: В.Зубович (голова ред. кол.) та ін. – Луцьк: Волинський академічний дім, 2002. - №1. – С. 191-198.
4. Садівська Т. „Скіфська тематика” у творах Докії Гуменної „Благослови, Мати”, „Родинний альбом”/ Т. Садівська // Філологічні студії : зб. наук. праць / Ред. кол.: В.Зубович (голова ред. кол.) та ін. – Луцьк: Волинський академічний дім, 2003. - №1. – С. 19-25.
5. Садівська Т. Твори Докії Гуменної в контексті „наукової белетристики” / Т. Садівська // Слово і час. – 2004. - №3. – С. 70-76.
6. Садівська Т. Неординарний талант Докії Гуменної / Т.Садівська // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2004. - №2. – С. 182-187.
7. Cадівська Т. Проблема жанрового визначення твору (за романом-есеєм Валерія Шевчука «Мисленне дерево» та творами Докії Гуменної «Благослови, Мати», «Родинний альбом», «Минуле пливе в прийдешнє») / Т.Садівська // Волинь-Житомирщина: : зб. наук. праць / Ред. кол. : В.Єршов (голова ред. кол.) та ін. – Житомир: Волинь-Житомирщина, 2004. – №12. – С. 111-116.
8. Садівська Т. Романи Докії Гуменної в контексті науково-дослідницьких творів / Т.Садівська // Дивослово. – 2005. - №3. – С. 45-49.
9. Николюк Т. Актуальні проблеми української фольклористики в творчості Докії Гуменної / Т. Николюк // Фольклористичні зошити: зб. наук. праць / Ред. кол.: В.Давидюк (голова ред. кол.) та ін. ― Луцьк: Полісько-Волинський народознавчий центр, 2004. - №7. – С.253-268.
10. Николюк Т. Інтертекстуальність як спосіб «інакомовлення» у повісті Докії Гуменної «Небесний змій» / Т. Николюк // Слово і час. – 2005. - №10. – С. 22-30.
11. Николюк Т. Формально-стильові ознаки творів Докії Гуменної / Т.Николюк // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство : зб. наук. праць / Ред. кол.: Я.Поліщук (гол. ред. кол.) та ін. – Рівне: Перспектива, 2005. - Вип.XV. – С. 167-174.
|
