ОБОБЩАЮЩЕ-ВЫДЕЛИТЕЛЬНЫЕ МЕСТОИМЕНИЯ СОВРЕМЕННОГО РУССКОГО ЯЗЫКА: СЕМАНТИКА И ГРАММАТИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ : Узагальнююче-видільні Займенники СУЧАСНОЇ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ: СЕМАНТИКА І ГРАМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання дисертації, окреслено об’єкт, предмет, матеріал, джерела дослідження, вказано методи та прийоми, наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи.

У першому розділі «Узагальнювально-видільні займенники в системі прономінальної лексики» подано визначення займенника, розглянуто розряди прономінативів за категоріальним значенням і граматичними особливостями, а також семантичні розряди займенників, уточнено обсяг і межі узагальнювально-видільних прономінативів.

Прономінативи хоч і належать до повнозначної лексики, відрізняються від повнозначних слів відсутністю конкретного, «речовинного» (лексичного) значення і закріпленості постійного змісту за певним звуковим комплексом. Особливий спосіб відображення займенниками реальної дійсності ми, услід за Є. М. Сидоренко, визначили як прономінацію. Прономінальним є такий спосіб відображення, при якому за звуковим комплексом не закріплюється постійний зміст; значення змінне і залежить від контексту та ситуації.

Займенники є фокусом поєднання категоріального (узагальнювального лексико-граматичного) і розрядового (за специфікою прономінальної семантики) значень. Категоріальне значення займенників передбачає їх співвідносність з п'ятьма повнозначними частинами мови: іменником, прикметником, числівником, прислівником, безособово-предикативним словом. Досліджувані слова мають цілий ряд ознак, що об’єднують їх в самостійний клас і не дозволяють розподілити займенники між іншими повнозначними частинами мови. Зазначений факт обґрунтовує розгляд прономінативів як окремої частини мови, що має власні диференційні ознаки й характеризується семантичною, морфологічною, словотворчою і синтаксичною своєрідністю.

До основних семантичних розрядів належать: питальний, вказівний, неозначений, заперечний і узагальнювально-видільний. До складу вказівних займенників входять декілька підрозрядів: власне вказівні, предметно-особові, зворотний і присвійні.

До розряду узагальнювально-видільних прономінативів ми відносимо слова: весь, (все, все), любой, всякий, каждый, иной, другой, сам, везде, всюду, повсюду, отовсюду, всегда, иногда, всяко Узагальнювально-видільні прономінативи можуть категоріально співвідноситися з тими ж повнозначними частинами мови, з якими співвідносяться й займенники інших семантичних розрядів: 1) з іменниками (категоріальне значення предметності): всякий, любой, каждый, иной, другой, сам, всякое, любое, иное, другое, всё (все); 2) з прикметниками (категоріальне значення ознаки предмета): всякий, любой, каждый, иной, другой, сам, весь; 3) з прислівником (категоріальне значення місця, напряму, ознаки дії, часу): везде, всюду, повсюду, отовсюду, всяко, всегда, иногда; 4) з безособово-предикативними словами (категоріальне значення стану): всяко.

Другий розділ «Семантика узагальнювально-видільних займенників» присвячено семасіологічному і ономасіологічному аналізу досліджуваних одиниць.

Вивчаючи лексико-семантичну систему мови та її окремі фрагменти, лінгвісти розмежовують два аспекти: семасіологію й ономасіологію. У першому випадку семантичні одиниці розглядаються в напрямку від «плану вираження» до «плану змісту», «від форми до змісту» (основну увагу приділено значенню певних слів і висловів, зміні їхньої семантики, розв'язано проблеми моносемії, полісемії, омонімії); у другому – від «плану змісту» до «плану вираження», «від змісту до форми» (розглянуто, головним чином, ономасіологічну організацію одиниць іменування в комунікативному акті спілкування за участю мовця й слухача, при цьому в центрі уваги дослідника знаходяться – понятєві категорії, мовні значення, явища синонімії, конкурентоспроможності номінативних одиниць). Семасіологія і ономасіологія взаємодоповнюють один одного, складають єдине ціле: спочатку узагальнювально-видільні займенники розглядаються з семасіологічного погляду, потім отриманий матеріал використовується як база для ономасіологічного висвітлення зазначених одиниць. Це дозволяє систематизувати однорідні висловлювані значення, що фокусують мовну інформацію (М.О. Шелякін). На доцільність синтезу семасіологічного і ономасіологіч­ного аспектів дослідження звертали увагу Г.С. Щур, В.Д. Ушаков, Н.Д. Голєв, О.О. Селіванова, Ф.С. Бацевич, Т.А. Космеда та інші лінгвісти.

З семасіологічному погляду було описано лексеми, що входять в узагальнювально-видільний семантичний розряд: займенники всякий, каждый, любой, категоріально співвідносні з прикметниками, тобто прономінативи, що виражають значення ознаки предмета, мають узгоджені категорії роду, числа і відмінка, виступають у реченні означенням тощо, наприклад: Габуния краснел от всяких резких выходок (Паустовський). Эвкалипт не боится фёнов и дождей и растет на любой почве (Паустовський); и всякий, каждый, любой, категоріально співвідносні з іменниками, тобто прономінативи, що виражають значення предмета, змінюються за родами, числами й відмінками, в реченні виконують роль підмета та додатка, наприклад: Хотя на этом свете все и всякое бывало, да не все людям известно (Астаф’єв). И тринадцать молодцов выступили вперед, каждый нес на плече тюк с дорогими товарами (Шукшин).

Займенники везде, всюду, повсюду категоріально співвідносяться з просторовим прислівниками, виражають значення місця, не змінюються за родами, числами, відмінками, у реченні виступають обставиною місця, наприклад: Еще всюду видны были следы стоянки лагеря... (Шукшин). Везде и во всем любовь нужна, раденье, в огородном же деле особенно (Астаф’єв). Багаж прожитой жизни они [люди, пережившие много интереснейших вещей] таскают за собой повсюду… (Паустовський). Семантика напрямку відображена в прономінативі отовсюду, наприклад: Отовсюду, со всех стругов, на атамана во все глаза смотрели казаки (Шукшин).

У звуковому комплексі всегда містяться два омоніми: 1) всегда категоріально співвідноситься з прислівником часу, наприклад: Перед каждым рейсом мы его [клипер] покрывали лаком, и он всегда блестел как мокрый (Паустовський); 2) всегда виражає значення умови, прислівники, з яким зазначений прономінатив міг би співвідноситися в сучасній російській мові, відсутні, наприклад: Тире в простом предложении ставится всегда, если подлежащее и сказуемое выражены именами существительными.

Два омоніми містяться також і в звуковому комплексі иногда: 1) перший наділений темпоральною семантикою і категоріально співвідноситься з прислівниками часу, наприклад: Но иногда среди записей о ветрах, облачности, долготах и широтах и окуривании кораблей серой у Кука попадаются неожиданные строчки (Паустовський); 2) иногда виражає значення умови, наприклад: Белые тыквы иногда вырастали до таких размеров, что были неподъемны для одного мужика…(Алексєєв).

Займенник всяко в сучасній російській мові також репрезентовано двома омонімами: 1) прономінативом всяко, категоріально і граматично співвідносним з якісним прислівником способу дії, наприклад: И стали их [людей] всяко теснить (Шукшин); 2) займенником всяко, категоріально співвідносним з безособово-предикативним словом на позначення фізичного стану істоти та навколишнього середовища, наприклад: Как (каково) в Крыму? ─ Всяко (о погоде).

Більшість узагальнювально-видільних займенників має значення загальності, узагальнення (всякий, любой, везде, всюду, повсюду, всегда, всяко), менше – виділення (иной, другой, каждый,иногда). Прономінатив всё позначає повний обсяг чого-небудь і може категоріально співвідноситися з іменниками, наприклад: Токмо соль, пески и всё убивающая жара властвует над этими негостеприимными берегами и водами (Паустовський) і прикметниками, наприклад: Но к этой минуте уже всё село было поднято на ноги и выплеснулось на улицы (Алексєєв).

Займенник сам категоріально співвідноситься з іменниками, носить розмовний характер і найчастіше реалізовується в значенні ‘господар, голова (дому, сім’ї, підприємства, фірми тощо)’, наприклад: Эту проблему может решить только сам (руководитель, хозяин и т. п.).

Окремо розглянуто семантику гібридних слів (контамінантів), що об’єднують ознаки займенників та інших частин мови. Так, слово самый поєднує в собі властивості займенника і частки, тобто є прономінально-партикулянтним контамінантом, і використовується в певних позиціях: 1) для уточнення, посилення вказівки, наприклад: Мирабилит ─ это та же самая глауберова соль, но насыщенная водой (Паустовський); 2) для створення семантики зосередженості, наприклад: На самой горе возвышалось что-то серое…(Алексєєв); 3) на позначення центру предмета або явища природи, наприклад: Это будет первая линия, которая прорежет самое сердце пустыни (Паустовський); 4) як компонент аналітичного найвищого ступеня порівняння якісних прикметників, наприклад: Кара-Бугаз известен как самое бурное место на Каспийском море (Паустовський) та ін.

Слово сам також є прономінально-партикулянтним контамінантом, що поєднує ознаки займенників і часток. Воно може сполучатися з іменниками і характеризувати суб'єкт або об'єкт дії, стану, наприклад: Не станут сидеть молча и сами торговцы и продавцы (Алексєєв), підкреслювати його важливість, винятковість, наприклад: Заявление Жуковых принял сам председатель Зелинский… (Алексєєв). Контамінант сам може сполучатися з групою присудка і виражати різні способи й умови реалізування дії, наприклад: Отец, однако, сам догадался сходить к будущим сватам (Алексєєв).

Слово весь може виступати в ролі контамінанта, який об'єднує властивості займенників, категоріально співвідносних з прикметниками, і прислівниками, наприклад: Петр Михайлович как-то обмяк весь, бессильно опустился на лавку… (Алексєєв). Узгоджуючись з означуваним іменником, весь втрачає з ним смисловий зв'язок і, приєднуючись до дієслова-присудка, виражає обставинні відтінки: вказує на міру і ступінь дії, набуваючи при цьому значення 'цілком, повністю'.

Опис значень кожного узагальнювально-видільного займенника і контамінанта стало підґрунтям для їх ономасіологічного розгляду. Як основні питання розглядаємо проблеми участі узагальнювально-видільних прономінативів у вираженні мовних значень; при вході досліджуваних займенників в синонімічні ряди – вивчення їх конкурентоспроможності в різних конструкціях.

Ми виділяємо такі мовні значення: предметність, ознаку предмета, кількість і число, процесуальність, місце, час, причину, мету, спосіб дії, міру і ступінь, стан, допустовість, умову. Кожне мовне значення, на думку автора, репрезентовано п'ятьма способами: словом, прийменниково-відмінковим поєднанням, флексією, словосполученням особливого типу (еквівалентним слову), фразовим номінантом. Слово за способом відображення може бути: 1) номінативним, тобто повнозначним, вираженим іменником, прикметником, числівником, дієсловом, прислівником і безособово-предикативним словом, і 2) прономінальним, тобто займенниковим. У системі займенників специфіку вираження мовних значень має кожен семантичний розряд.

Узагальнювально-видільні займенники обслуговують не всі мовні значення. Відсутні відповідні прономінативи в мовних значеннях «причина», «мета», «міра й ступінь», «процесуальність». На нашу думку, це можна пояснити декількома чинниками; найголовніші – пізня поява займенників зазначеного семантичного розряду і специфічний характер значень, які вони передають.

Найбільш повно в семантичному розряді узагальнювально-видільних займенників представлено прономінативи, що виражають мовні значення «ознака предмета» і «предметність». Ознаку предмета формалізують займенники всякий, любой, каждый, другой, иной, весь.

У системі узагальнювально-видільних займенників представлено часові й просторові мовні значення. Для розуміння змісту більшості висловів в певному акті мовлення необхідно визначити як часові, так і просторові координати спілкування. Арсенал узагальнювально-видільних прономінатівів надає мовцеві, засоби досягнення цієї мети – займенники з темпоральною семантикою: узагальнювальний всегда і видільний иногда. Досліджувані одиниці мають різне часове значення: всегда – 'в будь-який час', 'постійно'; иногда – 'тимчасово', 'час від часу'. Існує два їх омоніми з умовним значенням: всегда – 'в будь-якому випадку', 'за будь-яких умов'; иногда – 'в деяких випадках'. Названі лексеми мають мовне значення «умова». Для кожної групи омонімів характерні особливі сполучувальні обмеження, пов'язані з семантичною специфікою вказаних прономінативів, що впливає на загальний зміст контексту.

З часовою семантикою тісно пов'язане значення «простір», що є однією з основних прагматичних координат спілкування. У сфері узагальнювально-видільних займенників засобами вербалізації просторового мовного значення виступають прономінативи везде, всюду, повсюду, які, з одного боку, вказують на якийсь сегмент простору, з іншою – реалізують семантику 'всеосяжність дією або станом'. Особливості відображення мовного значення «простір» названими прономінативами багато в чому обумовлені не внутрішніми законами мови, а екстралінгвістичними чинниками, пов'язаними з роллю мовця як суб'єкта мовного акту.

Семантика напряму руху або дії за відношенням до того, хто говорить, виступає як складовий компонент в мовному значенні «простір», формалізується узагальнювальним займенником отовсюду. Цей прономінатив позначає початкову точку, реалізуючи разом з тим семантику всеосяжності (напрям здійснюється з будь-якого можливого місця).

Ще одним проявом мовного значення «ознака ознаки» є семантика способу існування, що акумулюється в питальному прономінативі как і «відповідних» займенниках. Семантика всеосяжності в межах цього мовного значення вербалізуєтся узагальнювальним прономінатівом всяко, категоріально співвідносним з прислівником, і виражає значення 'усіма можливими способами'. Омонімічним зазначеному займеннику є всяко, що категоріально співвідносний з безособово-предикативним словом. У таких випадках всяко виражає мовне значення стану суб'єкта або ситуації, поширюючи цей стан на будь-який можливий час, тобто знову набуває семантики всеосяжності.

Особливе місце в системі ономасіологічних одиниць посідають гібридні слова, що поєднують ознаки узагальнювально-видільних прономінативів та інших частин мови. З цього погляду виділяються перш за все прономінально-партикулянтні контамінанти самый і сам, що сполучають деякі властивості займенників і часток. Саме семантика частки (як правило, підсилювальної), спостерігається в гібридній одиниці самый, а також значення вказівки на способи і умови здійснення дії з акцентуванням ролі суб'єкта як ініціатора або виконавця дії, властиве контамінанту сам, дозволяють використовувати слова самый і сам як засоби підвищення перлокутивного ефекту.

Узагальнювально-видільні займенники, що є конкурентноспромож­ними одиницями, вступають у відношення внутрішньо- й міжрозрядової синонімії. До першої групи синонімів належать слова всякий ─ каждый ─ любой; иной ─ другой; везде ─ всюду ─ повсюду; всяко ─ по-всякому ─ всячески. Міжрозрядова синонімія виникає між узагальнювально-видільними і заперечними, узагальнювально-видільними і неозначеними, а також між видільними і вказівними прономінативами, проте трапляється досить рідко і має нерегулярний характер. Для кожного узагальнювально-видільного займенника, що входить до складу синонімічного ряду, характерний ряд індивідуальних особливостей, а також семантичні й деякі граматичні характеристики, які дозволяють прономінативу бути конкурентноспроможною одиницею.

Третій розділ «Граматичні особливості узагальнювально-видільних займенників» присвячено аналізу морфологічної і синтаксичної специфіки досліджуваних прономінативів, визначенню їх ролі в словосполученні й реченні, конструкціях з уточненням і узагальненням.

Дослідження морфологічних особливостей узагальнювально-видільних займенників, співвідносних з різними повнозначними частинами мови, свідчить про паралелізм морфологічних характеристик у прислівниках, безособово-предикативних словах і співвідносних з ними прономінативах везде, всюду, повсюду, отовсюду, всяко, всегда, иногда; про схожість деяких морфологічних категорій у прикметників і займенників каждый, всякий, любой, иной, другой. весь, співвідносних з ними. Певний морфологічний паралелізм з прикметниками спостерігається в прономінально-партикулянтних самый, сам і міжкатегоріальному контамінантові весь (вони зберегли формальні ознаки займенників, категоріально співвідносних з прикметниками). Меншою мірою морфологічне уподібнення виявляється в іменниках і співвідносних з ними прономінативах каждый, любой, всякий (всяк), иной. другой; всякое, любое, иное, другое, всё, все.

Місце, яке посідають узагальнювально-видільні прономінативи в словосполученні, визначається перш за все категоріальною співвіднесеністю займенника. У деяких контекстах спостерігається схожість (або ідентичність) виконуваних у словосполученні функцій займенників і співвідносних з ними повнозначних частин мови. Проте в ряді випадків цей паралелізм відсутній і прономінативи виявляють специфічність, пов'язану з реалізацією їх валентних зв'язків і виникненням контекстуальної змістової переорієнтації, а також необхідністю конкретизувати загальність прономінальної семантики або зменшити обсяг інформації, яка передається узагальнювально-видільним займенником. Прономінативи, категоріально співвідносні з іменником, можуть виступати як головний компонент словосполучення, проте їх активну валентність слід визнати вкрай обмеженою. Вони також входять до словосполучень з дієсловами, рідше – з іменниками і безособово-предикативними словами, реалізовуючи свою пасивну валентність. Усі узагальнювально-видільні займенники, категоріально співвідносні з прикметниками, а також контаміновані одиниці весь, самый, сам наділені пасивною валентністю. Узагальнювально-видільні займенники, категоріально співвідносні з прислівниками, входять до складу словосполучень, утворених способом прилягання, як препозитивний або постпозитивний залежний компонент. Узагальнювально-видільні прономінатіви дуже рідко вступають у відношення однорідності і утворюють сурядні поєднання: всё и всякое, любой и каждый, везде и всюду.

Специфіка вживання узагальнювально-видільних займенників у реченні безпосередньо залежить від їх категоріальної співвідносності, проте повного паралелізму синтаксичних функцій узагальнювально-видільних прономінативів і відповідних повнозначних частин мови в більшості випадків не спостерігається. Істотні відмінності характерні для іменників і категоріально співвідносних з ними прономінативів. Деяка невідповідність ролей в реченні спостерігається в прикметниках і співвідносних з ними узагальнювально-видільних займенниках, хоч усі вони виступають в ролі узгодженого означення або компонента присудка. Узагальнювально-видільні прономінативи, категоріально співвідносні з прислівниками, характеризуються більш вужчим функціональним діапазоном, ніж відповідна повнозначна частина мови. Паралелізм синтаксичних функцій виявляється в займенника всяко, категоріально співвідносного з безособово-предикативними словами, і більшості предикативів – вони виступають головним членом в односкладному безособовому реченні.

У складнопідрядних реченнях з анафоричним зв'язком узагальнювально-видільні прономінативи функціонують як співвідносні слова (кореляти) і поєднують частини вказаної конструкції. Ці займенники можуть уживатися в першій частині безсполучникового складного речення, причому друга повинна конкретизувати, розкривати значення досліджуваних одиниць.

Узагальнювально-видільні прономінатіви вживаються в уточнювальних і узагальнювальних конструкціях як уточнюваний компонент і узагальнювальне слово. Особливістю їх використання є те, що уточнювальна частина наповнює конкретним змістом уточнюваний компонент, виражений узагальнювально-видільним займенником.

Загалом узагальнювально-видільні прономінативи, як і займенники інших семантичних розрядів, за своїми граматичними особливостями корелюють з категоріальними значеннями співвідносних частин мови, ширше – категоріальними значеннями відповідних мовних значень.

ВИСНОВКИ

1. Займенники були і залишаються однією з найбільш дискусійних частин мови в сучасній російській мові. Специфіка семантики займенників включає прономінальний спосіб відображення об'єктивної дійсності, мінливість семантичного наповнення одиниці, відсутність конкретного, «речовинного» (лексичного) значення. Прономінативи є фокусом поєднання розрядового і категоріального значень. Такий підхід пояснює вибір широкого розуміння прономінальної лексики (до складу якої входять як змінювані, так і незмінювані одиниці).

2. Замість терміну означальні займенники нами використовувався термін узагальнювально-видільні займенники. Заміна терміна обумовлена специфікою значення й уживання досліджуваних прономінатиів: у займенниках иной, другой, каждый, иногда, сам на перший план виступає семантика виділення; прономінативи любой, всякий, везде, всюду, повсюду, отовсюду, всяко, всегда мають значення об'єднання, узагальнення; у займенника весь семантика узагальнення виявляється найвищою мірою, тому він функціонує як показник якнайповнішого обсягу. Узагальнювально-видільні прономінативи виконують в реченні роль не тільки означення, але й інших членів речення: підмета, додатка, обставини, присудка – тобто їх функціональний діапазон набагато ширший, ніж той, який закладено в семантиці терміна означальні.

3. Узагальнювально-видільні прономінативи можуть категоріально і граматично співвідноситися з тими ж повнозначними частинами мови, з якими співвідносяться займенники інших семантичних розрядів: іменниками (всякий, любой, каждый, другой, иной, сам, всё, все), прикметниками (всякий, любой, каждый, другой, иной, весь), прислівниками (везде, всюду, повсюду, отовсюду, всяко, всегда, иногда), безособово-предикативними словами (всяко).

4. Аналіз узагальнювально-видільних прономінативів з погляду обслуговування з їх допомогою мовних значень свідчить про те, що найбільша кількість займенників закріплена за мовними значеннями «ознака предмета» і «предметність», мінімально представлені мовні значення «спосіб дії» і «стан», відсутні узагальнювально-видільні прономінативи в засобах вираження категоріальних значень «причина», «мета», «міра і ступінь», що репрезентовані в категоріально співвідносних прислівниках і категоріальних значеннях «допустовість», «умова», не оформлених на рівні слів (крім всегда, ингда в значенні умови).

5. Здатність бути конкурентноспроможними одиницями виявляють внутрішньорозрядові синоніми (тобто прономінативи одного семантичного розряду і контамінанти, співвідносні з однією і тією ж частиною мови): всякий ─ каждый ─ любой; всякий ─ всяческий; иной ─ другой; везде ─ всюду ─ повсюду; всяко ─ по-всякому ─ всячески; самый ─ сам. Конкурентоспроможність узагальнювально-видільних займенників виявляється також тоді, коли слова вступають у відношення міжрозрядової синонімії: 1) все, каждый, любой ─ никто; всё ─ ничто; каждый, любой ─ никакой; везде, всюду, повсюду ─ нигде; всегда ─ никогда; отовсюду ─ ниоткуда та ін.; 2) всякий ─ прономінативи ряду –нибудь; 3) другой, иной (в деяких значеннях) ─ некоторый / некто, какой-нибудь / кто-нибудь, какой-то / кто-то, какой-либо / кто-либо; 4) другой ─ тот і под.

6. Гібридні слова (контамінанти), які поєднують ознаки узагальнювально-видільних прономінативів й інших частин мови, відіграють важливу роль в структурі мовного акту. Засобами підвищення перлокутивного ефекту є прономінально-партикулянтні контамінанти самый і сам, що поєднують деякі властивості займенників і часток. Гібридне слово весь посилює семантику міри й ступеня дії, що називається, зазвичай, дієсловом-присудком.

7. Паралелізм морфологічних ознак зафіксовано в прислівниках, безособово-предикативних словах і співвідносних з ними прономінативах везде, всюду, повсюду, отовсюду, всяко, всегда, иногда. Подібність деяких морфологічних категорій характерна для прикметників і співвідносних з ними займенників каждый, всякий, любой, иной, другой, весь. Повний морфологічний паралелізм з прикметниками виявлено в прономінально-партикулянтних контамінантах самый, сам і міжкатегоріальному контамінанті весь. Меншою мірою морфологічне уподібнення характерне для іменників і співвідносних з ними прономінативів каждый, любой, всякий (всяк), иной, другой; всякое, любое, иное, другое, всё; все.

8. Специфіка вживання узагальнювально-видільних займенників в словосполученні й реченні залежить від їх категоріальної співвідносності, проте повного паралелізму між узагальнювально-видільними прономінативами і відповідними повнозначними частинами мови в більшості випадків не спостерігається. Прономінативи, категоріально співвідносні з іменником, можуть виступати як головний компонент словосполучення, а також реалізовувати свою пасивну валентність у словосполученнях з дієсловами, рідше – з іменниками й безособово-предикативними словами. Пасивною валентністю наділені всі узагальнювально-видільні займенники, категоріально співвідносні з прикметниками. Узагальнювально-видільні займенники, категоріально співвідносні з прислівником, входять до складу словосполучень, утворених способом прилягання.

Паралелізм синтаксичних функцій виявляється тільки в предикативах займенника всяко, категоріально співвідносного з безособово-предикативними словами, решта узагальнювально-видільних прономінативів більшою або меншою мірою відрізняються від співвідносних з ними повнозначних частин мови.

Специфічною рисою розглянутого розряду займенників є частотне вживання уточнювальних і узагальнювальних конструкцій як уточнюваних компонентів і узагальнювальних слів, при цьому уточнювальна частина наповнює конкретним змістом уточнюваний компонент, виражений узагальнювально-видільним займенником.