РУССКИЙ ЭКОНОМИЧЕСКИЙ ТЕКСТ В ФУНКЦИОНАЛЬНО-СТИЛИСТИЧЕСКОМ И СОЦИОЛИНГВИСТИЧЕСКОМ АСПЕКТАХ : РОСІЙСКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ТЕКСТ У ФУНКЦІОНАЛЬНО-стилістичних та соціолінгвістичних АСПЕКТІВ

Краткое содержание

В першому розділі «Теоретичні та практичні основи вивчення економічного тексту» розглянуто питання теоретичного вивчення категорій тексту та дискурсу в російському мовознавстві, а також російський економічний текст як об’єкт теоретичного дослідження вченими і практичного вивчення в курсі російської мови як іноземної в китайській аудиторії.

В російському мовознавстві є різні теоретичні підходи до вивчення тексту: функціонально-діяльнісний (Г.П.Щедровицький; Г.В.Ейгер; В.Л.Юхт; І.М.Колегаєва; В.В.Красних), мотиваційно-цільовий (О.Г.Бієва; Т.М.Дрідзе), комунікативний (О.О.Леонтьєв; В.П.Бєлянін; В.І.Голод; О.М.Шахнарович; О.О.Селіванова). По-різному аналізують текст у лінгвістиці тексту (Л.М.Лосєва; Т.М.Ніколаєва; З.Й.Шмідт; О.І.Москальська; Т.В.Шмельова), у філософії мови (О.О.Брудний; В.К.Нішанов; Г.В.Колшанський), у теорії мовленнєвих актів (А.М.Баранов; Г.Є.Крейдлін), у психолінгвістиці (Т.М.Дрідзе; О.М.Шахнарович; В.Б.Апухтін; В.П.Бєлянін), у лінгвістиці художнього тексту (І.Г.Торсуєва; З.Я.Тураєва; А.Ф.Папіна та ін.). Багатоаспектне розуміння тексту веде до необхідності розглядати його у взаємозв’язку з дискурсом.

У роботі ми враховуємо неоднозначне розуміння терміну «дискурс» у російському мовознавстві, проте спираємося на найбільш широке з них: зразок мовленнєвої поведінки, що відбувається в певній соціальній сфері і має певний набір перемінних (політичний, морський, економічний, медицинський, сільськогосподарський та інші дискурси) (О.О.Селіванова).

Застосування досягнень мовознавства щодо вивчення фундаментальних основ тексту у дослідженні основ російського економічного тексту дозволяє стверджувати, що економічний текст – це текст, що функціонує як засіб комунікації в економічному дискурсі чи описує економічний дискурс як комунікативну ситуацію. Змішування концептів ‘бізнес’, ‘гроші’ і ‘ринок’ у сучасній лінгвістиці (Ю.С.Степанов, К.В.Томашевська) спричинене буденною мовною ментальністю (про це свідчать результати проведеного нами анкетування) і тим, що не враховуються три реальні сфери, що складають економічний дискурс: виробництво, фінанси, торгівля (ринок). Ми вважаємо, що ключові концепти экономічного тексту – ‘виробництво’, ‘фінанси’, ‘торгівля’. В текстах ці концепти можуть співвідноситися по-різному чи реалізуються не всі. Напр., у міжбанківських кредитних угодах переважає ключовий концепт ‘фінанси’; у сертифікаті якості безпосередньо представлено концепт ‘виробництво’, опосередковано – ‘торгівля’.

Прагматичний дискурсивний аналіз економічних текстів XIX ст., тобто текстів, які було складено до створення сучасної теорії тексту, й аналогічних ним сучасних економічних текстів указує на збіг прагматичних особливостей їх організації. Кожний економічний текст має ряд текстово-дискурсивних категорій. Соціокультурна детермінованість спостерігається на всіх мовних рівнях, але найпомітнішою є на лексичному рівні.

«Трактат, заключённый между Россией и Китаем, о торговле в Кульдже и Чугучаке» від 25 липня 1851 р. показує, що функціонування категорій цілісності, дискретності та, почасти, зв’язності зумовлене особливостями структурної організації тексту; категорій інформативності, зв’язності та континууму – тематичною єдністю тексту. Категорія антропоцентричності виявляється в чіткій визначеності учасників подій та їхніх потреб: трактат передбачає відведення випасів для верхової та в’ючної худоби російських купців, надання земельних ділянок для факторій з житловими будинками, складами, церквами, цвинтарями. Категорія референціальності виявляється у співвіднесеності учасників економічного дискурсу з дійсністю: з тексту зрозуміло, що головним перевізником вантажів у тих місцях у 1851 р. був верблюд; найпоширенішими злочинами були крадіжки худоби, пограбування складів і ошуканство при продажу товарів у борг. Реалізація категорії інтерактивності у самому тексті пов’язана з регламентацією взаємовідносин влади (китайських чиновників, караульних офіцерів, російського консула) з купецтвом, купців зі своїми робітниками, а у функціонуванні тексту – з відносинами сторін, що підписали трактат, як рівноправних суб’єктів міжкультурної комунікації: документ дійсний на мовах обох сторін (російській і манчжурській, ст.17), дублюються дати безеквівалентних літочислень (напр., у ст.8: «Русские купцы с товарами приезжают ежегодно с 25-го числа марта месяца по 10-е число декабря месяца по нашему счислению, а по китайскому – со дня Цинмин по день Дунчжи»). Категорія інтерсеміотичності фіксується у вигляді ремінісценцій. Тут це згадка про документи, що підписувалися раніше щодо питань російсько-китайської торгівлі: Кяхтинский трактат… (21.10.1727), Дополнительная статья к Кяхтинскому трактату о режиме русско-китайских границ (18.10.1768), Международный акт о порядке русско-китайской торговли через Кяхту (08.02.1792).

Методика навчання російській мові китайців має багато своєрідних рис, що сприяють оптимізації процесу засвоєння російської мови. Поєднуючи у процесі навчання загальновживаний російський мовний стандарт з підмовою економіки, ми пропонуємо у викладанні комплексний підхід, при якому враховуються контекст, колокація, колігація та конотація вжитих у тексті мовних одиниць (підхід «чотирьох К»). Його продуктивність при вивченні китайцями російського економічного тексту зумовлена, по-перше, частотністю в російській підмові економіки багатозначних слів, термінологічний і загальновживаний варіанти яких мають різні відповідники та мотиватори в російській і китайській мовах (напр., російському терміну дефицит в різних контекстах відповідає 5 китайських термінів: 赤字 [чжіцзи], 缺乏 [цюефа], 脱销 [тосяо], 不足 [буцзу], 缺乏的东西 [цюефаде дунсі]); по-друге, орієнтацією російської та китайської інтернаціональної економічної термінології на різні словотвірні бази: в російській термінології використовується споконвічна та (з XVIII ст.) греко-латинська словотвірна база, в китайській – словотвірна база веньяна (В.В.Іванов). Підхід «чотирьох К» дозволяє максимально використовувати позитивні якості способу самостійного формулювання правила та корегувати висновки учня за допомогою наданих моделей лексичної та граматичної сполучуваності.

У другому розділі «Економічний текст у функціонально-стилістичному аспекті» запропоновано систему жанрів, що формує економічні підстилі в межах функціональних стилів (М.М.Кожина; В.П.Мурот; В.М.Вакуров та ін.).

Вивчення функціонально-стилістичного аспекту російських економічних текстів наводить на думку про те, що в кожному стилі можна виділити декілька функціональних і галузевих підстилів. Підстиль – це різновид певного мовного стилю, що обслуговує одну з окремих сфер діяльності людини в межах однієї загальної сфери соціальної діяльності. Залежно від тематичного напряму та функціонування в певному галузевому чи професійному дискурсі тексти можуть відноситися до підстилів політичного, юридичного, економічного, технічного, військового, медико-біологічного тощо.

Всередині економічного галузевого дискурсу ми виділяємо ряд професійних дискурсів: промислово-економічний, фінансово-економічний, торговельно-економічний, економіко-теоретичний, економіко-статистичний тощо.

Залежно від конкретного функціонального навантаження економічні тексти офіційно-ділового стилю ми відносимо до двох фукціональних підстилів: підстилю офіційних економічних документів (жанри офіційного економічного договору, угоди, трактату, протоколу, декларації, контракту, меморандуму, комюніке, конвенції, акту) і підстилю матеріально-фінансових документів (жанри коносамента, векселя, платіжного доручення, банківського переказу, рахунка-фактури, чека, страхового полісу, товарних сертифікатів, доручення тощо); тексти економічної публіцистики – до підстилю інформаційної економічної публіцистики (економічна хроніка, замітка, репортаж, інформаційна кореспонденція, інформаційне інтерв’ю, інформаційний звіт, деякі інші) та підстилю аналітичної економічної публіцистики (економічний коментар, огляд, рецензія, стаття, аналітичне інтерв’ю, аналітична кореспонденція, аналітичний звіт, деякі інші); економічні тексти наукового стилю – до шести наукових економічних підстилів: власне наукового (економічна монографія, дисертація, наукова економічна стаття, доповідь, дипломна і курсова роботи з економічних спеціальностей), навчально-наукового (підручник, навчальний посібник, методичний посібник, вказівки, рекомендації, порадник, навчальна лекція (курс лекцій) з дисциплін економічних сфер знань), науково-інформаційного (економічний реферат і анотація більшого за обсягом наукового економічного тексту), науково-довідкового (енциклопедія, довідник, каталог, прейскурант, перелік з різних сфер економіки), науково-ділового (патент, автореферат економічної дисертації, економічний науковий звіт, висновок економічної експертизи), науково-популярного (нарис, економічна стаття та лекція, спрямовані на популяризацію економічних знань серед громадян).

Серед жанрів економічного тексту значно переважають ті, що функціонують у письмовій формі.

Тлумачення найменувань офіційних документів у словниках російської мови не мають чітко зафіксованих семантичних відмінностей (БАС; МАС та ін.). Поняття договор, контракт і соглашение, акт і протокол, декларация і коммюнике нерідко змішуються. Напр., конвенция визначається словниками як „договор, соглашение между государствами по какому-либо специальному вопросу” [МАС 2: 87], а прокотол – як „письменное соглашение между государствами (обычно по частным вопросам)” [МАС 3: 536]. За допомогою семного аналізу в дисертації визначено такі жанрові різновиди текстів, як контракт і економічні договір, трактат, декларація, конвенція, протокол, угода, комюніке, меморандум, установлено їх категоріально-текстово-дискурсні та композиційні особливості. Ми уточнюємо дефініції таких жанрів офіційно-ділового стилю, як договор, трактат, конвенция, протокол, соглашение. Напр.: „конвенция – официальный межгосударственный документ, как правило, прямого действия об условиях и обязательствах сторон в политическом, экономическом, правовом, социальном рещении определённого специального вопроса”, а „протокол – официальный документ процедурного действия, констатирующий начало, конец или изменения в функционировании принятого ранее какого-либо межгосударственного официального документа”.

Тексти матеріально-фінансових документів відбивають установлені у суспільстві правила економічної діяльності, регулюють переміщення матеріальних і фінансових цінностей. У цих текстах використовуються знаки кількох семіотичних рівнів. Напр., у тексті платіжного доручення уживають букви та цифри, що складаються у звичайні слова та коди банків, платежів, юридичних чи фізичних осіб, рахунків тощо. Інформація та порядок її розташування фіксовані та дозовані. Багато з жанрів підстилю матеріально-фінансових документів можна віднести до особливих професійних жанрів, які функціонують в обмеженому професійному дискурсі. Особливими у фінансово-економічному дискурсі є, наприклад, жанри векселя, акцепта, чекової книжки; в бухгалтерському дискурсі – жанри головної книги, відомості руху обігових коштів, платіжної відомості; в торговельно-економічному дискурсі – жанри товарної накладної, фіскального чека, цінника тощо.

Мова економічної публіцистики вбирає елементи наукового стилю і розмовного мовлення, сполучаючи помірну книжність і велику силу впливу. Експресивність, зумовлена перлокутивною функцією публіцистичного тексту (М.М.Кожина; В.М.Вакуров; М.М.Кохтєв; Г.Я.Солганік; О.О.Тертичний; І.П.Лисакова), поєднується з інформативністю, доказовістю, наявністю стандарта у вираженні.

В текстах економіко-публіцистичних жанрів дотримуються правил відбору мовних засобів з настановою на їх зрозумілість: використовують загальновідомі економічні терміни (снижение спроса, спад производства, продукция, конкурентоспособность, альтернативный путь, тканевые изделия і под.); додержуються принципу економії мовних засобів: лаконічне викладення поєднується з інформативною насиченістю (метонімія: одеваться в „Китай” и „Турцию”; контамінація: российские параллельные миры та ін.). Фахівцям у галузі економіки і масовому читачеві можуть адресувати різні тексти. Характерним для текстів економічної публіцистики є часте вживання абревіатур, ергонімів, номенклатурних найменувань (страны АТР [Азиатско-Тихоокеанского Региона]; ОАО „РУСИА Петролеум [открытое акционерное общество...]; ТНК-ВР [Тюменская Нефтяная Компания-Восточная Россия] і под.), образних і виразових засобів, мовної гри (питально-риторичні речення: Знаете, как китайцы страдают от того, что им приходится арендовать каналы спутниковой связи у американцев и европейцев?; просторічні метафори: Только угробив дорогостоящую технику и умаслив столичных чиновников, можно получить вожделенный сертификат; порівн. звороти: втягивать технологии, подобно пылесосу; афоризми: Не важно, какого цвета кошка, важно, чтобы она ловила мышей; оксюморон: позволить части бедного населения вкусить от плодов нефтегазового изобилия тощо). Використовуються засоби розмовно-економічного підстилю: елементи професійного мовлення біржових брокерів, посередників, банківських службовців, податківців тощо (подрессорить неровности; китайские бонзы; оборонка; ставить на крыло; фирмачи; спецы; челноки; зелёные: буйволы; медведи; юрики; физики і под.).

Економічному науковому тексту властиві наближення до однозначності висловлювань і термінів, насиченість вузькоспеціальними термінами економічних галузей знань, абстрактною лексикою; часто вживаються одиниці, що вказують на послідовність і логіку викладення думок, доказів, прийомів дослідження, на звичайність, незвичайність, періодичність закономірностей, явищ, на джерело, авторство, спосіб вираження думки, концепції, ступінь вірогідності інформації. Частими в організації цих текстів є семантичні сполучники, які виражають відношення причини, наслідку, цілі, часу, допусту. В багатьох жанрах відсутні особові займенники я і ты та дієслова у формах 1 і 2 особи однини, зате частотними є дієслівні форми з послабленими лексико-граматичними значеннями особи, числа в односкладних неозначено-особових і безособових реченнях, дієприкметники, дієприслівники, формули скромності як прийом самоавторизації. Тексти науково-економічних підстилів є інтертекстуальними: в них є посилання, виноски, цитати, примітки. Ці тексти, як правило, містять знаки не тільки вербального, а й математичного семіотичного рівня: схеми, таблиці, графіки, гіптограми, формули.

У третьому розділі «Економічний текст у соціолінгвістичному аспекті» здійснено аналіз корпусу економічних текстів, різних у жанровому, просторовому та часовому планах, з точки зору реалізації багатоаспектного соціального фону, що зумовлений соціальними факторами буття, присутній у мовній картині світу суспільства і виявляється як у міжкультурному та міжмовному аспекті, так і в аспектах цивілізаційному та політичному.

Процеси розвитку економіки мають відбиток на складі та структурі галузевої економічної термінології, вдосконаленні існуючих і появі нових підстилів і жанрів економічного тексту, а також на використанні лексики, фразеології, граматичних форм, історичних описів, властивих певному часу.

Цивілізаційний аспект соціального фону (цивілізаційний фон) мовної картини світу безпосередньо пов’язаний з рівнем розвитку суспільства в певну епоху. Економічний текст звичайно відбиває певну термінологічну ситуацію та модель економіки. Це зумовлено вживанням у тексті специфічної термінології, стилю та змісту викладення, які впливають на політекономічний фон тексту. Тексти, що характеризують певну модель економіки, мають універсальний, загальноекономічний компонент і компонент особливий, який допомагає визначити політекономічний фон і впізнати певну модель економіки. Засоби, що становлять особливий компонент: специфічні терміни; специфічні значення поширених економічних термінів; особливості синтагматики і семантичного структурування текстів; стилістичні особливості; дані статистики; ремінісценції.

Соціолінгвістичними аспектами економічної термінології є її детермінованість соціальними процесами, свідомий вплив суспільства на її формування та функціонування і проблема її інтернаціоналізації. Ми виділяємо три групи термінів за ознакою вживаності в економічних текстах, що характеризують певну модель економіки: I – універсальні конотативно нейтральні терміни, що вживаються незалежно від описаної текстом моделі економіки (стоимость, товар, прямые затраты, касса, заработная плата, налог і под.); II – терміни так званого «економічного забуття і відродження» (Л.П.Крисін; В.М.Лейчик; І.В.Мурадян), які звузили за умови монополії соціалістичної моделі економіки сферу вживання, а в умовах відновлення капіталістичної моделі знову розширили свою референтну співвіднесеність у російській економічній терміносистемі (индексация, дивиденд, предпринимательство, акционер, цеховик, маклер, биржа, торговый дом і под.); III – нові терміни, переважно англіцизми, що виникли в період протистояння капіталістичної та соціалістичної моделей економіки (дилер, промоутер, демпинг, кросс-курс, тендер, маркетинг і под.). Ці терміни почали широко вживатися у пострадянські часи, функціонуючи до 1991 р. здебільшого в текстах науково-економічного підстилю як терміни нових об’єктів, суб’єктів і явищ традиційних і нових секторів економіки капіталізму (Л.В.Івіна). Терміни III-ої групи поступово розширюють, як і терміни II-ої групи, свою референтну співвіднесеність.

Глобалізаційні процеси, міжнародне співробітництво сприяють уніфікації, універсалізації, міжнародній стандартизації пов’язаних з економічним дискурсом реалій у країнах, що включаються у процеси економічної інтеграції. Зі зміною реалій у процесі міжнародної економічної стандартизації стають історизмами деякі безеквівалентні слова, згладжується культурний фон ряду найменувань реалій економіки, найменувань осіб, причетних до економічних процесів. Аналіз текстів документів, що відбивають процес російсько-китайського економічного, політичного, культурного співробітництва, свідчить про те, що китайці та народи Росії на різних хронологічних етапах співробітництва використовують різні одиниці виміру часу, грошей, відстані, площі, маси, ємкості, об’єму (напр., русские вёрсты – китайские ли / китайские вёрсты; 24 июня (6 июля) 1895 года – в 14-й день 5-й луны 21-го года правления Гуан-сюй Дайцинской династии; 9 млн. металлических рублей = 1 млн.431 тыс.664 фунтов стерлинг 2 шиллинга; лан / лян; дабу = 1,6 метра тощо).

Гносеологічним і комунікативним центром економічного дискурсу та тексту є людина. В офіційних міжнародних економічних текстах виділяються чотири ЛСГ найменувань осіб за видом занять, що допомагає побачити антропоцентричну сторону культурного та мовного аспектів соціального фону порівнюваних російського та китайського суспільств: I – керівники держави (Царское Величество – Бугдыханово Высочество; Его Величество Государь Император Всероссийский – Дайцинского Государства Его Величество Богдохан Китайский; Император – Хуандий тощо); II – державні чиновники і військові (консул – линшигуань; военный губернатор – цзянцзюнь / дзянгюнь; уполномоченный – буюань; чиновник – мандарин тощо); III – економічно активні представники суспільства (российские / русские / китайские купцы / торговые люди; начальник купеческого каравана; акционер тощо); IV – громадські службовці, служителі церкви, робітники, слуги, антисоціальні елементи (инженер, лама, хунхуз, янгуйцзы тощо). Назви економічно активних представників суспільства мають найбільший ступінь еквівалентності в російській та китайській мовах. Головна причина цього – універсальний характер економічних законів, що зумовлює функціональну еквівалентність суб’єктів економічної діяльності в різних соціумах.

ВИСНОВКИ

Комплексне вивчення корпусу різнофункціональних російських текстів економічного дискурсу приводить до таких висновків.

Економічним є текст, який функціонує як засіб комунікації в економічному дискурсі чи описує економічний дискурс як комунікативну ситуацію. Економічний текст – це цілісна концептуально та структурно організована одиниця психомовленнєворозумової діяльності людини, функціонально вбудована в універсальний і/чи обмежений часом і простором економічний дискурс. Економічний текст служить засобом комунікації в економічній сфері буття. Ключові концепти економічного тексту зумовлені трьома головними напрямами економічної діяльності: ‘виробництво’, ‘фінанси’, ‘торгівля’.

Російський економічний текст представлений жанрами економічного галузевого підстилю в офіційно-діловому, публіцистичному, науковому, размовному стилях. Тексти жанрів економічного галузевого підстилю, функціонуючи в різних стилях, формують систему функціонально-галузевих підстилів. У залежності від конкретного функціонального навантаження економічні тексти офіційно-ділового стилю ми відносимо до підстилю офіційних економічних документів і підстилю матеріально-фінансових документів; тексти економічної публіцистики – до підстилю інформаційної економічної публіцистики і підстилю аналітичної економічної публіцистики; економічні тексти наукового стилю – до власне наукового, навчально-наукового, науково-інформаційного, науково-довідкового, науково-ділового, науково-популярного, розмовного економічних підстилів.

За допомогою семного аналізу в дисертації визначено жанрові різновиди таких текстів підстилю офіційних економічних документів: контракт, економічний договір, економічний трактат, економічна декларація, економічна конвенція, економічний протокол, економічна угода, економічне комюніке, економічний меморандум, установлено їх категоріально-текстово-дискурсні та композиційні особливості. Уточнено дефініції таких жанрів, як договір, трактат, конвенція, протокол, угода.

Зміни у правилах складання та функціонування текстів матеріально-фінансових документів, що відбивають існуючі в суспільстві правила економічної діяльності, та у їх жанровому складі пов’язані з екстралінгвістичними факторами: появою нових соціальних відносин, нових законодавчих і підзаконних актів, нових груп товарів, удосконаленням фінансових і торговельних операцій.

Домінуючою функцією текстів інформаційно-публіцистичного економічного підстилю є інформаційна функція, аналітико-публіцистичного економічного підстилю – функція впливу (перлокутивна).

Економічна лінгвосеміосфера безпосередньо пов’язана з рівнем розвитку соціально-економічного та політичного життя суспільства в певну епоху. В економічних текстах, різноманітних у жанровому, просторовому і часовому планах, реалізується багатоаспектний соціальний фон мовної картини світу суспільства, зумовлений соціальними факторами буття. Ми виділяємо в економічному тексті цивілізаційний, політичний і мовно-культурний аспекти соціального фону (цивілізаційний, політекономічний і лінгвокультурний фони). Політекономічний фон економічного тексту створюється особливим компонентом термінологічної ситуації, яка відбиває певну модель економіки.

В російських текстах, присвячених двостороннім економічним зв’язкам з Китаєм, лінгвокультурний фон у міжкультурному та міжмовному планах частіше за все виявляється у фоновому та безеквівалентному характері найменувань одиниць виміру простору й часу, найменувань осіб за видом занять, а також у різних пріоритетах використання способів утворення економічних термінів і розбіжностях шляхів запозичення та способів освоєння економічних термінів-інтернаціоналізмів.

В періоди політичного й економічного зближення сторін у російських текстах про двосторонні економічні взаємини з Китаєм переважають уніфіковані найменування китайців і росіян за видом занять, посадою, що створює ефект еквівалентності понять. У конфліктні періоди частіше вживаються найменування, які підкреслюють фоновий чи безеквівалентний характер цих понять.

Ми виділяємо три групи термінів за ознакою вживаності у російських економічних текстах: універсальні конотативно нейтральні терміни, що вживаються незалежно від моделі економіки, схарактеризованої ним; терміни так званого «економічного забуття і відродження», які звузили в умовах монополії соціалістичної моделі економіки сферу вживання, а в умовах відновлення капіталістичної моделі знову розширили свою референтну співвіднесеність у російській економічній терміносистемі; нові економічні терміни, що виникли в період протистояння капіталістичної та соціалістичної моделей економіки.

Запропонований в дисертації та використаний нами у процесі навчання російській мові китайців економічних спеціальностей комплексний підхід, у якому враховується контекст, колокація, колігація та конотація мовних одиниць, ужитих у тексті, зумовив певну послідовність відбору навчальних економічних текстів різної жанрово-стилістичної спрямованості: на початковому етапі пріоритетними є економічні тексти інформаційних жанрів газети; вивчення зразків матеріально-фінансових документів і газетних текстів аналітичних жанрів слід починати при середньому рівні володіння підмовою економіки. Тексти міжнародних офіційних документів з ключовими концептами економічного тексту доцільно вивчати вже на продвинутому етапі навчання за умов високого рівня володіння російською мовою.