УКРАЇНСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ ШВАЦЬКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ



Название:
УКРАЇНСЬКА ТЕРМІНОЛОГІЯ ШВАЦЬКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
Альтернативное Название: УКРАИНСКАЯ Терминология швейной промышленности
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, визначено мету й завдання дослідження, об’єкт і предмет аналізу, наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів.


У першому розділі «Спеціальна лексика української мови як об'єкт лінгвістичного дослідження» обґрунтовано теоретичну базу роботи, розглянуто мовознавчі поняття, використання яких дає змогу провести багатоаспектний аналіз української швацької термінології. У підрозділі «Термін як складник спеціальної лексики української мови» подано вимоги до сучасної термінологічної назви, уточнено визначення терміна, з’ясовано співвідношення між поняттями «термінологія» та «терміносистема». Термін – це слово або словосполучення, що є носієм спеціальної інформації та інструментом пізнання навколишнього світу, має певну сферу використання і значення якого розкривається в дефініції. Релевантні ознаки терміна – це номінування наукового поняття, дефініція, чітко визначене місце в терміносистемі.


Другий підрозділ «Синтетичний та аналітичний термін» присвячений визначенню статусу аналітичних термінів як мовних одиниць. Лише ті термінологічні словосполучення, які розвинули переносне значення й стали вживатися з ним у загальнолітературній мові, можуть бути віднесені до фразеологізмів. Аналітичні терміни – це об’єкт термінознавства, а не фразеології, і мають розглядатися під час аналізу окремих термінологій. Складені терміни різняться від вільних словосполучень і наближаються до фразеологізмів, але водночас мають специфіку: вони є засобом вираження логічних понять, а тому системні, точні, нейтральні в науковому стилі мови. Термінологічне словосполучення це семантично цілісна та відтворювана мовна одиниця, що номінує наукове поняття, має дефініцію і складається з двох або більше компонентів, які у вільному вжитку є словами.


Третій підрозділ «Термін серед інших видів спеціальної лексики» має пункти «Термін і номен» та «Термін і професіоналізм», де розкривається сутність лінгвістичних понять «номен» і «професіоналізм». Номен – це найменування конкретної реалії, через яку воно співвідноситься з поняттям певної галузі діяльності людини. Номенклатурний знак називає конкретні предмети або клас однорідних предметів, а термін – теоретичне поняття. До мовного аналізу залучено як терміни, так і номени, уживані в професійному спілкуванні та кодифіковані в лексикографічних працях різного типу (нитка, оксамит, шорти, швацька машина). У фаховому обігу є також досить велика кількість номенклатурних назв, які не прийнято подавати у словниках, наприклад: фірма «Ніколь мода», колекція «Задзеркалля», стиль «Нью Лук», журнал «Бурда Україна». Професіоналізм – це напівофіційна стилістично маркована мовна одиниця (слово або словосполучення), уживана у професійному мовленні вузьким колом фахівців на позначення відомого поняття. Наприклад: інструменталка (інструментальний цех), роба (робочий одяг), циганська голка (велика голка), швейка (швацький цех), шпулька (шпульний ковпачок). Терміни слід відокремлювати від професіоналізмів через ненормативність останніх, а у словниках варто подавати такі розмовні назви професійних понять, які потенційно можуть стати термінологічними одиницями.


У другому розділі «Склад і структура української швацької термінології» проаналізовано в різних аспектах терміни-слова та терміни-словосполучення УТШП. Складають цей розділ чотири підрозділи з пунктами. У першому підрозділі «Терміни-слова» (пункти «Морфологічна природа термінів-слів», «Характеристика термінів-слів за походженням») досліджуються морфологічна природа термінів-слів та їх генетичні джерела. Швацькі терміни й номени можуть бути виражені іменниками, прикметниками, дієсловами, дієприкметниками та прислівниками, наприклад: бавовна, гофре; петличний, трикотажний; метати, ушивати; підстрочений, облямований; унапуск, у підгин. Сучасна українська швацька термінологія неоднорідна за походженням. Переважна частина аналізованих термінів-слів є питомою і лише понад 300 термінів запозичені з інших мов. Найчастіше чужомовні слова засвоювалися разом із поняттями, предметами, явищами, які вони позначали, наприклад: апаш (англ.), бриджі (франц.), маренго (італ.), туніка (латин.).


У другому підрозділі «Складені терміни в українській термінології швацької промисловості» (пункти «Термінотвірні моделі складених термінів», «Характеристика складених термінів за походженням») проаналізовано аналітичні номінації, використовувані в досліджуваній термінології. Серед виявлених термінотвірних моделей більш продуктивними є двокомпонентні складені терміни – 60%, які налічують кілька видів моделей та у яких обидва компоненти мають здебільшого термінологічний характер, наприклад: «прикметник (дієприкметник) + іменник» (тамбурний шов, кроєний виріб); «іменник + іменник (Р.в.)» (конструювання одягу); «іменник + іменник» /прикладкова модель/ (рукав-метелик); «іменник + прислівник» (шов узгин); «дієслово + іменник (Зн. в.)» (прокласти нитку). За походженням компоненти цих мовних одиниць здебільшого є питомими.


У третьому підрозділі «Семантичні розряди сучасної української швацької термінології» виділено 19 основних семантичних розрядів у межах усієї УТШП: назви швацького обладнання (оверлок, закрійна машина); назви деталей швацької техніки (голковід, петлетримач); назви виробничих дій і процесів у швацькій промисловості (кроїти, шити); назви інструментів, приладів та механізмів кроєння й шиття (наперсток, лекало); назви пристосувань для примірювання або показу одягу (макет, манекен); назви швацьких виробів (жакет, спідниця); назви тканин, із яких виготовляють швацькі вироби (репс, шовк); назви ниток та їх видів (мононитка, комбінована нитка); назви способів шиття швацьких виробів (машинна строчка); назви видів покрою та фасонів швацьких виробів (декольте, реглан); назви силуетів одягу (прямий силует, трапецевидний силует); назви деталей одягу (манжета, пілочка); назви видів оздоблення одягу (бахрома, рюш); назви швацької фурнітури (бісер, ґудзик); назви професій та спеціальностей швацького виробництва (закрійник, швачка); назви приладів для вимірювання (антропометр); назви підприємств (ательє, фабрика); назви галузей легкої промисловості (швацька промисловість). Виділені семантичні розряди засвідчують тематичну різноманітність швацької термінології.


У четвертому підрозділі «Гіперо-гіпонімія в українській швацькій термінології» проаналізовано родо-видові відношення як один із основних різновидів найзагальніших відношень між поняттями, наприклад, родове поняття – одяг, видові – жакет, куртка, пальто, плащ, сорочка, спідниця, сукня тощо. У гіперо-гіпонімічних рядах можуть бути як власне семантичні зв’язки, так і формально-семантичні, що переважають, наприклад: кокеткавузька кокетка, занижена кокетка, кругла кокетка, пряма кокетка, фігурна кокетка тощо. Родо-видові парадигми є відкритими, тобто відбувається постійне поповнення їх новими гіпонімами.


У третьому розділі «Способи творення швацьких термінів-слів» розглянуто основні поняття словотвору та його способи. Словотворення – один із найпродуктивніших шляхів розвитку і збагачення словникового складу мови, воно тісно пов’язане з лексикологією, оскільки словотворчі явища великою мірою визначають семантичну вмотивованість слів. У першому підрозділі «Основні поняття словотвору» визначено та схарактеризовано категорії дериватології, необхідні для виявлення словотвірного потенціалу формантів (словотвірна структура, словотвірна пара, словотвірна мотивація, словотвірне значення, словотвірний тип, словотвірна модель, словотвірна категорія).


Другий підрозділ «Морфологічні способи творення швацьких термінів» складається з чотирьох пунктів: «Суфіксальний спосіб словотворення», «Префіксальний спосіб словотворення», «Конфіксальний спосіб словотворення», «Безафіксні способи словотворення». Останній пункт має підпункти «Основоскладання», «Словоскладання» та «Абревіація». Цей підрозділ присвячений аналізу моделей словотворення в українській термінології швацької промисловості. Виділено такі словотвірні моделі (Prпрефікс, Sfсуфікс, Nіменник, Adjприкметник, Vдієслово, Zчислівник): N + SfN (корсажниця, лекальник), V + SfN (обкантовувач, гофрувальник), Adj + SfN (еластичність), N + SfAdj (ажурний, бавовняний), N + SfAdj (кравецький), N + Sf V (строчити), V + Sf V (відпорювати), Pr + VV (вшити), Pr + N N (напівреглан), Pr + AdjAdj (напівшовковий), Pr + N + Sf N (безрукавка), Pr + N + SfAdj (безрозмірний), Pr + N + Sf V (розклешити), Pr + Adj + Sf V (висвітлити), N + -о/-е + V + Sf N (петелькоукладач), N + -о/-е + V + Ø → N (голкомір),  Z + N + Sf Adj (багаточовниковий), Z + N + Sf Adj (дволицьовий), Adj +   -о + N + Sf Adj (великовізерунчастий), Adj + -о + N + Sf Adj (тонковолокнистий), Adj + -о + N + Ø → Adj (широкополий), Adj + -о + V + Sf Adj (суцільнокроєний), N + -о + V + Sf Adj (шовкоткацький), N + -о + Adj Adj (стрічкоподібний).


Продуктивними виявилися моделі творення іменників суфіксальним способом за допомогою питомих суфіксів -ар, -к(а), -ник, -ниц(я), -нн(я),           -льник, -ість (петелькар, облямівка, модельник, мереживниця, гофрування, стьобальник, линючість) та чужомовного -ер/єр (дизайнер, модельєр). У швацькій термінології для утворення дериватів префіксальним способом використовуються такі продуктивні префікси: ви-, на-, об-, пере-, під-. Префіксальний спосіб найбільш уживаний для творення швацьких термінів-дієслів, а найменш – для творення термінологічних прикметникових назв у досліджуваній термінології. Конфіксальний спосіб найпродуктивніший для утворення термінів-іменників та термінів-дієслів. Особливо активні такі конфікси: без- -к-, без- -н-,  на- -ник, під- -ник, о-(об-) -ува (безкозирка, безшовний, наплічник, піднитник, окантувати) тощо.


Композиція (основоскладання) – один із продуктивних способів творення швацьких термінів і номенів. Подані вище моделі композитів з’являються відповідно до внутрішніх закономірностей мови й досить широко вживаються для деривації іменників та прикметників. Аналіз мовного матеріалу української термінології швацької промисловості засвідчує поодинокі випадки юкстапозиції, наприклад: дизайнер-закрійник, плісирувальник-гофрувальник. Водночас можна навести чимало мовних одиниць зі стрижневим компонентом та елементом-прикладкою, уживаних в аналізованій термінології, які є словосполученнями й позначають один денотат, наприклад: драп-велюр, комір-гольф, спідниця-парашут.


У сучасній фаховій мові досить активно з’являються абревіатури, зокрема в аналізованій термінології абревіація поширена серед назв розмірних ознак (Дв – довжина виробу; Шг – ширина грудей). У роботі рекомендовано замінювати в професійному обігу найуживаніші складені швацькі терміни літерними або звуковими скороченнями: ВШМ (виметувальна швацька машина), САПР (система автоматизації проектних робіт) тощо.


Простежується певна ієрархія у використанні морфологічних способів творення швацьких термінів: суфіксальний, композиція, конфіксальний, абревіація, юкстапозиція.


Третій підрозділ – «Неморфологічні способи творення швацьких термінів». В українській швацькій термінології виявлено невелику кількість мовних одиниць, утворених універбаційним способом словотворення (купальний костюм – купальник). Серед способів творення як лексики загальнолітературної мови, так і термінології, найменш дослідженим і водночас найбільш своєрідним є лексико-семантичний спосіб. У швацькій термінології можна виокремити всі моделі мезонімізації, які запропонував Ю. Карпенко на загальномовному матеріалі: 1) ВН > ВН (трансонімізація) – місто Харків > швацька машина «Харків»; 2) ЗН > ВН (онімізація) – квітка ромашка > назва тканини «Ромашка»; 3) ВН > ЗН (апелятивація) – Маренго (село в Північній Італії) > маренго (тканина чорного кольору з сірим відблиском); 4) ЗН > ЗН (трансапелятивація) – клин (1/ «загострений з одного кінця шматок дерева або металу для розколювання, розщеплення чогось»; 2/ «трикутна форма чого-небудь (як правило, у просторі), часто висунута гострим кінцем уперед»; 3/ «вузька трикутна смуга тканини, що є частиною одягу»; 4/ «ділянка землі взагалі або така, що вирізняється за якоюсь ознакою, наприклад, за культурою посіву тощо»). Можна констатувати омонімічні відношення між першим, третім і четвертим значеннями мовної одиниці клин. Мотиваційні зв’язки встановлюються між другим і третім значеннями цього слова, однак вони є досить віддаленими на сьогодні (третє значення закріпилося за певним денотатом, натомість друге значення не має постійного денотата), що дає змогу кваліфікувати відношення між цими семемами як перехідний тип від полісемії до омонімії, тобто визначати мезонімію. Мезонімізація, чи синхронічний лексико-семантичний спосіб словотворення, – це виникнення нового слова внаслідок змінення лексичного значення вже наявного слова. Виразно цей спосіб використовується в термінології швацької промисловості в словотвірних зв’язках власних і загальних назв.


У четвертому підрозділі «Сучасні тенденції в розвиткові словотворення швацьких термінів та номенів» виділено сучасні тенденції в дериваційних процесах у швацькій терміносистемі, спричинених тим, що мова пристосовується до потреб епохи, удосконалюється як складний інструмент людського спілкування. Найважливіші з них: активізування абревіаційного способу словотворення; активізування осново- та словоскладання; розвиток термінотворення на базі продуктивних словотвірних типів; зростання продуктивності певних словотвірних моделей; залучення до процесу словотворення чужомовних основ, засвоєних українською мовою; зростання словотвірного потенціалу в українській мові чужомовних префіксів та префіксоїдів; збільшення кількості гібридних слів, зокрема афіксальних похідних та композитів-гібридів; паралельне функціонування аналітичних номінацій і відповідних однослівних дериватів; збільшення кількості віддієслівних іменників із суфіксом -нн; поповнення реєстру дієслів новими словами з суфіксом -ува (ти).


У четвертому розділі «Лексико-семантичні явища в швацькій термінології» визначено специфіку полісемії, омонімії, синонімії, антонімії в межах швацької терміносистеми. Перший підрозділ має назву «Полісемія в українській швацькій термінології» (пункти «Полісемія як мовне явище в термінології», «Семантична структура терміна-полісеманта», «Типи термінів-полісемантів», «Вторинна номінація у швацькій термінології» /цей пункт має підпункти «Метафоричне творення швацьких термінів» та «Метонімічне творення швацьких термінів»/). Багатозначні мовні одиниці становлять у швацькій термінології невелику кількість, серед них переважають однослівні терміни та номени, які можуть мати від двох до п’яти семем. Більша частина цих полісемантів запозичена з французької мови. Термінів-словосполучень набагато менше, у їхньому плані змісту виокремлено лише два значення. У семантичній структурі полісемантів в УТШП за характером мотивації між прямим і похідними значеннями виявлено радіальні, ланцюжкові та радіально-ланцюжкові зв’язки, а за спільними й відмінними семами – відношення включення та перетину.


 Метафоричне перенесення є продуктивним процесом у швацькій термінології. Найпоширеніші моделі метафоризації: «перенесення найменування за подібністю форми» (діагональ – «тканина з косими рубцями»); «перенесення найменування за подібністю функції» (ніжка – «незатягнутий пучок ниток або тасьма між матеріалом і пришитим до нього ґудзиком»); «перенесення найменування за подібністю форми та функції» (рубанок – «пристрій із ножем для обрізування кінців тканини при настиланні»); «перенесення найменування за подібністю місця розташування» (лице – «вироблене спеціальне переплетення, верхній бік тканини»); «перенесення найменування за подібністю способу пошиття, крою, форми, тканини» (балахон – «про широкий, не підігнаний у талії одяг узагалі»). В українській швацькій термінології до творення нових термінологічних назв залучено також моделі метонімічного перенесення, продуктивними серед яких є такі: «назва дії, процесу > назва результату дії» (шитво – «виріб, який шиють або зшили»); «назва дії > назва дефекту продукції, що виникає внаслідок цієї дії» (зсідання – «дефект тканини, який виникає внаслідок її зменшення в розмірі у процесі волого-теплового оброблення»); «назва дії > назва способу дії» (прасування – «спосіб волого-теплового оброблення тканини, виробу»); «назва частини тіла > назва деталей одягу» (плечі, спинка).


Другий підрозділ четвертого розділу має назву «Омонімія в українській швацькій термінології» (пункти «Омонімія як мовне явище в термінології», «Критерії розмежування полісемії та омонімії», «Типи омонімічних груп», «Шляхи виникнення омонімічних значень у термінів»). За структурним складом аналізовані омоніми є термінами-словами. Найбільш продуктивними шляхами утворення термінів-омонімів узагалі й швацьких зокрема є такі: розщеплення значень полісемантичних термінів (газ1 газ2газ3); збіг мовних одиниць, засвоєних із різних мов, за планом вираження (тик1/фр./ – тик2 /нідер./ – тик3 /англ. < португ. < малаз./ – тик4 /англ./ – тик5/питом./ – тик6/питом./). В омогрупах переважають непохідні іменникові омоніми. Швацькі терміни можуть увіходити до омонімічних груп різного типу: 1) міжсистемних (членами омогруп є швацькі терміни й терміни інших галузей знання та діяльності людини): піке1 (шв.) – піке2 (авіа); 2) міжфункціонально-стильових (до складу омогруп увіходять швацькі терміни й загальновживані слова): стьобати1 (шв.) – стьобати2 (загальновж.); 3) змішаних омогруп, які складаються зі швацького терміна, термінів інших галузей (одного або кількох) та слів загальновживаної мови (одного або кількох) і є непоширеними: газ1 (фіз., хім.) – газ2 (шв.) – газ3 (загальновж.); 4) внутрішньосистемних омогруп, тобто омонімічні мовні одиниці, що вживаються тільки у швацькій термінології (засвідчено поодинокі випадки): панама1 («літній капелюх із широкими крисами, плетений або зшитий з тканини») – панама2 («тканина зі штучного шовку, звичайно однокольорова»).


У третьому підрозділі «Синонімія та варіантність в українській швацькій термінології» (пункти «Синонімія як мовне явище в термінології», «Типи термінологічних синонімічних об’єднань», «Варіантність в українській швацькій термінології») розмежовано ці два мовні явища. В УТШП функціонують синонімічні терміни-слова й терміни-словосполучення, відповідно виділено такі типи швацьких термінологічних синонімічних об’єднань (ТСО): 1) термін-слово – термін-слово (декольте – виріз); 2) термін-слово – термін-словосполучення (еталони – лекала-оригінали, флізелін – клеєний нетканий матеріал). За частиномовним вираженням синонімічні терміни-слова є іменниковими (кашкет – картуз), прикметниковими (мережковий – мережчатий), дієслівними (стьобати1 – шити – метати). В аналізованій термінології виявлено такі формальні варіанти термінів-слів: фонематичні (блейзер – блайзер), акцентні (бавовняний – бавовняний), словотвірні (лямівка – облямівка), комбіновані (ажурний – ажуровий). Аналітичні терміни-варіанти мають два різновиди: 1) термін-словосполучення – абревіатура (універсальна швацька машина – УШМ); 2) термін-словосполучення – термін-словосполучення з різними видами зв’язку між компонентами (кишеня овальної форми – овальна кишеня).


Останній підрозділ четвертого розділу має назву «Антонімія в українській швацькій термінології» (пункти «Антонімія як мовне явище в термінології», «Типи термінологічних антонімічних пар»). Антонімія поширена в досліджуваній галузевій терміносистемі української мови і є одним із виявів системних відношень у ній. За структурним складом виділено антонімічні терміни-слова та терміни-словосполучення, які превалюють в аналізованому мовному матеріалі. Антонімічні термінологічні пари (ТАП) проаналізовано за різними параметрами, зокрема за поняттєво-семантичними зв’язками та обсягом протиставлюваної семантики. Виявлено контрарні ТАП (максіміні), контрадикторні (окантований низ – неокантований низ), комплементарні (пряма кокеткафігурна кокетка), векторні (зсідання тканини – розтягання тканини), координатні (верхня деталь крою – нижня деталь крою); повні ТАП (водопроникна тканина  /1 значення/ – водонепроникна тканина /1 значення/), неповні (літній одяг /2 значення/ – зимовий одяг /1 значення/).


У висновках подано теоретичне узагальнення результатів дослідження:


1. Семантичне ядро швацької термінології формують терміни-слова, що кількісно переважають. Поряд з однослівними терміноодиницями використовуються складені терміни, які мають певні структурно-семантичні характеристики в досліджуваній галузевій терміносистемі. У спеціальній мові швацької промисловості поширені терміни, номени і професіоналізми.


Термінологічно спроможні в аналізованій терміносистемі такі частини мови: іменники, прикметники, дієприкметники, дієслова та прислівники. За частиномовною належністю більшість термінів-слів є іменниками.


2. Різноманітність шляхів формування та неоднорідність словникового складу мови швацької галузі пояснюється взаємодією аналізованої терміносистеми із загальновживаною лексикою української літературної мови, із загальнонауковою термінологією та з терміносистемами суміжних галузей діяльності. Важливим джерелом поповнення термінофонду швацької сфери є засвоєння чужомовних терміноодиниць. Терміни-слова запозичені переважно з латинської, французької, англійської, німецької, грецької мов. Меншою мірою вони засвоювалися з італійської мови, польської, іспанської, нідерландської. Особливістю аналізованої термінології є те, що в ній переважають питомі мовні одиниці.


3. Одним із найпродуктивніших шляхів розвитку термінолексики є аналітична деривація. В аналізованій термінології зафіксовано терміни-словосполучення з підрядним зв’язком і з кількістю компонентів від двох до п’яти. Серед аналітичних номінацій переважають двокомпонентні одиниці кількох моделей, зокрема поширеними є прикладкові конструкції.


Терміни-словосполучення виконують не лише номінативну функцію, а й визначають обсяг поняття, яке називають, допомагають зрозуміти його місце в системі швацьких понять. Саме в терміносполученнях відображена вся поняттєва складність відповідної сфери знання та діяльності людини. Аналітичні терміни у швацькій терміносистемі через особливості структурно-семантичного характеру, на відміну від термінів-однословів, виявляють більшу здатність до конкретизації значень, надають додаткові уточнювальні галузеві характеристики; вони менше синонімізуються й у поодиноких випадках є полісемантичними.


4. Мовні одиниці, які функціонують у швацькій терміносистемі, неоднорідні за обсягом та змістом номінованих ними понять, що відбиває гіперо-гіпонімія. Гіперо-гіпонімічна парадигма – це найважливіша категорія, яка формує систему швацьких термінологічних найменувань, а також засіб їхньої тематичної організації; вона зумовлює ієрархічний характер внутрішньої структури аналізованої термінології і є чи не найвагомішим доказом її системності. Дослідження гіперо-гіпонімічних кореляцій має велике практичне й теоретичне значення, оскільки системність швацьких мовних одиниць найчіткіше простежується саме в цих відношеннях, що повинно бути одним із напрямків упорядкування термінології.


В УТШП виділено дев’ятнадцять семантичних розрядів, що дає змогу визначити ті об’єктивні зв’язки, які існують між значеннями мовних одиниць і відповідними референтами, показати розгалуженість цієї термінологічної системи та її тематичну різноманітність.


5. Для творення швацької термінології використовуються ті ж засоби і способи словотвору, які поширені в загальнолітературній українській мові. Деривація швацьких термінів відбувається за допомогою морфологічного та лексико-семантичного способів творення. Морфологічний спосіб найбільше представлено афіксацією, а також основоскладанням, що досить поширене в УТШП, та абревіацією. В аналізованій термінології середньопродуктивними на сьогодні є запозичені словотвірні терміноелементи. У межах лексико-семантичного способу виявлено всі різновиди мезонімізації, найпоширеніший із них – апелятивація. Цей спосіб у термінології швацької промисловості досить часто використовується в словотвірних зв’язках власних і загальних назв.


6. У сучасній українській швацькій термінології виявлено загальномовні лексико-семантичні явища: полісемію, омонімію, синонімію, антонімію. У досліджуваному мовному матеріалі можна виокремити внутрішньосистемну, міжсистемну, зовнішньосистемну та комбіновану полісемію. Аналіз метафоричних та метонімічних семантичних процесів засвідчує, що у швацькій термінології більш активна метафоризація. За допомогою метафори терміни й номени досить часто утворюються від загальновживаних слів та в поодиноких випадках від термінів інших галузей, водночас метафоричне перенесення не є актуальним для подальшого розвитку значень швацьких мовних одиниць у межах цієї терміносистеми. Деякі моделі метонімічного перенесення можуть бути використані для створення нових значень термінів та номенів в УТШП.


Виявлено досить багато омонімічних груп, до складу яких увіходять швацькі терміни й номени. Особливістю цієї термінології є те, що в ній відсутні омонімічні терміни-словосполучення та терміни-абревіатури. За частиномовною належністю омонімічні групи можуть складатися з іменників, прикметників, дієслів та дієприкметників. Внутрішньосистемна омонімія є негативним явищем у термінології взагалі та швацькій зокрема.


Синонімічні терміни не поширені в аналізованому мовному матеріалі. Можуть синонімізуватися швацькі терміни-слова, терміни-словосполучення або термін-слово з терміном-словосполученням; переважають термінологічні синонімічні об’єднання, утворені термінами-словами. За походженням більшість таких ТСО складається з питомих та запозичених мовних одиниць. За морфологічною природою домінують іменникові синонімічні об’єднання, дієслівних термінів-синонімів в УТШП не виявлено. Синонімія дає можливість обрати найбільш оптимальну номінацію, але вона є небажаною в термінології, оскільки ускладнює наукове спілкування. Окремо від синонімії слід розглядати варіантність термінологічних одиниць. В аналізованій термінології функціонує кілька різновидів варіантних форм термінів-слів і термінів-словосполучень. Незважаючи на загальну небажаність варіантності в термінології, повністю позбутися її неможливо.


В УТШП як терміни-слова, так і терміни-словосполучення можуть бути антонімічними. За частиномовною належністю найпоширеніші іменникові термінологічні антонімічні пари, до складу яких можуть увіходити питомі та запозичені мовні одиниці. Переважають повні антонімічні пари, пов’язані контрадикторними та комплементарними відношеннями. Антонімія відіграє тільки позитивну роль, оскільки номінує протиставлювані явища і категорії у певній сфері знання та діяльності людини.


Проведене дослідження дає змогу твердити, що швацька термінологія перебуває під постійним впливом загальнолітературної мови, частиною лексичної системи якої вона є, тому в аналізованому термінологічному матеріалі виявлено всі лексико-семантичні мовні явища.


7. Сучасна українська швацька термінологія має такі властивості: структурованість, системність, цілісність, окресленість, відкритість, динамічність. Вона становить організовану в структурному й семантичному планах сукупність номінацій, що відображає систему понять галузі швацької промисловості. Це один зі значних за обсягом шарів спеціальної лексики; УТШП має певні особливості, а також риси, що поєднують її з терміносистемами інших галузей та із загальновживаною лексикою.


Удосконалення швацької термінології потребує її систематизації та внормування, зокрема усунення непродуктивних словотвірних моделей, що має бути кодифіковано в лексикографічних працях та виданнях зі швацької справи.


 


Результати дослідження терміносистеми швацької промисловості можуть бути використані при стандартизації науково-технічної термінології, розробленні термінологічних словників.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины