| Краткое содержание: | У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об’єкт і предмет, мету, завдання й методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, вказано джерела фактичного матеріалу, простежено зв’язок теми дослідження з науковою проблематикою установи, у якій виконано роботу, визначено рівень апробації результатів дослідження.
У першому розділі “Лінгвістична природа порівнянь і тексти українських перекладів Біблії як джерело дослідження компаративних конструкцій” визначені підходи до вивчення порівняльних конструкцій у текстах перекладів Біблії, з’ясовано структурні компоненти порівняння та найбільш оптимальні терміни на їх позначення, розглянуто класифікації порівнянь, релевантні для нашого дослідження, та обґрунтовано, чому саме повні класичні українські переклади Біблії стали джерелом фактичного матеріалу.
У працях сучасних українських дослідників (І. Кучеренка, О. Марчук, О. Барменкової, С. Рошко, Н. Шаповалової, Л. Мацько, Є. Павленка) порівняння постає як складна лінгвістична категорія, яка включає в себе одиниці всіх мовних рівнів і може виражатися словосполученням, реченням або надфразною єдністю. Порівняння визначають як фігуру мови, функцією якої є зображення предмета, особи, явища, дії через найхарактерніші ознаки, які є органічно властивими для інших. В основі порівняння лежать логічні операції виділення найсуттєвішої ознаки описуваного через пошук іншого, для якого ця ознака є виразнішою, зіставлення з ним і опис. За спостереженнями мовознавців, будь-яке порівняння становить конструкцію, а отже, тотожними є терміни порівняння, порівняльна конструкція та компаративна конструкція (Л. М’яснянкіна, О. Марчук, Н. Шаповалова, Л. Прокопчук, К. Симонова, М. Заоборна). У нашому дослідженні не вживаємо терміна “порівняння” на означення тільки одного компонента порівняльної конструкції – того, що порівнюється, оскільки порівняльне значення приписується саме конструкції як цілому, а не окремій його частині (М. Черемисіна, Н. Широкова).
Аналіз порівнянь у перекладних текстах Святого Письма має певну специфіку. Як зауважують дослідники, і найдосконаліший переклад не в змозі передати ті особливості біблійного тексту, які нерозривно пов’язані з лексичними, синтаксичними та семантичними можливостями стародавніх біблійних мов. З іншого боку, переклад біблійного тексту ніколи не зможе стати цілковито “народним”, тобто пристосованим до мовних звичок і “звичок сприйняття” пересічного читача (С. Головащенко). У зв’язку з цим речення у перекладах Святого Письма не завжди мають прозорий і абсолютно зрозумілий зміст, компоненти порівняльних конструкцій часто відмежовані один від одного іншими членами речення, які змісту порівняння не стосуються, а тому, тільки враховуючи семантичні зв’язки між лексемами-конституентами порівняння, а також певні фонові знання з історії та культури давніх євреїв, можна вичленувати конструкцію із перекладного тексту.
Таким чином, провідними є два підходи до вивчення порівнянь в українських перекладах біблійних текстів: логіко-семантичний (розроблений С. Таратутою), який полягає у врахуванні як семантичних зв’язків між лексемами-конституентами порівняння, так і логічних – між позначуваними ними референтами для правильного вичленування конструкції з контексту; та комплексний підхід, що ґрунтується на досягненнях мовознавців та літературознавців у вивченні порівнянь з урахуванням розмаїття засобів і форм їх матеріалізації.
Останнім часом існує тенденція до уніфікації термінології на позначення компонентів порівняльної конструкції, оскільки найбільш частотними є терміноназви компонентів порівняння суб’єкт, об’єкт, основа, показник. Поряд із цим дослідники все частіше схиляються до визнання чотирикомпонентної структури мовної моделі порівняння, запропонованої ще у кінці 50-х років ХХ століття І. Кучеренком (К. Мізін, Н. Шаповалова, О. Марчук, О. Петришина, О. Щепка, В. Олексенко, В. Огольцев, М. Алефіренко). Таким чином, порівняння завжди є чотирикомпонентним утворенням, яке включає: 1) суб’єкт порівняння – тобто предмет чи явище, ознаки якого ми пізнаємо, розкриваємо за допомогою іншого предмета чи явища; 2) об’єкт порівняння – те, з чим порівнюється суб’єкт, тобто предмет чи явище, що має яскраво виражені й добре відомі мовцеві ознаки й унаслідок цього використовується для характеристики пізнаваного; 3) основу порівняння – ознаку (або ряд ознак), за допомогою якої здійснюється акт порівняння; 4) показник порівняльних відношень – засіб мовного вираження порівняльної семантики. Інваріантний порядок розташування і вербалізації компонентів порівняння у мовленні – суб’єкт → основа → показник → об’єкт, який записується формулою, запропонованою В. Огольцевим, А С т В.
Прагнучи якомога повніше і всебічніше описати особливості порівнянь в українських перекладах біблійних текстів і враховуючи складність об’єкта дослідження, беремо до уваги кілька класифікацій порівнянь, що базуються на різних ознаках порівняльних конструкцій: семантичних, функціональних, структурних. Зокрема, традиційну і найбільш розроблену класифікацію порівнянь за синтаксичним типом конструкції доповнено здобутками сучасних мовознавців, а класифікацію за показником порівняння як стрижневим компонентом порівняльної конструкції взято за основу типології порівнянь в українських перекладах Біблії. Не оминаються також і більш загальні класифікації порівнянь на логічні та образні, розподібнювального та уподібнювального типу та класифікації порівняльних конструкцій на лексико-семантичні й тематичні групи за семантичним співвідношенням суб’єкта і об’єкта зіставлення там, де була потреба у їх залученні для аналізу мовного матеріалу.
Щодо конструкцій типу Веніамін – вовк хижий, які у мовознавстві кваліфікують то як порівняння (О. Потебня, Л. Мацько, В. Образцова, А. Мойсієнко, Я. Пилинський, О. Марчук), то як метафори (Н. Арутюнова, А. Вежбицька, С. Гусєв, М. Черемисіна), ми схиляємося до думки, що вони є своєрідною перехідною ланкою від порівняння до метафори, порівняннями, наближеними до метафори. Хоч у цих конструкціях і немає показника порівняння, але ще збережений, названий суб’єкт зіставлення, тоді як у метафорі суб’єкт зливається з об’єктом і окремо (експліцитно) не називається (О. Марчук).
Джерельна база дослідження – класичні повні українські переклади Святого Письма І. Хоменка, І. Огієнка та П. Куліша–І. Пулюя–І. Нечуя-Левицького, що створювалися в різний час і з різними настановами і отримали амбівалентні оцінки критиків. Перший повний український переклад Біблії вийшов 1903 року у Відні і був критикований насамперед за довільність, переказування окремих епізодів біблійних оповідей, а також і за те, що переклад окремих книг робився не з оригіналу.
Переклад І. Огієнка зроблено з оригінальних текстів, він використовував також класичні переклади Септуагінту та Вульгату, багато європейських наукових перекладів, у тому числі й слов’янських. Переклад І. Огієнка був виданий 1962 року і визнаний одним із найдосконаліших перекладів у Європі (Ю. Липа).
Близько 20 років перекладав Святе Письмо й І. Хоменко. Його переклад був виданий у 1963 році і відзначається сучасною літературною мовою, точністю у передачі думок (В. Жукалюк, Д. Степовик).
Переклади І. Огієнка та І. Хоменка позитивно оцінені дослідниками, проте деякі з них надають перевагу одному з цих перекладів перед іншим. Саме такі амбівалентні оцінки класичних повних українських перекладів Святого Письма спонукали нас до вивчення конкретних мовних фактів (порівнянь), щоб мати змогу оцінювати ці переклади насамперед за їх здобутками та вкладом у розвиток сучасної української літературної мови. У дисертації подається достатньо повна характеристика джерельної бази пропонованого дослідження
У другому розділі “Типологія порівняльних конструкцій з експліцитним показником у текстах українських перекладів Святого Письма” розглянуто компаративні конструкції із порівняльними сполучниками та частками, займенниково-співвідносними словами, прислівниковими та займенниковими сполучними словами, які виражають порівняння самостійно, без сполучникового корелята у об’єктній частині, із прийменниками та лексемами відкритої семантики.
Серед порівнянь із експліцитним показником в українських перекладах Біблії провідне місце займають порівняння із показником як. Це зумовлено його поліфунуціональністю. Слово як залежно від типу конструкції є в перекладах часткою: А він буде як дикий осел між людьми... [О: Бут. 10:22], сполучником: Який же гарний був він, оточений народом, виступивши з-поза святилища завіси. Як рання зоря між хмарами, як місяць у повні, як сонце, що сяє на Всевишнього святиню, як веселка, що виблискує в оболоках слави, як троянди квіт весною, як лілея при джерелах водних, як парость ладан-дерева за літньої пори, як вогонь і куріння в кадильниці, як посуд із кутого злота, оздоблений різним цінним камінням, як та маслина, що плодами рясна, як кипарис, що аж до хмар височіє! [Х: Сир. 50-5-10], сполучним словом: Господь розмовляв з Мойсеєм віч-на-віч так, як говорить людина з людиною [Х: Вих. 33:11] Показник як вживається у конструкціях як логічного, так і образного змісту, виражає й уподібнювальне й розподібнювальне (із часткою не у препозиції до самого показника чи його корелята) порівняння. Завдяки цьому він активно вживається в українських перекладах білійних текстів, зокрема у перекладі І. Хоменка самостійно або із прислівниковими та займенниковими корелятами у суб’єктній частині порівняння, підсилювальними частками; як частина складених сполучників він вживається 1314 раз, що становить 38 % від усіх ужитих у перекладі показників, у перекладі І. Огієнка – 1503 рази (49 %), у перекладі П. Куліша 1415 разів (теж 49 %).
У перекладі П. Куліша збережені давньоукраїнські сполучники та похідні від них частки яко, яко ж, як би, залишені під впливом старослов’янських та староукраїнських перекладів: По благодаті Божій, даній менї, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує [К: І Кор. 3:10]. Поодиноке вживання частки би при сполучнику як відзначаємо й у перекладах І. Огієнка та І. Хоменка, ця єдність частки і сполучника походить від давньоукраїнського якобы, має модальне значення і наближається за семантикою до порівняльного ніби (К. Симонова): І зарахується вам жертва вашого возношення так, як би було це зерно з току чи вино з точила [Х: Числ. 18:26-27]. Загалом же вказані архаїчні мовні форми у пізніших перекладах І. Огієнка та І. Хоменка усунуті.
Слово як входить до складу різноманітних складених сполучників та сполучникових єдностей, які мають порівняльне значення. Спільними для всіх аналізованих перекладів є такі: як і; так, як; так, як би; такий, як; такий, як і; такий самий, як (і); як, так і; так само, як; так само, як і. Спільними для перекладів І. Хоменка та І. Огієнка є сполучникова єдність отак (і), як; для перекладів І. Хоменка та П. Куліша такий же самий, як і. Тільки для перекладу І. Хоменка характерні: як, так бо; точно так, як; точнісінько,як; так як ... так само; те саме ... якби; таке саме, якби; тільки у перекладі І. Огієнка натрапляємо на сполучникові єдності: такий же, як; як, так само і; те саме, як; для перекладу П. Куліша характерні: яко і; оттак, як; так, яко ж; яко бо, так; саме так, як; те ... як; яко бо, так і; яко ж і ... так і; тим робом, як; одно ж бо й те саме, якби. Значно менше в українських перекладах Біблії складених сполучників, утворених за допомогою показника як, серед них такі: подібно як (у І. Хоменка та І. Огієнка), як ніби, як нібито, як коли б (у перекладі І. Огієнка), подобний, як; як коли (у перекладі П. Куліша).
Іноді порівняння із показником як, а також і з іншими показниками можуть складатися із кількох речень питальної форми, так званих “псевдозапитань” або риторичних питань, що, за спостереженнями дослідників (С. Шабат), є характерною особливістю біблійних текстів: Хіба ж Господеві так довподоби всепалення й жертви, як послух Господньому слову? [Х: І Сам. 15:22].
Модально-порівняльні сполучники та частки вживаються тільки у конструкціях образного змісту, проте кількість випадків використання їх в українських перекладах Біблії доволі значна, оскільки вони є показником порівняння у більшості синтаксичних типів компаративних конструкцій. Крім того, художність текстів Біблії зумовлює використання у них образних порівнянь із модально-порівняльними сполучниками та частками. Кількість випадків використання того чи іншого модально-порівняльного сполучника або частки зумовлена як індивідуальним добором перекладачами цих засобів вираження порівняльної семантики (наприклад, сполучник (модально-порівняльна частка) неначе найбільш характерний для перекладу І. Хоменка – 142 випадки вживання, набагато рідше він трапляється у перекладі П. Куліша – 66 випадків, для перекладу І. Огієнка він майже не характерний – 9 випадків уживання, тільки І. Огієнко використовує сполучник буцімто тощо), так і поширеністю того чи іншого модально-порівняльного сполучника або частки у період здійснення перекладів. Перекладачі використовують такі модально-порівняльні сполучники та частки, а також складені сполучники і сполучникові єдності, утворені за їх допомогою: немов, немовби; так, немов; так, немовби; отак, немов; мов, мовби; так, мов; так, мов би; мов, так і; оттак, мов; такий, мов; наче, начеб, начебто; так, наче б; такий, наче б; те саме, наче б; неначе; такий, неначе; так, неначе; неначе, так і; неначе, отак; неначе б, отакий; ніби, як ніби, як нібито; так, ніби; буцімто. Крім того, сполучники мов, немов, наче, неначе вживаються і з часткою би (б), яка пишеться окремо. Загалом модально-порівняльні сполучники та частки становлять у перекладі І. Хоменка 1097 випадків уживання (32 %), у перекладі І. Огієнка – 676 (22 %), у перекладі П. Куліша – 590 (21 %).
Наведені показники порівняння вживаються у перекладах при таких самих синтаксичних типах об’єктів, що й у сучасній українській мові, насамперед при об’єктах – іменних частинах складених іменних присудків; І почув я ніби голос великого натовпу, і наче шум великої води і мов голос громів гучних, що вигукували ... [О: Об’явл. 19:6], порівняльних зворотах: ... дивляться моавитяни – аж перед ними вода червона, немов кров [Х: ІІ Цар. 3:22], неповних підрядних реченнях із пропущеним підметом: Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих – то ліки [О: Припов. 12:18].
Проаналізувавши вживання модально-порівняльних сполучників та часток в українських перекладах Святого Письма, можемо стверджувати, що похідні модальні сполучники (частки), утворені поєднанням первинних мов, наче із часткою не, почали входити в активний вжиток у кінці ХІХ – у першій половині ХХ століття, а такі, як начебто, немовбито, нібито, неначебто ще пізніше. Вживання частки би (б) у перекладах І. Хоменка та П. Куліша послідовно окремо від сполучників мов, немов, наче, неначе, а також подекуди і в перекладі І. Огієнка поряд із використанням у ньому уже лексикалізованих сполучників мовби, немовби, начеб дозволяє припустити, що лексикалізація вказаних сполучних засобів почалася у період створення перекладів Біблії українською мовою І. Хоменком та І. Огієнком.
Розподібнювальне порівняння в українських перекладах Святого Письма виражається за допомогою сполучника ніж, його функціонального еквівалента аніж та сполучника як у значенні “ніж”. У прикомпаративних реченнях зі значенням заміщення в одному випадку І. Хоменко вживає на позиції сполучника ніж його функціональний еквівалент – прийменник замість: Замість їх відбирати, оті гроші, ліпше було б утратити їх, щоб тільки син зостався [Х: Тов. 5:19]. У перекладах І. Хоменка та П. Куліша розподібнювальне порівняння також поодиноко виражає сурядний сполучник а: ... бо більша користь тобі, щоб один із членів твоїх загинув, а не все тїло твоє вкинуто в пекло [К: Мат. 5:29].
Специфікою біблійних текстів, їх повчальним змістом зумовлено переважання прикомпаративних речень зі значенням переваги над усіма іншими значеннєвими типами прикомпаративних підрядних речень. За допомогою цих порівнянь дається вказівка вірним, яким вчинкам, діям слід надати перевагу, а яких уникати справжньому слузі Божому, наприклад: Ліпше творити милостиню, ніж нагромаджувати золото [Х: Тов. 12:8].
Крім узуальних компаративів краще (ліпше), перекладачі вживають й інші компаративи у вказаному виді речень: відрадніше, вартісніший, радше, які додають значенню переваги різних семантичних відтінків. У реченнях зі сполучником ніж та його еквівалентами спостерігаємо подвійне вираження порівняльної семантики – ступеньований прикметник або прислівник лексичним значенням вказує на основу порівняння, а форма компаратива є показником порівняння, показником порівняння також є і сполучник ніж та його еквіваленти. Цей сполучник може виражати порівняння самостійно у реченнях зі значенням переваги, де на позиції компаратива – предикат із відповідною семантикою: воліти, вибрати, і в реченнях із якісно-оцінною семантикою при займенниках зі значенням загальної несхожості: інший, інакший: Але в Церкві волію п’ять слів розумних сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мовою! [О: І Кор. 14:19]; Тоді я забажав чогось певного про четвертого звіра, що був інакший, ніж усі інші... [Х: Дан. 7:19].
Індивідуальний добір мовних засобів вираження порівняння виявляється у кількості випадків уживання кожним із перекладачів сполучника ніж та його еквівалентів: у перекладі І. Хоменка він активно використовується – 271 випадок уживання (8 % від усіх показників), І. Огієнко та П. Куліш надають перевагу прийменниковим та імпліцитним засобам вираження розподібнювального порівняння, тому сполучниковий показник використовують рідше – відповідно 116 (4 %) та 186 (6 %) випадків уживання.
Можливо, під впливом українського пісенного фольклору іноді трапляється у перекладах І. Хоменка та І. Огієнка вираження уподібнювального порівняння за допомогою сурядних сполучників і та а: Залізо гострить залізо, а чоловік обточується в товаристві з друзями [Х: Припов. 27:17]; Олива й кадило потішують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду [О: Припов. 27:9]. Конструкції із названими показниками за структурними ознаками співвідносяться із складнопідрядними реально-порівняльними реченнями зі сполучником як, проте відзначаються певною незалежністю частин, рівновагою у складі цілого.
Сполучники і похідні від них частки порівняльного значення у перекладі І. Хоменка становлять 78 % від усіх ужитих у перекладі показників, у перекладі І. Огієнка – 75 %, у перекладі П. Куліша – 76 %. Такий значний відсоток сполучникових засобів вираження порівняння зумовлений розвиненістю їх в українській мові, здатністю вживатися при більшості синтаксичних типів об’єктів – від невідокремленого об’єкта члена речення – до об’єкта підрядного (рідко – сурядного) речення.
В українських біблійних перекладах порівняння може також виражатися займенниковими корелятивними парами, які вживаються у займенниково-співвідносних реченнях порівняльної семантики. Деякі з цих корелятивних пар характерні тільки для перекладів І. Хоменка та П. Куліша. І. Огієнко конструкцій з ними майже не використовує, оскільки в українській мові їм не властиве порівняльне значення і українськими реципієнтами вони сприймалися б як чужорідний синтаксичний елемент. Перекладач послуговується традиційним для української мови засобом вираження порівняння – корелятивною парою так ... як, зберігаючи при цьому всі ознаки конструкції із займенниковими словами. Йдеться про порівняння, де показником є співвідносні слова що ... те, а також вжиті тільки І. Хоменком та П. Кулішем те саме ... що, що ... те і (й), тільки І. Хоменком що ... то, що ... так і, тільки І. Огієнком що ... це, тільки П. Кулішем те ... що й, чим ... тим, все одно ... що. Ця корелятивна пара та її синоніми вживаються у складнопідрядних займенниково-співвідносних реченнях порівняльного змісту, у яких суб’єкт у переважній більшості випадків стоїть у постпозиції до об’єкта, співвідносні слова виконують функцію іменних частин складених присудків, а стрижневим словом суб’єкта і об’єкта є підмет – іменник у формі називного відмінка, рідше – інфінітив із членами речення, зворотами чи й підрядними реченнями, які його поширюють. Для цих компаративних конструкцій характерна симетрія непредикативних позицій, вони майже завжди мають яскраву образну семантику, наприклад: Що яблуня між лісовими деревами, то мій любий між синами [Х: Пісн. 2:3]; Що камінь дорогий укладати в пращу, те саме – дурневі віддавати шану [К: Припов. 26:8]. Особливістю порівнянь із вказаним показником є те, що суб’єкт і об’єкт, будучи поняттями іноді досить віддаленими, максимально зближуються завдяки семантиці показника, і таким чином конструкція набуває метафоричного змісту.
Конструкції із корелятивною парою займенників який ... такий (і), та її модифікаціями у перекладі І. Хоменка такий самий, який; який ... так; не тим, яким та П. Куліша те ж саме, яке – складнопідрядні порівняльні займенниково-співвідносні речення, що за структурними ознаками збігаються із реченнями зі сполучником як.
Можливо, перенесеними з оригіналу є образні порівняння, де показником є займеникові співвідносні слова той ... хто, порівняльного значення яких українські мовознавці не фіксують: Той ловить пса за вухо, хто мимо йдучи, втручається до сварки інших [Х: Припов. 26:17].
Кількісне зіставлення виражається незначною групою складнопідрядних речень із об’єктом – підрядним міри і ступеня, показником порівняння у яких є співвідносні слова, різні у кожного із перекладачів: остільки ... оскільки у перекладах І. Хоменка та І. Огієнка, настільки ... наскільки у перекладі І. Огієнка, стільки ... скільки у перекладі П. Куліша, напр.: Бо він [Христос. – І. С.] удостоївся остільки вищої понад Мойсея слави, оскільки більшу честь має будівничий, ніж будинок [Х: Євр. 3:3]. Таким чином, невелика група конструкцій із займенниковими співвідносними словами (у перекладі І. Хоменка їх всього 38 (1 %), у перекладі І. Огієнка – 19 (0,6 %), у перекладі П. Куліша – 36 (1 %)) становить кілька різних синтаксичних типів конструкцій із різною семантикою.
Прислівниковий або займенниковий корелят може виражати порівняння самостійно, за відсутності при об’єктній частині порівняльного сполучного слова. Займенникове або прислівникове сполучне слово забезпечує зв’язок між частинами порівняння в одному реченні, а також і зв’язок між комплексом речень: Води зникають із озера, й ріка посякає та висихає; так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого [К: Йов 14:11-12]; Тільки ж що Письмо каже: “Прожени рабиню і її сина, бо син рабині не успадкує з сином вільної”. Отак, брати, ми сини не рабині, а вільної [Х: Гал. 4:28-31]. Займенник чи прислівник – семантично недостатні і, вживаючись при суб’єкті, рідше – при об’єкті, потребуюють розкриття свого значення через об’єкт (суб’єкт). В українських перекладах Біблії порівняння виражають такі сполучні слова: так, так само (й), отак, так і, такий; тільки у перекладах І. Хоменка та І. Огієнка вживаються не так для вираження розподібнювального порівняння, отакий; тільки для перекладу І. Хоменка характерні сполучні слова отак і, ось так, ось так і, тим же робом; тільки для перекладу І. Огієнка – так само ж і, отакий-то; тільки для перекладу П. Куліша так же й, от як, сим робом, такий самий, оттак, оттакий, такий же й, те ж саме, таківський. Без корелята можуть виражати порівняння і співвідносні слова поскільки у перекладі І. Огієнка, скільки, наскільки у перекладі П. Куліша, напр.: А тепер одержав Він краще служіння, поскільки він посередник і кращого заповіту, який на кращих обітницях був узаконений [О: Євр. 8:5-6]. Тут корелят пропущений при суб’єкті, за відсутності співвідносного слова підрядне порівняльне речення більш тісно втягується у склад головного, виявляючи безпосередній зв’язок із присудком.
Загалом однореченнєві конструкції і комплекси речень порівняльного значення, поєднувані сплучними словами і приєднувальним зв’зком між частинами у перекладі І. Хоменка складають 78 випадків уживання (2 %), у перекладі І. Огієнка – 57 (2 %), у перекладі П. Куліша 58 (2 %).
Варіантним засобом вираження розподібнювального порівняння, крім сполучника ніж та його еквівалентів, є прийменники як додатковий показник порівняння при формі компаратива або суперлатива. Вони переважно вживаються у простих порівняльних реченнях із суб’єктом-підметом, компаративом або суперлативом, які виражають водночас основу й показник порівняння, – іменною частиною складеного присудка, що керує іменним об’єктом – невідокремленим додатком у Р., З. або О. відмінку із відповідним прийменником – показником порівняння: Князі його були над сніг чистіші ... [Х: П. Єр. 4:7]. Ці порівняння можуть бути як логічними, так і образними і виражати суб’єктивну гіперболізацію ступеня вияву ознаки суб’єкта порівняно з об’єктом (І. Хоменко часто вдається до такої гіперболізації індивідуально, утворенням порівнянь із компаративом або суперлативом, яких немає в інших перекладах, що є однією із прикметних рис його праці) або об’єктивну несхожість ступеня вияву ознаки суб’єкта порівняно з об’єктом, яка існує у реальній дійсності, порівняймо: ... від молока біліші його зуби [Х: Бут. 49:12] – Тих, що повмирали від градового каміння, було більше від тих, що Ізраїлеві сини повбивали мечем [О: Іс. Н. 10:11]. Прийменники, які є додатковими показниками порівняння, поділяються на прикомпаративні та присуперлативні, зокрема до прикомпаративних належать: від, за, над, понад; тільки у перекладі І. Хоменка вживається прийменник супроти, тільки у перекладі П. Куліша – прийменники од, проти, поруч. До присуперлативних прийменників належать з, із, з-поміж, між, тільки у перекладах І. Хоменка та П. Куліша у цій позиції вживається прийменник з-між, тільки у перекладі І. Хоменка – прийменник в, тільки у перекладі І. Огієнка – прийменники зо, посеред, поміж, серед.
У перекладах І. Огієнка та П. Куліша більшість із названих прийменників можуть вживатися як при формі компаратива, так і при формі суперлатива, наприклад: Таж послух ліпший від жертви, покірливість від баранячого лою! [О: І Сам. 15:22] – І став Соломон найбільшим від усіх земних царів щодо багатства та щодо мудрости [О: І Цар. 10:23]. Натомість у перекладі І. Хоменка спостерігаємо тенденцію до чіткого розмежування прикомпаративних і присуперлативних прийменників, можливо, характерну не тільки для його перекладу, а й для української мови того періоду.
У ряді випадків, за відсутності у реченні форми компаратива, прикомпаративні прийменники можуть виражати порівняння розподібнювального типу самостійно. Завдяки своєму значенню (вираження переваги, зверхності одного з предметів над іншим) у цій позиції вживаються прийменники над, понад, а також і від у перекладах І. Хоменка та І. Огієнка, якщо основа порівняння виражена відкомпаративним дієсловом або прислівником, який має значення несхожості, акцентує на розподібненні зіставлюваних суб’єкта і об’єкта: Мало чим зменшив єси його від ангелів, славою і честю увінчав його [Х: Пс. 8:6]; І було тобі при твоїй розпусті навпаки від інших жінок ... [О: Єз. 16:34]; І цар покохав Естер понад усіх жінок ... [О: Ест. 2:17]; ... тіло в них було рум’яне над коралі ... [Х: П. Єр. 4:7].
Прийменники можуть виражати й уподібнювальне порівняння у конструкціях – простих реченнях, об’єкт у яких характеризує розмір суб’єкта і становить предикативну структуру – розгорнений присудок, разом із основою, вираженою прислівником зі значенням розміру завгрубшки, завтовшки, завбільшки, за умови, що в реченні нема самостійного повнозначного присудка: ... що в його [списа. – І. С.] ратовище було завтовшки з ткацький вал [К: ІІ Сам. 21:19]. Якщо такий присудок є, поєднання об’єкта і основи цих порівнянь в аналізованих перекладах може бути відокремленим неузгодженим означенням: Маленька хмарка, в долоню завбільшки, встає з моря [Х: І Цар. 18:44]. Цей тип порівнянь вживається тільки у перекладах І. Хоменка та П. Куліша, на позиції показника тут прийменники у (в) в обох перекладах та з, на у перекладі П. Куліша.
У перекладах І. Огієнка та П. Куліша у порівняльному значенні вживається також прийменник за у функції порівняльної частки з об’єктом порівняння – іменною частиною складеного або складного присудка. Його вживання у цій позиції послаблює порівняльне значення конструкції, оскільки тут на перший план виступає здатність прийменника за виражати у поєднанні з іменником об’єктні відношення: І стануть народи за місце паління вапна, за тернину потяту, і будуть вогнем вони спалені ... [О: Ісая 33:12]. І. Хоменко цього показника не вживає, надаючи перевагу у відповідних конструкціях порівняльним часткам. Загалом прийменники як засіб вираження порівняння у перекладі І. Хоменка становлять 300 випадків уживання – 9 %, у перекладі І. Огієнка – 384 – близько 13 %, у перекладі П. Куліша – 207– 7 %.
Синсемантичні лексеми у функції показників порівняння вживаються тільки в одному синтаксичному типі порівняльних конструкцій – простих реченнях із суб’єктом-підметом і компаративним двочленним або тричленним присудком. Якщо компаративна зв’язка (синсемантична лексема) виражена дієсловом, – присудок двочленний: предикативна компаративна зв’язка + іменна частина – об’єкт порівняння: Уподобився я пеликанові пустині ... [О: Пс. 101:7]. Якщо компаративна зв’язка виражена іменною частиною мови – присудок тричленний: власне предикативна зв’язка (бути, стати тощо) + компаративна зв’язка + іменна частина (об’єкт порівняння): ... бо коли Ти замовкнеш до мене, я стану подібний до тих, що сходять до гробу ... [О: Пс. 27:1]. Наш мовний матеріал засвідчує, що порівняння із компаративними зв’язками можуть тяжіти як до образного, так і до логічного змісту: Станом своїм нагадуєш ти пальму, грудьми твоїми виноградні грона [Х: Пісн. 7:8]; Благословен Бог, бо я побачив тебе, що так скидаєшся на мого племінника Товита [Х: Тов. 9:6].
В українських перекладах біблійних текстів цей вид конструкцій складає 3 % в кожному з них: у перекладі І. Хоменка 94 випадки вживання синсемантичних лексем, у перекладі І. Огієнка – 87, у перекладі П. Куліша – 85. Зафіксовані в аналізованих текстах компаративні зв’язки відзначаються різноманітністю, щодо частиномовної належності вони можуть бути прикметниковими, іменниковими, дієслівними, дієприкметниковими, прислівниковими. Кожен із перекладачів індивідуально добирає лексеми із порівняльним значенням для використання в названих конструкціях. Крім зв’язок подібний та мати вигляд, синсемантичних лексем, які були б спільними для всіх перекладів, немає. Для І. Хоменка та І. Огієнка характерні синсемантичні лексеми подоба до або подоба + об’єкт у Р. в. без прийменника, подібно як, подібно до; для І. Огієнка та П. Куліша – подібний + об’єкт у Д. в. без прийменника, рівний, уподобитися; для І. Хоменка та П. Куліша – схожий на. Індивідуальними для перекладу І. Хоменка є компаративні зв’язки на зразок, скидатися, нагадувати, у порівнянні з (зо), здаватися схожим на, не бути схожим, згідний з; для перекладу І. Огієнка – на вигляд, на вид, не рівний, здаватися, різнитися, однаковий, не бути подібним, прирівняти, уподібнитися, подібний на, таким самим способом; для перекладу П. Куліша – подобен + об’єкт у Д. в. без прийменника, похожий на подобина, подобний до, подобний + об’єкт у Д. в. без прийменника, подібне + об’єкт у Д. в. без прийменника, зрівнятися, переважувати, не рівня, подобний як, не бути похожим, одно, рівен з, рівня, рівноважний, подобати на, подабати на, уподобити, подобаючий на, взором.
У третьому розділі “Порівняння із імпліцитними показниками в українських перекладах Біблії” розглядаються нечисленні компаративні конструкції без матеріально вираженого показника порівняння.
Найпоширенішими серед порівнянь, показник у яких імпліцитний або взагалі відсутній, а порівняльне значення реалізується суміжним розташуванням віддалених за змістом понять або й окремих речень, де ситуація, описана у реченні-об’єкті, використовується мовцем для кращого пояснення, розкриття сутності змісту речення-суб’єкта, є порівняння компонентної структури А – В (рідше В – А). У перекладі І. Хоменка вони вживаються у 133 випадках (4 %), у перекладі І. Огієнка – у 121 (4 %), у перекладі П. Куліша – у 106 (4 %). Ці конструкції завжди є образними і поділяються на 4 підвиди.
Найменш численний підвид – це порівняння – прикладки-об’єкти до суб’єкта – підмета або додатка, які поодиноко трапляються тільки в перекладах І. Хоменка та І. Огієнка і можуть бути невідокремленими (Цільні стріли-блискавиці вирушать і з хмар, немов з добре нап’ятого лука, полетять до цілі [Х: Мудр. 5:21]) або відокремленими (Тепер ти оце надієшся собі опертися на оту поламану очеретину, на Єгипет ... [О: ІІ Цар. 18:21]). Найбільш численний підвид – порівняння, які становлять просте речення із суб’єктом-підметом і об’єктом – іменною частиною складеного присудка, при якому пропущена порівняльна частка. Стрижневими лексемами цих порівнянь можуть бути як іменники, так і дієслова у формі інфінітива: ... надія ж нечистивого пропаща. Його надія – нитка, а певність – павутиння [Х: Іов 8:13-14]; Розмовляти з дурнем – розмовляти з сонним: кінець-кінцем він скаже: “А про що йдеться?” [Х: Сир. 22:10]. Третій підвид порівнянь компонентної схеми А – В – це безсполучникові порівняльні складні речення, які теж уживаються тільки в перекладах І. Хоменка та І. Огієнка: Піч випробовує ганчарське начиння – людину випробовує її розмова [Х: Сир. 27:5]. Суб’єкт і об’єкт порівнянь компонентної схеми А – В можуть становити також комплекс речень і об’єднуватися тільки завдяки паралелізму членів речень, спільних понять, симетрії розташування усіх членів речення у кожній із конструкцій, що входять до складу порівняння: А тепер, як прийду я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожиток зроблю, коли не поясню вам чи то відкриттям, чи знанням, чи пророцтвом, чи наукою? Бо навіть і речі безумні, що звук видають, як сопілка чи лютня, коли б не видавали вони різних звуків, – як пізнати б тоді, що бринить або грає? [О: І Кор. 14:6-7]. Пропуск порівняльної частки або сполучника іноді здійснюється тільки одним із перекладачів, у той час як в інших перекладах вони вербалізовані. Таке усування показника порівняння може бути зроблене з метою надання порівнянню експресивності, жвавості, динаміки викладу.
Другим поширеним засобом вираження імпліцитного порівняння є вищий ступінь. Таких конструкцій у перекладі І. Хоменка виявлено 77 (2 %), в І. Огієнка – 69 (2 %), у П. Куліша – 134 (6 %). Ці порівняння мають три підвиди. Найуживаніші конструкції – прості речення із суб’єктом-підметом, ступеньованим прикметником – іменною частиною складеного присудка, що контамінує основу і показник порівняння і керує об’єктом у Р. в. без прийменника. Так званий родовий порівняння найбільш характерний для перекладу П. Куліша, який зберігає значну кількість рідковживаних і архаїчних форм: І мир Божий, що вище всякого розуму, нехай хоронить серця ваші мислї ваші в Христі Ісусі [К: Филип. 4:7]. Другий вид цих конструкцій – порівняння, які складаються тільки із суб’єкта і форми компаратива, що контамінує основу й показник. Об’єкт тут імпліцитний або вказаний у попередньому контексті і з компаративом граматично не пов’язаний. Облігаторна правобічна валентність компаратива уможливлює імпліцитність об’єкта, який завжди легко відновлюється: Тоді послав Балак знову князів, ще поважніших ніж ті, й було їх більше [ніж тих князів] [Х: Числ. 22:15]. Третій тип цих конструкцій – порівняння оберненої структури, які при відновленні об’єкта на його інваріантній синтаксичній позиції становили б складнопідрядне порівняльне речення зі сполучником ніж. Об’єктна частина у них знаходиться у препозиції до суб’єктної і з компаративом граматично не пов’язана. Ці порівняння, на думку дослідників, відображають мовленнєві тенденції до компресії інформації (В. Мараховська) і вживаються із стилістичною метою наголошення на змісті суб’єктної частини порівняння, а також і компаратива, який входить до її складу. Таку структуру у перекладах мають розподібнювальні конструкції із значенням переваги, якісно-оцінної або кількісної семантики: ... але горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому [Х: Марко 14:21] (пор.: Краще було б не родитись чоловікові тому, ніж народитись і зрадити Сина Чоловічого).
Найменш уживаним серед імпліцитних показників в українських перекладах Святого Письма є так званий орудний порівняння. І. Хоменко та П. Куліш вживають його по 56 раз кожний (у цих перекладах він становить близько 2 %), І. Огієнко – всього 15 (менше 1 %), напр.: От і вийшли проти вас аморії, що живуть у тих горах, і гналися за вами роєм ... [Х: Второз. 1:44]; За Ним грім ричить левом ... [О: Йов 37:4]; Всї ревемо ведмедями, а то знов гудемо голубами [К: Ісая 59:11].
Словотвірні імпліцитні засоби вираження порівняльної семантики використовуються поодиноко і тільки в певних перекладах. 2 прислівники із конфіксом по- ... -ому вживаються у перекладі І. Хоменка: конструкції з ними становлять просте речення із суб’єктом-підметом, основою-присудком і прислівником – обставиною способу дії, що контамінує об’єкт і показник порівняння (конфікс по- ... -ому): Її князі в ній ревуть по-лев’ячому, роздирають здобич [Х: Єз. 22:25]. Свідченням індивідуального авторського добору мовних засобів вираження порівняння є і 6 прикметників із суфіксоїдом -подібний у перекладі І. Огієнка. Конструкція із цими прикметниками становлять словосполучення суб’єкта – головного слова і об’єкта – залежного означення, що контамінує і показник порівняння: А на стовпі свічника чотири келихи мигдалоподібні, ґудзі його та квітки його [О: Вих. 25:33-34].
Суфікси із порівняльним значенням -уват-, -аст- вживаються у трьох конструкціях у перекладі І. Хоменка. Порівняння становить словосполучення головного слова – суб’єкта та означення до нього – об’єкта порівняння, яке контамінує і показник порівняння – суфікс із порівняльним значенням. Вони вжиті І. Хоменком доречено, оскільки дозволяють краще охарактеризувати суб’єкт поріняння, – поняття, яке в інших перекладах не пояснене за допомогою порівняльної конструкції: ... в четвертій колісниці – строкаті – каштануваті коні [Х: Зах. 6:3]; ... ось на пустині зверху щось дрібненьке, крупчасте й тоненьке ... [Х: Вих. 6:14].
Єдиним прикладом у перекладі І. Огієнка представлене означення, яке контамінує основу й об’єкт порівняння, при цьому конструкція не містить жодних спеціалізованих показників порівняння і є виявом індивідуальної мовотворчості І. Огієнка. Про те, що вона має порівняльний зміст, здогадуємося зіставивши її з іншими перекладами, де це порівняння оформлене за допомогою порівняльного сполучника: ... ось змій червоноогняний, великий ... [О: Об’явл. 12:3] – ... і ось, змій великий, червоний, як огонь ... [К: Одкр. 12:3].
Загалом імпліцитні показники виявлені у перекладі І. Хоменка в 271 випадку (9 %), у І. Огієнка – в 212 (7 %), у П. Куліша – в 296 (10 %). Відповідно домінують у перекладах експліцитні засоби вираження порівняльної семантики: у перекладі І. Хоменка – 91 %, у І. Огієнка – 93 %, у П. Куліша 90 %. Кожен із показників порівняння цього типу відзначається значною кількістю синонімів та варіантів, здатністю вживатися при кількох синтаксичних типах об’єктів порівнянь, відсутністю значної кількості структурних обмежень щодо побудови конструкцій, у яких вони використовуються, що й зумовило їх переважання над імпліцитними показниками порівняння.
У Висновках узагальнено основні теоретичні й практичні результати дослідження:
1. Обрані для аналізу класичні повні українські переклади Біблії здійснені у різний час, у різних обставинах і з різними настановами, що позначилося на лінгвістичному оформленні тексту кожного з перекладів і, відповідно, на мовних особливостях порівнянь у цих текстах.
2. Специфіка джерельної бази та складність об’єкта дослідження зумовлює домінування двох підходів до вивчення порівнянь в українських перекладах Біблії, а саме: логіко-семантичного та комплексного.
3. Типологія порівнянь в українських перекладах Святого Письма засвідчила, що центральними у системі засобів вираження порівняльної семантики є сполучникові показники порівняння (сполучники та похідні від них порівняльні частки). Це пояснюється їх поліфункціональністю: здатністю виражати і уподібнювальне і розподібнювальне порівняння, вживатися у порівняннях і логічної і образної семантики, поєднувати будь-які за значенням, обсягом, синтаксичною функцією та частиномовною належністю суб’єкт і об’єкт порівняння. Поширеними також є і прийменникові засоби вираження розподібнювального порівняння, оскільки вони поряд із сполучником ніж та його еквівалентами обслуговують цілий функціональну підгрупу порівняльних конструкцій: конструкції, які виражають несхожість суб’єкта і об’єкта. На периферії знаходяться синсемантичні лексеми, займенникові та прислівникові сполучні слова та усі імпліцитні засоби вираження порівняльної семантики. Серед типів синтаксичних конструкцій із компаративною семантикою в центрі знаходяться порівняльні конструкції на базі простого речення та складнопідрядні порівняльні речення, периферійними синтаксичними типами порівнянь є такі, що становлять словосполучення або комплекси речень.
4. Різночасові українські переклади біблійних текстів дозволяють простежити розвиток засобів вираження порівняльної семантики у сучасній українській мові. Вживання у перекладах модально-порівняльних сполучників та часток дає змогу припустити, що складні модально-порівняльні сполучники та частки, утворені поєднанням первинних мов, наче із часткою не, набули поширення у першій половині ХХ століття, а такі, як начебто, немовбито, нібито, неначебто і под. ще пізніше. Сполучники мов, немов, наче, неначе із часткою би (б) у перекладах П. Куліша та І. Хоменка пишуться завжди окремо. У перекладі І. Огієнка використовується таке написання поряд із уже лексикалізованими мовби, немовби, начеб. Це спонукає до висновку, що лексикалізація вказаних сполучних засобів розпочалася саме у період створення перекладів Біблії українською мовою.
У перекладах чітко відображений розвиток прийменникових засобів вираження розподібнювального порівняння. Переклад П. Куліша у другій половині ХІХ століття засвідчує активне вживання родового порівняння безприйменникового та переважання на позиції додаткового прийменникового показника порівняння при формі компаратива прийменників над і понад. Прийменники від, за тут менш частотні, ніж у пізніших перекладах. Натомість у перекладах І. Хоменка та І. Огієнка ці прийменники домінують, родовий порівняння використовується переважно там, де його вживання не суперечить нормам сучасної української літературної мови, а прийменник над є рідковживаним і набув стилістичного значення поетизму. У перекладі І. Хоменка спостерігається тенденція до розмежування прикомпаративних та присуперлативних прийменників, тоді як в інших перекладах більшість прийменників може вживатися як при формі компаратива, так і при формі суперлатива.
5. Мовний матеріал засвідчує, що перекладачі інколи використовували й досить рідкісні порівняльні конструкції: ті, у яких розподібнювальне порівняння виражається постановкою частки не перед сполучним словом як, а об’єктна частина знаходиться у складі частини складносурядного протиставного речення; а також порівняння – займенниково-співвідносні речення із показниками що ... те, той ... хто. Функціонування порівнянь зі “словом так” в українських перекладах Святого Письма дозволило уточнити їх особливості, взаєморозташування частин і характер зв’язку між ними, синтаксичну функцію показника і перелік тих лексем, які можуть вживатися на цій позиції: це порівняння, де показником є сполучні слова так, такий та їх синоніми із приєднувальним зв’язком між частинами, які становлять речення або комплекс речень. Доведено, що сполучне слово у цих порівняннях знаходиться у переважній більшості випадків при суб’єктній частині, яка розташована у постпозції до об’єкта.
6. До прикметних рис кожного з перекладів належить утворення їх авторами цілих рядів корелятивних пар зі сполучним словом як та модально-порівняльними сполучниками і частками, а також використання значної кількості лексем відповідної семантики в ролі компаративної зв’язки. Найбільше їх у перекладах І. Хоменка та П. Куліша. Вживання часток та прислівників, які підкреслюють тотожність суб’єкта і об’єкта при основних компонентах корелятивної пари (зокрема, це і, ж (же), точно, точнісінько) вказує на індивідуальну настанову автора перекладу показати важливість того чи іншого зіставлення для реципієнта біблійного тексту. Помітною є схильність І. Хоменка до експресивізації порівнянь логічного змісту. Він порівняно з іншими перекладачами, частіше вживає різноманітні модально-порівняльні сполучники та частки, і завдяки цьому в його перекладі менша кількість випадків уживання показника як. При вираженні розподібнювального порівняння І. Хоменко надає перевагу сполучникові ніж, тоді як в інших перекладах домінують прийменникові показники. І. Огієнко рідко вживає орудний порівняння, не захоплюється утворенням рядів сполучникових єдностей та складених сполучників, використовує тільки найбільш поширені із показників того чи іншого типу, зосереджуючи свою увагу не на формі, а на змісті свого перекладу.
|
