МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ У СІЛЬСЬКИХ ШКОЛАХ УКРАЇНИ (80-90-ті РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ)

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання, методи дослідження, подано джерельну базу, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, наведено відомості про апробацію і впровадження основних положень дисертації.

У першому розділі “Теоретичні засади морального виховання старшокласників” висвітлено основні положення теорії морального виховання, що посідають значне місце в працях провідних науковців і були реалізовані в навчально-виховній роботі педагогів-практиків, проаналізовано етнопедагогічні, а також релігійні аспекти досліджуваної проблеми, розглянуто регіональні особливості морального виховання.

У дослідженні розкрито теоретичні і практичні аспекти морального виховання в школах Галичини, оскільки тут була створена своєрідна система морального виховання, яка вдало поєднувала досягнення етнопедагогіки і педагогічної науки. Цей досвід власне став основою при  створенні національної системи виховання в        90-ті роки ХХ століття.

Пріоритетним завданням вважалось виховання морально досконалої особистості, а моральне виховання визначалось як стрижневий і домінантний напрям усього процесу виховання.

В період з 1900 по 1939 рр. відбулось шість Міжнародних конгресів з питань морального виховання, які ставили за мету об’єднання цілого світу в рамках спільної моральності, об’єднання всіх людей, що бажають бути причетними до морального виховання, у співпраці, “без огляду на расову, національну та релігійну приналежність”; розбудити й утвердити віру в існування певних загальнолюдських моральних сил, віру в їх розвиток з допомогою виховання.

Вивчення праць провідних вчених дозволяє зробити висновок, що основними методами морального виховання є: переконання і роз’яснення, заохочення, покарання, нагорода, обмін думками між учнем і вихователем з питань моралі, вправи (К.Ушинський); педагогічне піклування, повага і вимога, заохочення, покарання, спеціальна виховна дисципліна, щирість і відвертість, колектив, сім’я, вправи, праця (А.Макаренко); практичне привчання, переконання, повага і вимога, довіра і наказ, спонукання до активного виявлення думки і почуття, одухотворення юнаків і дівчат такою працею, яка створює повноту духовних інтересів і запитів (В.Сухомлинський).

Педагогічні ідеї минулого, трансформовані комуністичною ідеологією, слугували теоретичною основою для розробки радянської системи морального виховання, своєрідною вершиною розвитку якої були 80-ті роки ХХ століття.

Завдання морального виховання учнів, які були визначені у     80-ті роки, можна умовно поділити на дві групи. По-перше, завдання, що мали ідеологічну спрямованість: формування в учнів марксистсько-ленінських переконань, внутрішньої потреби неухильно додержуватися правил соціалістичного співжиття та радянських законів, потреби жити і діяти у відповідності з принципами і нормами комуністичної моралі, соціалістичного колективізму; формування таких звичок поведінки в колективі, в сім’ї, в суспільстві, які відповідають вимогам комуністичної моралі, почуття інтернаціоналізму та відданості справі Комуністичної партії, непримиренності до ворогів комунізму, справи миру і свободи народів; виховання громадянина соціалістичного суспільства, активного будівника комунізму в дусі любові до соціалістичної багатонаціональної Батьківщини.

 По-друге, завдання загальнолюдського характеру: формування моральних почуттів учнів, їх переконань і поведінки, гуманних відносин, товариської взаємодопомоги, відповідальності у взаєминах між членами колективу, активної життєвої позиції, свідомого ставлення до громадського обов’язку, коли єдність слова і діла стає повсякденною нормою поведінки; виховання таких моральних якостей, як дисциплінованість, організованість, простота і скромність, доброзичливість, порядність, чуйність, ввічливість, повага до старших, турбота про молодших, чесність і правдивість, вимогливість і принциповість, стійкість і мужність характеру; прагнення до сумлінного навчання та праці на благо суспільства; вміння правильно оцінити свою поведінку та діяльність; дотримання культури зовнішнього вигляду, правил поводження на вулиці, у школі, сім’ї.

Аналіз педагогічної періодики 80-х років ХХ століття засвідчив, що проблемам морального виховання старшокласників  у сільських школах приділялось мало уваги. Різні аспекти морального виховання найчастіше розглядались у журналі “Радянська школа”. Тематичний аналіз журналів   (1980-1990 рр.)    засвідчив,    що   впродовж    цього   періоду перш за все розглядались такі питання морального виховання: теоретичні аспекти, проблеми юнацького віку, педагогічне керівництво процесом морального виховання, моральне виховання на уроках і в процесі позашкільної діяльності, сім’я і моральне виховання, спільна діяльність школи, сім’ї і громадськості, моральне виховання старшокласників у сільських школах, атеїстичне виховання.

Перевагу надавали атеїстичному вихованню, теоретичним аспектам та моральному вихованню  у позашкільній діяльності. Автори дванадцяти статей аналізували проблеми морального виховання  старшокласників у сільських школах.

Завдання морального виховання в 90-ті роки педагоги вбачали у формуванні моральних понять, поглядів, переконань, уявлень, стійких моральних цінностей, високої моральної свідомості, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки в різних сферах життєдіяльності на основі засвоєння норм моралі; у формуванні високої духовності, національної свідомості, громадянської відповідальності, чесності, працьовитості, соціально-значущих інтересів людини-громадянина незалежної України, у вихованні поваги і любові до рідної землі та історії свого народу, непримиренного ставлення і готовності до боротьби з антигромадськими проявами та злочинністю, потреби постійного морального вдосконалення, в утвердженні принципів загальнолюдської моралі; у засвоєнні національних норм і традицій, духовної культури народу, моральних форм і якостей, які є регуляторами взаємовідносин в суспільстві; у забезпеченні потреб особистості в самореалізації, духовної єдності поколінь; у передачі молоді соціального досвіду, своєрідності світогляду, національної ментальності.

Упродовж 1991-2000 рр. тематична спрямованість журналу “Рідна школа”, в контексті означеної проблеми, поступово змінюється. Найбільша увага звертається на такі питання: теоретичні аспекти, моральне виховання засобами народної педагогіки, сім’я і моральне виховання, спільна діяльність школи, сім’ї і громадськості, вплив церкви на виховання, виховання духовності, національно-патріотичне та антинаркогенне виховання.

Порівняльний аналіз тематичного змісту журналів “Радянська школа” (80-ті роки) та “Рідна школа” (90-ті роки)  дав   змогу  з’ясувати,  що  в 90-ті роки в журналах з’являються принципово нові статті, автори яких почали досліджувати особливості національно-патріотичного виховання.  

У другому розділі  “Моральне виховання старшокласників сільських шкіл України” визначено педагогічні умови забезпечення морального виховання старшокласників у 80-90-ті роки ХХ століття, досліджено готовність майбутніх вчителів до здійснення процесу морального виховання, розкрито особливості реалізації основних завдань морального виховання старшокласників у  позашкільній діяльності, виявлено виховні можливості молодіжних організацій та визначено шляхи їх ефективного впливу на моральне становлення учнів.

Серед педагогічних умов, які ведуть до підвищення рівня моральності серед старшокласників, заслуговують на увагу напрями морального виховання, розроблені М.Красовицьким (пристосування методики виховання до демократичного принципу свободи вибору, розробка ефективних методів і форм виховання, які спиратимуться на власний життєвий досвід учнів, розробка теоретичних засад і шляхів залучення учнів до моральної активності через виконання певних соціальних ролей);  виховні інваріанти І.Беха (культивування в учня досвіду свободи самому приймати рішення, формування у нього образу “хорошого іншого”, цінності іншої  людини, виховання в суб’єкта здібності й бажання усвідомлювати себе як особистість); правила-вимоги В.Білоусової (почуття єдності з іншими, побудова “психологічної зони” доброзичливості (мовний, тактильний, візуальний контакт вчителя з вихованцями), сприяння й прохання допомогти).

У розділі аналізуються результати опитування вчителів, студентів, учнів на предмет визначення готовності вчителів та студентів до здійснення морального виховання та з’ясування загального рівня морального розвитку старшокласників сільських шкіл (1998 р.). Дослідженням охоплено 145 вчителів і 290 учнів сільських шкіл Зборівського і Тернопільського районів Тернопільської області та 231 студента Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти. Опитування серед вчителів засвідчило, що  між  вчителями  та  їхніми  вихованцями існує взаєморозуміння (132 вчителі (91%) запевнили, що учні сумлінно виконують їхні доручення, часто звертаються до них за допомогою). Переважна більшість наставників (понад 80 %) відзначили, що ставляться до своїх вихованців, як до рівних, але наголошують при цьому, що доцільно  дотримуватись певної дистанції між вчителем та учнем.

Форми зауважень бувають різними: найчастіше це вимога     (37,2 %) та прохання (29 %), рідше — запитання (24,1%), в крайньому випадку — наказ (9,7 %). У своїй педагогічній діяльності 77 опитаних вчителів (53,1%) віддають перевагу  методу  заохочення,  41 вчитель (28,3%) — покарання; 27 вчителів (18,6%) застосовують в однаковій мірі як заохочення, так і покарання.

Аналіз результатів, отриманих під час вивчення думки студентів, дає підстави стверджувати, що майбутні вчителі знайомі з питаннями теорії морального виховання. Цей аспект виховної діяльності вони здебільшого розуміють як шлях, що сприяє формуванню позитивних рис характеру, світогляду, утвердженню загальнолюдських цінностей.

Серед методів морального виховання студенти найчастіше називали заохочення, переконання, власний приклад, бесіди, лекції, диспути.

Основне завдання морального виховання майбутні вчителі вбачали у вихованні всебічно розвинутої, морально багатої особистості, яка з любов’ю ставиться до ближніх, до своєї Батьківщини, вміє адекватно оцінити свої думки і вчинки. Для підвищення рівня моральності серед старшокласників студенти пропонували влаштовувати зустрічі з цікавими людьми, організовувати різноманітні вечори, виховні години, уроки-диспути, дискусії, конференції, на яких обговорювати наболілі проблеми молоді.

Відзначимо, що наше історико-педагогічне дослідження не передбачало експериментальної перевірки фактів. Вивчаючи думку вчителів, студентів, учнів, батьків ми прагнули лише уточнити концептуальні висновки вчених, перевірити їх значимість для сільських шкіл.

У другому розділі розглянуто й проаналізовано морально-виховний потенціал предмету “Основи християнської моралі”, який, за анкетними даними, здобув підтримку учнів, педагогів, психологів і батьків. На уроках християнської етики дітям прищеплюється любов, співчуття, милосердя, вміння долати труднощі.

Для досягнення мети морального виховання на заняттях з цього предмету доцільно застосовувати різноманітні форми: читання Святого Письма, ознайомлення з основами іконографії, спів, малювання, поезію, конкурси, вікторини, дискусії, інсценізації, слухання духовної музики.

У роботі розглянуто масові, групові та індивідуальні форми позакласної роботи.

Моральне вдосконалення старшокласників сільських шкіл у позашкільній діяльності  (90-ті роки) тісно пов’язане з відродженням та діяльністю традиційних українських молодіжних організацій “Пласт”, “Скіф”, “Молода Просвіта”, “Сокіл”, релігійного об’єднання “Українська молодь — Христові”. В умовах, коли припинили свою діяльність комсомольські організації, молодіжні товариства стали об’єднувати все більше і більше число  старшокласників. Основна мета названих організацій — утвердження принципів  загальнолюдської моралі, плекання патріотів самостійної України.

Викликає тривогу той факт, що в другій половині 90-х років старшокласники сільських шкіл почали менше читати, у той же час різко зросла популярність зарубіжних періодичних видань (“Натали”, “Лиза”, “Gool”,  “Отдохни”) серед молоді, російські естрадні ансамблі мали перевагу в порівнянні з українськими.

Якщо врахувати традиційну увагу до масових форм виховної роботи, характерну для минулих років, стане зрозумілою занепокоєність рівнем морального розвитку старшокласників.

Встановлено, що поруч з молодіжними організаціями, які сприяють виробленню теоретичних і практичних засад морального виховання, збільшується ряд неформальних угрупувань асоціального характеру.

Вивчення думки старшокласників засвідчило, що 11,8% юнаків не вбачають ніякої загрози у вживанні алкоголю та куріння і не вважають, що це призводить до відхилень у поведінці, скоєння правопорушень та злочинів. 7,1% дівчат та 11% юнаків заявили, що вирішення питання про куріння та вживання алкоголю є  особистою справою кожної людини. Решта висловили негативне ставлення до паління та вживання алкогольних напоїв. Щодо наркотичних речовин, то всі старшокласники негативно ставляться до їх вживання.

Результати опитування дають підстави стверджувати, що у позашкільній діяльності на моральність молоді чималий вплив мають звичаї, традиції, обряди, свята. Відповіді учнів та батьків засвідчили, що сімейною традицією для багатьох родин є святкування церковних та національних свят. Тому важливим завданням позаурочної виховної роботи є формування в учнів інтересу до народних традицій, звичаїв, обрядів, розкриття їх моральної цінності, організація фольклорно-етнографічних експедицій, зустрічей з майстрами народної творчості.

У третьому розділі  “Удосконалення виховного процесу  в сільській  місцевості  за роки незалежності України”  висвітлено вплив сім’ї і громадськості  на моральне виховання старшокласників сільських шкіл, обґрунтовано шляхи творчого використання в сучасних умовах досвіду минулих років.

Як   свідчить  анкетування,  проведене  серед  батьків  у         1999 році (опитано 290 респондентів), понад 70 % з них  відчувають брак часу на спілкування з дітьми. Крім того, майже 50 відсоткам  не вистачає педагогічних знань, підтримки з боку педагогів і психологів, понад 50 % опитаних сімей не цікавляться літературою, присвяченою вихованню, 10 % навіть при наявності цієї літератури у домашній бібліотеці майже не звертаються до неї.

Батькам потрібна серйозна допомога в ґрунтовному оволодінні основами сімейної педагогіки,  психології, фізіології, практики сімейного виховання, підвищенні педагогічної культури.

Проблема встановлення оптимальних взаємин між  дорослими дітьми й батьками є однією з найскладніших у процесі морального виховання старшокласників в сім’ї. Лише 20 % з опитаних батьків не відчувають жодних непорозумінь у стосунках з дітьми. Іншим не вистачає часу, а також терпіння, взаєморозуміння, відвертості, поваги.

У 60 відсотків опитаних сімей мають місце конфлікти, які найчастіше виникають через невміння зрозуміти дітей, їх неслухняність, важке матеріальне становище. Водночас, лише окремі з них вважають, що сімейні конфлікти розв’язати дуже важко, інколи навіть неможливо. Більшість ж батьків стараються розумно підходити до розв’язання конфліктних ситуацій, і коли потрібно — переконати дитину в хибності її поглядів.

Як показали результати дослідження, у батьків виникає проблема з ціннісними орієнтаціями. Прикро, однак сучасна сім’я оперує цінностями переважно зі сфери матеріальних інтересів.

У роботі розкрито відмінність у характері батьківського і материнського впливу на дитину. Відносини “мати-дитина” складаються сприятливіше, ніж відносини “батько-дитина”. На запитання “Хто тобі ближчий ?” 76 відсотків дівчат  відповіли “мати” і лише 11,7 %  назвали батька.

Результати соціологічного опитування серед старшокласниць дають підстави стверджувати, що стосунки з друзями у них складаються значно простіше, ніж з батьками. Лише третина респондентів були  відвертими з матір’ю. Водночас, поділитись своїми проблемами з друзями можуть близько 65 % дівчат.

Сім’я має великі можливості врятувати молодь від бездуховності засобами народної педагогіки. Проведене нами опитування показало, що хорошим звичаєм окремих сімей є відвідування бабусь та дідусів на Святвечір, складання “Родовідної книги”, де занотовуються перекази й легенди, цікаві історії з життя родичів.

У розділі значну увагу приділено вивченню впливу церкви на моральне виховання старшокласників сільських шкіл.

Аналіз даних, отриманих під час дослідження, дає підстави стверджувати, що і батьки, і діти позитивно ставляться до релігії. Лише п’ятеро старшокласників (1,7%) із 290 опитаних висловили нейтральне ставлення до релігії та церкви.

Серед засобів впливу релігії виділено: богослужіння, молитву, обряди, святі таїнства, проповідь, благословення; релігійну музику, живопис, архітектуру, а також зустрічі із духівниками, які допомагають зрозуміти зміст християнства, навчають бачити власні гріхи і боротись з ними, не судити одне одного, не зловтішатись. Релігійні проповіді змушують молодих людей не реалізувати негативні думки в діях, породжують бажання шукати шляхи самовиховання.

З’ясовуючи, які цінності є для старшокласників визначальними у повсякденному житті, було встановлено, що 62% старшокласників прагнули поєднати у собі духовні та матеріальні цінності, а також цінності власного “Я”. Другу за чисельністю групу (20 %) складають учні, головними для яких є цінності матеріальні. Лише 13% опитаних надають перевагу духовним цінностям; 5% старшокласників орієнтуються виключно на власне “Я”.

У дослідженні узагальнено шляхи налагодження співробітництва між школою, сім’єю, громадськістю, церквою, які  сприяли закріпленню моральних норм на практиці в 90-ті роки          ХХ століття. Це, зокрема, виступи вчителів та священиків перед батьками, відвідування вчителями сімей учнів, спільне обговорення на батьківських зборах проблем морального виховання учнів та недоліків у навчанні й поведінці; індивідуальні консультації, завдання батькам з метою морального вдосконалення молоді в сім’ї, бесіди з батьками щодо виховання в дітей моральності; спільна підготовка та участь у проведенні різноманітних виховних заходів, а також підтримка молодіжного руху, організація опіки молоді над немічними й самотніми людьми.

Відзначимо наявність певного протиріччя між нормативно-правовими документами про освіту і практикою організації виховного процесу в сільських школах у 90-х роках ХХ століття (маємо на увазі, насамперед, співпрацю школи і церкви).