ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ БІОГРАФІЧНОГО РОМАНУ-ПОШУКУ : Жанрово-стилевые особенности биографического романа-ПОИСКА

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено ступінь її осмислення в сучасному літературознавстві, з’ясовано мету, основні завдання, об’єкт, предмет, матеріал дослідження, визначено джерельну базу роботи, теоретико-методологічну основу, наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, а також подано інформацію про апробацію роботи та публікацію результатів дослідження.

Розділ І. „Теоретико-методологічні основи дослідження” містить систематизацію теоретичних, методологічних та історико-літературних напрацювань вітчизняних і зарубіжних науковців, які визначили основні етапи розвитку жанрів сучасної документалістики й стали базовим підґрунтям для здійснення дослідження.

Підрозділ 1.1. „Жанрово-стильові різновиди і модифікації роману в аспекті літературознавчого дискурсу документалістики межі століть”. Сучасне документальне письмо є специфічним утворенням новітнього літературного процесу, для якого проведення дефініцій у визначенні жанру і стилю численних родо-жанрових новотворів постає важливою проблемою.

Романізована біографія виявилася найспроможнішою для втілення усіх новітніх тенденцій, які привніс до письменства сучасний поступ літературного розвитку. Спостереження над формою документально-біографічного роману межі століть засвідчили потужні рефлективні авторські пошуки назв для втілення жанрово-стильових експериментів у своїх творах, намагання пояснити їх генологічне та жанрологічне значення в такий спосіб і виявити цікавість до найновітніших тенденцій літературного розвитку.

Враховуючи генологічні аспекти вивчення жанру, послуговуючись сучасними напрацюваннями у галузі жанрології (П.Гернаді, М.Ґловінський, Г.Даброу, Ц.Тодоров, Е.Фаулер; Н.Бернадська, О.Галич, Н.Копистянська, Н.Тодчук тощо), ми здійснюємо класифікацію новітніх утворень документально-біографічного роману за двома тенденціями: 1) уточнення й деталізації вже відомих номінацій (жанрові модифікації роману), до якої зараховуємо біографічний роман-дослідження, роман в біографічних епізодах, белетризований роман, автобіографічний роман в оповіданнях тощо. В авторських назвах романів цієї групи наявний підрядний зв’язок: прикметник плюс іменник, де іменник є головним словом, а прикметник – залежним. Основним жанровим визначенням виступає „документально-біографічний роман”, а всі інші утворення – його жанрові модифікації; 2) пошуки нових видо-родових і міжжанрових утворень (жанрові різновиди роману). Ця тенденція порушує питання видо-родових синтезів і міжжанрових утворень роману, якими автори намагаються заповнити лакуни на терені документалістики: роман-реконструкція, роман-монтаж, роман-пошук, роман-ретроспекція, роман-мозаїка, роман-есе, роман-репортаж, роман-щоденник, роман-колаж тощо. У назвах цієї групи можна помітити тенденцію до зміни прикметників на іменники-номінанти. Між частинами назви існує не підрядний, а сурядний зв’язок: вони є рівноправними.

Серед жанрових різновидів другої тенденції ми виділяємо декілька тематичних груп. Перша група (роман у листах, епістолярний роман, роман-щоденник, мемуарний роман, роман-сповідь, роман-заповіт, роман-рукопис) тяжіє до мемуаристики, як одного із відгалужень документально-біографічної прози. Друга група (роман-репортаж, роман-суперечка, роман-есе), вказують на використання публіцистичних та есеїстичних структурних складових у своїй системі й характеризується певною часткою домислу, що супроводжує фактичний матеріал. Третя група (роман-монтаж, роман-колаж, роман-мозаїка) свідчать про активну взаємодію з іншими видами мистецтва, зокрема із документальним кінематографом, від якого перейняли монтажні прийоми зображення, що зумовлюють особливості поетики й компонування біографічного матеріалу. Четверта група (роман-пошук, роман у документах, книга фактів, роман-реконструкція, роман-ретроспекція, роман-донос) тяжіють до наукового дослідження біографічного матеріалу.

Біографічний роман-пошук, який знаходиться в центрі уваги нашого дослідження, посідає вагоме місце в концептосфері проведеної нами класифікації сучасного біографічного роману, що дала змогу віднести роман-пошук до жанрових різновидів документального письма. Серед цих тематичних груп, на які ми вважали за доцільне розмежувати жанрові різновиди документально-біографічного роману, біографічний роман-пошук виокремлюється нами в четвертій групі, яка характеризує твори, що застосовують наукові підходи в опрацюванні матеріалу, синкретизують набутки публіцистики, журналістикознавства та біографістики.

Підрозділ 1.2. „Теоретико-літературознавча база дослідження і науково-методологічні засади роботи”. Аналізуючи наукові праці, які пропонують погляд на сучасну документалістику, як на складне родо-жанрове і стильове утворення, що характеризується розгалуженою жанровою системою (І.Андронников, Л.Гінзбург, Р.Карасті, Ж.Неф; І.Акіншина, О.Галич, Р.Гром’як, Н.Ігнатів, М.Ільницький, Б.Мельничук тощо), зазначаємо: оскільки художня біографія на сучасному етапі розуміється як герменевтичне, перцептивно-рецептивне родо-жанрове утворення, то в основу роботи покладено наукові дослідження з методології герменевтики та рецептивної естетики. Процеси ускладнення рецепції навколишнього світу людини відбилися на жанрово-стильовій манері прози другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Рецепція твору читачем виступає основним предметом аналізу методології рецептивної естетики, внаслідок чого робота дослідника-біографа нами трактується як рецепція історії. Новітня рецептивна естетика спирається на філософські та естетичні передумови, які визначають ракурс сприймання і пізнання художнього явища, розкривають його гносеологічну (пізнавальну), онтологічну (буттєву) та аксіологічну (ціннісну) природу.

Методологія літературної герменевтики на сучасному етапі пов’язана з рецептивною естетикою (Г.-Р.Яусс, В.Ізер), яка виходить з того, що твір повністю реалізується лише після розуміння його читачем-реципієнтом. Погоджуючись із твердженнями про те, що біографія є рецептивно-перцептивним утворенням (Г.-Ґ.Ґадамер, Г.Винокур), вважаємо, що методологія літературної герменевтики (Ю.Лотман, П.Рікер, Ф.Шлейєрмахер) допомагає осягнути принципи інтерпретації документальних текстів.

Відштовхуючись від фактичного матеріалу, який є в наявності в біографа, і спираючись на свій власний історичний досвід, автор документального твору подає власну точку зору на певні події, тобто він сприймає історичну особу крізь призму документів і фактів, які потім інтерпретує й класифікує в залежності від своїх світоглядних позицій. Будь-який твір не може бути осягнений і зрозумілий до кінця без діалектичного взаємозв’язку з тим полем значень і смислів, які він охоплює або включає в себе. У цьому випадку доцільно звернутися до методології феноменологічної герменевтики (П.Рікер), яка має на меті побудувати узагальнюючу концепцію людини ХХ ст., перенести герменевтику в онтологічну площину, тобто теорію розуміння та її співвідношення з інтерпретацією текстів і послідовним їх осягненням.

Проаналізовані теоретико-методологічні підходи, які склали епістемологію предмету нашого дослідження, дають змогу детально викласти теоретичне значення запропонованої парадигми розвитку жанрів сучасної документально-біографічної літератури, а роман-пошук розглянути в широкому контексті новітнього літературного розвитку.

Розділ ІІ. „Жанрова специфіка біографічного роману-пошуку”. Методологічні проблеми розуміння жанру пов’язані з інтерпретацією змісту на сучасному етапі. Жанр – це певний код, динамічний процес, що відбувається між автором і читачем, який включає в себе особливості жанрово-стилістичної організації твору.

Підрозділ 2.1. „Становлення номінацій „роман-пошук” як вираження жанрової сутності”. Нами було помічено, що у 70-х рр. ХХ ст. серед широкого загалу творів біографічного спрямування дослідники почали виділяти тенденцію до опрацювання фактичного матеріалу, яка характеризується науково-аналітичним підходом до осмислення біографічної постаті в поєднанні з художнім.

Проаналізована нами семантика назв, які отримував роман-пошук починаючи із 70-х рр. ХХ ст. („науковий пошук”, „літературознавче дослідження”, „пошук слідами героя”, „книга фактів”, „вчене дослідження” тощо), свідчить про науковий підхід до аналізу фактичного матеріалу, пошуковий характер дослідницької роботи біографа в шляхах трансформації документів. Органічне поєднання науковості і художнього підходу в опрацюванні фактичного матеріалу яскраво представлено в романах-пошуках цього хронологічного періоду Б.Бурсова „Особистість Достоєвського” (1974) та Ю.Лотмана „Створення Карамзіна” (1987).

На межі ХХ і ХХІ ст. відбуваються кардинальні зміни в усій жанрово-стильовій палітрі новітнього письменства. На основі таких „метаморфоз” і продовжує формуватися новітній біографічний роман-пошук як жанровий різновид документально-біографічної прози. Поступово утверджується назва „роман-пошук”, викристалізовуються жанрово-стильові межі його художньої структури. Сучасна документалістика в жанрі біографічного роману-пошуку в нашому дослідженні представлена іменами П.Акройда, Д.Граніна, А.Переса-Реверте, Д.Фарнан; Л.Бойка, Л.Большакова, В.Жадька, Р.Іваничука, М.Слабошпицького, О.Шугая тощо.

Аналіз зазначених творів засвідчив, що в основі авторського визначення жанрового різновиду біографічного роману-пошуку лежить спільна семантика значення, своєрідний семантичний ряд, загальна схема якого може бути представлена у такій формі: документ → пошук → документ → гіпотеза → нова версія вже відомого факту.

Таким чином, семантика слова „пошук” у складі назви „біографічний роман-пошук” свідчить про зв’язок його із науковим дослідженням, публіцистикою, журналістськими прийомами в аналізі матеріалу. А жанрове визначення „біографічний” відносить до біографічного роману, як до відгалуження біографії.

Підрозділ 2.2. „Роман-пошук у контексті розвитку жанру в літературі другої половини  ХХ – початку ХХІ ст.” Послуговуючись сучасними тенденціями в концептосфері генології жанрів та жанрових систем (Н.Бернадська, В.Головко, Н.Копистянська, Н.Тодчук), ми характеризуємо особливості біографічного роману-пошуку за трьома чинниками:

1). Жанрозумовлювальні чинники складає концепція людини та її відношення і взаємозв’язки з навколишнім світом. Специфіка романного мислення в біографічному романі-пошуку реалізується через особливе відношення до документального матеріалу, як предмету художнього пізнання фактичної дійсності, і утворює стійкий тип жанрової структури. Формування цілісної концепції, яка об’єднує в собі знання документа, розуміння його, спирається на сукупність знань і умінь біографа, що стає засобом проявлення його майстерності. Авторська позиція, яка зумовлює специфіку відношення до документального матеріалу, є базою для реалізації цього матеріалу через авторське бачення і виступає жанрозумовлювальним чинником при формуванні романного мислення біографічного роману-пошуку.

2). Жанроформівні чинники містяться у принципах сюжетно-композиційної організації та концептуальному хронотопі й зумовлюють завершеність / незавершеність жанрової структури, які визначають жанровий канон. Модифікації романних різновидів виникають на основі специфічного включення фактичного матеріалу до часо-просторових зв’язків і виведення їх на рівень сюжету. Сюжет біографічного роману-пошуку спрямований на пошук подробиць і заповнення „білих плям”, побудування гіпотез, внаслідок чого композиційна будова роману-пошуку характеризується асоціативно-психологічним розгортанням сюжетних подій. Незавершеність хронотопу біографічного роману-пошуку, як жанроформівний чинник, зумовлює часові рамки досліджуваного матеріалу. Маючи незавершений хронотоп, роман-пошук не обов’язково бере до уваги все життя біографічної особистості. Наприклад, Р.Іваничук взяв період діяльності І.Вагилевича після розпаду „Руської Трійці”. Л.Большаков у „Бувальщині про Тараса” досліджує десятирічний період Оренбурзького заслання Т.Шевченка. Цей уривок біографічного часу, який береться до уваги романом-пошуком, і такий підхід до біографії зумовив основні жанроформівні чинники: характер розташування частин сюжету і побудову композиції, що стало наслідком незавершеності романного хронотопу біографічного роману-пошуку.

3). Жанроутворювальні чинники полягають у „типі світорозуміння”. До них дослідники відносять особливості сюжетобудови, компонування художнього матеріалу, своєрідність часово-просторових відношень і оповідної структури, зв’язок з іншими жанрами та видами мистецтва. Вони є специфічно індивідуальними для кожного твору.

Сприйняття часу в контексті певної історичної епохи визначає темпоральну характеристику біографічного роману-пошуку. Письменник заглиблюється в минуле, як археолог чи геолог, які спочатку знаходять більш пізні пласти, а потім давні. Свідомість людини володіє „часовими началами”, які активізуються при застосуванні паралелізмів, ретроспекції, повторів. Численні повтори поєднують фрагменти композиційної будови „Бувальщини про Тараса” Л.Большакова. Ретроспекцією, алюзіями і заглибленням в історичні суміжні хронотопи наповнений часо-простір „Вечорів з Петром Великим” Д.Граніна і „Клубу Дюма, або Тіні Ришельє” А.Переса-Реверте. Взаємодія із документальним кіно привнесла до роману-пошуку монтажний спосіб організації композиції. Публіцистика дала величезний простір у застосуванні можливостей журналістських жанрів (репортаж, нарис). Мемуаристика зумовила появу ретроспекції.

Наявні тенденції дають змогу включити біографічний роман-пошук, як жанровий різновид документально-біографічної прози, до новочасного теоретичного дискурсу жанрової системи документального письма.

Підрозділі 2.3. „Система часових і просторових елементів хронотопу”. Жанрово-стильова палітра сучасної документалістики залежить від специфіки розуміння часо-просторових зв’язків. Категорія художнього простору і часу біографічного роману-пошуку органічно пов’язана з усіма компонентами твору: в основі її лежить незавершеність романного мислення. Базуючись на асоціативно-смисловому розгортанні сюжету, роман-пошук має фрагментарну композицію, що зумовлює часові зміщення в хронотопі.

Серед особливостей функціонування часу в романі-пошуку є те, що в основі оповіді – ретроспекція, не замкненість життєпису, сегментація часу, які проявляються в нерівномірності описів різних часових відрізків, що мотивується особливостями авторського хронотопу, відбором документів і вибором тих часових відрізків, які стають об’єктами детального опису автора. Підкреслення часо-просторової незамкненості, відкритість руху композиційно-сюжетної організації роману-пошуку призводить до того, що його сюжетно-композиційна конструкція базується на часо-просторових суміщеннях, взаємопов’язаних і взаємообумовлених подіях.

Художній час біографічного роману-пошуку включає в себе декілька хронотопічних систем, між якими існують тісні асоціативно-смислові зв’язки: 1) автор, який аналізує минуле біографічної постаті за допомогою авторського коментаря й ті документи, які пов’язані з життєвими подіями героя, накладаючи на це минуле більш пізні відрізки часу; 2) документ, який зосереджує на собі процес ретроспекції, що проходить паралельно з процесом пізнання особистості й твориться разом із текстом; 3) біографічна особистість, яка перебирає на себе частину часових зв’язків хронотопу.

Простір і час – важливі категорії для створення концепції історичної людини в біографічному романі-пошуку. Тому поетика творення біографічної постаті залежить від особливостей моделювання часу й простору у творі та авторського бачення концепції національної історії.

Підрозділі 2.4. „Авторський коментар як засіб вираження дослідницько-пошукової позиції біографа”. Біографічний роман-пошук – змістовна форма, де специфіка відношення автора до документального матеріалу і його реалізація через дослідницьку візію світу виступає фактором формування романного мислення і є одним із жанрозумовлювальних чинників. Тому вирішальний критерій у визначенні загальної жанрово-стильової спрямованості залежить від авторської ідейної позиції, що виражається в специфіці подання образів, композиційних прийомах та сюжетній організації. Авторський коментар є важливою складовою художнього часу, який доповнює хронотопи документа та біографічної особи і виступає своєрідним каркасом твору.

Авторський коментар вільно входить до оповіді, переключаючи його із плану подієвого до ретроспективного. Він утворює особливий хронотопічний прошарок і є складовою художнього часу твору. Включення документа, який текстуально виглядає чужим, відбувається за допомогою авторського коментаря. Д.Фарнан будує коментар на основі власних спогадів про У.Одена. В О.Шугая авторський коментар відіграє роль порадника та проводиря по широкому загалу документів. У М.Слабошпицького авторський хронотоп у вигляді коментаря постійно знаходиться в житті героя, проте ніколи з ним не зливається і не заступає його. Цитата у В.Жадька не вводиться до тканини оповіді без авторського пояснення. Протокол не є просто констатацією факту у Л.Бойка. Різнорідні документи не рвуть різностиллям тканини твору, а сприймаються як гармонійне поєднання широкого мозаїчного панно.

Підрозділі 2.5. „Ретроспекція як засіб організації романного мислення в біографічному романі-пошуку”. Ретроспекція відіграє важливу жанротворчу роль в романі ХХ ст. і викликає безліч його жанрових модифікацій. Ретроспекція виступає важливим складником жанрової системи біографічного роману-пошуку. Вона показує, що особливості функціонування художнього часу мають поліваріантне вираження: автор може керувати плином часу, його структурою, напрямком, швидкістю.

У біографічному романі-пошуку ретроспекція, будучи особливим видом текстового зв’язку, виконує дві функції. 1). За допомогою повторів ретроспекція поновлює раніше відкриті факти і додає нові відомості до них. Будуючи гіпотезу в процесі пошуку, дослідник постійно повертається до попередніх версій, перевіряючи, яка з них вірна. Завдяки повторам-поверненням утворюються своєрідні ретроспективні блоки (списки солдат у Л.Большакова, протоколи у Л.Бойка, газетні цитати у В.Жадька, соціологічні дослідження у П.Акройда, анекдоти в Д.Граніна, листи в І.Стебуна, видіння в Р.Іваничука), які вводять у дію нову інформацію. 2). Коментар до документа, переоцінка документів в інших умовах, враховуючи попередні факти, що розширює образ біографічної постаті. Використовуючи матеріал, який дає епоха (документи доби, літературний спадок, автобіографії, щоденники, листи тощо), автор пошуку домислює шляхи розвитку біографічної особистості, заповнює, часто гіпотетично, “білі плями”, створює портрети й характеристики, користуючись засобами художньої образності. Наприклад, М.Слабошпицький характеризує Т.Осьмачку за допомогою інших біографічних осіб та їх біографій, спогади яких включені до контекстного оточення Т.Осьмачки.

Специфіка часо-просторових зв’язків хронотопу, вираження авторської позиції через коментар до означуваних подій і фактів, використання ретроспекції, – усе це і складає жанрові особливості біографічного роману-пошуку як різновиду документально-біографічної прози.

Розділ ІІІ „Стильові особливості біографічного роману-пошуку”. Стиль залежить від специфіки матеріалу, що використовує письменник, і від тих завдань, які він ставить. Родова і жанрова форми також є носіями і елементами стилю. Стиль біографічного роману-пошуку формується взаємодією й синтезом усіх складових художньої форми під впливом дослідницької ідеї автора, що виражає цільність змістової форми.

Підрозділ 3.1. „Особливості композиційної будови як одного із важливих елементів стильової системи біографічного роману-пошуку”. Стильова єдність роману-пошуку найяскравіше проявляється в композиції, яка обумовлюється специфікою авторської трансформації документального матеріалу. У композиційній структурі біографічного роману-пошуку поєднуються різні елементи й засоби: документ, реконструкція, складна взаємодія хронотопів, монтажний метод поєднання епізодів тощо. Для автора важливо показати, як відбувається подія з життя біографічної особи, а не висновки, до яких призводить життєва колізія.

Композиція для автора в біографічному романі-пошуку стає тим засобом, який допомагає осмислити й оцінити елементи сюжету, органічно поєднати їх, а не просто „штучно” зціпити. Структура композиції передбачає її заповнення, семантичне насичення ознаками художнього простору й часу в тій мірі, в якій сюжетно-композиційний розвиток актуалізується в конкретних фабульно-фрагментарних ситуаціях, що витікають із авторського задуму. Через те специфіка композиційної побудові біографічного роману-пошуку характеризується зміщенням біографічного часу й порушенням послідовності хронотопів (автора, документа, біографічної особи).

Внаслідок особливостей композиційної фрагментарності структури біографічного роману-пошуку, у тексті можуть подаватися різні події, розділені в часі й просторі, різнорідні смислові блоки, факти й документи. Проте поєднуються вони за допомогою змістовних компонентів (наприклад, авторський коментар), які складають основу композиції. Композиція роману Л.Большакова „Повернення Григорія Вінського” складається із двох частин, що логічно обумовлені одна одною. Специфіка архітектурної побудови першої частини полягає у введенні поняття „крок”. Цими кроками відбувається пошук подробиць, що пов’язані з біографією героя, за своєрідними етапами. У Ю.Дружнікова і А.Переса-Реверте оповідь будується „обертами”, за спіраллю. У П.Акройда та В.Жадька сюжет, як мозаїка, складається з численних фактів і підфактів, цитат, посилань на епізоди з життя біографічної особи й обрамлений інтелектуальним коментарем автора.

Композиція біографічного роману-пошуку, як основний стильотворчий чинник, обумовлюється його змістом, характером застосування фактичного матеріалу, розташуванням хронотопів і реалізацією авторської точки зору.

Підрозділ 3.2. „Форми монтажної організації сюжетної структури роману-пошуку”. Монтажне бачення стало новою естетичною категорією кіномистецтва ХХ ст., яке було запозичене літературою. Монтаж для біографічного роману-пошуку – особливий процес пізнання світу, а монтажний метод мислення є основою для вираження стилю. Кадри-документи сюжетної структури роману-пошуку об’єднуються в різні за обсягом групи, монтажні фрази, які й складають його композицію.

Відповідно до здійсненого аналізу специфіки сюжетної організації біографічного роману-пошуку, ми виділяємо чотири форми монтажної організації композиції, які використовуються для впорядкування текстових взаємовідношень між фрагментами: 1) Формально-описова форма – дозволяє послідовно об’єднувати фрагменти в межах епізоду. При цьому наявний причинно-наслідковий зв’язок між фрагментами (Л.Большаков, Б.Бурсов, В.Жадько, М.Чванов).                    2) Паралельний монтаж – декілька сюжетних ліній розгортаються одночасно, але в різних місцях (Л.Бойко, Р.Іваничук, І.Стебун, Д.Фарнан). 3) Асоціативний монтаж – рух у часі й просторі відбувається на основі асоціацій та асоціативного мислення, коли один кадр викликає інший (П.Акройд, Д.Гранін, А.Перес-Реверте). 4) Контрастний монтаж – базується на різкому переході від одного зображення до іншого (Ю.Лотман, М.Слабошпицький, О.Шугай).

За допомогою монтажу композиція роману-пошуку будується досить ритмічно: час може уповільнюватися або пришвидшуватися згідно авторського задуму. Через монтаж виражаються особливості конфліктів у композиції, специфіка подання образів, ритм, авторський коментар.

Підрозділ 3.3. „Документ – базовий елемент наукового дослідження біографічного матеріалу в романі-пошуку”. Документ є головним стильотворчим атрибутом сучасної документалістики, який суттєво впливає на її жанрову природу й стає своєрідною ознакою стилю. Документ в романі-пошуку є головним фактором, що впливає на композиційно-стильове розташування елементів сюжету, який ґрунтується на реальних документах і фактах з життя біографічної особи. Документ виступає як перехід до наступного етапу або життєвої колізії біографічної особи: він спрямовує науковий пошук у певному напрямку й часі. Від цього залежать часо-просторові хронотопічні зв’язки сюжету. Документ творить хронотоп, який є підґрунтям сюжету: він може уповільнити час, або його пришвидшити.

Активне використання достовірної інформації, яка міститься в документі – необхідність і вимога сучасної дійсності. Для роману-пошуку документ є тією науковою базою, на якій дослідник здійснює свій пошук, виводить гіпотези, робить висновки. Документ стає основою для побудови сюжетно-композиційної схеми роману, спрямовує шляхи трансформації фактичного матеріалу біографом, зумовлює серйозне відношення до витворення концепції біографічної особистості.

Підрозділ 3.4. „Елементи публіцистики у стильовій парадигмі біографічного роману-пошуку”. Збагачення публіцистичними елементами стильової палітри біографічного роману-пошуку найбільше проявляється у використанні окремих елементів публіцистичних жанрів та особливого відношення до факту як основного компонента оповідної структури, що формується автором. Те, якими шляхами подається біографічна інформація, впливає на стильові ознаки роману. Використовуючи функціональні можливості інших жанрів публіцистики, особливо таких, як нарис і репортаж, роман-пошук розширює межі зображально-виражальних засобів, за допомогою яких дослідник подає фактичний матеріал.

Особливої уваги як для публіцистики, так і для біографічного роману-пошуку у світлі своєрідного відношення до факту, потребує цитата, як важливий функціональний елемент, що несе на собі певне стильове навантаження. Широке використання цитат спричинено специфікою структури композиційної організації роману-пошуку. Вона виступає засобом актуалізації зв’язків фрагментів-документів з іншими уривками монтажної композиції на рівні структури й змісту, внаслідок чого композиція роману-пошуку постає як велике текстове утворення, побудоване на основі функціонального поєднання документів-фрагментів в єдину систему.

У висновках узагальнено результати дослідження. Остання третина ХХ ст. ознаменувалася стрімким злетом документального письма, інтерес до якого не спадає й понині. Сучасна біографія, включена до парадигми документалістики, активно використовує готові жанрові форми роману, збагачуючи їх родо-жанрове наповнення. На основі таких „метаморфоз” постали його численні жанрові модифікації та різновиди.

Біографічний роман-пошук виконує важливу функціональну роль у жанрово-стильовій парадигмі документально-біографічної прози. Цей жанровий новотвір сучасної документалістики, з його тяжінням до наукового характеру осмислення біографічного матеріалу, сформувався на стику літературознавчої науки та наукового дослідження й використовує можливості мемуарів та публіцистики.

Жанрово-стильова парадигма біографічного роману-пошуку є широким полем для художнього експерименту. Відмова від традиційного сюжетно-подієвого розгортання подій і звернення до асоціативно-смислових зв’язків між частинами сюжету надала роману-пошуку можливість активно сприймати творчу переробку документального матеріалу дослідником, використовувати різноманітні оригінальні авторські новації, що проявляються в особливостях компонування матеріалу. Пропонуючи нетрадиційні версії відомих біографічних фактів, роман-пошук, проте, у своїй основі спирається на документ, який спрямовує шляхи трансформації автором наявного фактичного матеріалу й зумовлює композиційну побудову твору.

Художній простір біографічного роману-пошуку позначений специфічними відношеннями між трьома основними своїми складовими: авторський хронотоп, часо-простір документа й біографічний час особистості. Між ними існують нерозривні і взаємозалежні зв’язки. Авторський підхід, що проявляється у вигляді коментаря, визначає шляхи трансформації фактичного матеріалу. Документ несе на собі сюжетно-композиційне навантаження. Біографічна постать зумовлює пошук авторського хронотопу відповідно до своїх світоглядних об’єктивних і суб’єктивних позицій.

Аналіз жанрово-стильової парадигми біографічного роману-пошуку доводить, що цей різновид документалістики міцніше утверджує свої позиції в її структурі, органічно включаючись до сучасного літературного руху.