АНТРОПОНІМІЯ УМАНЩИНИ XVII − ПОЧАТКУ ХХІ СТ. : антропонимия Умани XVII - НАЧАЛА ХХ СТ.

Краткое содержание

У “Вступі” обґрунтовується вибір теми та її актуальність, визначається мета, основні завдання, об’єкт і предмет дослідження, конкретизується джерельна база та методи дослідження, розкривається наукова новизна роботи, її теоретичне та практичне значення, наводяться відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретичні засади дослідження” – дано огляд досягнень української та зарубіжної антропоніміки й окреслено найважливіші проблеми, які ще стоять перед ономастичною наукою, розглядається історія досліджуваного регіону у взаємозв’язку з формуванням його антропонімійної системи.

У дослідженні наголошується, що антропоніміка як окрема повноцінна галузь українського мовознавства сформувалася тільки в середині ХХ ст., але інтерес до власних особових імен людей з’явився задовго до появи ономастики як науки. Так, перший словник особових власних назв “Рhчь Жидовьскаго язика, преложена на роускоую, нерозумно на розоумъ, и в Єванглихъ, и въ Ап(с)лхъ, и въ Псалтыри, и в Пармиh и въ прочихъ книгах” датується ще 1282 роком.

Оскільки становлення та розвиток антропонімійної системи визначається історією народу, його культурою, віруваннями, звичаями, колонізаційними та міграційними процесами, то прізвища є цінним джерелом дослідження для істориків та етнографів. На початковому етапі свого розвитку антропоніміка була допоміжною історичною чи етнографічною дисципліною, тому наука про власні назви людей нерозривно пов’язана з іменами українських учених, істориків та етнографів М. Корниловича, В. М. Охрімовича, А. І. Степовича, М. Ф. Сумцова, І. Я. Франка, В. І. Щербини.

Системне наукове вивчення слов’янського антропонімікону загалом припадає на середину ХХ ст. і реалізується у працях таких учених, як С. П. Бевзенко, І. О. Варченко, І. М. Желєзняк, А. М. Залеський, В. О. Горпинич, Л. Л. Гумецька, Р. Й. Керста, В. В. Німчук, Р. І. Осташ, Ю. К. Редько, І. Д. Сухомлин, О. Б. Ткаченко, М.Л. Худаш, П. П. Чучка (Україна), В. Д. Бондалєтов, В. А. Никонов, О. В. Суперанська, О. В. Суслова (Росія), М. В. Бірило, М. Я. Гринблат, А. К. Устинович (Білорусь), X. Борек, С. Роспонд, Е. Вольнич-Павловська, К. Римут (Польща) та ін.

На сучасному етапі розвитку ономастики розробляється загальна теорія оніма, удосконалюється типологія, поглиблюється вивчення складників пропріальної системи української мови. Проте існує ще чимало прогалин та проблемних питань, зокрема визначення періоду формування та становлення українських прізвищ, з’ясування способів їх класифікації, встановлення етимології власних назв. Ще одним невирішеним завданням залишається укладання загальнонаціонального словника прізвищ, що вимагає більш глибокого вивчення антропонімікону окремих історико-географічних територій України на різних часових зрізах.

У роботі також простежено основні етапи історичного розвитку досліджуваного регіону та вплив складного історичного розвитку Уманщини на становлення місцевих прізвищевих назв та прізвищ.

Встановлено, що основою сучасної антропонімії стали козацькі прізвищеві назви, адже потреба офіційної реєстрації значної кількості козаків уперше виникла на Січі. Більшість колоритних прізвищ із виразним гумористичним відтінком у значенні (на кшталт: Дерипапа, Згірчибаба, Нетудихата) дійшли до нас саме з тих часів.

Перебування уманських земель у складі Польщі теж залишило свій відбиток в антропонімійній системі досліджуваної території. Насамперед, це стосується популярності словотвірної моделі на
-ськ (ий) (кількість прізвищевих назв із таким формантом протягом XVIII − XIX ст. зросла на 17,87%). Частина сучасних уманських антропонімів (0,1% від загальної кількості) зберігає польський суфікс -ек: Грабек, Зброжек, Строчек.

Після другого поділу Польщі правобережна Україна була приєднана до Російської імперії. Під впливом російської мови, починаючи з ХІХ ст., одним із найпродуктивніших словотвірних формантів на території Уманщини стає суфікс  -ов. Натомість зафіксовано лише декілька прізвищ, що творяться за допомогою українського суфікса -ів: Андрухів, Лесів, Мальків. Більшість сучасних прізвищ Уманщини також зберігають російську вимову форманта -ин (антропонімів на -ін у 5 разів більше порівняно з утвореннями на -ин). Слід вказати на паралельне функціонування двох варіантів одного і того самого прізвища: Володин − Володін, Сарин − Сарін, Сумин − Сумін.

Унаслідок експансії російської мови у ХІХ – ХХ ст. частина антропонімікону Уманщини була здеформована. З’явилися російськомовні відповідники до таких українських прізвищ, як Бiлик (Бєлик), Колісник (Колєснік), Кривоніс (Кривонос), Куликов (Куліков), Мельниченко (Мельніченко), Осипенко (Осіпенко), Рiзник (Рєзник), Шкiльний (Школьний) та ін. Етимологічно і дериваційно це варіант (фонетичний або графічний) того самого прізвища, однак юридично – різні прізвища, оскільки всі вони уже кодифіковані і кожна літера прізвища сьогодні є юридично значущою як ідентифікаційний елемент денотата.

У радянський період антропонімікон Уманщини поповнився запозиченнями з вірменської, грузинської, молдавської та інших мов: Авагян, Горнідзе, Ротару тощо.

У другому розділі – “Семантична структура прізвищевих назв та прізвищ Уманщини” – дано загальну характеристику лексичної бази та мотивів виникнення прізвищевих назв і прізвищ Уманщини XVII - початку ХХІ ст.

Аналізовані антропоніми за семантикою твірних основ поділяються на такі групи: 1) відонімні; 2) утворені від апелятивних означень особи; 3) утворені від іншомовної лексики; 4) спірної чи нез’ясованої семантики.

Вагому частку сучасних прізвищ Уманщини становлять відонімні деривати (70,52%). Залежно від того, який різновид онімної лексики відображено в антропоосновах, виокремлюються наступні групи прізвищ: 1) відантропонімні (64,81%) та 2) відтопонімні (5,71%).

Найбільш продуктивною лексичною базою при творені прізвищевих назв та прізвищ досліджуваної території стали антропоніми: християнські імена у різних структурних варіантах (Анастасій, Васильовка, Гришко, Кифорук, Климович, Леоновець, Марюга, Михальов, Ніку, Петрусь, Проник), запозичені імена (Альберт, Гирманенко, Жикгмонт, Камілов, Махомета, Мустафін), імена-композити (Мациборко, Станіславчук), відкомпозитні імена (Братіца, Дзвиняк, Сьобко), давні слов’янські відапелятивні імена та пізніші прізвиська (Безгуб, Гарбуз, Ломака, Рижий, Сокіл, Чуприна, Шелест, Шкода).

Церковно-християнські імена, засвідчені в основах сучасних прізвищ Уманщини, репрезентують репертуар українського іменника і найпоширеніші в народі структурні варіанти особових імен. Найбільша кількість прізвищ мотивована такими іменами: Григорій (30), Михайло (23), Данило (17),
Матвій (15), Іван (14), Микола (14), Федір (14), Василь (14), Лука (14). На досліджуваній території домінують прізвищеві назви та прізвища, утворені від усічено-суфіксальних і суфіксальних варіантів церковно-християнських імен. Всього в основах сучасних прізвищ Уманщини знаходимо 170 чоловічих християнських імен або їхніх варіантів, які утворюють 677 прізвищ (18,50% від загальної кількості), і лише 73 прізвища (2%), мотивованих жіночими іменами. Це пов’язано з тим, що в період становлення прізвищ іменування жінки служило офіційним засобом ідентифікації особи лише в окремих випадках (так могли називати дітей, що росли без батька, або позашлюбних дітей).

Ранньослов’янські імена-композити та їх деривати в основах прізвищевих назв і прізвищ Уманщини свідчать про паралельне вживання таких особових найменувань поряд із християнськими іменами. На досліджуваній території зафіксовано 2,02% сучасних прізвищ, мотивованих іменами-композитами: Богдан, Борейко < Бор[ислав], Міросенко < Мирос[лав], Сулима < Сулим[иръ].

Відапелятивні імена та прізвиська, що лягли в основу прізвищевих назв і прізвищ, розглядаються в межах категорій “nomina personalia” (особові назви) й “nomina impersonalia” (неособові назви).

Категорія “nomina personalia” об’єднує 5 лексико-семантичних груп: назви осіб за зовнішніми ознаками, за внутрішніми ознаками, за особливістю або кількістю домашньої худоби, житла та членів сім’ї чи родини. Окремо виділяються назви, які важко віднести до однієї із зазначених груп. У категорії “nomina personalia” найповніше представлена лексико-семантична група атрибутивних назв (за зовнішніми (8,31%) та внутрішніми (6,42%) ознаками): Бадьорий, Гладкий, Жовтий, Старенький.

Прізвища категорії “nomina impersonalia” становлять найчисленнішу групу серед сучасних відонімних назв (23,31%). Враховуючи характер мотивуючих апелятивів прізвищевих назв та прізвищ цього розряду, виділяємо 17 тематичних груп: назви на позначення засобів праці, предметів побуту, їхніх частин, об’єктів призначення; назви тварин; назви рослин; назви страв, напоїв, продуктів харчування; анатомічні назви; назви, пов’язані з обставинами появи дитини в сім’ї, черговістю народження; назви явищ природи та часових понять; назви одягу, взуття, тканин; назви людей за родинними стосунками; назви абстрактних понять; назви за різними поняттями акустичного порядку, а також службові слова та вигуки; назви вимірювання та грошових одиниць; назви речовин; назви хвороб; назви музичних інструментів; назви казкових героїв, міфологічних істот; назви ігор і танців. Найповніше в основах сучасних прізвищ Уманщини розряду “nomina impersonalia” представлена лексика на позначення фауни (5,14%) та флори (4,97%): Зозуля, Кавун, Короп, Курка, Плющ; засобів праці, предметів побуту, їхніх частин, об’єктів призначення (4,84%): Барило, Булава, Коцюба, Мотуз.

Важливим джерелом формування антропонімії досліджуваного регіону стали топоніми. Відтопонімні назви дають уявлення про внутрішні міграційні процеси і тому є цінним джерелом для історичної демографії як Уманщини, так і інших земель України. Серед різних класів топонімів найбільшою активністю у процесі творення прізвищ відзначалися ойконіми (Балаховський (с. Балахівка), Варшавський (м. Варшава), Вінницький (м. Вінниця), Саковський (м. Саки), Стебловський (смт. Стеблів), епізодично в основах прізвищ досліджуваного регіону фіксуються гідроніми (Буженко, Дунай) та катойконіми (Згоранець (с. Згорани), Коденець (с. Кодня), Уманець (м. Умань), Херсонець (м. Херсон).

Менш чисельною є група прізвищ, утворених від апелятивних означень особи (19,41%). Відапелятивні найменування переважно мають в основі агентивні назви (14,11% сучасних прізвищ): Богач, Кобзар, Косар, Попик, Швець. Антропоніми, утворені від назв професій, віддзеркалюють економічне та духовне життя населення Уманщини в минулому, адже прізвисько, яке згодом ставало родовою назвою, виникало внаслідок того, що його перший носій справді належав до названого стану або мав означену професію.

Серед назв, утворених від апелятивних означень особи, виділяються такі, що називають осіб за місцем походження чи проживання або особливостями їх появи в населеному пункті (3,83%). Вагому частку цієї групи прізвищ становлять прикметникові утворення на -ий, -овий, твірною базою яких були лексичні одиниці, що слугували назвами дрібних географічних об’єктів або вказували на просторову ознаку, місце проживання: Заграничний, Кутовий, Мостовий, Низовий, Садовий. Виявлено також іменникові утворення: Гірняк, Степовик. Прізвища Новак, Осадчий, Пересідлий, Приходько вказують на особливості появи першоносія в населеному пункті.

Міжетнічні контакти населення регіону із представниками інших етносів, що проходили з більшою або меншою інтенсивністю по всій території України, також залишили слід в антропонімійній системі Уманщини (1,47%): Басараб, Венгрук, Волошин, Литвин, Москалюк, Румен, Циганюк.

В основах антропонімів досліджуваного регіону фіксуються запозичення з польської, угорської, єврейської, тюркської, російської та інших мов (2,64%): Біксей (пол. beksa – “плаксій”), Воробей, Гундюк (нім. hund – “собака”), Дзяд (пол. dziad – “старець, жебрак”), Йолкін, Курдановідзе, Рабінович (євр. рабіновіч – “равін”), Собов (угор. szabó – “кравець”), Цимерман (євр. цимерман – “тесля”), Шеремет (тюрк. sarameta – “запальний”).

Не завжди можна однозначно кваліфікувати допрізвищеву семантику твірної основи антропоніма, тому вірогідність з’ясування походження прізвища не є абсолютно достовірною (це стосується передусім особових назв із ситуативною мотивацією: наприклад, Бандура ← музичний інструмент; дурень, нездара). Група прізвищ із непрозорою семантикою (Кноль, Нарвойш, Рзаєв, Янсане) становить цікавий матеріал для етимологічних студій, оскільки уможливлює виявлення архаїчної та рідковживаної лексики. Кількість сучасних непрозорих назв та назв спірної семантики становить 8,89%.

Лексичну базу прізвищевих назв та прізвищ Уманщини XVII − XX ст. у порівнянні з сучасними прізвищами демонструє малюнок 1. Унаслідок аналізу мотиваційних відношень прізвищевих назв та прізвищ Уманщини було виділено мотиваційно-номінативні групи: патроніми (матроніми), патронімно-посесивні назви, локативні назви, квалітативи, ситуативні назви та агентиви. Найбільш продуктивною мотиваційно-номінативною групою прізвищ на усіх часових зрізах виступили патронімічні назви (XVII ст. − 44,43%, XVIII ст. − 37,86%, ХІХ ст. − 24,39%, ХХ ст. − 26,56%, початок ХХІ ст. − 30,98%). Засобами вираження патронімних або матронімних назв є суфікси -енк-о, -ич, -ович /-евич, -овець, а також більшість назв на -ук (-чук), -ак (-чак). До патронімних назв належать також непохідні власні особові імена у функції прізвищевих назв: Гапон, Єрмак, Конон, Курило, Леон, Овдій, Олефір, Свирид. Абсолютна більшість патронімів (матронімів) регіону твориться від антропонімів (чоловічих та жіночих християнських імен, імен-композитів і запозичених імен): Антонюк, Богданович, Борисенко, Юрковець.