СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНА АСИМЕТРІЯ МОРФОЛОГІЧНИХ КАТЕГОРІЙ ІМЕННИКА

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНА АСИМЕТРІЯ МОРФОЛОГІЧНИХ КАТЕГОРІЙ ІМЕННИКА
Альтернативное Название: Семантико-ГРАММАТИЧЕСКАЯ АСИММЕТРИЯ Морфологических категорий существительного
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено мету, завдання, предмет і об’єкт, окреслено методологічну базу, визначено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість досягнутих результатів.


У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження семантико-граматичної асиметрії у сфері морфологічних категорій іменника» схарактеризовано історію становлення поглядів лінгвістів на феномен асиметрії в мові й з’ясовано ступінь його теоретичного осмислення, що в подальшому вможливило окреслення засад дослідження семантико-граматичної асиметрії на рівні морфологічних категорій іменника.


Аналіз лінгвістичної літератури засвідчив, що проблема асиметрії в мові на різних рівнях її організації завжди привертала увагу дослідників. Залежно від вихідних положень тих чи інших наукових мовознавчих парадигм вона вирішувалася по-різному. Найглибшої розробки проблема асиметричного в мові здобулася зі становленням структурно-семантичного та функціонального напрямів, для яких питання форми і значення, їх співвідношення і функції стали основними.


Початок теоретичного осмислення асиметрії пов’язаний з іменем С.О. Карцевського, який уперше ввів до наукового обігу поняття асиметричного, раніше використовуваного в основному лише в науках природничого та математичного циклів. Ідея С.О. Карцевського про асиметричний дуалізм мовного знака, відповідно до якого кожна форма прагне набути нових функцій, а кожна функція – втілитися в різні форми, що й забезпечує існування мовної системи в стані нестійкої рівноваги, лягла в основу наступних пошуків дослідників у цьому напрямку. Особливе місце тут належить роботам Ш. Баллі, В.Г. Гака, А.П. Загнітка, О.А. Колесникова, М.М. Маковського та ін. Теоретичні напрацювання згаданих лінгвістів стали підґрунтям цієї роботи.


Відповідно до сучасних уявлень поняття асиметрії розглядається в дисертації у двох площинах: 1) як розрізнення ядра і периферії та 2) як невідповідність між означуваним та означальним. Основна увага приділена другій інтерпретації поняття, хоча й питання співвідношення ядра і периферії не ігнорувалося, зокрема важливим для результатів дослідження стало осмислення питання ядерності/периферійності морфологічних категорій, синтетизму/аналітизму в українській мові.


Поняття асиметрії як невідповідності між означуваним і означальним застосовне при дослідженні всіх мовних рівнів, у тому числі й морфологічного. У стосунку до морфологічного рівня слушно вживати поняття семантико-граматичної асиметрії. Його сутність у роботі тлумачиться як порушення симетричного співвідношення семантики, яка структурує морфологічну категорію, з формами її вираження.


Семантико-граматична асиметрія виявляється на парадигматичному,  синтагматичному та семіотичному рівнях. На парадигматичному виділяються такі різновиди асиметрії, як полісемія, омонімія та синонімія. На синтагматичному – аналітичні та синтетичні форми. На семіотичному нульові та «пусті» форми. Як засвідчив огляд праць вітчизняних граматистів, окремі аспекти проблеми семантико-граматичної асиметрії на рівні морфологічних категорій іменника отримували ту чи іншу наукову інтерпретацію, однак цілісного дослідження цієї проблеми не проводилося.


Останню частину першого розділу присвячено окресленню стратегії дослідження морфологічних категорій іменника в означеному аспекті, використовуваних у роботі термінів і понять морфологічної теорії.


У другому розділі «Морфологічна категорія числа іменників крізь призму семантико-граматичної асиметрії» проаналізовано випадки невідповідності морфологічних форм іменників категорійним числовим значенням.


Дослідження випадків семантико-граматичної асиметрії передусім на рівні морфологічної категорії числа мотивоване тим, що семантику саме цієї категорії є всі підстави розглядати як домінантну в конституюванні граматичного значення предметності, що структурує клас іменників, а сама категорія відіграє важливу роль у функціонуванні інших іменникових категорій, зокрема істоти/неістоти.


Семантико-граматичну симетрію у сфері морфологічної категорії числа репрезентують іменники конкретної власне-предметної семантики, до яких може бути застосована ідея рахунку, на зразок стіл/столи. На рівні цих іменників значення числа має реальне змістове наповнення: зміст однини структурує реальна одиничність предмета в бутті, множини – реально більша кількість подібних предметів.


На рівні іменників з конкретним значенням простежуються випадки порушення співвідношення граматичної семантики та форм її вираження. Вони стають можливими або в результаті семантичного розвитку лексеми, або внаслідок дії на форму числа контекстного оточення. Семантичний розвиток іменника супроводжується двома процесами: 1) конкретний іменник розвивається в напрямку несумісних з ідеєю рахунку значень, унаслідок чого семантика рахованості відходить на периферію; морфологічна форма числа, в якій закріплюється нове, неконкретне, значення, стає «пустою», пор.: Нараз задержався при фотографії свояка Муня, котру мені прислав вуйко на різдвяні свята (О. Кобилянська) / Стоїть маленький столик, що на ньому раніше стояли гріховні фотографії улюблених артистів, а тепер стоїть маленьке розп’яття (В. Винниченко) і Десь на перших днях газетярської роботи вирішив він освоїти фотографію, бо що ж ти за журналіст, коли фотоапарата в руках не тримав (В. Дрозд); 2) конкретний іменник розвивається в напрямку появи інших конкретних значень: у цьому разі він може або зберігати характерну для вихідної лексеми симетричну парадигму числових форм і значень, або ж лексикалізуватися в одній із парадигматичних форм, в основному в множині, чим спричинятиметься омонімія форм як вияв семантико-граматичної асиметрії. Під впливом контексту парадигматичні числові форми конкретних іменників можуть набувати додаткової до основного категорійного числового значення семантики, що призводить до полісемії граматичних форм числа як вияву семантико-граматичної асиметрії.


Семантико-граматична асиметрія притаманна іменникам конкретної семантики зі значеннями парно- або багатоскладеності на зразок ножиці, вила. Лексикалізувашись у формі множини, такі іменники категорійним числовим показником почали синкретично виражати і словотвірне значення, і значення множини, тобто виникла омонімія словотвірного компонента й граматичної флексії. Значення однини було позбавлене симетричної форми вираження. Традиційно в науковій літературі цей факт асиметрії інтерпретують як омонімію форм однини та множини, що не цілком виправдано, оскільки значення однини має форму, омонімічну до словотвірного компонента, а не до форми множини.


Власні назви як специфічна група конкретних іменників зазвичай розглядаються як такі, що мають лише значення однини, яке втілюється або у формі однини, або у формі множини, наприклад: Так упали пишні Афіни під ударами Македонії – вільної від рабства країни (І. Сенченко). Асиметрія в цьому разі вбачається, по-перше, в тому, що форми множини не відповідають значенню реальної одиничності предмета, по-друге, в тому, що власні назви не утворюють корелятів множини. Утворення множини, на думку дослідників, змінює семантику іменника й переводить його в розряд загальних. Така позиція цілком логічна лише за референтного вживання власної назви. На дореферентному рівні є підстави розглядати власні назви як своєрідні прикметникові слова, що можуть набувати значень і однини, і множини, наданих їм іменником – загальною назвою. Ця логіка мотивується тим, що будь-яке слово, перш ніж стати власною назвою, вводиться у контекст загальною. Числове протиставлення іменників – власних назв може бути репрезентоване такою кореляцією: «предмет, якому надане певне ім’я, присвоєна власна назва, представлений одним екземпляром» / «предмети, яким надане однакове ім’я, представлені багатьма екземплярами».


Порушення симетричного співвідношення семантики та граматики має місце на рівні іменників абстрактної та речовинної семантики: вони мають лише форму однини або множини, розподіляючись за формальними класами імен singularia та pluralia tantum, які не співвідносні з кількісними характеристиками, тобто тут мають місце «пусті» форми як вияв семантико-граматичної асиметрії. Подолання асиметрії іменниками цих розрядів цілком можливе, особливо для однинних форм, за умови розвитку їх лексичної семантики в напрямку конкретизації. Ці випадки досить ґрунтовно схарактеризувала Н.Г. Озерова.


Іменники розряду збірних репрезентують крайній вияв семантико-граматичної асиметрії, оскільки вони завжди мають лише форму однини, «пусту» щодо значення числа. Збірні іменники, на відміну від абстрактних і речовинних, не здатні набувати корелятивних форм числа за жодних умов, крім поодиноких специфічних випадків. Причиною, що внеможливлює утворення цими іменниками множини, є наявність у їх структурі оцінних значень, описаних у роботах Д.І. Руденка та О.П. Мосьпан. Цим вони й різняться від іменників зі збірною семантикою на зразок натовп, народ, череда, отара, для яких значення і форма множини питома.


Традиційний погляд, згідно з яким семантико-граматична асиметрія на рівні незмінюваних конкретних іменників виявляється у вираженні значень числа омонімічними формами «в одній лексемі», у роботі не підтримано. Запропоновано розглядати кінцеві елементи незмінюваних іменників як своєрідні морфологізовані еквіваленти флексій змінюваних іменників, пор.: село / депо, поле / кашне, коні / поні, корову / кенгуру. Для називання елемента, що збігається за формою хоч би з однією флексією змінюваних іменників певного роду в однині або в множині в будь-якій відмінковій позиції, запропоновано термін імпофлекс або імпофлексія. По відношенню до тієї відмінково-числово-родової форми, де може виявлятися імпофлекс, усі інші форми незмінюваного іменника в парадигмах як однини, так і множини  омонімічні. Імпофлекс може бути відсутній у частині незмінюваних іменників. У такому разі має місце аналітичне вираження значень числа, що також становить асиметричний вияв: семантика числа виражається нетиповими засобами поза сферою її симетричної реалізації.


Третій розділ «Морфологічний компонент граматичної категорії істоти/неістоти в аспекті виявів семантико-граматичної асиметрії» присвячений розгляду випадків невідповідності семантики граматиці на рівні морфологічної категорії істоти/неістоти.


Означення аналізованої категорії як компонента граматичної зумовлене визнанням суттєвої ролі засобів інших, крім морфологічного, рівнів мовної системи на шляху втілення семантики істоти/неістоти. Водночас  стверджується позиція про виправданість кваліфікації опозиції істоти/неістоти як граматичного явища, що послідовно виявляється передусім на морфологічному рівні. Це дає підстави вести мову про існування морфологічної категорії істоти/неістоти.


Аналіз цієї категорії після категорії числа та перед категорією роду вмотивований тим, що категорія числа забезпечує значення істоти/неістоти послідовністю вираження в грамемі множини, а категорія істоти/неістоти, натомість, забезпечує семантичну мотивацію категорії роду в однині. Крім цього, на шляху свого морфологічного виявлення категорія істоти/неістоти тісно взаємодіє з категорією відмінка: форма знахідного відмінка стає площиною синкретичного вираження значень відмінка та істоти/неістоти. Деяким дослідникам це послужило підставою для твердження, що значення істоти/неістоти не мають власних форм вираження (О.В. Бондарко). У роботі необґрунтованість цієї позиції доводиться аналізом причин вираження значень істоти/неістоти саме в грамемі знахідного відмінка. Однією з причин визнано актуальність об’єктної семантики знахідного відмінка для диференціації значень істоти/неістоти.


Симетричним співвідношенням семантики та граматики на рівні морфологічного компонента міжрівневої граматичної категорії істоти/неістоти (морфологічної категорії істоти/неістоти) є вираження значення істоти омонімічною з формою родового відмінка формою знахідного відмінка, яка синкретично втілює і значення знахідного відмінка, і значення істоти іменників чоловічого роду ІІ відміни в однині й усіх родів у множині, а значення неістоти омонімічною з формою називного відмінка формою знахідного відмінка, яка синкретично втілює і значення знахідного відмінка, і значення неістоти іменників усіх родів в однині, крім іменників чоловічого роду ІІ відміни, і у множині. Отже, форми однини іменників жіночого та середнього родів є «пустими» щодо семантики істоти, у такий спосіб репрезентуючи один із випадків семантико-граматичної асиметрії. Порушення симетричного співвідношення семантики та граматики на рівні морфологічної категорії істоти/неістоти має й інші вияви.


До найпоказовіших належать випадки, що в морфологічних описах інтерпретуються як паралельні форми, або паралелізми, вираження значень істоти (пасти коней / коні) та неістоти (покласти ніж / ножа). У роботі вказано на неправомірність такого термінологічного означення згаданих явищ і витлумачено їх як синонімію. Причини появи синонімічних асиметричних щодо семантики істоти або неістоти морфологічних форм різні.


Іменники – назви істот набувають форми неістотових лише в множині, що свідчить про вплив цього значення на формування асиметрії. У разі, коли форма множини виражає значення розчленованої сукупності предметів, має місце симетрична репрезентація значення істоти, наприклад: Доглядатимеш ягнят, Житимеш у мене (Д. Павличко). За активізації збірної семантики, характерної для форм множини як вторинної, зникає необхідність указівки на істотовість предметів, а це сприяє тому, що іменники набувають форми неістотових, наприклад: Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом (Т. Шевченко). Цей чинник сприяє також закріпленню істотових іменників у формі неістотових у фразеологізованих сполуках на зразок піти в солдати. Виявлена залежність вираження/невираження значення істоти від значень, що притаманні формі множини, вказує на необхідність урахування чинника міжкатегорійної взаємодії при реалізації граматичних значень.


У зв’язку з констатацією факту несумісності значення збірності зі значенням істоти проаналізовано специфіку іменників власне-збірного (студентство) та невласне-збірного (народ) значень. Традиційно про іменники цих груп говорять як про асиметричні щодо семантики істоти, що не зовсім виправдано. На рівні іменників власне-збірного значення семантика істоти дійсно має місце. Це зумовлено їх лексико-семантичною мотивованістю іменниками зі значенням істоти. Однак вона зберігається лише як номінативний семантичний компонент, який спорадично може активізуватися синтагматично, наприклад: Це учительство, яких ми три дні вчили перевіряти роботи, ще й не задоволені (з усного мовлення). Формальна невираженість на морфологічному рівні засвідчує існування семантико-граматичної асиметрії. Натомість у випадку з іменниками невласне-збірного значення слід відмовитися від їх кваліфікації як асиметричних щодо семантики істоти, оскільки вони не є її безпосередніми носіями. Ця семантика повністю належить іменникам, стосовно яких невласне-збірні виступають постійними квантифікаторами, що сприяє їх семантичному «зараженню», пор.: отара < отара овець.


Синонімія форм як вияв семантико-граматичної асиметрії притаманна також іменникам неістотової семантики. Це явище спостерігається на рівні іменників чоловічого роду в однині, наприклад: прочитати вірш / вірша, узяти хліб / хліба. Поява синонімічних асиметричних щодо семантики неістоти форм (вірша, хліба) зумовлена змінами в семантиці знахідного відмінка, які відповідно вимагають  і зміни форми.


Омонімія як вияв семантико-граматичної асиметрії репрезентована в іменниковій системі фактами вживання одних і тих самих форм на позначення як істот, так і неістот, наприклад: підняти мішка (неістота) / підняти ледачого мішка (істота), побачити живого ракаїсти звареного рака, ушанувати запорожця ремонтувати «Запорожця» тощо. Виникнення омонімів зумовлене лексико-семантичними процесами в іменниковій системі. Подолання омонімії можливе не завжди, зокрема на рівні однини, де лише іменники чоловічого роду здатні набувати  форм зі значенням протиставленості.


Деякі іменники в українській мові позначають такі предметні реалії, усвідомлення яких мовцями як істот чи неістот не усталилося. Це в основному іменники – назви предметів мікробіологічного рівня на зразок паразит, бацила. Унаслідок мисленнєвої невизначеності буттєвого статусу такі предмети в мові можуть співвідноситися з обома значеннями категорії істоти/неістоти. Це формує унікальну ситуацію: обидва значення та форми їх вираження слід визнати симетричними.


Семантико-граматична асиметрія на рівні морфологічної категорії істоти/неістоти притаманна незмінюваним іменникам унаслідок відсутності в них флексій, які б у грамемі знахідного відмінка вказували на те чи інше значення. Компенсація формальної морфологічної незабезпеченості значень істоти/неістоти здійснюється синтаксично, тобто аналітичними засобами.


У четвертому розділі «Асиметричні вияви співвідношення семантики і граматики в системі морфологічної категорії роду» досліджено семантико-граматичну асиметрію, що притаманна іменникам на рівні реалізації граматичних значень роду.


Категорія роду розглядається як класифікаційна: кожен іменник має певне родове значення. Системна асиметрія на рівні категорії роду виявляється в тому, що частина іменників (назви істот) має семантично мотивовані (номінативними значеннями чоловічої та жіночої статей і недорослості), а частина (назви неістот) має асемантичні, тобто семантично «пусті», форми роду. Отже, одним із виявів семантико-граматичної асиметрії на рівні категорії роду є існування «пустих» форм.


Симетричним співвідношенням на рівні семантично ангажованих родових форм є таке: формі чоловічого роду відповідає номінативне значення чоловічої статі, формі жіночого – жіночої статі, формі середнього – значення недорослості. Порушення такого співвідношення є підстави кваліфікувати як вияви семантико-граматичної асиметрії.


Форми вираження родових значень змінюваними іменниками неоднорідні. На рівні слова, окрім флексій, у цьому беруть активну участь суфікси, які забезпечують більш послідовний родовий розподіл із урахуванням семантики статі та недорослості. Цей феномен пояснюється ґенезою розподілу іменникової лексики за граматичними родами. Відтак, вираження значень роду як самими флексіями, так і суфіксально-флексійними єдностями можуть уважатися рівноцінними й не кваліфікуватися як вияв структурної асиметрії.


На рівні іменників із семантико-граматичним значенням роду асиметрія між формою та значенням має декілька виявів.


Іменники, що позначають осіб за видом діяльності, місцем проживання, національністю та ін., більшість із яких існує у формі чоловічого роду, можуть позначати 1) осіб чоловічої статі, 2) осіб безвідносно до статі, 3) осіб жіночої статі. У першому випадку існує симетрія між формою і значенням, у третьому – асиметрія. У разі, коли такі іменники позначають осіб безвідносно до статі, простежується нейтралізація семантики статі й поява додаткового значення – узагальнено-номінативного. Отже, тут має місце полісемія форм чоловічого роду як вияв семантико-граматичної асиметрії.


Від іменників зазначених лексико-семантичних груп за допомогою різноманітних словотвірних засобів можуть утворюватися кореляти жіночого роду, що забезпечує формування симетричного співвідношення семантики та граматики. Інколи утворення співвідносних форм неможливе під впливом деяких мовних і позамовних чинників. У наукових описах із-поміж позамовних чинників, що унеможливлюють утворення корелятів жіночого роду, згадується нерепрезентованість або поодинока представленість жінок у деяких видах суспільної діяльності. Проте мовленнєва практика заперечує таку позицію, що засвідчують, наприклад, такі новотвори: вождиха, держслужбовка, метреса, нардепка, політикеса, правдописка, спічрайтерка, які відображають тенденцію до все більш послідовної «фемінізації» іменників.


У роботі спростовано позицію, згідно з якою значення жіночого роду іменників у формі чоловічого роду може виражатися аналітично. У такому разі йдеться про вираження номінативного значення статі, а не семантики роду, що підтверджується вживанням атрибутивних елементів, пор.: Відома екстремалка та ніжна хуліганка знову підтвердила свої медалі (Політика і культура. – 12/03) і До краю завантаженого післявиборними справами депутата Анну Герман рідко побачиш в офісі партії («Інтер»: «Подробиці», 10.09.2006).


Семантико-граматична асиметрія у вигляді омонімії граматичних форм має місце на рівні іменників так званого «спільного» роду. Маючи формальні ознаки жіночого або середнього родів (флексії , ), вони можуть вживатися на позначення осіб обох статей, а також недорослих осіб. Остання позиція в роботі особливо акцентована, оскільки традиційно в граматичних описах указується лише на значення статі, які можуть виражатися цими формами.  Коли граматична форма іменників на стосується істот жіночої статті, на – недорослої істоти, йдеться про симетрію форми і змісту.


Іменники подвійного роду зі словотвірними компонентами -исько, -ище, граматично репрезентуючи середній рід, генетично можуть походити від іменників усіх трьох родів, у такий спосіб також формуючи асиметрію.


Перелік виявів семантико-граматичної асиметрії у сфері категорії роду доповнюють незмінювані іменники. Позбавлені афіксальних показників, вони змушені реалізувати значення роду аналітично, тобто тут має місце семантико-граматична асиметрія у вигляді аналітизму вираження морфологічних значень. Рід незмінюваних іменників – назв істот залежить від номінативних значень статі або недорослості. При цьому одна частина незмінюваних іменників позначає осіб лише певної статі (шевальє / леді), друга частина – осіб обох статей (аташе), а третя – осіб і неосіб обох статей і їх недорослих представників (папуа, кенгуру). У двох останніх випадках є підстави говорити про омонімію форм як вияв семантико-граматичної асиметрії.


Зарахування незмінюваних іменників – назв неістот до того чи того роду кероване різними чинниками: родо-видовою або синонімічною співвіднесеністю зі змінюваними іменниками, а також формальними ознаками. У разі формальної вмотивованості віднесення іменника до того чи іншого роду доцільним є використання терміна імпофлекс.


У роботі підтверджено думку А.П. Загнітка про активність у сучасній українській мові тенденції до розподілу незмінюваних неістотових іменників за родами на підставі тематичної співвіднесеності. Водночас аналіз незмінюваних абревіатур засвідчує актуалізацію й протилежної тенденції – до формально-звукової мотивації їх роду (НДП [ен-де-пе] – жін. і сер. р.; КПП [ка-пе-пе] – чол. і сер. р.).


          Семантико-граматична асиметрія виявляється й у разі транспозиційних процесів, спрямованих на витворення субстантивів. Асиметрія може виникати у випадку синтаксичної міжкатегорійної транспозиції. При цьому субстантивація слів прикметникової природи, які мають формальні показники вираження категорійних значень, характерних для іменника, призводить до трансформації словозмінної сутності категорійних прикметникових форм роду в класифікаційну, наприклад: Вчинки вашої милості переходять межі реального (Б. Лепкий); Уже всі люди перейшли, тільки двоє осталося (Б. Грінченко). У такий спосіб забезпечується симетрія форм і значень роду субстантивів, попри їх формальну нетотожність іменниковим родовим формам.


Процес субстантивації слів неприкметникової природи також вимагає їх родового маркування, оскільки будь-яке слово, щоб бути іменником, повинне належати до конкретного роду. Такі субстантиви зазвичай існують лише в контексті: Се було те «ай!», сполохане вранці, молоденьке, біляве, з ніжною лінією тіла, курносе і синьооке (М. Коцюбинський); Несла ворона до мого двора, мов сиру крихітку, своє картаве «кра» (І. Нехода). Асиметрія  в цьому разі виявляється в тому, що субстантиви не забезпечені на рівні словоформи показниками значень роду і виражають їх аналітично. Важливо відзначити, що граматичне значення роду в них звичайно уніфікується за правилом тяжіння до «пустої» форми середнього роду. Нормативне значення роду субстантивів – складених власних назв установлюється за родовою назвою, однак у розмовному мовленні їх рід може співвідноситися з опорним словом, що знов-таки виявляється синтаксично.


Окремо розглянуто проблему співвідношення категорії роду з формами множини іменників. Щодо цього в науковій літературі висловлювалися різні позиції: про перебування іменників у формі множини поза категорією роду, про існування четвертої грамеми роду – «парної», про співвіднесеність форм множини зі значеннями одного з трьох родів. У дисертації висловлюється думка про закономірність граматичної уніфікації іменників у множині, зумовлену потребою забезпечити послідовний граматичний розподіл іменників за значеннями істоти/неістоти. На рівні форм множини граматичне значення роду зберігається, однак має «прихований» характер у плані морфологічного флексійного маркування, виражаючись іншими засобами, зокрема словотвірними, лексико-семантичними і частково навіть синтаксичними. У цьому аспекті дійсно єдину проблему становлять іменники, які від початку не мають форми однини, тобто іменники класу pluralia tantum, унаслідок чого їх рід фактично встановити неможливо. Водночас оказіональні й спорадичні випадки утворення форм однини від іменників pluralia tantum, що трапляються в мовленні, доводять, що носії мови насправді співвідносять ці іменники з конкретними родами. У зв’язку з цим у роботі пропонується визначити значення роду таких іменників як «нульове», а форму вираження як «пусту».


У висновках узагальнено основні результати дослідження.


1. Від часу входження до лінгвістичного обігу понять «асиметричність», «асиметрія», появу яких пов’язують із ім’ям С.О. Карцевського, їх смисловий діапазон значно розширився: вони означували різноманітні, часто протилежні явища в мові та мовленні. Теоретичну чіткість поняттю асиметрії забезпечили праці Ш. Баллі та В.Г. Гака, де викладена класифікація асиметричних виявів у мові. Одним із-поміж основних типів асиметрії була визнана асиметрія між означуваним і означальним, яка реалізується на рівні мовного знака у вигляді таких явищ, як полісемія, омонімія, синонімія, існуванні «пустих» і синкретичних форм, аналітизмі тощо. Ці явища різною мірою характерні для всіх рівнів мовної організації, зокрема й для морфологічного. Їх існування є прямим наслідком невідповідності проекції знакової мовної системи на систему, якою є навколишній світ, та систему, що існує в уявленні людини про цей світ. Відтак, дослідження асиметричного – це своєрідне вивчення людини через межі її пізнання та мовного відображення розмаїття світу.


2. Семантико-граматична асиметрія є різновидом асиметрії між означуваним та означальним на рівні граматики й, зокрема, на рівні морфологічних одиниць, які структурують морфологічну категорію. Її сутність  полягає в порушенні симетричного співвідношення семантики, яка структурує граматичну категорію, з формами її вираження. Отже, вивчення асиметрії на рівні граматичних категорій може відбуватися лише за умови чіткого розуміння того, що становить собою симетрія між значенням та формою в межах певної морфологічної категорії.


3. Окремі вияви семантико-граматичної асиметрії на рівні морфологічних категорій іменника в українській мові неодноразово були об’єктом вивчення вітчизняних лінгвістів. Однак через несистемність дослідження, неоднорідність уживаної термінології дані з цього питання не повною мірою виконують свою важливу функцію – репрезентують феномен асиметричного в системі морфологічних категорій іменника як обов’язковий складник поряд із симетрією, оскільки лише в їх поєднанні постає цілісна картина конкретної категорії як складного механізму відображення в мові осмисленого людиною світу.


4. Найпоказовішими для з’ясування виявів і характеру семантико-граматичної асиметрії є три морфологічні категорії іменника: числа, істоти/неістоти та роду. Установлення асиметричного співвідношення семантики та граматики на рівні категорії відмінка в її морфологічному вияві є фактично нерозв’язним завданням через багатозначність і багатофункціональність кожної з відмінкових грамем, синтаксичну зумовленість значень відмінкових морфологічних форм.


5. Морфологічна категорія числа є основною в ієрархії морфологічних категорій іменника, оскільки саме вона забезпечує ґрунт для послідовної реалізації морфологічної категорії істоти/неістоти, яка й слугує опорою для існування категорії роду як семантично мотивованої.


6. Симетричним у межах морфологічної категорії числа є співвідношення значень однини і множини, семантично навантажених протиставленням одного й більше, ніж одного предмета дійсності, що забезпечено власними засобами вираження в межах словоформи. Ця вимога найбільш послідовно зреалізовується змінюваними іменниками розряду конкретних. Частиною іменників вона не підтримується, що призводить до семантико-граматичної асиметрії. Чинниками формування асиметричного співвідношення є семантичні та формальні ознаки іменників, а також особливості їх функціонування. Асиметричне співвідношення семантики та граматики в межах морфологічної категорії числа репрезентоване омонімією, полісемією, «пустими» та аналітичними формами. Подолання асиметрії відбувається шляхом лексичного розвитку іменників деяких розрядів, активізацією аналітичних засобів вираження відповідної семантики, які виступають синонімічними засобами вираження категорійного значення. Процеси подолання асиметрії відбуваються паралельно з формуванням нових випадків асиметрії. Ці, здавалося б, узаємопротилежні процеси забезпечують, з одного боку, стійкість категорії числа, а з іншого, – розхитують її, роблячи потужним джерелом формування різноманітних актуальних для мовців комунікативно-прагматичних смислів.


7. Семантико-граматична асиметрія на рівні морфологічної категорії істоти/неістоти репрезентована синонімічними та омонімічними формами у сфері змінюваних та аналітичними у сфері незмінюваних іменників. Випадки порушення симетричного співвідношення значень істоти та неістоти з морфологічними формами їх вираження не можуть слугувати достатньою підставою для заперечення морфологічного статусу категорії істоти/неістоти. Їх існування зумовлене тісною взаємодією досліджуваної категорії з категоріями відмінка, числа й роду та змінами в лексико-семантичній структурі іменників.


8. Симетрія в граматичній системі категорії роду полягає в існуванні трьох грамем – чоловічого, жіночого і середнього роду, які охоплюють усі іменники української мови. Граматичне значення родів пов’язане з номінативним значенням статі, яке охоплює назви істот. Воно формувалося водночас із категорією роду і на сучасному рівні граматично репрезентується  формами чоловічого і жіночого роду. Більшості іменників притаманна симетрія у вираженні граматичного значення роду, що виявляється у його формальній мотивації. Системна асиметрія у вираженні значень категорії роду полягає в існуванні іменників, рід яких визначається їх семантикою (номінативним значенням статі і недорослості), та іменників, де рід має формально-граматичне вираження («пусті» форми). Виявами семантико-граматичної асиметрії на рівні категорії роду є використання іменників чоловічого роду на позначення осіб жіночої статі, омонімія форм іменників так званого спільного роду, невідповідність форми іменників подвійного роду на -ище, -исько їх граматичному значенню, незабезпеченість незмінюваних форм засобами вираження роду, порушення співвіднесеності значення роду за формальною ознакою зі значенням роду за опорним словом, характерне для ініціальних абревіатур. Подолання асиметрії на рівні категорії роду відбувається шляхом залучення додаткових засобів лексичного, словотвірного та синтаксичного рівнів.


9. Існування семантико-граматичної асиметрії в системі досліджених морфологічних категорій іменника цілком закономірне явище, зумовлене неоднаковістю мисленнєвої та мовленнєвої категоризації людиною навколишньої дійсності. Симетрія між семантичним змістом і його граматичною репрезентацією на рівні форм слова, яка структурує морфологічні категорії й підтримує їх стійкість, у разі свого порушення може бути відновлена за допомогою інших способів і засобів. Характерна для морфологічних категорій тенденція до встановлення абсолютної симетрії недосяжна, чому сприяють як лінгвальні, так і екстралінгвальні чинники.


10. Деякі процеси, що відбуваються на рівні морфологічних категорій іменника у зв’язку з намаганням системи досягти симетрії між семантикою та граматикою, носять спорадичний характер, інші ж можуть бути схарактеризовані як визначальні тенденції. До останніх передусім належить тенденція до аналітичного, розчленованого подання семантико-граматичної категорійної інформації в разі неможливості її репрезентації на рівні словоформи. Наступними за значущістю вважаємо тенденції реалізації ознаки статі в грамемі роду іменника та родового маркування іменників-абревіатур відповідно до їх формально-звукових характеристик. Виявлений спосіб родового маркування абревіатур розвивається поряд із традиційним – маркуванням за значенням роду опорного слова. Кожен зі способів має свою лакуну в мовній системі: за формально-звуковими характеристиками – в усному та художньому мовленні, а традиційний спосіб переважає в науковому та діловому мовленні.


Поряд із активізацією тенденції до аналітичного розгортання граматичної семантики зберігає свою чинність синтетичний спосіб її подання. В окремих випадках можна навіть говорити про посилення синтетичності української мови, зокрема це спостерігається на прикладі незмінюваних іменників, форма яких переосмислюється мовцями як така, що є членованою на основу й формальний показник граматичного значення. Для нього в роботі запропоновано термін імпофлекс.


 


11. Отримані в ході дослідження семантико-граматичної асиметрії морфологічних категорій іменника результати засвідчують, що невідповідність семантики граматиці – явище різнопланове й надзвичайно поширене. Його цілісне вивчення на рівні іменника, здійснене в межах цієї роботи, поглиблює теоретичні уявлення про частиномовну специфіку іменника, сприяє уніфікації поглядів на явища, які в традиції розглядалися розрізнено. Проведене дослідження може стати у нагоді лінгвістам на шляху виявлення асиметричного у сфері категорій інших частин мови. Робота в цьому напрямку сприятиме більш глибокому осягненню природи мови, її взаємозв’язку з мисленням і навколишнім світом.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины