ЛЕКСИКА ГРАФІЧНОГО ДИЗАЙНУ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ : ЛЕКСИКА графического дизайна в УКРАИНСКОМ ЯЗЫКЕ КОНЦА ХХ - НАЧАЛА ХХ ВЕКА

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, проаналізовано стан її опрацювання, сформульовано мету, завдання, об’єкт та методи дослідження, визначено наукову новизну роботи, окреслено джерела фактичного матеріалу, теоретичну та практичну цінність одержаних результатів, їхню апробацію та особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Шляхи формування та розвитку лексики графічного дизайну” подано загальну характеристику української терміносистеми графічного дизайну (починаючи з 1920-х – 1930-х років і закінчуючи сьогоденням), визначено суспільно-економічні чинники її розвитку, досліджено можливості використання внутрішніх ресурсів мови для продукування лексики графічного дизайну, а також проаналізовано основні тенденції творення лексики графічного дизайну через запозичення з інших мов.

У підрозділі 1.1. “Із історії становлення графічного дизайну” простежене поетапне формування графічного дизайну, починаючи з періоду зародження (пізній палеоліт) і до сьогодення. Графічний дизайн трактується як художня проектність, метою якої є візуалізація інформації, що призначена для масового поширення за допомогою поліграфії, кіно, телебачення, комп’ютерних мереж, а також створення графічних елементів для предметного середовища й промислових виробів.

Важливу роль у розвитку графічного дизайну відіграла Київська Русь. Саме тоді проростають паростки дизайнерської активності. Книжкова графіка Київської Русі дає можливість досліджувати місцеві особливості художніх зображень на площині. Кирилицею написані “графіті” на стінах соборів – понад 300 написів і малюнків. У ХІ ст. у Київській Русі започатковано такі типи графічного дизайну, як фірмовий стиль та фірмовий знак, рекламна поліграфія, іконографія.

Видатним явищем книжної графіки й одним із найцінніших документів історії матеріальної та духовної культури Київської Русі є Радзивіллівський літопис. Майстри ХV століття, які копіювали малюнки ХІІІ століття, робили деякі доповнення, привносили дещо зі своєї епохи, проте у своїй основі мініатюри зберегли характер графічного мистецтва ХІІ – ХІІІ століть.

На XV-XVIII ст. припадає розквіт української графіки – основи художнього оформлення книг та реклами. Тоді ж набувають поширення гравюри на дереві, міді та інших металах. Відомими майстрами гравюри були О.О. Тарасевич, Л.О. Тарасевич та І.І. Мирський – представники української графіки у стилі бароко. Саме на межі XVII – XVIII ст. сформувався основний тип української книги з характерним ансамблевим ілюструванням і оформленням, пишним декором.

ХІХ ст. (особливо його друга половина) і початок ХХ ст. були одним із найважливіших періодів в історії України. Становлення економіки стимулювало розвиток реклами й засобів масової інформації – газет і часописів. У ХІХ ст. на вулицях міст України з'явилися перші рекламні тумби. Історичні джерела містять відомості про появу реклами на вагонах міського кінного, а згодом – з 1892 року – й електричного трамвая в Києві.

Серед графіків ХІХ століття не можна не помітити творчість М.П. Бойчука. У графіці працював небагато, а збереглося з його графічних творів ще менше. Проте в них вирішувалися основоположні проблеми школи Бойчука – художнього методу, стилю, форми. Творчість же В.П. Мироненка не тільки збагатила харківську графічну школу з властивим їй тяжінням до символічного узагальнення, розширення естетичних меж, формування знакової суті графічного мистецтва, а й вплинула на розвиток усієї національної української школи графіки.

Сьогодні графічний дизайн – інтернаціональне явище, яке виконує такі комплексні завдання проектування складних структур, як вироблення єдиних систем знаків, створення фірмових стилів та візуальних комплексів для великих заходів, виставок, оновлення зорово-інформаційного оформлення підручників. Графічний дизайн поширений у комерції, комунікації. Наприклад, рекламна графіка: плакати й афіші, рекламні брошури та оголошення, листівки, каталоги – пов’язані з тією чи тією рекламною кампанією.

Особливу роль графічний дизайн відіграє у створенні фірмового стилю, який репрезентує адресатові конкретні, чіткі, легко запам’ятовувані образи всього, що пов’язано з підприємством, його діяльністю і продукцією. Основні елементи фірмового стилю – логотип, шрифт, кольорова гама, композиційні принципи – можуть охоплювати широкі сфери, починаючи від стандартного мінімуму (фірмовий бланк, конверт, візитна картка) до графічних оформлень усієї фірми, її реклами, художньо-стилістичного вирішення інтер’єрів фірми, моделей одягу співробітників.

У підрозділі 1.2. “Із історії розвитку науки про графічний дизайн” охарактеризовані праці, пов’язані з графічним дизайном. У 20-х на початку 30-х років минулого століття з’явилися перші статті, присвячені осмисленню “виробничого мистецтва”. Більшість із них, яка була надрукована в журналах “Нова генерація”, “Авангард”, “Життя і революція”, відображає захопленість у той час духом експерименту, відчуттям причетності до творення нового мистецтва, що сприяло розбудові нового суспільства.

Певні відомості про творчі процеси, що стосуються дизайну, містяться у виданнях першої половини 30-х років у Західній Україні. Серед них слід особливо відзначити львівський часопис “Нова хата”. У другій половині 30-х, протягом 40-х та 50-х років ХХ століття не знаходимо навіть поодиноких статей, які торкалися б питань розвитку графічного дизайну в Україні.

У 60-80-х роках минулого століття вийшли друком статті О.М. Баришева, В.І. Бойтка, О.В. Бойчука, Б.Н. Войно-Данчишина, В.І. Єлькова, О.О. Шеховцова, Д.І. Котенка, В.В. Лістрового в журналі “Техническая эстетика” та наукових збірниках ВНДІТЕ (всесоюзного науково-дослідного інституту технічної естетики).

За роки незалежності в Україні з’явилися праці, які порушують питання національного стилю в українському мистецтві та дизайні, виступаючи “антитезами” до тверджень попередніх авторів. Зокрема, набула поширення теза про творення “української національної моделі дизайну”, яку відображено в ряді статей. Однак слід зауважити, що більшість публікацій на ці теми і радянського, і пострадянського періоду з'явилися як наслідок ґрунтовних наукових розробок згідно з політичною кон’юнктурою часу. Автори застосовували переважно ідеологічні аргументи й лозунги. Праць, які, спираючись на конкретні твори, повною мірою висвітлювали б питання національних особливостей та глобальних тенденцій у графічному дизайні того часу, немає.

І лише в 90-их роках минулого століття систематично стали друкуватися матеріали про розвиток дизайну в Україні. Серед публікацій, які фрагментарно торкаються проблем становлення дизайнерського типу діяльності в нашій державі початку ХХ століття або є якоюсь мірою дотичними до них, слід назвати статті О.О. Голубця, В.Я. Даниленка, О.О. Грибінник, В.М. Косів, Ю.І. Нечипорука, О.О. Ноги, М.М. Станкевича. Активні пошуки новітніх художніх рішень на початку 30-х рр. ХХ століття, що склали міцне підґрунтя для подальшого розвитку дизайну, стали об’єктом спеціальних досліджень у сучасному мистецтвознавстві. У монографіях Л.Д. Соколюк “Графіка бойчукістів” та О.О. Ільницького “Український футуризм” подається осмислення загальнокультурних чинників формування самобутнього українського дизайну 20-30-х років минулого століття. Останнім часом з’явилися цікаві розвідки про харківський плакат та книжкову графіку, проведені У.С. Мельниковою та О.І. Іващенко.

Серед сучасних мистецтвознавчих публікацій привертають увагу оглядові статті, у яких автори намагаються висвітлити окремі аспекти розвитку графічного дизайну в Україні. До них належать праці М.М. Станкевича, О.Д. Гладун, Л.Д. Соколюк.

Аналіз розвитку дизайну в Україні періоду незалежності ілюструє, що дизайнерська галузь зазнала суттєвих зрушень, які зумовлені переважно фактором становлення ринкової економіки. Ідеологія вільного ринку, а за нею і його перші

практичні кроки в Україні швидко віддзеркалилися в галузі дизайнерської діяльності. Протягом 1990-х років з’явився ринок дизайнерських послуг. Він торкнувся перш за в

все галузі графічного дизайну. Замовлення на дизайн-графічну продукцію для новостворюваних фірм (візитні картки, бланки листів, конвертів, іншої фірмової документації, рекламних листівок, плакатів, різних елементів зовнішньої реклами, реклами на телебаченні) з’явилися першими й стали реальною силою в царині дизайну як важеля ринкової економіки.

У підрозділі 1.3. “Запозичення у процесі формування лексики графічного дизайну” досліджуються основні тенденції творення лексики графічного дизайну через запозичення з інших мов.

Основною причиною запозичень лексики є відсутність у рідній мові еквівалентного слова для позначення нового поняття, предмета чи явища. З-поміж запозичених слів, що функціонують у лексиці графічного дизайну, за часом появи їх в українській мові, на наш погляд, можна виділити дві групи: 1) запозичення, поява яких в українській мові відбулася порівняно давно й не була пов’язана безпосередньо з потребами формування української лексики графічного дизайну: абрис, альфрейні роботи, гама, візерунок, графіті, гротеск, емблема, калька, каталог, колорит, логотип, літографія, марка, монограма, монографія, реклама, фірмовий; 2) запозичення нові, поява яких в українській мові була викликана безпосередньо необхідністю заповнення лакун для позначення понять графічного дизайну під час формування української лексичної системи переважно на основі англійської: арт-центр, лейбл, нюанс, оп-арт,поп-дизайн, рекламування, скетч, стікер, стріт-арт, тайтл.

Спираючись на класифікацію за способом запозичення термінів, яку вперше розробив Д.С. Лотте, виділяємо два типи запозичень: буквальні й трансформовані. Прямі запозичення, як засвідчують результати аналізу фактичного матеріалу, є основне джерело поповнення термінолексики графічного дизайну. Наприклад: 1) буквальні запозичення, серед яких виділяємо: а) терміни, запозичені способом транслітерації (побуквена передача): slogan – слоган, graffiti – графіті, big-board – біг-борд, street-art – стріт-арт, artworks – арт-воркс, op-art – оп-арт, nuance – нюанс, fresco – фреска, emblem – емблема, graphic – графіка, assymetyria – асиметрія, contraste – контраст, color – колор, symmetria – симетрія, décor - декор, factura – фактура, pop-art - поп-арт; б) терміни, запозичені способом трансформування (звукова передача) – трансформи: art center – арт-центр, poster – постер, web-design - веб-дизайн, stand – стенд, mode – модерн, style – стиль, computer graphics - комп’ютерна графіка, display – дисплей, sketch – скетч, title – тайтл, design – дизайн, brand – бренд; 2) матеріальні трансформовані запозичення: а) запозичення із заміною закінчення: каталог (catalogue), гротеск (grotesque), мода (modus), стиль (stulys), трафарет (trafaretous); б) суфіксальні запозичення із заміною суфікса: логотип (logostipes), лейбл (label); в) запозичення із одночасною заміною суфікса й закінчення:

стікер (stick), кліше (kliscous), колаж (colagscous); 3) буквальні кальки: візуально-графічна мова – visual-graphic languagе , алфавіт графічних символів – the alphabet of graphic symbol, фірмовий стиль – firm style, графічний дизайн – graphic design.

У другому розділі “Лексико-семантичні особливості лексики графічного дизайну” визначено тематичні та лексико-семантичні групи, проаналізовано два способи термінологізації загальновживаної лексики у термінолексиці графічного

дизайну, виділено загальнонаукові і вузькоспеціальні терміни у досліджуваній термінолексиці та встановлено парадигматичні відношення термінолексики графічного дизайну (синонімія, антонімія).

 Підрозділ 2.1. “Диференціація лексики графічного дизайну” присвячений стилістичній диференціації лексиці графічного дизайну.

У сучасній українській мові можна виділити певні групи термінологічної лексики: лінгвістичну, біологічну, технічну, військову, мистецьку (музична, театральна, дизайнерська, архітектурна, кіномистецтва, образотворчого мистецтва), медичну, філософську, морську, медичну, політичну, фізичну, математичну та ін.

Лексика графічного дизайну належить до дизайнерської термінологічної лексики, яка поділяється на загальнонаукові й вузькоспеціальні (галузеві) терміни.

До загальнонаукових термінів графічного дизайну відносимо такі: альбом, аплікація, афіша, виставка, емблема, заставка, календар, клеймо, марка, обкладинка, оголошення, плакат, рисунок, стенд, стиль, узор, упаковка, форма та ін. Наприклад: “Приємною несподіванкою стала виставка “Українські мотиви” Анатолія Криволапа і Олександра Бабака у Центральному будинку художника” (А. Головко), “Роман Петрович жваво... збігав до кімнати, миттю повернувся, тримаючи в руках великий альбом для малювання” (В. Козаченко); “Афіша висіла коло університету. В ній сповіщалось, що в актовому залі відбудеться концерт Франца Ліста” (О. Іванченко).

 До вузькоспеціальних: автогравюра, акватинта, гравюра, графік-ілюстратор, графіка, графіті, графічний товарний знак, гротеск, деколь, ієрогліфи, іконічний знак, крокі, ксилографія, лінеарний рисунок, логотип, нюанс, поп-арт, промислова естетика, резерваж, сангіна, сграфіто, стріт-арт і под. Наприклад: “О. Кульчицька одна з перших в Україні починає працювати в галузі промислової естетики – виконує проекти обгорткових паперів, шпалер, упакувань для цукерок, промислових плакатів”(Л. Волошин); “У музеї зберігаються чи не найбагатші в Україні збірки давньої гравюри та царських втрат з іконописних комплексів ХVI – XVII ст.” (С. Стельмащук); “Антон Монастирський графік-ілюстратор книжок, шкільних підручників, дитячих періодичних видань, які становили суміжну ниву, де буйно розцвітало творче обдаровання мистця” ( М. Батіг).

 У підрозділі 2.2. “Ономасіологічний та функціональний підхід до вивчення термінолексики графічного дизайну” описуються шляхи термінологічної номінації та детермінологізації лексики графічного дизайну.

 Термінологізація загальновживаного слова в українській лексиці графічного дизайну здійснюється двома основними способами. Перший спосіб полягає в спеціалізації загальновживаного лексичного значення, коли останнє немовби відсікається й провідним стає значення наукового поняття, що виникає на основі узагальнення. Наприклад: абрис – “обриси предмета, контур” (загальномовне значення) та “контурний малюнок” (термінологічна одиниця); акциденція – “тимчасова, поточна, несуттєва властивість речі” (загальномовне значення) та

“друкарські роботи (бланки, афіші, оголошення), у наборі яких використовуються необразотворчі художні елементи: декоративні шрифти, візерункові орнаменти” (термінологічна одиниця); афіша – “надруковане або написане за певною формою оголошення про концерт, виставу, лекцію і т. ін, що вивішується на видному місці”

(загальномовне значення) та “плакат або великоформатне оголошення” (термінологічна одиниця); етикетка – “ярличок на чому-небудь для визначення назви предмета, ціни”(загальномовне значення) та “рекламний засіб, що повідомляє суттєві особливості твору, що вирізняють його з-поміж творів конкуруючого виробництва” (термінологічна одиниця); макет – “зразок чого-небудь, звичайно в зменшеному розділі” (загальномовне значення) та “попередній ескіз, що містить усі головні елементи оформлення книги, буклета та інших видів поліграфічної продукції до їх тиражування” (термінологічна одиниця).

 Другий спосіб термінологізації загальномовної лексики – розвиток термінологічного значення внаслідок вторинної номінації. Розрізняють два основних способи вторинної номінації: метафору й метонімію.

 Метонімічний перенос зустрічається тоді, коли загальновживане слово й термін перебувають у відношеннях асоціації за суміжністю. Певна частина термінів графічного дизайну сформувалася на основі метонімічного переосмислення загальновживаної лексики: вклейка – “те, що вклеєне в що-небудь чи дія за значенням уклеювати” і вклейка – “гравюра, літографія чи репродукція, виконана окремим відтиском” (“процес – предмет”), випалювання – “дія за значенням випалювати” і випалювання – “ техніка оздоблення переважно виробів із дерева” (“процес – предмет”); ілюстрація – “те саме, що ілюстрування” та ілюстрація – “дуже потужний, і часто-густо просто незамінний інструмент створення візуальних образів (у деяких випадках ілюстрація є найефективнішим рішенням для завдань оформлення сайтів, друкованих робіт і мультимедійних проектів)”, рисунок – “обрис, контур чого-небудь” і рисунок – “основа, фундамент усіх видів образотворчого мистецтва реалістичного напрямку, один із засобів самовираження людини” (“процес – результат”); локальний – “який не виходить за певні межі” і локальний – “притаманний певному предметові колір, тон, комплекс художніх засобів” (“властивість – кількісний показник”).

У сучасній українській термінології графічного дизайну спосіб творення однослівних термінів на основі метафоричного переосмислення загальновживаного слова є продуктивний. Терміни, утворені таким способом, досить численні. Термінологічні значення в них сформувалися: 1) на основі зовнішньої подібності: стрічка – рекламне оголошення в газеті, розміщене внизу на всю ширину шпальти, агіттабло – засіб наочної агітації, форма фірмової реклами, острів – рекламне оголошення на газетній сторінці, що з усіх сторін оточене редакційними матеріалами видання, щит – стенд із рекламним оголошенням, один із засобів зовнішньої реклами, узор – малюнок, що становить певне гармонійне поєднання ліній, фігур кольорів та їх відтінків, вуглина – рисувальний матеріал у вигляді тоненьких паличок, виготовлених способом випалу деревини певних порід, ворота – орнаментальний мотив гуцульського різьблення по дереву у вигляді стилізованої зверненої коробки з півкруглим верхом; 2) на основі функціональної подібності, порівняймо: візерунок – малюнок із різних ліній, кольорів, тіней, мереживо і візерунок – проект вітражів і настінних розписів, виконаних лінійним, штриховим або тоновим малюнком, чорно-білим чи кольоровим, підстава для переносу функції зображення.

Значно продуктивнішим є творення багатокомпонентних термінів, один або кілька з складників яких вживається в переносному значенні, а інші – у термінологічному. У цьому разі метафоричне переосмислення відбувається через перехрещення загальновживаного й термінологічного значень: абрис творчої палітри, старт табірної графіки, комерційний експодизайн, ескіз оформлення коробки, фірмовий стиль галереї, серія гравюр на картоні, фрагмент проекту буклету, розвиток товарного знака, складні графічні композиції.

У науковій літературі багато уваги приділено явищу детермінологізації, тобто спрощенню когнітивної структури терміна в загальнонародній мові. Натомість відзначається й те, що термін і поза межами професійної субмови може функціонувати й, очевидно, функціонує як термін, реалізуючи своє автономне об’єктне значення. Це стосується цілої низки термінів мистецтва та дизайну: “Молода компанія пила всю ніч, а світом пішла гуляти по містечку, позривала всі вивіски з шинків” (І. Нечуй- Левицький); “Зроблю маленьку книжечку. Хрестами і візерунками з квітками Кругом листочки обведу” (Т. Шевченко); “На ньому брамінська шовкова жовта хламида, а по хламиді чорніють латки: це символ його чернецького смирення та вбожества” (І. Нечуй-Левицький). У значеннях наведених одиниць реально виділяються компоненти, зумовлені науковою інформацією, і містяться дані про відображення матеріального денотата не тільки буденно-практичною свідомістю, а й теоретичним мисленням.

Якщо ж термін входить у систему загальновживаної лексики, його понятійні системні зв’язки поступаються місцем тим, які забезпечують його позицію у сфері слів, що називають загальновідомі поняття – предмети чи явища, тобто в цьому контексті він співвідноситься не з спеціальними поняттями, а з конкретним предметом. Порівняймо: “ – Що, що, що? – скрикнув професор і прибіг ближче до мене. – Як ти пишеш, як? - ... рука дотягала штриха на таблиці” (І. Франко) // “У роботах Андрія Чебикіна кожен штрих несе певне змістове навантаження і має місце, він саме такий, який потрібен. – Хоча у глядача складається враження випадкової імпровізації” (Ю. Рубашов); “ З шиї ... звисало важке глиняне намисто різних яскравих кольорів” (Леся Українка), “ Знаєте, я починаю думати, що ми мало дбаємо в оповіданнях з народного життя про український колорит” (М. Коцюбинський) // “У творчому бажанні Верещагіна прилучитися до її своєрідного літопису кольоровий офорт відіграв визначну роль. Колір і колорит – найяскравіші ознаки нинішнього одеського артизму, зокрема малярства, - з появою Верещагіна перекочували і в графіку” (Р. Шмагало).

Підрозділ 2.3. “Семантична структура лексики графічного дизайну” присвячений визначенню тематичних та лексико-семантичних груп у складі лексики графічного дизайну.

У структурі термінолексики графічного дизайну виділяються тематичні групи на позначення: технологічних процесів та прийомів розпису в дизайні (альсеко, альфреско, графіто, гризайль, декор, насічка, фреска; об’єктів і предметів дизайну (амбалаж, гравюра, граф, емблема, картуш, мода, поліхромія, стайлінг); напрямів у сучасному мистецтві (арт-дизайн, графіка, графіті, поп-арт, стріт-арт, футуризм, футуродизайн); майстрів декорування вжиткових виробів і дизайну (гравер, дизайнер-графік, іконописець, колорист, майстер-графік, мозаїст, офортист, рисувальник, стаф-дизайнер, стріт-артер); матеріалів графічного дизайну (аерограф, аерозоль, акварель, вугіль, гуаш, крейда, ластик, олівець графітний, олівці сучасні, пастель); стилів живопису (пуантилізм, ергономіка, ретро, суперграфіка); різновидів шрифтів (антиква, бастарда, боргес, гротеск, канцлей, рекламний, ротунда, текстура); інформаційних джерел (біг-борд, вітрина, комунікація, дисплей, малоформатний щит, оголошення, плакат, реклама).

Подальша ієрархізація цих груп термінів та об’єднання їх складників за ознакою спільного класифікатора поняття уможливила виділення у структурі термінологічної лексики графічного дизайну лексико-семантичних груп, наприклад: назви дій і процесів (декорувати, гравірувати, колажувати, обклеювати, облямовувати, малювати, процарапувати); назви опредмечених дій і процесів (лінкруст, мозаїка, орнамент, процарапування, трафарет); назви ознак і властивостей (станковий, декорований, локальний, розписаний, гравірований, монохромний, мозаїчний); назви способів виконання дій і процесів (альсеко, альфреско, егломізе); назви поліграфічної продукції (хард-кор, фотографіка, кольорографіка, шрифтовий дизайн, кліше, алфавіт графічних символів, книжна графіка); назви предметів розміщення графічних елементів (афіша, біг-борд, вітрина, дисплей, етикетка, обкладинка, стенд, упаковка, фронтиспис); назви статистичних ілюстративних матеріалів (заставка, фото, креслення, таблиця, схема, малюнок, трафарет, логотип); назви видів детального зображення предметів (скетч, шаблон, ескіз, макет, візуалізація, тектоніка); назви знарядь та матеріалів (адресограф, аерограф, бістр, вуглина, калам, рівнак, туш , флейц); назви осіб за типом обробки та оздоблення об’єктів і предметів дизайну (акцидентник, графік, дизайнер, колорист, контрактер, оформлювач книги, плакатист, станковист; назви суміжних галузей з графічним дизайном (дизайн середовища, ландшафтний дизайн, промисловий дизайн, арт-дизайн, архітектурний дизайн, живопис, графіка, реклама); назви загальнонаукових понять (фон, форма, стиль, ескіз, мотив.

Підрозділ 2.4 “Явище синонімії та антонімії у термінолексиці графічного дизайну” містить аналіз зазначених явищ.

Різноманітність типів синонімічних відношень у термінології графічного дизайну значною мірою зумовлюється багатоманітністю шляхів та причин виникнення

термінів-синонімів. У нашому дослідженні ми виділяємо кілька основних позамовних причин появи термінологічних синонімів. По-перше, це недосконалість первинного терміна, прагнення замінити його більш досконалим новотвором, унаслідок чого

первинний і новостворений терміни певний час існують паралельно: вибиванка – вибійка; видовище – виставка; зарисовка – ескіз, начерк, малюнок; ізограф – іконописець. По-друге, заміна первинного терміна більш точним у зв’язку з розвитком поняття й уточненням його сутності: відбиток – відображення; відлиск – відблиск, відтінок; зарубка – надсічка; ілюстрація – малюнок, рисунок; символ – емблема, знак; таблиця – вивіска. По-третє, зумовлена зовнішніми факторами смислова еволюція слова, викликана вживанням його в нових контекстах, і, як результат, збіг його з іншим терміном, уживаним у тій же сфері людської діяльності: відтінок – нюанс, наліт; дошка – щит. По-четверте, різні варіанти авторського перекладу того самого терміна: дошка оголошень – біг-борд, вуличне мистецтво – стріт-арт, заголовок – тайтл, мистецтво – арт. По-п’яте, наявність синонімічних термінів у термінології, що стала джерелом системного запозичення в українську мову: наклейка – стiкер (англ. sticker), творчість – креатив (англ. creation).

Для лексики графічного дизайну характерна наявність певного пласту термінів, пов’язаних антонімічними відношеннями. Серед досліджуваної термінолексики вирізняємо градуальні (вдала упаковка – зручна упаковка – недосконала упаковка), комплементарні (прямі лінії – хвилясті лінії), векторні (багатобарвний – малобарвний) та координатні антоніми (стара антиква – нова антиква). Вираження протилежних понять у термінолексиці графічного дизайну здійснюється також через префікси (устав – напівустав) та терміноелементи (обкладинка – суперобкладинка).

У третьому розділі “Словотвірна і граматична структура лексем графічного дизайну” досліджено структурно-граматичні особливості лексики графічного дизайну.

У підрозділі 3.1. “Основні способи творення термінолексики графічного дизайну” подано найпродуктивніші способи творення термінолексики графічного дизайну.

У процесі продукування термінолексики графічного дизайну найуживанішим виявляється суфіксальний спосіб творення, для якого характерне використання таких суфіксів, зокрема й іншомовних: -нн- (я), -ист-, -іст-, -ер- (-ор-), -ов-, -ість-, -ій- (а), -цій- (а), -ацій- (а).

У термінології графічного дизайну поширеним є словотвірний тип із суфіксом -нн-(я), якому властиве загальне словотвірне значення опредмеченої дії, процесу. У ролі мотивувальних термінів виступають дієслова з інфінітивною основою на -а- . Словотвірні типи з суфіксом -нн-(я) позначають різноманітні процеси та вказують на часткову або повну дію: випалювати – випалювання, вишкрябувати – вишкрябування, гофрувати – гофрування, гравіювати – гравіювання, декалькувати – декалькування, дряпати – дряпання, макетувати – макетування.

Типовим для українських термінів графічного дизайну є суфікс –ість-, за допомогою якого від прикметникових основ утворюються іменники жіночого роду: асиметричн-ий + -ість- = асиметричність, графічн-ий + -ість- = графічність,

контрастн-ий + -ість- = контрастність, симетричн-ий + -ість- = симетричність, фарбов-ий + -ість- = фарбовість.

Результати аналізу досліджуваної термінолексики графічного дизайну свідчить про високу продуктивність словотвірних типів з суфіксами -ист-, -іст- (-їст-) та -ер-,

які позначають назви осіб за професією, видом чи сферою діяльності: епіграфіст, колорист, мозаїст, офортист, плакатист, рекламіст, станковіст, стендист, гравер, дизайнер.

 Значну групу з-поміж термінолексики графічного дизайну складають прикметники, утворені від іменників за допомогою суфікса –н- : абрис – абрис-н-ий, альбом – альбом-н-ий, афіша – афіш-н-ий, грифонаж – грифонаж-н-ий, емблема – емблем-н-ий, ескіз – ескіз-н-ий, карикатура – карикатур-н-ий, контур – контур-н-ий, креатив – креатив-н-ий, монохромія – монохром-н-ий, офорт – офорт-н-ий

Високою продуктивністю при творенні досліджуваної термінолексики вирізняється й словотвірний тип із суфіксом -к- (а). За допомогою цього суфікса від дієслівних префіксальних і безпрефіксних основ утворюються терміни – іменники жіночого роду на позначення процесу (верстка, виписка, вирізка, виставка, гравіровка, розробка, шліфовка; предмета (вкладка, етикетка, закладка, заставка, обкладинка, наклейка. Наприклад: виписувати – випис+ -к- а, вирізати – виріз + -к- а, виставити – вистав + - к- – а , гравірувати – гравіров + -к- а, закладати – заклад + -к- а, заставити – застав + -к- а. Цей тип іменників у сучасній українській мові, та, зокрема, й у науково-технічній термінології, набуває дедалі ширшого використання.

Продуктивними в термінолексиці графічного дизайну є терміни з нульовим афіксом: вибир-а-ти – вибір, виріз-а-ти – виріз, вироб-и-ти – виріб, відблиск-ува-ти – відблиск, напис-а-ти – напис, переріз-а-ти – переріз, розпис-а-ти – розпис.

Для вираження різноманітних процесів у термінології графічного дизайну використовується інтернаціональний словотвірний тип із суфіксом -ій- (а), -цій- (а), -ацій- (а), наприклад: автотипія (від грец. auto та typos – само і відбиток) – цинкографський спосіб виготовлення кліше за допомогою аерографа, анімація (від лат. animation – одухотвореність) – метод створення серії знімків, малюнків, кольорових плям, ляльок або силуетів в окремих фазах руху, за допомогою якого під час показу їх на екрані виникає враження оживлення мертвих форм руху чи мультиплікація, ілюстрація ( від лат. illustratio – зображення) – зображення, яке наочно показує або доповнює друкований текст (малюнок, фотографія та ін.).

Словотвірний тип із суфіксом -льник- у дериваційній системі графічного дизайну не набув значного поширення й не відзначається суттєвою активністю на відміну від загальнонародної мови. Деривати цього типу представлені лише кількома терміноодиницями, утвореними від національних дієслівних основ недоконаного виду, позначають переважно назви осіб за характером діяльності: рисувати – рисув- + альник = рисувальник – той, хто займається рисуванням, гравірувати – гравірув- + альник = гравірувальник – художник, який створює гравюри; спеціаліст з гравірування.

Запозичені суфікси -инг- (-інг-) та –изм- (-ізм-) на позначення опредметненої дії безвідносно до часу функціонують переважно в поєднанні з основами іншомовного походження. У термінолексиці графічного дизайну відображають, здебільшого, види

та методи дизайнерської діяльності, процеси та їхні результати: бренд – брендинг, графіті – графітизм, копірайт – копірайтинг, мерчендайзер – мерчендайзинг, ребренд – ребрендинг, стиль – стайлінг.

До непродуктивних словотвірних моделей в українській термінолексиці графічного дизайну можна віднести терміни з суфіксом -ств- (на відміну від загальномовної лексики). Ці терміни утворені від іменникових основ і позначають дію: граверство, друкарство.

Основоскладання після афіксації – найбільш продуктивний спосіб утворення нових слів. У термінолексиці графічного дизайну, як і в сучасній українській літературній мові загалом, основоскладання відбувається як за допомогою сполучних морфем -о-, -е- (артефакт, іконографія, кольорогама, рекламоносій), так і без них (бігборд, блікфанг, лайтбокс). Серед стандартних частин основоскладання у досліджуваній термінолексиці значне місце належить іншомовним за походженням лексемам (терміноелементам), які вже достатньо усталилися в українському термінотворенні: авто-, аеро-, кіно-, мікро-, моно-, супер-, -графія, -типія. Наприклад: автографічний, аерограф, акватипія, кіноафіша, монограма, фотореклама. Слід відзначити, що особливої інтенсивності набуло малопродуктивне раніше для української мови словоскладання (поєднання запозичених слів або комбінування запозичених та національних слів), а саме: дизайнер-графік, ескіз-малюнок, знаки-екслібриси, креатив-дизайн, флаєр-стікер, художник-гравер.

Серед термінолексики графічного дизайну, утвореної внаслідок абревіації, виділяємо три типи абревіатур: а) ініціальні (AGS – алфавіт графічних символів (alphabet of graphic design), RGB (red, green, blue); б) словоформні (агіттабло, промграфіка); в) усічено-словесні (хай-тек).

Префіксальний спосіб творення в термінолексиці графічного дизайну не відзначається значною продуктивністю й представлений порівняно невеликою кількістю термінологічних одиниць. З-поміж них більшість становлять такі префіксальні моделі а- (асиметрія), ви- (викарбувати), де- (декалькування), від- (відшліфувати), на- (натиск), пере- (передрукувати), ре- (ретабло), роз- (розписати), серед яких запозичені префіксоїди адаптуються до системи українського словотвору.

У підрозділі 3.2 “Складені найменування як тип номінації термінологічної лексики графічного дизайну” розглянуто дво-, три-, чотири- та багакомпонентні термінологічні словосполучення.

Професійна практика показує, що існуючу термінологію не можна обмежувати однослівними номенами. Близько 70 % спеціальних понять передають не окремі слова-терміни, а різнотипні словосполучення. Як зазначає В.П. Даниленко, термінам-словосполученням надають перевагу тому, що вони здатні повніше відобразити необхідні відмітні риси поняття, яке вони називають. Терміни-словосполучення класифікують відповідно до типу їхньої структури. До найбільш типових для термінології графічного дизайну слід віднести такі структурні моделі двокомпонентних терміносполук:

1. “Прикметник + іменник” (А + N): товарний знак, графічний макет, тиражна графіка, фірмова символіка, книжкова графіка, графічний символ, комп’ютерна графіка, штрихові малюнки, локальний колір, графічне зображення,

іконічний знак, товарна марка, декоративний шрифт, комбінові знаки, виставковий стенд, акцидентна продукція.

2. Друге місце серед двокомпонентних термінів-словосполучень посідає модель “іменник + іменник” (N + N), а саме: “іменник +іменник у Р.в.”. Значну частину становлять сполуки з віддієслівними іменниками або іменниками зі значенням опредмеченої дії в ролі стрижневого слова, поєднаного із залежним компонентом за допомогою форми підрядно-прислівного синтаксичного зв’язку – керування або іменникового прилягання: доробка ескізу, замальовка олівцем, оформлення вітрин, оформлення стендів. У таких терміносполученнях найчіткіше виражено об’єктно-атрибутивні відношення. Однак значно більша частина ґенітивних словосполучень реалізує атрибутивні відношення, наприклад: дизайн упаковки, макет книги, логотип фірми, контраст кольорів, візуалізація інформації, дизайн етикетки, колір фарби.

Варто зазначити, що терміни, утворені за моделлю “іменник + іменник”, можуть мати як безприйменникову, так і прийменникову структуру. У продукуванні таких складених термінів беруть участь прийменники в (у), за, зі, з, із, на, наприклад: образ у дизайні, тектоніка в дизайні, гравюра на камені, світло в дизайні, вкладка в упаковку, розпис з випалюванням, композиція в дизайні.

Трикомпонентні словосполучення, які за кількісним показником у терміносистемі графічного дизайну посідають друге місце після двокомпонентних, переважно побудовані за принципом різних комбінацій означуваних і означальних компонентів, а саме: 1) означальне + (означальне + означуване): динамічний ілюстративний матеріал, фірмова вітальна листівка; 2) означальне + (означуване + означальне): графічний дизайн стендів, рекламний символ фірми; 3) означуване + (означальне + означуване): створення фірмової символіки, макети друкованої реклами.

Термінологічні словосполучення, що складаються з чотирьох і більше компонентів, відносимо до багатокомпонентних. Їхня кількість незначна, зокрема, найбільше серед багатокомпонентних терміносполучень графічного дизайну чотирикомпонентних (організація засобів графічного дизайну, ескіз оформлення коробки для цигарок).

У підрозділі 3.3. “Частиномовна належність лексики графічного дизайну” визначено частиномовні особливості лексики графічного дизайну.

За частиномовними ознаками досліджувана термінолексика репрезентована здебільшого іменниками (відбиток, грабштихель, граттаж, колаж, крокі, напис), іменниково-прикметниковими сполученнями (станкова графіка, книжковий знак, графічне проектування, анімаційний дизайн, локальний колір, гротесковий орнамент) та прикметниками-однословами й дієприкметниками-однословами (декорований, декоративний, гравірований, розписаний, монохромний, локальний, вирізьблений, викарбуваний, контрастний, кольоровий). У термінолексиці графічного дизайну наявна значна кількість дієслів, але їх роль вторинна і вони легко стають віддієслівними іменниками: виблискувати – виблиск, намалювати – намальовка, розписувати – розпис.

 У висновках узагальнено результати проведеного дослідження:

1. Виникнення графічного дизайну як самостійного виду діяльності (декоративні орнаменти на бивнях мамонтів, розфарбовані червоною фарбою) пов’язане з пізнім палеолітом. Матеріальні свідчення археологічних розкопок підтверджують, що основа

духовної культури нашого народу – писемність, графіка, живопис, скульптура – сягають історичним корінням ще в прадавні часи.

2. Історія формування-розвитку термінолексики графічного дизайну зумовлена конкретними процесами, що відбувалися в Україні, починаючи з 90-х років минулого століття : а) розвиток в Україні в останнє десятиліття ХХ століття ринку дизайнерських послуг, що сприяло формуванню графічного дизайну як самостійної науки; б) набуття українською мовою разом зі статусом державної нових функцій, які вимагають лексичної модернізації та створення нових галузевих терміносистем, зокрема й графічного дизайну.

3. Лексична база українських термінів графічного дизайну є різнорідною з погляду походження лексем на позначення наукових понять. Переважають запозичення (зокрема інтернаціоналізми), що пояснюється міжнародним характером графічного дизайну як науки.. У досліджуваній термінолексиці наявні запозичення з грецької, латинської, німецької, іспанської, італійської та англійської мов. Результати аналізу запозиченої лексики графічного дизайну свідчать, що творення нових слів унаслідок транслітерації є одним із найпродуктивніших у терміносистемі графічного дизайну.

4. У процесі дослідження встановлено, що лексика графічного дизайну належить до науково-технічної, яка кваліфікується як спеціальна лексика. Спеціальна лексика – це перш за все терміни. Саме тому ми розглядаємо лексику графічного дизайну як термінологічну.

5. У результаті дослідження виявлено значну кількість термінів української терміносистеми графічного дизайну, утворених на основі національної загальновживаної лексики внаслідок лексичної спеціалізації або вторинної номінації. На сучасному етапі розвитку терміносистеми деякі її компоненти не позбавлені окремих конотативних семантичних елементів, що, однак, не перешкоджає цілісному сприйняттю їх як термінів. Основою термінологічного найменування стає суттєва ознака значення загальновживаного слова, що свідчить про обґрунтованість перенесення номінації із загальновживаної в наукову сферу й забезпечує вмотивованість термінологічної номінації.

6. У термінолексиці графічного дизайну виділяються різні за обсягом і структурою групи слів, об’єднані тематично і функціонально на основі зв’язків “об’єктів і предметів дизайну”, “технологічних процесів та прийомів розпису в дизайні”, “напрямів у сучасному мистецтві”, “майстрів декорування вжиткових виробів і дизайну”, “матеріалів графічного дизайну”, “стилів живопису”, “інформаційних джерел”.

7. Синонімія в термінології явище небажане, але в наукових текстах з графічного дизайну вона відіграє не стільки деструктивну, скільки конструктивну роль, що виявляється в уточнювально-конкретизувальному характері термінів-синонімів. Наявність синонімії в термінології графічного дизайну зумовлена здебільшого

паралельним функціонуванням власне українських та запозичених термінів, а також співіснуванням в літературній мові слів різного функціонально-стильового, зокрема й діалектного походження. Синоніми потрапляють до термінолексики графічного дизайну на різних етапах її формування й розвитку, але стабільної переваги запозиченого терміна над автохтонним чи, навпаки, не виявлено.

8. Потужним способом творення термінолексики графічного дизайну є афіксація (суфіксація). Для неї характерне використання таких продуктивних слов’янських та іншомовних суфіксів: -нн- (я), -ов-, -ість-, -ій- (а), -цій- (а), -ацій- (а). Явище префіксації наявне у термінолексиці графічного дизайну, але порівняно з суфіксацію зустрічається набагато рідше. Продуктивними префіксами при творення досліджуваної термінолексики є ви-, за-, від-, роз- .

9. Терміни-композити та терміни-юкстапозити є найпродуктивнішими способами творення термінолексики графічного дизайну після афіксації. Вони повніше та точніше виражають суттєві поняття досліджуваних термінів. З-поміж складних термінів виокремлено слова, одним з компонентів яких виступають іншомовні елементи відео-, фото-, -графія, -типія. Як засвідчує зібраний матеріал, явище абревіації характеризується невисокою активністю при продукуванні термінолексики графічного дизайну.

10. Найбільш типовими структурними двокомпонентними моделями в термінології графічного дизайну слід виділити такі: “прикметник + іменник”, “іменник + іменник”. Варто зазначити, що терміни моделі “іменник + іменник” можуть бути як безприйменникової, так і прийменникової структури. Трикомпонентні словосполучення посідають друге місце після двокомпонентних, переважно побудовані за принципом різних комбінацій означуваних і означальних компонентів. Серед багатокомпонентних терміносполучень графічного дизайну найбільше чотирикомпонентних.

11. Аналіз термінолексики графічного дизайну засвідчив, що більшість термінів – іменники. Вони називають найрізноманітніші поняття графічного дизайну, а саме: назви поліграфічної продукції, предметів розміщення графічних елементів, статистичних ілюстративних матеріалів, осіб за видом обробки та оздоблення об’єктів і предметів графічного дизайну та суміжних із ним галузей.

Отже, процес формування української лексики графічного дизайну кінця ХХ – початку ХХІ століття відзначається значною активізацією, й зумовлено це розширенням її функціональних меж. Неуніфікованість певної частини термінів відображається на рівні мовної культури дизайнерських видань, що ускладнює наукове спілкування. Результати пропонованого дослідження повинні сприяти оптимізації процесу уніфікації сучасної української термінолексики графічного дизайну як на міжгалузевому, так і на внутрішньогалузевому рівні.