ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ І РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

У першому розділі роботи “Система банківського регулювання і нагляду: необхідність становлення та нормативно-правове забезпечення” розглянуто міжнародний досвід і стандарти банківського регулювання та нагляду, визначено основні підходи до стратегічного управління системною банківською кризою з метою розробки системи ефективного банківського нагляду та регулювання, досліджено методологічні засади організації банківського нагляду в системі Національного банку України.

Основною метою банківського нагляду виступає створення ефективної та конкурентноздатної банківської системи, яка б реагувала на потреби населення в наданні якісних фінансових послуг за розумну вартість.

Слід зауважити, що між рівнем захисту, який пропонує нагляд, та вартістю фінансової діяльності посередників завжди існує взаємозалежність. Чим нижче ступінь сприйняття ризику банками і фінансовою системою, тим більш дієвим повинен бути нагляд.

Нагляд не може виступати гарантом проти банкрутства. В ринковій економіці банкрутство є ймовірним наслідком того, що суб’єкт бере на себе ризик. Те, яким чином здійснюється процедура банкрутства, збитки, які при цьому будуть понесені, є політичним питанням, яке породжує дискусії з приводу того, наскільки повинна підтримуватися банківська система за рахунок громадян. Тому такі питання не можуть знаходитися тільки у полі зору органів нагляду.

Банківський нагляд повинен динамічно реагувати на всі зміни на ринку, виявляти готовність періодично переглядати політику та практику нагляду з урахуванням нових змін і тенденцій на ринку. Для цього необхідна достатньо гнучка законодавча система.

В дисертації розглянуто основні принципи банківського нагляду Базельського комітету та ступінь їх впровадження в банківських системах різних країн (табл. 1).

Надано визначення системної банківської кризи та визначено підходи до вибору стратегії управління системною банківською кризою на підставі нижчезазначених взаємопов’язаних компонентів.

Перший і найбільш терміновий компонент пов’язаний із гострою кризою ліквідності. Грошові зобов’язання банківської системи повинні бути стабілізовані, стримуючи вилучення депозитів та скорочення міжбанківських кредитних ліній, відновлюючи довіру до банків та захищаючи системи платежу від підриву.

Другий компонент – це ліквідація некредитоспроможних та нежиттєздатних банків з системи та відновлення банківської системи до фінансової стабільності та прибутковості.

Третій компонент зосереджується на реорганізації NPLs та операційній реструктуризації банківських позичальників.

Автор дійшов висновку, що системна банківська криза відображає втрати як банків, так і їх позичальників. Тому витрати повинні бути відповідно розподілені між акціонерами, вкладниками, кредиторами та платниками податків.

Розглянуто методологічну базу організації банківського нагляду в системі Національного банку України та поступове становлення організаційної структури. Визначено основні проблеми функціонування банківської системи України та шляхи їх вирішення через організацію ефективного банківського нагляду.

Метою та завданням банківського регулювання і нагляду є:

·        захист інтересів вкладників, що розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління банками і від шахрайства. Інтереси вкладників потребують захисту, тому що в усіх країнах рівень інформованості вкладників про фінансовий стан банків недостатній і вони не мають можливості самостійно оцінити, який ризик беруть на себе, розміщуючи свої кошти в тому чи іншому банку;

·        створення конкурентного середовища у банківському секторі, завдяки якому знижуються процентні ставки за позичками, підвищуються процентні ставки за депозитами, розширюється спектр банківських послуг, запроваджуються новітні банківські технології тощо;

·        забезпечення прозорості політики банківського сектора в цілому і кожного банку окремо. Підвищення відкритості базується на удосконаленні системи обліку і звітності в банках і наближенні їх до вимог, що випливають із досвіду міжнародної банківської практики;

·      підтримування необхідного рівня стандартизації і професіоналізму в банківському секторі, забезпечення ефективної діяльності банків і запровадження технологічних нововведень в інтересах споживачів банківських послуг.