ІНСТИТУТ СУДИМОСТІ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ



Название:
ІНСТИТУТ СУДИМОСТІ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми дослідження. Стаття 3 Конституції України встановлює, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави, яка повинна бути ґарантом належної реалізації передбачених Конституцією та законами прав і свобод людини та громадянина. Тому забезпечення законності та правопорядку в суспільстві, своєчасне попередження та припинення злочинів, їх швидке розкриття – одні з найважливіших завдань правоохоронних органів держави. Існування інституту судимості в кримінальному праві України, який є органічною, нерозривною частиною системи кримінально-правових заходів протидії злочинності, сприяє всебічному виконанню вказаних завдань.

Вирішення соціально-економічних проблем сьогодення тісно пов’язане з удосконаленням національного законодавства для забезпечення ефективної дії законів у справі захисту громадян і суспільства від злочинних посягань. У цьому розумінні має велике значення необхідність подальшого розвитку інституту судимості, покликаного попереджувати злочинність, здійснювати індивідуалізацію покарання, посилювати протидію рецидиву злочинів, запобігати проникненню злочинності в найважливіші сфери життєдіяльності суспільства тощо.

Судимість є заключною стадією реалізації кримінальної відповідаль­ності. Вона глибоко пов’язана з особою, її правовим становищем, яке багато в чому визначає соціальну позицію та роль особи в суспільстві. Це, у свою чергу, вимагає підвищеної уваги до питання про правову сутність і соціальну природу судимості, оскільки ті наслідки, які настають у результаті її виникнення, відіграють істотну роль у житті судимої особи.

У кримінальному законодавстві України вирішується лише частина питань, пов’язаних із виникненням у засудженої особи судимості та її припиненням. Норми про судимість потребують ґрунтовного наукового аналізу за умов всебічного реформування правової системи України. До того ж серйозного теоретичного обґрунтування вимагають окремі питання інституту судимості, які об’єктивно не могли бути досліджені в науці кримінального права, оскільки виникли у зв’язку з прийняттям у 2001 р. чинного КК України, в якому цим питанням уперше присвячено самостій­ний розділ XІІI «Судимість» (ст. ст. 88 – 91).

Треба зазначити, що багато науковців у різний час зробили помітний внесок у розроблення вчення про судимість та її значення в кримінальному праві, а також у розв’язання проблем погашення та зняття судимості. Зокрема, можна назвати А.А. Абдурахманову, Ю.І. Битка, В.І. Горобцова, М.В. Грамматчікова, М.П. Євтєєва, В.В. Єраксіна, С.Й. Зельдова, Б.О. Ки­рися, Л.М. Кривоченко, В.П. Малкова, В.О. Навроцького, Т.Ю. Орєшкіну, Л.Ф. Помчалова, А.О. Расюк, О.І. Санталова, П.П. Сердюка, О.Ю. Собо­лєва, М.В. Степаненка, М.В. Стрюк, Ю.М. Ткачевського, В.І. Тютюгіна, О.В. Ульянова, В.Д. Філімонова, М.І. Хавронюка, Г.Х. Шаутаєву, С.С. Яцен­ка. У вітчизняній кримінально-правовій літературі найбільш змістовно дослідив інститут судимості В.В. Голіна, який захистив за цією темою кандидатську дисертацію (1972 р.) і підготував окремі монографічні роботи (1979 р., 2006 р.).

Разом із тим, чимало важливих і практично значущих аспектів інституту судимості залишаються недостатньо дослідженими. Побудова демократичного, правового суспільства, розвиток юридичної науки висвітлили низку проблем, які на сьогодні не знайшли остаточного вирішення, серед яких: доцільність існування інституту судимості в кримінальному праві України; проблема доктринального та законодавчого визначення поняття та мети судимості; удосконалення кримінально-правових норм, які реґламентують порядок припинення судимості; чітке визначення правового статусу осіб, які мають судимість, тощо. Крім цього, дедалі більша взаємозумовленість судимості з багатьма інститутами кримінального та інших галузей права передбачає всебічне дослідження обраної проблематики та розгляд її в ширшому аспекті, ніж вона останніми роками висвітлювалась у роботах вітчизняних і зарубіжних юристів.

У своєму дослідженні автор спирався на загальнотеоретичні положення науки кримінального, кримінально-процесуального та кри­мінально-виконавчого права, які розроблялися провідними радянськими вченими, науковцями України та Росії. Це праці Ю.В. Александрова, Л.В. Багрій-Шахматова, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.К. Грищука, О.О. Дудорова, С.Г. Кєліної, Л.Л. Круглікова, В.М. Куд­рявцева, Н.Ф. Куз­нєцової, В.В. Ле­­ня, П.С. Матишевського, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, А.А. Музики, А.В. Наумова, М.І. Панова, А.А. Піонт­ковського, В.М. Попо­вича, А.Х. Сте­панюка, В.Я. Тація, В.М. Трубнікова, Є.В. Фесенка, В.Л. Чубарєва, М.Д. Шаргородського та інших правознавців.

Викладене свідчить про актуальність і важливість обраної теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Ді­доренка на 2008 рік і ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007 – 2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20.12.2006 р., а також базується на положеннях п. 1.1 «Правове забезпечення діяльності ОВС» Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009 рр. (затверджені наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р.).

 

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины