РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ОБІГУ РАДІОАКТИВНИХ МАТЕРІАЛІВ

Краткое содержание

Актуальність теми. Розвиток міжнародного співробітництва, глобалізація економічних та суспільних процесів супроводжується появою нових ризиків, пов’язаних із загостренням ідеологічних, національних та релігійних протиріч. Це сприяє активізації терористичної діяльності, яка постійно урізноманітнює форми свого прояву, долучаючи до арсеналу злочинності сучасні досягнення науки та техніки.

Злочинність у сфері обігу радіоактивних матеріалів та її різновид – ядерний тероризм відноситься до нових видів протиправної діяльності і полягає у застосуванні або погрозі застосування ядерних чи радіоактивних матеріалів, вибухових або забруднюючих пристроїв на їх основі для досягнення соціальних, економічних чи політичних цілей.

Відношення світової громадськості до цієї проблеми пройшло декілька етапів – від усвідомлення гіпотетичної загрози несанкціонованого використання ядерної зброї до встановлення факту існування тіньового ринку ядерних матеріалів. Загроза злочинності у сфері обігу радіоактивних матеріалів посилюється тим, що вона носить міжнародний характер. Це пояснює особливу увагу, яка приділяється світовою спільнотою питанням протидії даному виду злочинної діяльності, організації міжнародного контролю за поширенням ядерних технологій та матеріалів. Україна займає високу позицію у світовому рейтингу країн, які відповідально відносяться до діяльності з ядерними матеріалами та технологіями. З іншого боку, географічне розташування нашої країни, її розвинутий ядерний комплекс, досвід участі у ядерних програмах СРСР потенційно визначають Україну в зоні ризику для діяльності організованих злочинних груп метою яких є заволодіння радіоактивними матеріалами або налагодженню їх транзиту.

Окремі проблеми забезпечення ядерної безпеки в міжнародному та національному правових просторах, а також окремі сторони боротьби з можливістю потрапляння радіоактивних матеріалів в сферу, неврегульовану нормами права, були об’єктами уваги низки вітчизняних вчених, таких як  Балюк Г.І., Біленчук П.Д., Ваганов М.О., Ейсман А.О., Йориш О.І., Козлов В.Ф., Лисиченко В.К., Лукницкий В.А., Мишарин В.М., Онищенко Н.М.,         Папижук В.Н., Плєва К.В., Селиванов М.О., Тихомиров О.Д., Циркаль В.В., Шемшученко Ю.С. та інші, наукові розробки яких залишаються фундаментальними для криміналістичної науки та актуальними дотепер. Суттєвий внесок у висвітлення вказаної проблеми зробили наукові та практичні надбання західних дослідників і науковців країн СНД: Алісон Г., Бейкер Р.,    Бан М., Барадеї М., Вільріх М., Дадер Д., Зайцева Л., Каплан Д., Кох Л.,         Лисенко О.М., Маерлі М., Медалі Р., Наймер С., Тайлор Т., Тіллє А.О., Фергюсон К., Хенд К., Шведов Г.В. та ін.

При визначенні напряму дослідження та написанні роботи автор спирався на фундаментальні роботи вчених, які розглядали ті чи інші сторони методики розслідування злочинів, а саме: Ароцкер Л.Ю., Басай В.Д., Бахін В.П.,         Берназ В.Д., Галаган В.І., Гончаренко В.Г., Грошевий Ю.М., Іщенко А.В.,   Карпов Н.С., Клименко Н.І., Колесніченко О.Н., Костицький М.В., Котюк І.І., Кузьмічов В.С., Лисенко В.В., Лук’янчиков Є.Д., Матусовский Г.А.,        Порубов Н.І., Салтевський М.В., Сегай М.Я., Стахівський С.М., Тіщенко В.В., Удалова Л.Д., Шепітько В.Ю. та інші.

Не дивлячись на наявність науково-практичних розробок в області радіаційної безпеки та теоретичного розкриття окремих криміналістичних сторін злочинності у сфері обігу радіоактивних матеріалів, усі вони безпосередньо не торкалися її комплексного криміналістичного дослідження. Більше того, всі попередні праці відображали тільки окремі сторони прояву даного виду злочинної діяльності, не проводячи її єдиної систематизації на основі криміналістичних критеріїв. Саме тому здійснення криміналістичного аналізу злочинності у сфері обігу радіоактивних матеріалів видається нам актуальним і перспективним, а отже потребує детального з’ясування та розкриття в науково-практичному аспекті.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота за темою дослідження виконувалась відповідно до плану наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ з реалізації Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 p., №1767), а також Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, що потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2004-2009 роки (наказ МВС України 05.07.2004 р., №755); планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ.