| Краткое содержание: | У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, висвітлено зв’язок із науковою тематикою Українського мовно-інформаційного фонду НАН України, де було виконано дисертаційну працю, сформульовано мету та завдання дослідження, його об’єкт та предмет, визначено джерельну базу, вказано методи, наукову новизну роботи, окреслено теоретичну та практичну цінність дисертаційної праці.
У першому розділі дисертаційної роботи „Теоретичні засади вивчення змін у лексико-семантичній системі української мови” розглянуто питання, пов’язані з динамічним характером лексико-семантичної системи: її соціальною природою, властивостями та ознаками словникового складу, що полягають у системному характері мови, проникливості, можливості змінюватися, а також із внутрішніми та зовнішніми чинниками, які визначають специфіку мовного розвитку та ін.; висвітлено наукові погляди на ці питання провідних вітчизняних та зарубіжних лінгвістів.
Динамічний характер мовної системи безпосередньо пов’язаний із її сутністю. Мова, як відзначають лінгвісти, – це динамічна система, для якої здатність до розвитку є природним способом її соціального існування. Вона влаштована таким чином, що постійні динамічні процеси відбуваються в ній завдяки її призначенню – функціонувати в суспільстві, забезпечуючи його комунікативні потреби.
Поряд із мінливістю в мові діє також інша тенденція – тяжіння до стабільності. Сталість дозволяє функціонувати кожній мові як цілісній системі, забезпечуючи внутрішній взаємозв’язок і взаємодію її елементів та рівнів. Відносна стійкість і стабільність лексичного складу забезпечують можливість збереження й передавання знань про світ, обумовлюючи можливість взаєморозуміння між носіями мови.
Лексичний рівень серед інших рівнів мови, як відомо, характеризується найвищим ступенем екстралінгвістичної детермінованості. Він активно реагує на зміни в суспільстві й відображає різні види перетворень у ньому, знаходячи реалізацію у постійному двоєдиному процесі оновлення та архаїзації словникового складу мови. Дослідження сучасного етапу розвитку української мови засвідчило значне входження нових слів, що відбиває пристосування мовної системи до нових потреб комунікації у зв’язку з ускладненням середовища.
У дослідженні розвитку словникового складу основоположну роль відіграє встановлення факторів, що обумовлюють мовну еволюцію. Динаміка мови викликана зовнішніми (соціальними) та внутрішніми (власне мовними) чинниками. За твердженнями дослідників, ці фактори є взаємозалежними і перебувають у постійній взаємодії та взаємозв’язку, впливаючи не тільки на розвиток мови, а й на саме її існування.
Соціальна обумовленість лінгвальних змін пов’язана з основною функцією мови в суспільстві – комунікативною. Мова завжди прагне реалізувати свої можливості для забезпечення потреб суспільства в спілкуванні, що обумовлює пошук найбільш раціональних засобів номінації. Все нове, звичайно, потребує вербалізації: поява інноваційних одиниць є результатом та відображенням впливу науково-технічного прогресу, політичних змін у країні і в світі, історичних подій, що спричиняють перетворення у різних сферах життєдіяльності людини, тобто ускладнення як самої „картини світу”, так і знань про навколишній світ, – усе це є передумовою розширення і збагачення лексичної системи, стимулом появи інноваційних входжень до словника. До ряду зовнішніх, позамовних чинників, що стимулюють загальний поступальний розвиток мови, відносяться також міжмовні контакти, які обумовлюють запозичення слів та виразів іншомовного походження, сприяють розширенню словотворчих можливостей мови. Крім того, значна роль у розвитку лексичного складу належить також психологічним факторам, які породжують такі явища, як табу, прагнення передавати свої думки за допомогою нових, яскравих, неординарних засобів вираження та ін.
Крім позалінгвістичних чинників, мовний розвиток підпорядковано внутрішнім законам, можливостям мовної системи змінюватися в тому чи іншому напрямку, самою структурою мови, її системною організацією.
З огляду на внутрішньолінгвістичні характеристики української мови вагомим є факт притаманного мові системного характеру. Системність лексичного складу мови виявляється в різних її елементах: у структурі багатозначного слова, організації лексико-семантичних груп, наявності антонімічних, синонімічних та ін. зв’язків між словами і т. п.
Важливим внутрішнім стимулом розвитку лексико-семантичної системи, особливо у період значного розширення інформаційного пласту, є існуючий у мові „закон мовної економії”. Його роль виявляється у тому, що в процесі мовленнєвої практики відбувається відбір найбільш раціональних для цілей спілкування мовних засобів. Розширення словника української мови на основі дії цього закону є закономірним процесом, що досить активно стимулює розвиток мовної системи. В результаті цього з’являються новоутворені складні слова – абревіатури, юкстапозити, композити, що є зручними та ефективними засобами номінації.
Динамічна сутність мови підпорядкована основному закону діалектики: своєрідній боротьбі протилежностей, що спричиняє мовні зміни та визначає її саморозвиток. Тому рушійною силою лінгвальних змін є дія мовних антиномій: закон асиметричного дуалізму мовного знака (у структурі мовного знака те, що позначає, та позначуване знаходяться в стані перманентного конфлікту: означувач прагне отримати нові значення, а означуване – нові засоби свого вираження), антиномія узусу та можливостей мовної системи (узус обмежує використання мовних одиниць та їх сполучуваності, а потреби мовленнєвого вживання примушують постійно розривати ланцюг цих обмежень, використовуючи можливості, закладені в мовній системі), антиномія двох функцій мови: інформаційної та експресивної (протиріччя між прагненням до регулярності, однотипності одиниць, з одного боку, та до їх експресивного виділення – з іншого).
Одним із основних понять, яке використовується при дослідженні змін у лексичному складі мови, є неологізм. У нашій роботі ми оперуємо поняттям „хронологічні (відносні) неологізми”, яке знайшло застосування у праці В.Т. Коломієць „Розвиток лексики слов’янських мов у післявоєнний період”. На нашому досліджуваному матеріалі це лексичні одиниці, що є новими у Словнику української мови в 20-ти томах порівняно зі Словником української мови в 11-ти томах. Тобто до них відносяться слова і значення, які виникли в період між створенням цих двох словників, або які існували, але не були зафіксовані в 11-томному Словнику. Поява нових мовних одиниць, які поповнюють та збагачують лексичний склад української мови, відбувається за рахунок різних процесів. Інновації в мові з’являються на базі вже існуючих словесних знаків і як дериваційні утворення, і як результат появи у слів нових значень. Збагачення словника відбувається також за рахунок запозичень. У роботі ми звертаємося до аналізу дериваційних і семантичних неологізмів, оскільки вони становлять основний масив лексичних інновацій.
Дериваційні неологізми – це лексичні одиниці, що утворилися на основі власних та запозичених ресурсів мови за допомогою засобів словотворення. При цьому слід підкреслити, що утворення нових слів шляхом деривації відіграє ключову роль у поповненні та розширенні словникового складу української мови, визначає основний напрям розвитку лексики, оскільки саме дериваційні новотвори були й залишаються основним джерелом розширення діапазону словника.
Виявом динамічного розвитку лексики є не тільки її кількісне зростання, а й розширення її меж за рахунок якісної модифікації мовних одиниць. Збагачення мовного складу відбувається завдяки процесу значеннєвих зсувів – зміни семантики ряду існуючих лексичних одиниць, тобто за рахунок семантичних неологізмів. При цьому в семантичній структурі слів виникає один або більше лексико-семантичних варіантів при збереженні всіх інших. Тобто семантичні неологізми є тим явищем лексичного розвитку, в результаті якого наявні у мові слова позначають нові поняття та реалії через розширення їх семантичної структури (вторинна номінація).
Другий розділ „Дериваційні неологізми в лексичній системі сучасної української мови” представляє аналіз дериваційних інновацій, зафіксованих у Словнику української мови в 20-ти томах. Як показав досліджуваний матеріал, деривати є основним засобом розширення та збагачення діапазону 20-томного Словника неологічними утвореннями (їх кількість становить більше 42 тис. слів).
Оскільки специфіка словотворчих процесів перебуває в безпосередньому зв’язку із лексико-граматичною класифікацією слів, у нашій науковій праці явище дериваційної неологізації (і, як результат, новотвори) розглянуто в рамках лексико-граматичних класів слів. У їхніх межах виявлено твірні основи та продуктивні словотвірні типи, словотвірні значення, а також конкретні словотворчі форманти. При аналізі дериваційних неологізмів як базові використовуються такі поняття, як словотвірна система, словотвірний тип, словотвірне значення, словотвірна структура та словотворчий елемент (морфема).
Установлено, що серед дериваційних неологізмів переважають іменники. Вони кількісно значно перевищують відповідні утворення в інших лексико-граматичних класах слів – нових іменників нараховано близько 20500 одиниць, а це майже половина всіх дериваційних інновацій (абляція (техн.), ваучеризація, креативність, антенник, аматорка, лексикографування, банк-дилер, бізнес-проект, відеоадаптер (спец.), авіатехніка, держторгівля, майстер-клас, турфірма, економзона та ін.).
Провідна роль у словотворенні нових іменників належить суфіксації та способам утворення складних слів: юкстапозиції, абревіації, композиції та зрощенню. У досліджуваній інноваційній лексиці, утвореній завдяки дериваційним процесам, слід відзначити значну продуктивність суфіксального способу творення: експасивність, екстрагованість, методизм, сутенерство, варварка, бобслеїстка, вакуумник, валютизація (екон.).
Продуктивним у дериваційній неологізації іменників є словотвірний тип із суфіксом -ість (-ність), який задіяно для утворення номінацій із загальним словотвірним значенням „абстрактна ознака”. Деривати цього класу мотивуються відносними та якісними прикметниками з суфіксами -н-, -ічн- (адитивність (спец.), бартерність, альтернативність, олігархічність, шикарність). До групи іменників на -ість (-ність) приєднується досить поширений ряд неологізмів, утворених від пасивних дієприкметників минулого часу на -ний (адаптованість, масштабованість, деформованість, випробуваність). У результаті словотворення похідні основи набули стійких якісних значень, що стосуються характеристики особи, предмета чи явища, їхніх якостей, стану, властивостей (вмотивованість, прогнозованість, диференційованість, політизованість). При цьому досить поширеними в досліджуваному матеріалі є інновації, належні до різних терміносистем української мови (адаптивність (біол.), віртуальність (інформ.), білковість (спец.), дискретність (мат.)).
При творенні іменникових інновацій активно використовується також словотвірний тип із суфіксом -ств- (-цтв-), де мотивовані основи – переважно відносні прикметники із суфіксом -ськ- (-цьк-), часто з паралельною мотивацією відповідними іменниками (аудиторство, байкерство, барменство, рейдерство, суперменство). Група цих дериваційних неологізмів представлена іменниками, що вживаються для найменування професійної діяльності та поведінки особи, суспільних рухів та ін.
Продуктивним для нових дериваційних утворень виявився також словотвірний тип із формантом -ізм (-изм), де мотивовані основи – відносні прикметники із суфіксами -н-, -ичн- (астатизм (техн.), актуалізм (геол.), вірилізм (біол.), популізм, глобалізм). Представлені дериваційні неологізми використовуються для найменування методів дослідження, суспільно-політичних течій, економічних процесів та ін.
До групи частотних слід віднести також інноваційні віддієслівні утворення із загальним словотвірним значенням „опредметнена дія” що з’явилися за допомогою суфікса -нн- (адсорбування (фіз., хім.), банкрутування, видрукування, легалізування, мацерування (біол.)) на позначення різних процесів та дій.
Активними серед іменникових дериватів є словотвірні типи із значенням „особа жіночої статі” та суфіксами -к- (акціонерка (фін.), байкерка, батерфляїстка, корупціонерка, прем’єрка (розм.), банкірка (розм.)), -иц- (валютниця (розм.), барахольниця (розм.), байдарочниця, ізолювальниця), мотивовані іменниками чоловічого роду зі значенням „особа чоловічої статі” та суфіксом -ист (-іст) (бар’єрист, батутист, вікіпедист, грейдерист, банджист), які мотивуються іменниковими основами, що називають переважно спортивні знаряддя. Інноваційні лексичні одиниці є найменуваннями, стосовними професійної, спортивної діяльності людини, характеристики особи та ін.
У поповненні лексичного складу мови значну роль відіграють дериваційні неологізми, що являють собою групу складних іменникових утворень. Адже однією із характерних для сучасної епохи рис є пошук найбільш раціональних засобів номінації, що й визначило характерну сучасну тенденцію у системі словотворення. Завдяки їй реєстр Словника значною мірою поповнився за рахунок складних слів, а саме юкстапозитів та абревіатур, меншою кількістю – композитів та зрощень. Наприклад: експрес-служба, секретар-референт, векселетримач (фін.), ВІЛ (вірус імунодефіциту людини), ЄС (Європейський Союз), бюджетотворення, грантоотримувач, автоцивілка (розм.).
При аналізі творення нових іменників з’ясовано, що продуктивним способом творення нових слів є юкстапозиція, де переважають форманти іншомовного походження: гамма- (гамма-активність (фіз.), гамма-апарат, гамма-терапія (мед.)), мас- (мас-спектрометрія (фіз.), мас-спектограф (хім.), мас-спектроскопія (фіз.)), веб- (веб-адміністратор (інформ.), веб-адреса (інформ.), веб-програміст (інформ.)), експрес- (експрес-аналіз, експрес-інформація, експрес-діагностика), медіа- (медіа-простір, медіа-центр, медіа-магнат). Нові деривати представляють лексику на позначення приладів, процесів, методів дослідження, професій та ін.
Для утворення часткових абревіатур найчастіше вживаються такі українські словотворчі елементи, як держ- (держзамовлення, держконтроль, держкредит), політ- (політреформа, політкоректність, політапарат), госп- (госпдоговір, госпорган, госпчастина). Інновації цього типу використовуються для найменування установ, різних організаційних структур та ін.
Розширенню лексичного діапазону мови сприяли також ініціальні абревіатури (СБУ – Служба безпеки України, ЗМІ – засоби масової інформації, НАНУ – Національна академія наук України, СНД – Співдружність Незалежних Держав, СНІД – синдром набутого імунодефіциту). Нові лексеми, що виникли внаслідок процесу абревіації, використовуються переважно як назви державних адміністративних органів, організацій, об’єднань та ін.
Серед інноваційних складних субстантивів порівняно меншою кількістю представлені одиниці, що з’явилися шляхом композиції (вакцинотерапія (мед.), податкоплатник, бюджетоутворення, лізингодавець), при утворенні яких найактивнішими виявилися постпозитивні українські словотворчі форманти -творення (газоутворення, законотворення, державотворення), -люб (владолюб, тваринолюб, чаєлюб), -давець (заставодавець (юр.), наймодавець (юр.), орендодавець (юр.)), та іншомовний словотворчий формант -терапія (ампелотерапія (мед.), протеїнотерапія, бібліотерапія (мед.)); а також шляхом зрощення (кінохронікер, відеоплеєр, авіакатастрофа, автотурист). Дериваційні одиниці цього типу служать на позначення діяльності особи, її вподобань, методів лікування, політичних та економічних процесів та ін.
При поповненні словникового складу мови дериваційними утвореннями друге місце після іменників, як свідчить досліджуваний матеріал, посідають прикметники – їх кількість становить близько 8500 одиниць (адгезійний (фіз.), адитивний (спец.), балансувальний, радіаційно-екологічний, протинаркотичний, рієлторський, ультраабісальний (геол.), супермодний, віце-спікерський, протигромадський). Як показують наші спостереження, лексичний склад української мови розширився завдяки численній групі прикметникових утворень, де особлива продуктивність спостерігається у суфіксального (євангелістичний, гранулярний (спец.), патопсихологічний, фармакологічний, вестибулярний (анат.), ізобарний), префіксально-суфіксального (передепідемічний, безавтомобільний, протиракетний, негравітаційний) префіксального (антиринковий, ультраакустичний, постінфекційний, квазінауковий) способів творення, а також композиції (державно-правовий, службово-посадовий, системно-функціональний, торговельно-кооперативний).
Серед прикметникових інновацій першого типу значну кількість неологізмів становлять деривати з морфемами -ичн- (-ічн-), що творяться від основ жіночого роду на -ія (алергічний (вет., мед.), ішемічний, абулічний (псих.), тахографічний), -арн- (-ярн-), які утворені від основ іменників чоловічого роду з кінцевим приголосним та жіночого роду на -а (-я), (вакуолярний (біол.), атомарний (фіз.), лейкоцитарний, капсулярний (біол.), регіонарний (мед.)). Словник також поповнився новими словами, що виникли за допомогою суфікса -ивн-, мотивовані іменниками жіночого роду на -ія (адгезивний (біол., мед.), аплікативний (псих.), адоптивний (юр.), імплікативний (лог.)), -ськ- від іменників чоловічого роду, що закінчуються на приголосний (байкерський, аудиторський, брокерський (фін.), аболіціоністський), -н-, утворені від іменників чоловічого роду із нульовою флексією та жіночого роду на -ія (абляційний, авальний (фін.), аудиторний, целюлітний).
У межах прикметникових неологізмів продуктивними виявилися також деривати, що з’явилися в результаті префіксально-суфіксального способу творення. До них відносяться перш за все прикметники, що виникли за допомогою таких словотворчих формантів: префікса без- та суфіксів -н-, -ов-, -льн- із загальним словотвірним значенням „такий, що не має або позбавлений чогось”, утворені від іменникових основ (безлімітний, бездотаційний, безвізовий, безавансовий, безкабельний), проти- та суфіксів -н-, -ичн- (-ічн-), -ськ- із загальним словотвірним значенням „призначений для боротьби з чимось”, „скерований проти чогось”, мотивовані іменниковими основами (противірусний, протирадіаційний, протианемічний, протигромадський, протипухлинний), а також поза- та суфіксальних морфем -ськ-, -н-, -ов- із загальним словотвірним значенням „такий, що перебуває, знаходиться за межами того, що названо твірною основою”, утворені від іменників (позаєвропейський, поза- ринковий (екон.), позазаконний, позаблоковий (політ., військ.)).
У словотворенні нових прикметників певну роль відіграє також префіксальний спосіб творення. Серед дериваційних неологізмів цього типу активними виявилися одиниці, де словотворчими елементами є такі префікси: анти-, який служить формуванню семантики, яка заперечує ознаку, виражену мотивуючим прикметником, протиставлена цій ознаці, направлена проти неї (антивірусний, антиінфляційний, антикомерційний, антитерористичний), ультра-, який вживається для вираження крайньої великої або крайньої малої безвідносної міри вияву ознаки (ультрамодерний, ультраструктурний, ультрапатріотичний, ультрафільтраційний), супер-, який має значення найвищої міри вияву якоїсь ознаки стосовно інших ознак, названих мотивуючими прикметниками (суперелітний, супергігантський, суперсучасний, супербагатий). Інноваційні прикметникові лексеми вживаються на позначення різних властивостей, якостей і характеристик явищ, процесів та ін.
Значною кількістю в новому Словнику представлено прикметникові неологізми, що виникли в результаті композиції, зокрема, з формантами науково- (науково-експериментальний, науково-інформаційний, науково-політичний), теоретико- (теоретико-експериментальний, теоретико-ймовірнісний, теоретико-концептуальний), промислово- (промислово-економічний, промислово-експериментальний, промислово-транспортний, промислово-фінансовий), рекламно- (рекламно-видавничий, рекламно-інформаційний, рекламно-телевізійний), радіаційно- (радіаційно-біологічний, радіаційно-екологічний), державно- (державно-монополістичний, державно-правовий), високо- (високоавтоматизований, високоактивний, високобюджетний, високоенергетичний, висококомфортабельний), -творчий (законотворчий, державотворчий, нормотворчий) та ін. Нові прикметники цього типу вживаються для найменування властивостей, ознак, характеристик понять, які стосуються переважно наукової та соціально-політичної, економічної сфер.
Меншу групу, порівняно з іменниковими та прикметниковими, становлять дієслівні неологізми – у Словнику української мови в 20-ти томах виявлено близько 6500 новотворів (імплантувати (мед.), спонсорувати (розм.), сертифікувати, рекетувати, ксерокопіювати, вигукуватися, видихуватися). Серед дієслівних інновацій продуктивними виявилися деривати, що виникли внаслідок суфіксального словотворення, зокрема, з суфіксами -ува- із загальним словотвірним значенням „діяти речовиною, що названа мотивуючою основою”, „діяльність, дія чи стан, зміст яких визначається твірною іменниковою основою” (вакуумувати, йодувати (хім.), пільгувати, анкетуати, індукувати (фіз.), регламентувати, приватизувати, форматувати (інформ.)), -ізува- із словотвірним значенням „забезпечувати чи охоплювати тим, на що вказує твірна основа мотивуючого іменника” та „досягати того або перетворювати в те, на що вказує твірна основа мотивуючого іменника” (амонізувати (хім.), максимізувати, візуалізувати (книжн.), бартеризувати та -фікува- із словотвірним значенням „здійснювати те, на що вказує твірна основа мотивуючого іменника” (нітрифікувати (спец.), версифікувати, автентифікувати).
Поповненню лексичного складу новими дієсловами сприяли також інновації, які виникли у результаті префіксації. У межах дієслівних неологізмів найпродуктивнішими виявилися словотвірні типи із словотворчими формантами іншомовного походження: ре- зі значенням „змінювати, повторювати дію”, „змінювати щось” (реверсувати (техн.), реструктурувати, реінвестувати (екон.), рефінансувати (фін.), реакліматизувати) та де-, що має словотвірне значення „позбавляти чогось, анулювати дію, яка називається мотивуючим дієсловом”, „здійснювати дію, протилежну дії мотивуючого дієслова” (десенсибілізувати (мед.), деполітизувати, демонополізувати, дестабілізувати (політ.)).
Серед дериваційних дієслівних неологізмів нечисельними є інноваційні лексеми, що виникли внаслідок префіксально-суфіксального (вбезпечувати, вщедряти, удержавлювати, убілювати), суфіксально-постфіксального (абсолютизуватися, ад’єктивуватися (лінгв.), адаптовуватися, адоптуватися), префіксально-суфіксально-постфіксального (убезпечуватися, убільшатися) способів творення.
Дієприкметникових (апологізований, убезпечуваний, убільшений, убавлений, виціловуваний, витлумачуваний, вихлюпуваний, вихрещений), як і прислівникових (по-екстремістськи, по-крутійськи, по-діляцьки, по-кампанійському, по-американськи, по-діловитому) лексем зафіксовано в Словнику порівняно невелика кількість – близько 800 слів переважно загальновживаної лексики.
Досліджуваний матеріал продемонстрував, що в результаті процесів деривації в українській мові з’явилися інноваційні лексичні одиниці, які належать до тих лексико-семантичних груп, які стосуються актуальних питань сьогоднішнього розвитку українського суспільства.
У межах дериваційних неологізмів можна виділити такі основні групи лексики: суспільно-політична (антитехнологія, багатоукладний, бікамералізм, денацифійний, департизувати, маргіналізація), економічна та фінансова (індексація, доларизація, готівковий, промислово-економічний, безвалютний, девальвувати, комерціалізувати), юридична (неправочинний, адоптовувати, вигодонабувач, дезавуювання, демуніципалізований), наукова, у якій можна виділити фізичну (альпервольметр, варіоекран, гамма-еквівалент, альфа-розпад, баріонність, адгезивність, немагнітний, гамма-спектроскопічний, дельта-електронний), медичну (вакуумрегуляціяепіляція, токсикація, аневризматичний, протиалергійний, ганглієвий, алергізувати, інфільтрувати), біологічну (інкапсуляція, нативізм, еукаріотичний, аморальний, флектувати, аглютинувати), інформаційну (аналого-цифровий, архіватор, буферизувати, мікропроцесор, веб-дизайн, веб-сервер), технічну (абзетцер, віброграма, бугельний, багатоциліндровий, уніполярний) та ін.
Зазначимо, що серед інноваційних одиниць, зафіксованих у 20-томному Словнику, певну частину становить лексика, переважно загальновживана, яка існувала, але не була представлена у Словнику української мови в 11-ти томах (авіапродаж, вадливість, таксопарк, капремонт, небайдужий, нерозсудливий, нашийний, пристінковий, загоризонтний, присихати, недотягати, анкетувати, учительствувати, бригадирствувати).
У третьому розділі „Семантичні неологізми в лексичній системі української мови” проаналізовано результати змін семантичної структури реєстрових одиниць тлумачного Словника української мови в 11-ти томах, відображені в Словнику в 20-ти томах, які сприяли появі більше 35 тис. таких інновацій.
Як свідчить дослідження, семантична неологізація активно позначилася на розширенні словникового складу української мови. Потреба номінації нових предметів та явищ навколишньої дійсності, необхідність у нових найменуваннях наявних фактів різних сфер життєдіяльності людини, бажання не лише назвати якийсь предмет, явище, подію, але й дати йому експресивну оцінку, пошуки термінологічних позначень і т. п. – усе це привело до утворення нових семантичних неологізмів.
При аналізі появи нових значень слів у роботі використовується поняття - семантична структура слова, що є однією з внутрішньомовних засад формування інноваційних лексичних значень. Розрізняються семантична структура слова та структура окремого значення слова. Перша включає в себе сукупність окремих значень (лексико-семантичних варіантів), серед яких виділяються основні та похідні. Друга являє собою сукупність елементарних смислів (сем) – ієрархічно організовану структуру, в якій виділяються родовий смисл (архісема), видовий смисл (диференційна сема) та потенційні семи, що відображають різні асоціації, побічні властивості об’єкта, які реально існують або приписуються йому колективом.
Застосування відомого в семасіології методу компонентного аналізу дало можливість описати процеси творення нових одиниць у семантичній структурі лексичного значення, а також простежити динаміку та характер значеннєвих змін. Вивчення смислових модифікацій, проведене шляхом компонентного аналізу, являє собою опис елементів структури змісту слова: зіставлення вихідного й похідного значень, виявлення мінімальних складових семантики слова, визначення динаміки сем, причин та шляхів трансформації значення слова.
Як показало дослідження, інноваційні семантичні утворення нового тлумачного Словника демонструють такі основні процеси зміни значень слів: метафоризація, термінологізація та детермінологізація.
У межах цих семантичних явищ простежується перш за все активність метафоризації – інноваційних одиниць цього типу нараховано близько 60 %. Це пояснюється, насамперед, характерною для сучасної доби рисою комунікативної функції мови – подати вербальне відтворення дійсності за допомогою яскравих образних засобів.
Явище метафоризації суттєво торкнулося іменникових (брехунець, гігант, амеба, відлига, умілець, бритоголовий, архітектор, індикатор) та дієслівних (випиратися, обезкрилювати, навалюватися, відтягатися, відлипати, позаплутувати) номінацій, порівняно невеликою кількістю представлені семантичні неологізми в групі прикметників (борзий, класний, тіньовий, ажурний, безпрограшний, брудний, косметичний). Значна кількість нових значень, що виникли в результаті метафоричних переосмислень, зазнали стилістичних змін, тобто набули статусу маркованої лексики. Переважно це стосується слів, значення яких кваліфікується як розмовне (уляпатися, приповзати, вирубувати, відліплюватися, побутовець, злиняти) та жаргонне (братва, рулювати, чорнило, відключати).
Продуктивними серед виявлених семантичних інновацій є моделі, що демонструють процеси розширення семантичної структури слова за рахунок зміни архісеми та актуалізації прихованої периферійної семи (обламуватися ‘утратити можливість продовжувати пересування, роботу через несправність машини, механізму і т. ін.’ → ‘зазнавати невдач, розчарування у своїх планах, надіях тощо’ (жарг.); позависати ‘зачепившись за що-небудь, тримаючись на чомусь, повиснути’ → ‘надовго затриматися в якомусь місці (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь)’ (розм.); балаган ‘тимчасове дерев’яне приміщення для театральних або циркових вистав на площі, вулиці’ → ‘щось несерйозне, блазнівське, невпорядковане’); зміни архісеми та актуалізації асоціативної семи (авторитет ‘про особу, що має вплив, повагу, заслуговує на повну довіру’ → ‘лідер, ватажок кримінального угрупування’; крутий ‘дуже загнутий, вигнутий, сильно закручений’; ‘дуже вигнутий, не поступовий (про поворот шляху, річки тощо)’ → ‘який справляє сильне враження; неординарний’ (жарг.) та ‘який демонструє свою фізичну силу, вплив тощо’; ‘у знач. ім. крутий’ (жарг.); позавалювати ‘звалити, заповнити чимось усе або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях’, ‘обвалюючи або розламуючи, зруйнувати все або багато чого-небудь’ → ‘провалити, не пройти успішно (переважно іспити) (про всіх або багатьох)’ (розм.)). Менш активними при метафоричних змінах значення виявилися такі моделі семантичного перетворення: зміна архісеми та актуалізація функціональної семи (генератор ‘машина для перетворення механічної енергії в електричну’ та ‘апарат для вироблення, утворення чого-небудь’ → ‘ініціатор творення чого-небудь (про людину)’, магнетизм ‘властивість магніту, а також провідника з електричним струмом або електричних зарядів притягати чи відштовхувати деякі тіла’ → ‘сила впливу певної особи або ідей на кого-небудь; привабливість’); зміна архісеми та актуалізація семи „зовнішня форма” (гілка ‘боковий відросток, пагін дерева, чагарника, а також трав’янистої рослини’ → ‘відгалуження чого-небудь’).
Серед процесів семантичних змін актуальними виявилися також термінологізація та детермінологізація, які сприяли розширенню значеннєвого обсягу слів. За нашими підрахунками, поряд із неологізмами, утвореними шляхом метафоризації, зафіксовано більше 25 % інновацій, які виникли шляхом термінологізації, а також близько 15 % нових одиниць, що виникли в результаті детермінологізації. Зазначені семантичні процеси демонструють різного роду переміщення, тобто при термінологізації відбувається перехід лексики із загальновживаного словникового складу до термінологічної сфери, а при детермінологізації – із групи термінів – до слів загальновживаних, а також виникнення інноваційних термінологічних одиниць на основі вже наявної в мові термінолексики.
Основними моделями, за якими утворюються семантичні неологізми через процеси термінологізації та детермінологізації, є такі: збереження архісеми та зміна (або випадіння) диференційних сем (архів ‘листи, рукописи, знімки і т. ін., які стосуються діяльності якої-небудь установи або особи’ → ‘дані, що зберігаються на диску в стислому вигляді’ (інформ.); відповідник ‘той, хто, що відповідає чомусь (комусь); щось рівнозначне, рівноцінне’ → ‘слово іншої мови’ (лінгв.); сертифікат ‘посвідчення, письмове свідоцтво’ → ‘письмове свідоцтво, що видається власнику цінного паперу (цінних паперів) і містить визначені законодавством реквізити та назву виду цінного паперу, засвідчує право власності на цінний папір’ (фін.)); модифікація архісеми та зміна диференційних сем (імунізувати ‘робити кого-, що-небудь імунним, несприйнятливим до чогось’ (мед.) → ‘робити вільним кого-небудь від дії деяких норм права’; алерген ‘речовина, яка викликає алергію’ (мед.) → ‘подразник; те, що викликає дражливість’; ендодерма ‘внутрішній шар клітин первинної кори в стеблах і коренях вищих рослин’ (бот.) → ‘внутрішній шар стінки тіла кишково-порожнинних тварин’ (біол.)); зміна архісеми та додавання (зміна, випадіння) диференційних сем (нагромаджувач ‘той, хто накопичує майно, гроші і т. ін.’ → ‘пристрій або носій, призначений для зберігання даних з можливістю їх подальшого зчитування’(інформ.); укладальник ‘той, хто укладає що-небудь; фахівець з укладання чого-небудь’ → ‘машина, механізм, призначений для укладання або вивантаження – монорельс та чотириколісний візок з двома спеціальними захватами’(техн.)).
Під впливом цих процесів формується значний масив семантичних неологізмів, які поповнили лексику сфери науки і техніки. Зокрема, це стосується таких її галузей, як інформатика (адмініструвати, вірусолог, меню, пароль, адреса, архітектура), техніка (увивати, кантувати, відтискувати, ізобара, відросток, база), біологія (еміграція, камуфляж, відтворення, інгібітор, альтерація), медицина (аплікація, кодування, наліт, грануляція, гіпотрофія), лінгвістика (ускладнення, референт, парцеляція, референт), юриспруденція (умисел, обдарований, відкликати), фінансова справа (чутливість, обвал, амортизація), астрономія (колапс, гранула, керн) та ін. Меншою кількістю представлена група семантичних неологізмів, що належать до загальновживаної лексики: вектор, гармонізація, аграрій, астенік, бугель, блок та ін.
У Висновках до дисертації узагальнюються основні результати дослідження.
1. Мовна система як спосіб відображення змін у житті суспільства перебуває в стані постійного поступального розвитку, який є неодмінною умовою її функціонування. Проте він не порушує мовної стійкості, не руйнує її внутрішньої єдності та цілісності, що дозволяє мовній системі існувати в певних рамках унормованості та консерватизму. Динаміка мови викликана взаємодією і взаємозв’язком позамовних (соціальних), і внутрішньомовних (власне мовних) чинників. Соціальна мотивованість мовної рухливості виявляється в тому, що зміни, які виникають в суспільстві, фіксуються у мові. У першу чергу вони обумовлені суспільно-економічними змінами і науково-технічним прогресом, які спричинили активні інноваційні процеси в лексико-семантичній системі української мови. До зовнішніх чинників мовного розвитку відносяться також контактування мов та психологічні фактори.
Розвиток мовної системи обумовлений також внутрішніми факторами. Здатність до змін у словниковому складі закладена у таких його властивостях, як відкритість та проникливість, здатність до різного роду змін та переміщень, а також системній організації та наявних мовних законах.
2. У результаті впливу внутрішніх та зовнішніх чинників лексична система сучасної української мови поповнилася великою кількістю неологічних входжень. Переважну більшість інноваційних одиниць становлять утворення, що виникли внаслідок деривації. Поряд із дериваційними процесами інтенсивністю відзначаються також зміни в семантичній структурі слова, результатом яких є значне розширення значеннєвого простору Словника української мови в 20-ти томах.
3. Дериваційна неологізація демонструє різну активність у різних лексико-граматичних класах слів. Основний масив інноваційних дериватів представлений іменниковими утвореннями, де провідна роль у їх появі належить суфіксації, юкстапозиції та абревіації, менша – композиції та зрощенню. Досить активно розвиток лексичної системи здійснюється також у напрямку утворень прикметникових дериватів, де продуктивними виявилися суфіксація, префіксально-суфіксальний спосіб, префіксація, композиція. Дещо меншою кількістю представлена дієслівна лексика, що утворена переважно за допомогою суфіксації та префіксації, нечисельними є дієслівні неологізми, що виникли внаслідок префіксально-суфіксального, суфіксально-постфіксального, префіксально-суфіксально-постфіксального способів.
Здійснений аналіз дериваційних інновацій свідчить, що словниковий склад мови збагатили одиниці саме тих сфер лексики, які сформувалися під впливом науково-технічного прогресу (фізика, медицина, біологія, техніка, інформатика, економіка, фінанси, юриспруденція та ін.) а також суспільно-політичних процесів.
4. Аналіз інноваційних процесів мови продемонстрував активну дію семантичної неологізації. Встановлено, що в сучасній українській літературній мові відбуваються такі активні семантичні процеси: метафоризація, термінологізація та детермінологізація, де першому належить провідна роль.
У межах семантичних явищ виявлено значну активність метафоричних переосмислень, що суттєво торкнулися іменникових та дієслівних номінацій, прикметникових семантичних неологізмів цього типу зафіксована невелика кількість.
У процесі метафоризації продуктивними виявилися такі моделі: зміна архісеми та актуалізація прихованої периферійної семи, зміна архісеми та актуалізація асоціативної семи, зміна архісеми та актуалізація функціональної семи, зміна архісеми та актуалізація семи „зовнішня форма”. З’ясовано, що значна кількість нових лексико-семантичних варіантів функціонує як стилістично марковані, переважно розмовні та жаргонні одиниці лексики.
Аналіз типів семантичного переосмислення – термінологізації та детермінологізації – засвідчив такі основні моделі: збереження архісеми та зміна (або випадіння) диференційних сем, модифікація архісеми та зміна диференційних сем, зміна архісеми та додавання (зміна, випадіння) диференційних сем. Дослідження інноваційних процесів показало, що в результаті семантичних модифікацій значення з’явилася значна кількість нових одиниць на позначення понять науки і техніки, зокрема, інформатики, техніки, лінгвістики, біології, медицини, астрономії, а також юридичної та фінансової сфер.
Аналіз семантичних неологізмів продемонстрував, що внаслідок процесу детермінологізації словник поповнився також загальновживаними лексичними одиницями.
5. Виявлення основних неологічних процесів у лексико-семантичній системі сучасної української мови дозволило визначити основні тенденції її розвитку на сучасному рівні. Суттєвим напрямком розвитку мови є інтелектуалізація, про що свідчить поява великого масиву наукової лексики, яка значно розширила реєстр тлумачного Словника української мови в 20-ти томах. Виникнення значної кількості лексичних одиниць різних галузей знань є результатом інтенсифікації науково-технічного прогресу. Крім того, у сучасній мові розвивається також її експресивна, образна та емоційна сторона, що демонструє поява великого масиву нових слів на основі метафоризації. Таким чином функціонують основні загальні мовні тенденції, які є актуальними для забезпечення суспільної комунікації в сучасний період. Зазначимо, що активність неологізаційних процесів найменше позначилася на ядрі літературної мови – загальновживаній лексиці, яка виявила тенденцію до стабільності та стійкості складу. Свідченням цього є факт, що реєстр Словника української мови в 20-ти томах поповнився тими загальновживаними лексемами (як правило, дериваційними утвореннями), які здебільшого існували в мові, але з тих чи інших причин не були зафіксовані в 11-томному Словнику української мови.
Коломієць В.Т. Розвиток лексики слов’янських мов у післявоєнний період. – К.: Наук. думка, 1973. – С. 9. |
